Самостоятельная художественная деятельность детей как способ эстетического воспитания дошкольников

Таким чином, естетичний розвиток пов'язаний з формуванням усіх граней особистості. У дошкільному віці формуються основи потреб і смаків, народжується любов до мистецтва, заявляють про себе творчі здібності, якими різною мірою наділена кожна дитина. Для їх реалізації необхідне правильно організоване виховання і навчання, яке враховує особливості віку, індивідуальність.

1.2. Зміст самостійної художньої діяльності дошкільників

У програмі виховання, в розділі «Гра і організація життя дітей», починаючи з середньої групи, спеціально виділена самостійна художня діяльність. Її зміст спрямований на розвиток творчих здібностей, активізацію дітей. За своєю ініціативою діти можуть проявляти себе в різних видах художньої діяльності: музичної, художньо-мовленнєвої, образотворчої, театрально-ігрової.

У молодшому дошкільному віці виникають найпростіші форми самостійної діяльності; наприклад, малюки самостійно розглядають ілюстрації в книгах, малюють за власним бажанням на дошці кольоровими крейдами, паличкою на снігу і на піску під час прогулянки. Але ще не можна говорити про розгорнутому характері цієї діяльності, яка спостерігається у старших дошкільників [11].

Якщо на заняттях вихователь цілеспрямовано здійснює виконання програми з того чи іншого розділу художньої діяльності (спів, слухання музики, малювання» ліплення, розповідання і т. д.), то поза занять дитина сама визначає цілі, завдання, знаходить засоби для передачі свого задуму. У зв'язку з цим самостійна художня діяльність володіє великими можливостями для здійснення багатьох виховних завдань, розвитку таких якостей особистості, як ініціативність, самостійність, творча активність. При цьому суттєвого значення набувають різноманітні життєві враження. Прогулянка в ліс, відвідування театру, цирку, розглядання ілюстрацій, картин, іграшок, залишають слід у пам'яті дитини, викликають у нього, як правило, позитивні емоції. Образи з улюблених казок, оповідань, мультфільмів знаходять відображення в дитячих іграх, художньої діяльності. Спираючись на ці враження, діти самі створюють яку-небудь подібну життєву ситуацію. У таких випадках вони виступають і як автори задуму і як виконавці.

Іншим дуже сильним побудником самостійних проявів стає художній досвід, який дитина отримує на заняттях. Планомірне навчання за певною системою у кожній віковій групі дозволяє поступово накопичувати і збільшувати обсяг навичок, умінь у галузі музичної, художньо-мовленнєвої і образотворчої діяльності. Потреба самостійно закріпити цей досвід, утвердитися в тому, що освоєно, особливо яскраво проявляється в старшому дошкільному віці. Істотне значення для розвитку і збагачення цієї діяльності має непряме керівництво вихователя [29].

Самостійна художня діяльність часто має синтетичний характер: діти можуть одночасно малювати і наспівувати знайомі мелодії, розглядати картинки і вимовляти вголос відомі їм вірші або потішки, показувати сценки з лялькового спектаклю і співати чи танцювати. Таке з'єднання різних видів діяльності дає дитині можливість повніше мобілізувати свій мистецький досвід. Записи спостережень вихователя характеризують зміст цієї діяльності.

Діти підготовчої до школи групи готували постановку «Тім і Том» (музика М. Красева). Сашко і Юра були ведмежатами, Оля і Наташа намалювали декорації, підібрали костюми. Під час показу «ведмежата» добре виконували свої ролі. Діти-глядачі з цікавістю дивилися виставу. Після подання кілька людей захотіли ще пограти в ляльковий театр.

Ввечері Наташа, Катя, Іра проводили з ляльками «музичне заняття». Наташа грала на іграшковому піаніно, інші заспівали пісеньку «Добре у нас в саду» (музика Ст. Герчик). Потім діти стали грати в музичне лото. Картки для нього вони зробили самі і намалювали на них знайомі музичні інструменти: бубон, сопілочку, барабан, гусла [37].

Як видно з цих прикладів, самостійна художня діяльність поступово збагачувалася за змістом, в той же час була різноманітна за видами. Поєднання музики, співу, малювання, руху сприяло більш яскравого втілення ігрового, музичного та графічного способу. Такий рівень самостійної діяльності свідчить про наявність у дітей необхідних знань і вмінь.

Проте може бути і більш низький рівень самостійності, якщо дитина не освоїла потрібних способів дій під час навчання на заняттях. Таким чином, щоб діти за своїм бажанням і інтересам могли вибирати різні види художньої діяльності, потрібно дати їм достатньо знань, сформувати певні навички, вміння.

На заняттях діти вчаться сприймати художні твори, вдивлятися в лінії, форми, плями, вслухатися в звуки, розрізняти їх по висоті. Вони засвоюють і практичні дії: відтворюють знайомі образи, а також самі придумують сюжет казки, складають музику різного характеру, малюють, ліплять за своїм задумом. Отже, якщо на заняттях вихователь формує способи самостійних дій, діти ініціативніше й активніше вибирають для себе певний вид художньої діяльності.

Зміст самостійної художньої діяльності багато в чому залежить від тематики завдань, змісту занять. Якщо дитина з задоволенням малює, співає пісню, розповідає вірші та казки під час колективних занять, то в своїй самостійній діяльності він часто повертається до же темам, як би утверджуючись в тому, що вже освоїв на музичних, образотворчих, мовленнєвих заняттях.

Займаючись самостійно, діти проявляють свої схильності: одні з власної ініціативи вибирають необхідний матеріал (олівець, фарби, глину), інші діють, наслідуючи своїм товаришам.

Наташа (чотири з половиною роки) підійшла до столика, взяла олівці, папір і почала малювати будиночок, квіти, зайчика. До столика підійшов Андрійко, сів поруч, теж взяв олівці і став малювати. Він подивився на малюнок Наташі і, наслідуючи їй, став малювати будиночок і квіти, а потім почав малювати машину. «Бі-бі,- каже Андрійко,- машина поїхала, загула». Хлопчик захопився змістом свого малюнка і перестав дивитися, що малює Наташа [19].

Діти шести-семи років, які віддають перевагу образотворчій діяльності, мають, як правило, чіткий задум і вміють самостійно його здійснити. У тематики малюнків вже виявляються їх інтереси, сприйняття навколишнього світу.

Сюжет і композиція малюнків Альоші найчастіше незвичайні. Якщо він зображує свято, то на малюнку з'являються постаті в костюмах знайомих персонажів, веселі клоуни, петрушки. Він показує їх у русі. Найчастіше Альоша малює гуашшю, фарбами вільно володіє, і тому його зображення досить мальовничі. Виконуючи свій задум, Альоша зосереджений, видно, що його глибоко захоплює те, що він малює. На відміну від Альоші Олег малює або ліпить за власним задумом найчастіше те, що він недавно бачив або про що йому прочитали в книжці. Так, він малює гоночну машину, яку бачив з дядьком на змаганнях, або зображує фігури давніх лицарів зі щитами, в обладунках - його захоплює ця тематика. Олегу подобаються конструктивні форми. При виборі матеріалу він віддає перевагу олівцям, причому не робить декоративних кольорових композицій, а найчастіше зображає персонажів одним-двома темними кольорами (чорний, синій, коричневий). Його більше приваблює графічна сторона малюнка, а не кольорова. Олег з захопленням коментує свої малюнки [40].

Граючи на музичних інструментах, діти прагнуть самостійно відтворити мелодію знайомої пісеньки. Іноді їх привертає процес освоєння нового інструменту. У таких випадках вони навчають один одного: ті, які добре грають на цьому інструменті, показують прийоми гри тим, хто ще не вміє грати.

Марина (сім років) проводить заняття з Наташею. Вона показує їй, як треба грати на металофоні, як підбирати мелодію пісеньки. Наташа нещодавно стала відвідувати дитячий сад, тому на загальних заняттях вона не змогла відразу все освоїти. З-за своєї невпевненості і боязкості дівчинка соромилася грати на музичних інструментах. Марина, більш активна, стала допомагати Наташі. Гра на металофоні все більше подобалася Наташі, і через деякий час вона стала самостійно підбирати нескладні знайомі пісеньки [23].

Таку товариську взаємодопомогу найчастіше можна спостерігати у старших та підготовчих до школи групах, оскільки у дітей цього віку вже є певний музичний досвід.

Самостійна художня діяльність виникає також у зв'язку з необхідністю виготовити деякі ігри-саморобки, атрибути для тіньового або лялькового театру.

Наприклад, для гри «Наша сім'я» дівчаткам потрібні кошики («з ними мама повинна йти в магазин»). З кольорового паперу вони склеїли коробочку, приклеїли ручку - вийшла корзиночка. Інші розмалювали яскравими візерунками килимки, які потім постелили на підлозі для ляльок - «дочок». У ляльковій кімнаті відразу стало ошатно.

Якщо кілька хлопців придумали казку і захотіли її інсценувати, вони самі роблять декорації: малюють силуети тварин, дерев, вирізають і наклеюють їх на щільний папір. Ввечері вони показують виставу всім бажаючим. Під час дії виконавці співають пісеньки; вимовляють текст, виразно міняючи інтонації, намагаються передати характерні риси кожного персонажа.

Часто діти об'єднуються за інтересами, діють колективно. У процесі таких колективних дій вони вчаться домовлятися між собою, грати дружно, оцінювати правильність виконання дорученого. Спостерігаючи за роботою товариша, кожен прагне виконати і як можна краще. Поступово у дитини формується стійкий інтерес до певних занять.

Дитяча самостійна художня діяльність значно збагачується під впливом різних художніх вражень: від свят, розваг, від знайомства з творами образотворчого мистецтва, музики, художньої літератури.

Твори мистецтва не тільки збагачують бачення світу, розширюють кругозір дітей, але і викликають у них прагнення до власної творчості. Наприклад, прослухавши «Осінню пісню» П. Чайковського, діти захотіли скласти мелодію до слів «Відлітають птахи вдалину, розлучатися з ними шкода». Вони намагалися передати настрій смутку і жалю про те, що літо вже минуло [32].

Розглядаючи картини із зображенням природи в різні пори року, діти дізнаються, чим відрізняється кожна з них, і вибирають ті, які найбільше сподобалися. У груповій кімнаті має бути місце, де дитина може розглядати йому сподобалися картини, малюнки. Тоді і в самостійному творчості він під впливом побаченого зможе передати певний колорит (зима, осінь, весна), чи зуміє вибрати і відповідний задумом малюнка матеріал (гуаш, акварель, олівці, пастель тощо).

Значно збагачує самостійну художню діяльність дітей література, зокрема вірші класиків, радянських авторів і казки. Діти цитують знайомі вірші при розгляданні іграшок, картинок та ілюстрацій у книзі. Наприклад, граючи з м'ячем, Таня (6 років) згадує вірші С. Маршака:

Мій

Веселий,

Дзвінкий

М'яч,

Ти куди

Помчав

Навскач?..

Розглядаючи ілюстрації до казок, діти повторюють деякі народні вирази: «красна дівиця», «добрий молодець», «ясне сонечко», «поки не пізно» і т. д. Пишучи-власні казки, вони часто використовують ці обороти. Мова їх збагачується, стає образніше, виразніше.

Різні твори мистецтва мають найбільш сильний вплив на розвиток індивідуальних творчих проявів дітей старшої і особливо підготовчої до школи груп, так як вони вже мають певний запас знань і уявлень про навколишній світ.

Святкові ранки і розваги, сценарії яких ретельно продумуються вихователем та музичним керівником,- завжди хвилююча подія для кожної дитини. Активну участь у них теж знаходить відображення в самостійної дитячої діяльності. Незабаром після свята або цікавого розваги діти у своїх іграх у власній інтерпретації передають те, що особливо їм сподобалося (пісеньки, вірші, танці), хлопці намагаються повторити та оформлення (сніжинки, прапорці, квіти тощо). Кожна дитина передає свої враження у відповідності з досвідом і вміннями. Так, діти середньої групи грають з іграшками, влаштовуючи свято для них. Вони співають пісні, танцюють. При цьому найбільш активно проявляють себе два-три дитини, решта найчастіше є слухачами, глядачами. Діти старшої і підготовчої до школи груп набагато активніше. Вони самі розподіляють ролі, показують один одному різні елементи танців. Програма свята чи розваги спочатку обговорюється кількома дітьми. Номери досить різноманітні. Іноді хлопці включають цілі сценки з лялькового спектаклю. У таких показах спроможності окремих дітей проявляються найбільш яскраво та різнобічно. Вихователь не є лише спостерігачем, він теж бере участь, будучи одночасно помічником і порадником.

Зміст самостійної художньої діяльності дітей збагачується за умови оснащення групи необхідним обладнанням і посібниками. Це найрізноманітніші матеріали (фарби, папір, пастель та ін), музичні інструменти, настільки-друковані ігри з захоплюючим змістом, книги з яскравими ілюстраціями. Необхідно також мати деякі технічні засоби, наприклад програвач, радіо і т. п. Це дозволить хлопцям самостійно прослуховувати пісні, вірші, оповідання, казки у виконанні майстрів мистецтв. Наявність у групі столів різної конструкції, мольбертів, навісних дощок не тільки урізноманітнює форми організації самостійної образотворчої діяльності, але й допомагає усунути гіподинамію. Діти починають розуміти, що малюнок може сприйматися як картина, якщо він на мольберті, дошці. Добре обладнана зела образотворчої діяльності, де дитина має можливість вільно користуватися відповідними матеріалами, сприяє створенню творчого настрою. Необхідне обладнання повинно бути і в зонах музичної, художньо-мовленнєвої і театрально-ігрової діяльності. Самостійне музикування в години ігор дуже корисно, якщо дитина може вибирати потрібний інструмент. Порівнюючи інструменти, він вчиться розрізняти їх звучання, починає виділяти найбільш вподобаний. Коли на музичних заняттях діти освоять навик гри на різних інструментах, вони впевненіше вибирають їх, самі організовують «оркестр», виконуючи знайомі пісні, мелодії [28].