Самостоятельная художественная деятельность детей как способ эстетического воспитания дошкольников

Однією з найбільш яскравих форм самостійної художньої діяльності є гра. Вона може бути різною в залежності від змісту діяльності. Так, діти підбирають книжки-малятка для того, щоб грати в бібліотеку, магазин; роблять з паперу, ліплять з пластиліну іграшки, щоб прикрасити кімнату лялькового будиночка для гри в сім'ю; зображують музикальні заняття - співають, танцюють з ляльками або показують руху своїм товаришам. Хлопці самі створюють умови, необхідні для даної гри: споруджують будівлю або розставляють стільці для глядачів, ставлять ширму, роблять декорації і показують виставу під час гри в театр і т. д. Отже, самоорганізація дітей набуває в основному дві форми - сюжетно-рольової гри та вправ, які найчастіше мають індивідуальний характер (самонавчання). Ці форми йдуть паралельно, вони мають місце в кожній віковій групі. Форма вправ більш характерна для старшої і підготовчої до школи груп; так, як діти, критично ставлячись до своїх малюнках, ліпленні, а також музичним дій, хочуть навчитися краще малювати, танцювати, співати, розповідати, читати вірші. Іноді до самостійної художньої діяльності вони звертаються за допомогою до вихователя, але, як правило, індивідуально займаються тим, що їм більше подобається.

Залученню дітей до різних видів художньої самостійної діяльності сприяє непряме керівництво вихователя. Протягом дня дитина знаходить час, щоб зайнятися тим, що йому в даний момент хочеться робити. В зоні образотворчої діяльності перебувають діти, які люблять малювати, ліпити, робити аплікації. Жваво перемовляючись, вони розповідають один одному про свої задуми, розглядають, що виходить у кожного. До них підходять інші і теж з цікавістю спостерігають.

Вихователь не залишає без уваги роботи дітей, радіє разом з ними, наприклад результатами ліплення, робить деякі вказівки. Він просить дітей встати і розглянути ліплення з різних позицій (спереду, збоку, ззаду). Повертаючи фігурку, дитина помічає характер силуету. Деякі діти малюють за столиком-п’ятилисником, за мольбертом. Щоб вони не перевтомлювались, вихователь пропонує їм виконати спочатку якусь частину композиції. Продовжувати таку роботу можна протягом декількох днів. В зоні музичної діяльності діти співають, грають на різних інструментах. Одні старанно відтворюють мелодії знайомих пісень або намагаються складати свою мелодію, інші викладають «ноти на нотному стані, треті повторюють танцювальні рухи, які вони запам'ятали на черговому занятті. Вихователь підходить до них, прислухається до того, як вони відтворюють мелодію, грають на музичних інструментах. Якщо дитина співає неточно, вихователь просить його повторити правильно чи співає сам.

Так як діти виявляють великий інтерес до музики, вихователь іноді може запропонувати їм прослухати записи знайомих творів. Діти дізнаються пісню або мелодію, починають підспівувати самі або танцювати, одні руху змінюються іншими. Вихователь заохочує хлопців.

Багатьох дошкільнят привертає книга. Вони люблять розглядати ілюстрації, переказувати знайомі казки, оповідання. Якщо в групі є фланелеграф, діти використовують його для відтворення окремих епізодів, придумують свої. Оповідач підбирає потрібні йому персонажі і розкладає їх на фланелеграфе. Це один з видів самостійної художньо-мовленнєвої діяльності. В цей же час кілька хлопців організували гру в книжковий магазин і розклали на «прилавку» книги. Вихователь, помітивши, як розгортається гра, теж бере в ній участь і просить дати йому, наприклад, книжку про тварин [5].

Одночасно за ширмою діти готують лялькову виставу. Вони збираються грати виставу за казкою «Маша і ведмідь». Але раптом виявляється, що не вистачає ялинок (дія відбувається в лісі). Вихователь швидко приходить на допомогу і разом з «артистами» просить «художників» намалювати кілька ялинок. Тепер все готово, можна розпочати виставу. Діти-глядачі розташовуються на стільчиках перед ширмою. По ходу дії вони весело сміються, подають репліки, разом з Машенькою кажуть: «Не сідай на пеньок, не їж пиріжок». Спостереження показують, що самостійною художньою діяльністю займаються не всі діти, деякі воліють гри з великим будівельним матеріалом або праця в куточку природи, догляд за тваринами і т. д. Однак бажано, щоб протягом року всі діти зацікавилися художньою діяльністю і вибрали який-небудь вид її, відповідний їх захоплень і уподобань.

На заняттях і поза їх діти пробують свої сили в різних видах художньої діяльності, удосконалюючи вміння і виявляючи при цьому більш або менш стійкий інтерес.

Конкретно навички самостійних дій полягають у тому, щоб: вміти без сторонньої допомоги продумувати задум, знаходити зображувально-виразні засоби його втілення, послідовно здійснювати задумане, контролювати свої дії в різних видах художньої діяльності, вміти діяти в нових ситуаціях, знаходити для передачі образу прийоми і засоби зображення.

Зміст самостійної художньої діяльності збагачується не тільки враженнями, отриманими в дитячому саду. Все, що дитина спостерігає за межами дитячого садка і отримує в процесі спілкування з батьками, братами, сестрами, теж знаходить своє відображення в їх малюнках, ліпленні, оповіданнях, пісенному, танцювальному, ігровому творчості.

Особливо сильний вплив надають на дитину яскраві персонажі з лялькових вистав, мультфільмів, дитячих передач, які діти дивляться по телебаченню або слухають по радіо вдома, а потім зображують по-своєму.

Інтерес батьків до мистецтва сприяє розвитку інтересу і у дітей, що знаходить відображення в їх самостійних проявах. Дитина бачить, наприклад, як батько чи мати займаються музикою, образотворчим мистецтвом. Разом з ними він відвідує музеї, театри, а отримані враження переносить у власну художню діяльність. В його малюнках з'являється нова тематика, у співі - нові почуті мелодії, в розмовах - розповіді про побачене. Діти дуже емоційно передають все, що бачили самі.

Чим багатше враження, одержувані дитиною в родині, тим цікавіше і багатше його самостійна діяльність. Наведемо для прикладу спостереження за двома дітьми у дитячому садку і в сім'ї.

Батько Наташі добре малює, часто займається з нею, радить, що краще намалювати. Це співтворчість захоплює дівчинку, і вона вже самостійно продовжує розвивати якийсь казковий сюжет. У дитячому садку Наташа віддає перевагу малюванню. Створені нею по казкових сюжетів малюнки відрізняються оригінальністю задуму, яскравістю. Наташа вразлива. Після зустрічі з художником-мультиплікатором, який був у дитячому садку, вона кілька разів поверталася до зображення жабеня (його при дітях намалював художник). Але таке наслідування діям художника не позбавляло Наташу творчих пошуків. З кожним разом вона вдосконалювала малюнок жабеняти.

Наташа любить музику, у неї добре розвинене почуття ритму. Вона сама придумує елементи танцю. У дитячому садку з дівчатками розучує те, що бачила під час телевізійної передачі «Концерт для дітей».

Інтереси Альоші відрізняються від Наташиних. Це відбивається в тематиці його малюнків, ліплення на заняттях та в процесі самостійної діяльності: він зображує в основному різні види зброї, кораблі, спортивні сюжети (гра в хокей). Після відвідин дитячого саду художником Альоша найбільше малював і ліпив персонажів мультфільму «Шайбу, шайбу!». Його приваблюють сюжети динамічні, сповнені руху.

Для малювання Альоша найчастіше вибирає кольорові олівці, які допомагають йому передати задум. В його малюнках фігури хокеїстів, футболістів зображені чіткими, сміливими лініями.

Батьки Альоші теж відзначають його інтерес до кінофільмів на військові теми, до ігор військової тематики (кораблі, солдати, літаки). Правда, не можна сказати, щоб цим обмежилися його інтереси. Він із задоволенням в день народження бабусі малював Африку і подарував їй цей малюнок, любить природу. Вдома батьки займаються з Альошою, радять йому, як краще виконати, цікавляться змістом його малюнків, ліплення. Для занять Альоші надаються різні матеріали - фарби, олівці, пастель, пластилін.

Батьки багато читають хлопчикові на різні теми, проте в його малюнках, ліпленні повторюються одні і ті ж образи (військова тематика, спорт). Після занять Альоша часто все-таки повертається до малювання на ті ж теми: збагачення, розширення змісту самостійної художньої діяльності не відбувається. Вихователь звернув на це увагу і в процесі бесід з Альошею намагався зацікавити його іншими видами діяльності [25].

Все сказане свідчить про необхідність всебічного розвитку дитини не тільки в дитячому саду, але і вдома. В цілому слід зазначити, що самостійна художня діяльність у групі є одним з показників рівня розвитку дітей. Це свідчить про те, що вони отримали на заняттях певний обсяг навичок, умінь, різноманітні художні враження, навчилися діяти без сторонньої допомоги.

Поза занять відбувається перенесення цих способів дій у нові умови, ситуації, дитина діє вже з власної ініціативи, у відповідності зі своїми інтересами, бажаннями, потребами, застосовуючи в цих нових умовах і ситуаціях отримані їм на заняттях навички та вміння.

1.3. Особливості організації  самостійної художньої діяльності дошкільників

Проблема вивчення самостійності як стрижневої якості особистості, пошук резервів і ефективних шляхів її виховання - одна з центральних у психолого-педагогічній науці. Нині її актуальність обумовлена гуманістичними завданнями більш повного розкриття індивідуальності розвивається особистості дитини.

У педагогіці - самостійність визначається як одна з провідних якостей особистості, що виражається в умінні ставити перед собою певні цілі, досягати їх власними силами. Самостійність передбачає відповідальне ставлення людини до своєї поведінки, здатність діяти свідомо та ініціативно не тільки в знайомій обстановці, але і в нових умовах, у тому числі що вимагають прийняття нестандартних рішень.

В теорії та практиці дошкільного виховання проблеми самостійності в образотворчій діяльності приділено особливе місце. Сукупний аналіз досліджень з даної проблеми свідчить, що самостійність розглядається в постановці дошкільниками цілі діяльності, яка в свою чергу конкретизується у визначенні теми зображення, виборі образотворчих засобів, способів створення образу в залежності від виду образотворчої діяльності (малювання, ліплення, аплікація).

Самостійна художня діяльність виникає з ініціативи дітей для задоволення їх індивідуальних потреб: зробити подарунок мамі, змайструвати іграшку для гри та ін. Завдання педагога - не порушуючи задуму дитини, допомогти йому, якщо виникне така необхідність. Вихователь розвиває самостійність дітей, використовуючи підказку, залучення уваги до предмету, об'єкту, питання, пропозиції, оцінку результатів і рівня самостійності, вигадки, фантазії [7].

Самостійна діяльність може носити індивідуальний характер, а іноді діти об'єднуються по двоє, троє і, обговоривши свій задум, разом готують концерт, малюють декорації, виготовляють атрибути для гри, організовують театралізовану гру.

Ознаками самостійної діяльності є увага дитини до засобів виразності в музиці, рухах, малюнку, мовлення і вміння переносити засвоєний у власну нову діяльність, застосовувати для вирішення нових завдань.

Самостійна образотворча діяльність володіє великими можливостями в розвитку особистості дитини:

- розвиваються ініціатива, самостійність, активність;

- процес самостійної образотворчої діяльності закріплює набуті на заняттях та у спільної з педагогом діяльності знання, уміння, навички, способи діяльності, стимулює їх перенесення в нові життєві умови;

- у самостійної образотворчої діяльності знаходять природний вихід різні яскраві враження, що вплинули на уяву та емоції дитини, знімаючи напругу, роблячи його внутрішній світ комфортніше;

- удосконалюючи і закріплюючи свої навички і вміння у процесі самостійної діяльності, дитина все більше відчуває впевненість у собі, у своїх можливостях;

- у процесі самостійної образотворчої діяльності дітей проходить саморозвиток, самонавчання через наслідування іншим, вміння яких вразило уяву і викликало бажання діяти подібним чином.

Специфіка самостійної образотворчої діяльності дітей:

- вона виникає з ініціативи дітей;

- дитина сам визначає мету;

- сам знаходить кошти для її втілення;

- планує діяльність, домагаючись бажаного результату у процесі цієї форми діяльності закріплюються і вдосконалюються навички колективної діяльності: діти обговорюють один з одним свої задуми, діляться порадами, надають дружню допомогу, оцінюють.

Самостійна художня діяльність виникає майже завжди з ініціативи дітей і відбувається, здавалося б, без безпосереднього керівництва вихователя. Однак потрібно говорити про те, що ефективність виховання самостійності в образотворчій діяльності, зокрема, залежить від дотримання педагогом певних умов.

Досвід показує, що одним з найбільш важливих умов успішної прояви самостійності - різноманітність і варіативність роботи з дітьми на заняттях образотворчою діяльністю (новизна обстановки, організація заняття в ігровій формі незвичайне початок роботи, різноманітні образотворчі матеріали, цікаві, неповторювані завдання, можливість самостійного вибору зображальних матеріалів тощо) [11].

Іншою важливою умовою виступає опора образотворчої діяльності на особистий досвід дитини, на враження, отримані дошкільниками від реальної дійсності. Дітям цікавіше і доступніше зображати те, що їм добре знайоме, з чим вони зустрічаються в повсякденному житті, що привертає їх увагу. Це підвищує особистісно-значущу мотивацію занять, розвиває фантазію та творчість, сприяє прояву самостійності.