Система роботи по ознайомленню дітей з народною іграшкою

         Іграшка в усьому своєму розмаїтті – нова і архаїчна, ультрасучасна і реліктова – є надбанням культури, належить до факторів життєзабезпечення і культуротворення. Разом з тим існує своєрідна „іграшкова культура”, яка функціонує паралельно із культурою „дорослою”, де в чому відображає її, копіює, наслідує, де в чому випереджає, по – своєму передбачає напрями і тенденції соціально – культурних процесів. Іграшка, зокрема, народна, належить до розряду явищ, які зберігають у собі пам’ять про далеке минуле того чи іншого народу, переконують у оригінальності і неповторності давнього образного мислення, своєрідності пластичної інтуїції.

      Саме тому  у процесі ознайомлення дошкільнят з українською народною іграшкою необхідно враховувати психологічні особливості емоційного ставлення дитини до неї. Є два взаємопов’язаних аспекти цієї роботи: маємо на увазі образотворчу діяльність ( малювання, ліплення, аплікація ) та мистецтвотворчу грамоту. Отже, мета буде досягнута лише за умови забезпечення єдності в оволодінні графічними навичками та художньою, естетичною культурою  [ 28,12].

   Визначимо конкретні завдання, які ставляться перед дошкільним  закладом:

1. Формування відчуття прекрасного під час гри з народними іграшками на занятті – „замилуванні”. Без захоплення, радості і насолоди від розглядання іграшок не можна досягти розуміння дітьми сутності народних декоративних промислів.
2. Художній розвиток дітей ( формування естетичної культури ). Він здійснюється через ознайомлення з історією виникнення промислу та його осередками , з найвідомішими майстрами, з мовою виробів і народними традиціями. Для закріплення набутих дітьми знань треба залучати їх до творчої діяльності, де б вони мали змогу продуктивно використати свої враження.

   Результативному ознайомленню  дошкільників з українською народною  керамічною іграшкою, як стверджують  педагоги – практики та науковці, зокрема, А.Шапран [28],  сприятиме дотримання системи, яка передбачає наступність пізнавальних завдань щодо кожної вікової групи і становить три послідовних етапи:

   Перший етап (молодша група ). Завдання: викликати позитивне емоційне ставлення малят до народної іграшки, збудити зацікавлення, замилування нею, спираючись на притаманне дітям цього віку сприймання близького їм світу казок, природи, навколишніх предметів.

    Другий етап (середня і старша групи). Завдання: поглиблено ознайомити дітей із видами народних іграшок як об’єктами декоративно – вжиткового мистецтва, спираючись на їхній попередній емоційний досвід. На цьому етапі дошкільнята довідуються про історію промислів, про народних майстрів, технологію виготовлення іграшок, особливості елементів і колориту оздоблення, оволодівають практичними вміннями.

   Третій етап (підготовча група). Завдання: забезпечити умови для творчого самовираження дітей у предметній діяльності  ( малюванні, ліпленні, аплікації ). Дати змогу творити за власними  уподобаннями, послуговуючись набутим емоційним досвідом і знаннями художніх особливостей народних керамічних іграшок.

   Уся ця робота потребує  низки спеціальних занять мистецтвознавчого характеру, присвячених кожному виду декоративної іграшки окремо. Особливість методики полягає у забезпеченні єдності сприймання та творення. Необхідно створити для дітей ситуацію замилування, захоплення демонстрованими іграшками. Цьому значно сприяють ігрові та казкові моменти, а також мова дорослого, її інтонаційне забарвлення [21].

   Заняття може тривати 20-30 хвилин. Сюди входять:

• Розглядання української народної іграшки ( або іграшок ) та бесіда за активної участі дітей, у якій вихователь подає у доступній формі інформацію про даний вид промислу, його історію, осередки, технологію виготовлення, техніку і характер, особливості оздоблення;
• Складання коротких розповідей про іграшку.

   Важливо враховувати, якому  вікові дітей більш доступний  той чи інший вид української  народної іграшки, зважаючи на  особливості сюжету і складність  декору. Мистецтвознавчі теми доцільно  охоплювати також на заняттях, присвячених ознайомленню з довкіллям, мовленнєвому спілкуванню [20;21].

   На образотворчих заняттях  поглиблено вивчаються і практично  закріплюються особливості промислу. Тут доцільно використовувати  художньо – дидактичні ігри: „Прикрась візерунком” (коника, баранця, пташку тощо ), „Хто краще прикрасить свою іграшку” та ін..

   Старшим дошкільнятам корисна  колективна діяльність, у якій  вони вчитимуться спілкуватися  не лише з дорослими, а й  одне з одним мовою мистецтва. Зміст таких занять може встановити, зокрема, підготовка до художньої  виставки, ярмарку. Колективна робота над створенням спільної роботи допомагає формувати у дошкільників, крім всього вище названого, ще і почуття колективізму, відповідальність за кінцевий результат роботи кожного учасника колективної справи.

   Заняття з дітьми дошкільного віку на ознайомлення з кожним видом української народної декоративної іграшки проводяться у такій послідовності [22, 13]:

1. Вступне заняття мистецтвознавчого характеру („замилування”). Діти розглядають іграшки, ілюстрації, складають описові розповіді, казки, слухають художні твори.
2. Заняття з декоративної образотворчої діяльності: ліплення, аплікація, малювання. Практична зображувальна робота поєднується з уточненням і поглибленням теоретичних знань. За зразок беруть не одну, а кілька іграшок або ілюстрацій, щоб запобігти стереотипності дитячих робіт і збудити активне мислення та творчу уяву.
3. Заняття мистецтвознавчого характеру для узагальнення знань дітей. Демонстраційним матеріалом виступають уже знайомі дітям іграшки різних промислів – дерев’яні, керамічні, скляні та сирні. Дошкільнята порівнюють їх, виділяють найпривабливіші, найяскравіші елементи, вчаться таким чином давати естетичну оцінку.
4. Творчі заняття із зображувальної декоративної діяльності. Орієнтовна тематика: „Ми народні умільці”, „Готуємось до ярмарку”, „Сувенір у подарунок”, „В гостях у народного майстра”.

   Систему розробленої нами  роботи по ознайомленню дошкільників  з українською народною глиняною  іграшкою подано у практичному розділі .

   Отже, дуже важливо час  від часу давати дитині можливість самостійно виробити задум, визначити конкретну мету і адекватні засоби її досягнення, визнати труднощі, що виникають, мобілізуватися на їх подолання, зіставити своє „творіння” із схожою конструкцією однолітка. У цьому разі висуваються високі вимоги до уміння дитини зосередитися, абстрагуватися від стороннього, виявити цілеспрямованість, уміння комбінувати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

   Отже, опрацювавши теоретичні джерела ( наукову, педагогічну, методичну літературу ) ми дійшли до висновку, що народна керамічна іграшка – давній і багатогранний вид мистецтва. Центром керамічної іграшки на Україні є Опішня на Полтавщині.

      Знайомство дітей  з народним прикладним мистецтвом, різними його видами, у тому  числі і народною керамічною  іграшкою, є одним із видів і засобів естетичного виховання підростаючого покоління. Народна керамічна  іграшка у сім’ї,  дитячому садку, різних гуртках повинна не витісняти сучасну іграшку, не заміняти її, а існувати поруч з нею, доповнювати її, давати дитині те, чого не здатна дати сучасна іграшка.

   Проаналізувавши теоретичні  джерела, відомості про походження  української іграшки, ми можемо  зробити висновок також про  те, що  українська народна керамічна  іграшка як атрибут декоративно  – вжиткового мистецтва і етнопедагогіки  - результат довготривалого розвитку культури нашого народу, а тому має величезний  емоційний вплив на особистість і є благодатною основою для формування духовного світу дитини [22,12 ].

     Проаналізувавши теоретичні  джерела з досліджуваного питання, ми висуваємо гіпотезу – цілеспрямована систематична робота по ознайомленню дітей з керамічною іграшкою позитивно впливає на формування творчих здібностей дошкільників та їх  технічних навичок у ліпленні та малюванні.

   Отже, як бачимо, українська  народна іграшка володіє певним колоритом, певними особливостями техніки виготовлення і розпису в залежності від місцевості, де вона була виготовлена.  

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.  Система роботи по ознайомленню дітей з народною іграшкою

 

2.1.  Виявлення  технічних  навичок у ліпленні та малюванні дітей старшої групи під час констатуючого етапу експерименту

      На початку роботи нами було висунуто гіпотезу: цілеспрямована систематична робота по ознайомленню дітей з керамічною іграшкою позитивно впливає на розвиток творчих здібностей дошкільників та їх  технічних навичок у ліпленні та малюванні.

     Для перевірки нашої гіпотези ми провели ряд педагогічних експериментів:

1. Констатуючий, метою якого було визначення рівня обізнаності дошкільників про особливості української керамічної іграшки, рівня сформованості технічних навичок у ліпленні та малюванні.

2.  Формуючий, метою якого було випробовування групи методів на ознайомлення дітей із українською керамічною іграшкою, розвиток у дошкільників експериментальної групи технічних навичок малювання та ліплення.

3. Контрольний, метою якого було визначення  ефективності (неефективності) випробовування групи методів безпосереднього ознайомлення з українською народною керамічною іграшкою, методів на підвищення рівня сформованості у дітей технічних навичок малювання та ліплення.

   Експеримент проводився на базі старшої групи дошкільного закладу № 3 м. Першотравенська Дніпропетровської обл. У експерименті було задіяно всього 20 дітей, з них 10 дівчаток і 10 хлопчиків.

    На констатуючому етапі ми використали наступні методи дослідження:

• бесіда;
• опитування;
• спостереження за художньою працею дітей ( у тому числі самостійною).

   Методика діагностики сформованості  знань дітей про зовнішній  вигляд, історію походження, особливості української керамічної іграшки, полягає, насамперед, у проведенні бесіди за спеціально сформульованими питаннями.

    Для того, щоб бесіда  і спостереження за художньою  працею дітей  дозволили скласти  загальну картину рівня сформованості  знань про  українську іграшку та рівень сформованості технічних навичок у малюванні у даній групі та у кожної дитини зокрема, спостереження необхідно фіксувати – обов’язково записувати на протязі визначеного ходом спостереження часу.

      Схема опитування:

1. Що таке декоративне прикладне мистецтво? Що таке українська народна іграшка? ( 1 графа таблиці даних )
2. Які бувають види народних іграшок, з якого матеріалу  вони можуть бути виготовлені? (2 графа таблиці даних).
3. З якими керамічними іграшками ви знайомі? Чому керамічну іграшку називають народною? ( 3 графа таблиці даних).
4. Чи знаєте ви, де вироблено конкретну знайому вам керамічну іграшку? ( 4 графа таблиці даних).

   Також ми провели спостереження  за ходом художньої праці дітей  на заняттях та під час самостійної  художньої діяльності.

1. Чи систематично діти займаються  декоративним ліпленням та малюванням? ( 5 графа таблиці даних).

2. Чи отримують від цього задоволення, чи із радістю та зацікавленням  виконують запропоновані вихователем  завдання? ( 6 графа таблиці даних).

3. Чи вміють діти обробляти  пальцями  шматочки глини, витягувати  основні частини, міцно їх з’єднувати, згладжувати поверхню вологим  пальцем ? ( 7 графа таблиці даних).

4. Чи вміють діти розписувати керамічні іграшки (свинка, коник, півник, олень) ? ( 8 графа таблиці даних).

Z – загальний рівень сформованості  знань та умінь з досліджуваного  питання.

      Оцінювання знань  і вмінь дітей та рівень  сформованості у них технічних  навичок малювання та ліплення  оцінювались у такій системі:

В – високий рівень сформованості знань, умінь та навичок  з досліджуваного питання (дитина орієнтується у назвах народних іграшок взагалі та керамічних іграшок зокрема, називає їх характерні ознаки, володіє технічними навичками малювання та ліплення). Діти, що виявили такий рівень знань, проявляли захоплення, із задоволенням розглядали зразки народного мистецтва, наслідували їх у своїх роботах, виявляючи при цьому наполегливість і старанність.

С – середній рівень сформованості знань, умінь та навичок  з досліджуваного питання (дитина допускає помилки, відповідає на запитання за підказки вихователя чи інших дітей, має не зовсім сформовані технічні навички, що виявляється у помилках при виконанні творчих робіт).

Н – низький рівень сформованості знань, умінь та навичок з досліджуваного питання (дитина фактично не відповідає на запитання, не володіє технічними навичками, не може самостійно виконати творчу роботу).

   Дані констатуючого етапу  експерименту зафіксовано у таблиці  № 1 (додатки ):

   Стосовно сформованості знань про українську керамічну іграшку  (результати опитування) та технічних навичок та умінь малювання та ліплення  (спостереження за  художньою працею дітей експериментальної групи дошкільного закладу ):

• високий рівень  сформованості знань  з досліджуваного питання має 1 дитина (5%);
• середній рівень сформованості  - 10 дітей ( 50 % );
• низький рівень – 9 дітей ( 45 % ).

  Крім того, ми проаналізували  річний план роботи групи та  зробили висновок про те, що  роботі з дитячою народною  керамічною іграшкою приділялось  мало уваги у навчально-виховному процесі експериментальної групи, вона майже не використовувалась як зразок виду декоративно-прикладного мистецтва, чим, в принципі, частково пояснюється низький рівень сформованості теоретичних знань  та практичних умінь з досліджуваного питання.