Родинне виховання в системі шкільної освіти

Перебуваючи на практиці у 3-му класі Коломийської ЗОШ №1, в 3-му і 1-му класі, я відвідав батьківські  збори, проведені вчителем Мазурак  К. С. (Коломийська ЗОШ №1), досить цікаві та різноманітні за формою і  змістом. Тут не побачиш байдужих батьків, що нудьгують або збираються піти. Тут усі активні, і розмова йдеться не тільки про загальні педагогічні проблеми. Хтось стиха, а хтось уголос розмірковує також про те важке, з чим зіткнувся сам у вихованні своєї дитини, про його товариша, вихованням якого батьки зовсім не займаються. Чи не тому ці збори мають величезну виховну напругу, всіх хвилюють, кожного чогось наочно навчають. Користь від них очевидна для всіх.

І все-таки школу, де кожні  збори в кожному класі були б завжди таким змістовним уроком виховання, зустрічаються поки ще дуже і дуже рідко.

Найбільш ефективними  останнім часом стають батьківські  збори, які проходять організаційно  у формі лекторіїв. Для успішного  їх проведення необхідно дотримуватися  ряду вимог:

1) тематика по можливості  — нестандартна, що викликає інтерес (наприклад, що повинні знати батьки, діти яких пішли в перший клас);

2) чіткий графік проведення, про який обов'язково необхідно  попередити батьків на перших  же зборах, щоб вони могли спланувати  наперед домашній і службовий  час;

3) варто пропонувати,  щоб збори одночасно відвідували  і мама, і тато.

Важливе значення у спільній виховній роботі відіграє батьківський комітет. Батьківський комітет необхідно  обирати для того, щоб він допомагав  школі, вчителям у виховній роботі з  батьками. Для цього разом накреслюють, обговорюють плани роботи, шукають шляхи усунення недоліків.

Ускладнюються завдання виховання — підвищуються також  вимоги не тільки до вчителів, а й  до батьківського активу. Хіба не переконалися вже в багатьох школах у тому, що найчисельнішими, найцікавішими зборами бувають ті, у підготовці і проведенні яких беруть участь також  і самі батьки. Ця допомога не тільки зекономить сили вчителя для іншої роботи, якої у нього непочатий край, а й принесе великий виховний ефект.

Наприклад, якщо вчитель говорить на зборах про те, що багато дітей приходить у клас з брудними вухами, нігтями, неохайно одягнуті,— враження одне. Коли ж про це саме скаже мати учня, яка днів за десять до зборів здійснила два-три санітарні огляди, враження від такого виступу буде іншим. Коли вчитель говорить про те, як важливо привчати свою дитину до режиму, яким повинен бути розпорядок дня у школяра цього класу, то, можливо окремі батьки і думають про себе: «Що ж, на те і вчитель, щоб нагадувати нам про це».

Та якщо батько або когось із учнів з обуренням розкажуть про те, що, відвідавши Миколчину сім'ю, вони побачили, що хлопчик залишений на самого себе, проводить день, як йому заманеться, сідає за уроки пізно ввечері, коли очі вже від утоми злипаються, місця для занять у нього немає, зошити брудні, в щоденнику за цілу чверть лише один підпис батьків,— такий виступ примусить відчути багатьох батьків і матерів, що не тільки школа, вчителі, а й самі батьки вже вимагають від них відповідального ставлення до виховання дітей.

Громадська думка батьків  — величезна виховна сила. Різноманітні, педагогічно змістовні виступи  батьків, особливо на класних зборах,—  одна з можливостей привести її в  дію.

Кожні відвідини сім'ї  повинні мати якусь конкретну  мету. Наприклад, на наступних зборах класний керівник хоче наочно показати батькам роль режиму в житті школяра. З цією метою він просить за кілька днів до зборів одного члена батьківського комітету побувати в сім'ї у того учня, який добре вчиться, провадить велику громадську роботу, відвідує який-небудь гурток — і все це встигає робити тому, що батьки привчили його до суворого розпорядку дня.

Інший член комітету за дорученням учителя йде в сім'ю учня, який завжди не встигає, погано вчиться саме тому, що у нього немає режиму.

На батьківських зборах обидва члени комітету розповідають про те, як проходить день у одного і другого учня. Про те, як пощастило батькам в одній сім'ї допомогти дитині стати господарем свого часу, і чому в другій сім'ї дорослі не звертають уваги на цей бік виховання.

Ці два виступи займуть  не більше 10—15 хвилин, але справлять  великий виховний вплив — більший, ніж годинна лекція про значення режиму дня.

Мета відвідання сім'ї  може бути й такою: показати, як великий  кругозір і глибокі інтереси допомагають  дітям у навчанні, а брак того чи іншого ускладнює засвоєння навчального матеріалу.

Життя в класі завжди підкаже такі спрямування. Цінність цільових відвідин і повідомлень  про них полягає ще і в тому, що вони дають можливість передавати досвід хорошого виховання. Про свій позитивний досвід виховання самі батьки й матері не завжди вміють розповісти, дехто просто соромиться це робити. Можливо, саме тому ми дуже мало чуємо про виховання в хороших сім'ях, тим більше на класних батьківських зборах.

Батьки, діти яких відстають у навчанні, недисципліновані і без догляду є досить часто у кожному класі. У них необхідно бувати вдома, але ще більше треба тягти їх до школи. Кому не відомо, що саме вони і бувають найрідше на батьківських зборах. Можливо, якоюсь мірою декого з них можна зрозуміти: соромно за дітей і за себе, набридли нескінченні докори і зауваження. Хтось із них хотів би виправити помилки, що їх було зроблено у вихованні, та не знає, з чого розпочати цю важку справу.

Відповідати на запитання  цієї категорії батьків найкраще на спеціальних зборах, бесідах і лекціях, мета яких поступово допомогти їм зрозуміти причини поганої успішності, недисциплінованості, байдужості до громадських справ у класі у своїх дітей.

Не завжди дитина вчиться  погано тому, що вона ледача. Немає умов для нормального життя і навчання вдома, нестійка увага, бракує волі, неправильні прийоми запам'ятовування — все це і ще багато іншого може бути причиною відставання у навчанні, якимось приводом для порушення дисципліни. Різні причини — різні шляхи боротьби. Саме на цих питаннях і треба акцентувати увагу цієї частини батьків під час перших зустрічей.

Організовуючи такі бесіди і відвідуючи їх, члени батьківського  комітету одержують можливість частіше  спілкуватися з тими сім'ями, які  повинні постійно перебувати в полі зору школи.

Дуже корисно також  проводити батьківські збори  разом з учнями. Це має величезний виховний вплив і на батьків, і  на учнів.

Проте такі збори несуть великий виховний заряд тільки тоді, коли вони актуальні за темою, різноманітні за своєю формою і педагогічним змістом, їхня підготовка вимагає творчих пошуків. Збори проходять успішно, коли їх планують, обговорюють великим активом: і вчитель, і батьки, і учні.

Отже, вчителі, вихователі повинні вивчати сім'ю, щоб спрямовувати сімейне виховання на всебічний розвиток дитини, надавати допомогу батькам: у керівництві навчально-виховною роботою дітей у домашніх умовах; у визначенні методів і прийомів виховання, формування у них позитивного ставлення до школи, навчання дітей, їх участі у суспільній і трудовій діяльності; спонукати батьків до педагогічної самоосвіти, залучати їх до навчально-виховної діяльності у школі; за необхідністю коректувати виховні зусилля сім'ї, нейтралізувати негативні її впливи.

Важлива умова ефективної навчально-виховної роботи — єдність школи і сім'ї, якої досягають за умови, що школа постійно працює над підвищенням рівня психолого-педагогічної обізнаності батьків, їх педагогічної культури.

Зміст роботи школи з батьками учнів  повинен ґрунтуватися на їх правах і обов'язках, визначених Законом України "Про загальну середню освіту":

1. Батьки або особи, які їх  замінюють, мають право;

— вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх  дітей;

— приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

— обирати і бути обраними до органів  управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

— звертатися до відповідних органів  управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

— захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх  замінюють, зобов'язані:

— забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої  освіти за будь-якою формою навчання;

— постійно дбати про фізичне  здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

— поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

— виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

На думку В. Сухомлинського, школа  повинна домогтися того, щоб батьки бачили в своїх дітях себе, розуміли суть розвитку дитини. А для цього їх треба озброювати знаннями важливих закономірностей педагогіки, вікової психології, фізіології.

Організовуючи навчання батьків, враховують рівень їх підготовки до сприймання головних теоретичних положень методики виховання дітей у сім'ї та визначають рівень популярності викладання цього матеріалу. Турбота школи про виховання дітей в сім'ї реалізується через педагогічну освіту батьків, залучення їх до виховної роботи з учнями у школі. Передусім педагоги мають можливість впливати на батьків через їхніх дітей, які навчаються в школі. А-Макаренко вважав, що це найдоступніший спосіб зв'язку школи і сім'ї. Його цінність не лише в тому, що він оперативний, а й у тому, що учень, який засвоїв певні вимоги вчителя, доводить ці вимоги до відома батьків, переконує в необхідності дотримуватися їх.

Спеціальну виховну роботу проводять  із сім'ями, які допускають відхилення у вихованні дітей.

Роботу з педагогічне неспроможними  сім'ями спрямовують передусім на підвищення їх психолого-педагогічного рівня. З цією метою їх залучають до загальної системи педагогічного всеобучу, влаштовують консультації з окремих питань виховання дітей у сім'ї.

Із сім'ями педагогічне пасивними  працюють переважно індивідуально, домагаючись розуміння батьками хибності своєї поведінки, пробудження почуття відповідальності за виховання дітей, усвідомлення потреби перебудувати систему стосунків у сім'ї, своєї вини, помилок, бажання докорінно змінити сімейний уклад.

У роботі з антипедагогічними сім'ями спираються на те, що вони також хочуть бачити власних дітей чесними, культурними, здоровими, щасливими. З ними обговорюють упущення у вихованні дітей, накреслюють шляхи усунення їх, зміни сімейних стосунків. З батьками цієї групи працювати важко, і не слід сподіватися на швидкі наслідки, але важливо посіяти в них сумніви у правильності їхньої системи виховання, змусити їх замислитися над її результатами.

Батькам, яких поглинула бізнесова  діяльність, необхідно довести, що такий стиль виховання дитини в сім'ї робить її самотньою, емоційно нестійкою та ін. Таким дітям і в дорослому житті, напевне, буде непросто. Тому батькам варто подумати про адаптацію їх до реального життя, про недоцільність перекладання відповідальності за виховання дітей на вчителів, репетиторів. Дитині більше потрібен емоційний зв'язок саме з батьками, їхня безпосередня участь у житті дитини важливіша, ніж машина, охорона і прислуга. Діти мають відчувати, -що для батька і матері вони не менш важливі, ніж робота. У таких сім'ях слід заохочувати інтерес дітей до навчання, а не переконувати їх у тому, що вищий навчальний заклад і робота їм забезпечені незалежно від шкільних успіхів. Треба також вести розмову про те, що відгородження дитини від однолітків звужує коло її спілкування, вона не навчиться будувати свої стосунки з різними людьми, дружити й любити за покликом душі.

З метою профілактики поширення  серед учнів наркотичних речовин, батькам доцільно дати такі поради.

1. Встановлювати і дотримуватися  загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, сімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, коло її неформального спілкування, визнані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне,  ціннісне ставлення до свого здоров'я; культивувати розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм літнім батькам і родичам, дітям, нужденним, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентне й педагогічне грамотно (без повчань, моралізування, надокучливості, залякування, з урахуванням індивідуальних і вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркоманів, токсикоманів, алкоголіків). Стежити і намагатися, щоб перша інформація про наркотичне лихо і сумнівний "кайф" надійшла до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії з вулиці.

6. Обмежувати доступ дітей до  інформації, що популяризує наркоманію, зваблює їх насолодою від вживання наркотичних і токсичних речовин .

7. Розвивати й заохочувати у  дітей самостійність, уміння обстоювати  власну позицію, переконання;  навчати їх протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, прикрашеного наркотичними і токсичними речовинами, алкоголем тощо.