Проблема формування готовності дитини до шкільного навчання

Як показують експерименти, організувати гру «У школу» з дітьми 4-5 років дуже важко. В їх грі «урок» триває декілька хвилин, головне у школі – перерва. По-іншому виглядає гра в школу 6-7-річних дітей. Вони охоче й швидко приймають тему гри. Як правило, всі учасники хочуть бути учнями. Урок посідає центральне місце і наповнений типовим учбовим змістом: написання паличок, літер, цифр. Усе, що не стосується навчання, згорнуте до мінімуму. Так, один хлопчик у ролі вчителя під час «перерви» так і не вийшов з-за столу, зобразивши всю перерву в мовному плані: «От я вже пішов, от я прийшов, от уже пообідав. Тепер давайте знову навчатися». Ці спостереження переконують нас у тому, що центральним у прагненні до школи в 6-7-річних дітей є саме навчання з отриманням характерних для нього результатів.

Бесіда «Школа».

Мета: розвивати мотивацію до навчання, коригувати негативне ставлення до школи.

Інструкція: Розповісти дітям про школу, описати всі позитивні сторони шкільного навчання. Дати можливість дітям виразити свої почуття й переживання з приводу шкільного навчання. можна провести невеличкі уроки, адаптуючи тим самим дітей до навчання в школі. Головне, щоб діти відчули реальність шкільних ситуацій. Можна використати оцінки (вирізати із червоного паперу - 5, а із синього - 4). Пояснити дітям, що таке оцінки, що це не похвала чи покарання, а це - бал за відповідь.

День «відкритих дверей».

Мета: знайомити дітей зі школою, школярами, шкільними речами.

Інструкція: Відвідування кабінетів із математики, української літератури й мови, природознавства, трудового навчання й художньої праці, музичного кабінету, спортивної зали.

Знайомство зі школярами-початківцями, відвідування відкритого уроку в  першому класі з природознавства.

Розповіді дітей 1-2 класів про своє шкільне життя.

Бесіда з дошкільниками про  їхнє враження, що сподобалось, а що ні.

Процедура визначення психологічної  готовності дитини до школи залежить від умов, у яких доводиться працювати. Найсприятливіші умови - це обстеження дітей у дитячому садку десь у квітні-травні. Адже діти перебувають у звичному середовищі, тому обстеження виявляється для них схожим на індивідуальні заняття, а отже, зводиться до мінімуму стресовий вплив так званого «іспиту» під час вступу до школи, на що, на жаль, перетворилися співбесіди з дітьми під час прийому їх до першого класу, особливо в школах нового типу [4, с. 24].

Утім, де б обстеження не проводилося - у дитячому садку, школі - організація  обстеження має відповідати таким  основним вимогам:

- тривалість психологічного обстеження  має становити 20-30 хвилин, оскільки  діти такого віку зберігають  оптимальний рівень розумової  працездатності саме протягом  цього часу;

- обстеження має відбуватись  у присутності батьків, що знімає  в дітей і батьків небажане напруження. З іншого боку, це може створити певні труднощі: батьки часто намагаються підказати, коментувати або оцінювати відповіді дітей;

- обстеження може проводитися  в один прийом або, якщо дитина  працює дуже повільно, у два.  Загалом обстеження рекомендується проводити у два етапи, щоб діти менше втомлювалися;

- після закінчення виконання  всіх завдань у разі необхідності  батькам дають рекомендації, як  краще за літо підготувати  до школи дітей;

- якщо обстеження проводиться  з метою відбору найрозвинутіших дітей у класи або школу з ускладненою програмою навчання, другий етап має відбуватися в присутності невеликої комісії з учителів (а також, якщо є можливість, логопеда). Після закінчення обстеження батьків повідомляють, що конкурсна комісія винесе своє рішення за результатами обстеження після того, як співбесіду пройдуть усі діти шкільного віку;

- якщо обстеження проводиться  не з метою відбору дітей,  а з метою вивчення особливостей  їхнього психічного розвитку  до моменту систематичного навчання, що може послужити фундаментом для індивідуального підходу до майбутнього учня, то на другому етапі обстеження психолог може працювати тільки в присутності батьків;

- під час співбесіди з дитиною  потрібно встановити приязний, безпосередній  контакт. Усі завдання мають сприйматися дитиною як гра. Атмосфера гри допомагає майбутнім учням розслабитися, зменшує стресову ситуацію [18, с. 79].

Якщо дитина тривожна, боїться відповідати, то з боку експериментатора необхідна  емоційна підтримка. Під час виконання  завдань треба підтримувати її, говорити, що вона все робить правильно й добре (незалежно від результату).

Без такого зворотного зв'язку тривожна дитина може просто мовчати. Слід зауважити, що подібна тактика рекомендується в спілкуванні з усіма дітьми, оскільки їм дуже важливі позитивні зауваження на їхні відповіді.

Методика щодо вивчення домінування  пізнавального чи ігрового мотивів  у потребо-афективній сфері дитини (розроблено Н. Гуткіною) [17, с. 77].

Дитину запрошують до кімнати, де на столах виставлені звичайні, не дуже яскраві іграшки, і пропонують їй за одну хвилину їх розглянути. Потім експериментатор кличе дитину до себе й пропонує послухати казку. Дитина слухає цікаву казку для її віку, якої вона раніше не чула. На найцікавішому місці читання переривається, і експериментатор запитує дитину: що їй у даний момент хочеться більше: пограти з іграшками чи дослухати казку до кінця?

Діти з вираженим пізнавальним інтересом зазвичай обирають слухання продовження казки. Діти зі слабою пізнавальною потребою обирають гру. Однак їхня гра має маніпулятивний характер: то за одне візьмуться, то за інше. Експериментальна бесіда щодо виявлення внутрішньої позиції школяра (розроблено Н. Гуткіною).

Сформованість внутрішньої позиції  школяра цікаво виявляється в  грі в школу: діти обирають роль учня, а не вчителя, і хочуть, щоб увесь зміст гри зводився до реальної навчальної діяльності (читання, писання, розв'язування математичних прикладів тощо). Навпаки, у разі не сформованості цього утворення діти обирають у ній роль учителя, а не учня, а також замість конкретної навчальної діяльності – гру в перерву тощо.

Отже, вступ до школи означає для дитини нове життя, пов’язане з новими обов’язками,характером відносин з педагогами і ровесниками, орієнтованим на нову позицію школяра.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТОВНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

2.1. Методика  вивчення готовності дитини до  шкільного навчання

Готовність дитини до шкільного навчання визначається системним  обстеженням стану інтелектуальної, мовної, емоційно-вольової і мотиваційної сфер. Кожна з цих сфер вивчається рядом адекватних методик, спрямованих на виявлення :

1) рівня психічного  розвитку;

2) наявність необхідних  навичок і умінь;

3) стану мотиваційного відношення до шкільного навчання.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ

- протікання розумового процесу, активність, послідовність, доказовість, критичність суджень.

- встановлення причинно-наслідкових залежностей і функціональних зв'язків.

- утруднення в протіканні розумових операцій (аналізу, синтезу, аналогії, порівняння, абстракції, узагальнення, класифікації).

- утруднення в постановці висновків

- особливості оперування знаннями : диференційована, підміна ознак, виділення істотного.

- стан наочно-дієвого,  наочно-образного, понятійного мислення

- індивідуальні якості  мислення.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПАМ'ЯТІ

- протікання запам'ятовування  і відтворення

- значення вольової  установки в запам'ятовуванні

- розвиток зорової  і слухової пам'яті

- співвідношення образної  і словесної пам'яті

- стан оперативної  слухової пам'яті.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФОНЕМНОГО  СЛУХУ

- розуміння дитячої  оберненої мови. Мовне спілкування.

- стан аналітико-синтетичної фонемної  діяльності.

- порушення мови. Загальне недорозвинення  мови.

РОЗВИТОК МАТЕМАТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ

- уміння рахувати предмети. Володіння порядковим рахунком  в прямому і зворотному порядку.

- уміння співвіднести  предмет з символом(умовним знаком, числом).

- виконання елементарних  операцій з предметами.

- володіння представлень рівності, " більше", " менше".

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЙ СФЕРИ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙ

- емоційне відношення  до діяльності, емоційна вираженість  в поведінці, дії. Поступливість,  нестійкість емоційного відношення.

- індивідуальний емоціональний статус.

ОСОБЛИВОСТІ ВОЛЬОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

Вольова регуляція і  саморегуляція в заданій діяльності. Наполегливість, схильність до завершення діяльності. Коливання у вольовій установці. Працездатність, ініціативність.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ ДИТИНИ.

Інтерес до школи. Наявність власного бажання. Особові очікування. Інтерпретація власного відношення до шкільного навчання. Усвідомленість мотивів шкільного навчання.

До початку психологічної  діагностики психологові необхідно  ретельно ознайомитися з характеристикою на дитину з дошкільної установи, малюнками, виробами дитини. Дослідження розпочинається зі знайомства з діяльністю дитини в природних умовах (під час ігор, зайняття, при виконанні трудових доручень і так далі).

Перед початком обстеження для встановлення емоційного контакту з дитиною, правильного відношення до психолога необхідно провести бесіду. Зміст її має бути спрямований на виявлення особливостей уявлень дитини про навколишній світ, розкриття інтересів дитини за допомогою його улюблених ігор, заняття. У разі відходу від питань, відмови від спілкування можна запропонувати цікаву книгу, іграшку, поступово входячи в контакт з дитиною.

В процесі обстеження потрібна спокійна доброзичлива обстановка, привітний емоційний тон, шанобливе  ставлення до особи дитини.

Для проведення обстеження готовності дитини до шкільного навчання складена система методик, по кожній розроблені шкальні оцінки відповідно до вікових особливостей дітей 6-7 років.

Кожна методика представлена відповідно до єдиного алгоритму:

1) автор методики або  її модифікації

2) призначення методики

3) устаткування для  дослідження за методикою

4) інструкція для обстежуваного

5) процедура обстеження, його тривалість і форма проведення

6) обробка результатів  обстеження

7) шкільних оцінок  результатів

8) вікових норм

9) інтерпретація результатів.

По кожній психологічній  позиції і за кожною методикою  розроблена система визначення рівня  розвитку дитини. Виділяється п'ять  рівнів за наступною значимістю:

1 рівень - дуже високий

2 рівень - високий

3 рівень - середній(норма)

4 рівень - низький

5 рівень - дуже низький(рівень  педагогічної заклопотаності).

В процесі використання кожної з конкретних методик слід звертати увагу на ряд загальних  моментів.

1) Розуміння дитиною  інструкції. Перед пред'явленням будь-якого завдання важливо встановить, як сприймає дитина інструкцію, чи розуміє її, а якщо ні, то чи робить спроби розуміти.

2) Характер діяльності  при виконанні завдання. Важливо  встановити чи виконує дитина  запропоноване завдання з цікавістю  або формально. Звернути увагу на міру стійкості інтересу. Особливе значення мають такі показники, як цілеспрямованість діяльності, способи рішення запропонованих дитині завдань, зосередженість і працездатність дитини, уміння у разі потреби користуватися запропонованою йому допомогою.

3) Реакція дитини на  результати, загальна емоційна реакція  на факт обстеження. Фіксуються  стосунки до роботи, реакції на  похвалу або несхвалення. Ці  спостереження дозволяють підійти  до результатів обстеження неформально,  дають можливість проаналізувати  структуру діяльності дитини, розкрити її особливості.

Порушення мови фіксуються в процесі проведення психологічного обстеження. Дітям з порушенням мови рекомендується консультуватися у логопеда. [6, с. 87]. Діти, що виявили по психічному розвитку низький і дуже низький рівень і що склали групу ризику і групу педагогічної заклопотаності, проходять спеціальне додаткове поглиблене психоневрологічне обстеження. Його результати заносяться в карту індивідуального обстеження дитини на основі протоколів обстеження.

Діагностичне інтерв'ю не має бути тривалим і нудним. Необхідно застосовувати різні модифікації відповідно до віку дітей і завдань діагностики. Добре використати з цією метою іграшки, папір, олівці, фломастери, оскільки діти не уміють описувати свої почуття, їм легше їх виразити в малюнках.