Система роботи по ознайомленню дітей з народною іграшкою

      Наприкінці XIX ст. на Львівщині (с. Стара Сіль), виникли рідкісні в українському народному мистецтві сюжети - "танок" і "колисочка". Перший зображує жінку і чоловіка у танці. Свищик "колисочка" має вигляд "колиски на кружалах", у якій лежить дитина. Окрему групу забавок становлять керамічні тарахкальця ("хихички"), відомі ще з часів трипільської культури, - порожнисті кульки завбільшки з гусяче яйце, прикрашені оздобленнями (сонце, півмісяць та ін). Прикарпатська іграшка, як і посуд та інші вироби з глини, насамперед відрізняється від усіх інших колоритом і характером розпису - традиційними мотивами і елементами та поєднанням кольорів у орнаменті.

       Якщо ляльки привертали увагу дівчат, то фігурки коників були улюбленими іграшками хлопчиків. Образ коня відноситься до одного із поширених у народній творчості й зокрема, в іграшці слов’янських народів. На думку вчених, він пов’язаний з давніми язичницькими віруваннями. У пантеоні слов’янських богів, які одухотворювали сили природи, кінь символізував одного з наймогутніших богів - Хорса, Бога Сонця.

     В Україні виготовляли фігурки коників, розміри яких дозволяли дитині гойдатися, сидячи верхи. Вони складені у міцну конструкцію з окремих вирізаних циліндроподібних об’ємів, що передають, голову, тулуб, ноги.

 

 

 

 

Додаток 6

Конспекти занять з ліплення

Ліплення куманця за мотивами народної керамічної іграшки

Перший куманець (мал. 1). В основі ліплення його — диск. Розкочуємо глину і утворюємо кулю, а потім стискуємо глину між долонями і утворюємо диск. Потім ліпимо ручку для куманця. В основі ліплення — стовпчик, кінці якого заокруглені. Зі слідуючого шматка глини робимо носик куманця, в основі ліпки — конус, пальцями рук загинаємо тонший кінець і надаємо потрібної форми. Стекою відділяємо зайву глину з другого кінця конуса. З четвертого шматка глини ліпимо шийку куманця — форма усіченого конуса. Спочатку глину розкочуємо і утворюємо конус, а потім стекою відділяємо зайву глину. З п'ятого шматка ліпимо ніжки куманця. Для цього глину ділимо на чотири рівні частини і утворюємо конусоподібну форму (мал. 1а). Готові ніжки приєднуємо до основної форми куманця, а стекою примазуємо їх. Готовий виріб просушуємо та розфарбовуємо (мал. 1б).

    Другий куманець (мал. 2). В основі ліплення куманця — кільце. Глину розкочуємо прямими рухами рук, утворюємо видовжений стовпчик, який з'єднуємо у кільце. Його з обох боків зрівнюємо, постукуючи об тверду поверхню дошки або стола. З другої частини ліпимо ручку, для цього глину розкочуємо прямими рухами рук, кінці зробленого стовпчика заокруглюємо. З третього шматка глини ліпимо носик. З четвертого шматка ліпимо підставку та кришку. Для цього глину ділимо на 2 частини, з першої ліпимо підставку, в основі якої диск, а другу частину ділимо ще раз навпіл, і з однієї з частин відриваємо шматочок глини для верхньої частини кришки. В основі ліплення усіх трьох верхніх частин куманця — диск. Готові деталі з'єднуємо(мал. 2а). та висушений виріб розфарбовуємо (мал. 2б).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Півник за мотивами української кераміки

      Ліпимо конструктивним способом. Глину ділимо на 4 частини. З першої ліпимо тулуб. В основі ліплення — овоїд. Один кінець його відтягуємо та заокруглюємо. З другого шматка ліпимо шию та голову. В основі ліплення — конусоподібна форма, кінець якої заокруглюємо. З третьої частини ліпимо підставку. В основі ліплення — конусоподібна форма або розплющена куля (диск). З іншого шматка глини ліпимо хвіст. Конусоподібну форму розплющуємо та проробляємо пальцями рук до потрібної форми (мал. 1). З окремого шматка глини ліпимо гребінь, дзьоб, борідку (мал. 2) Усі частини з'єднуємо та примазуємо пальцями рук або стекою (мал. 3). Готову іграшку розфарбовуємо за зразком або за бажанням (мал. 4).

Коник за мотивами керамічної іграшки

Мета: вчити дітей малювати візерунок з геометричних елементів: крапок та кругів, розташовуючи їх ритмічно на всій площині вирізаного з паперу коника. Вчити малювати круги, розширюючи крапку. Закріпити уміння малювати крапку патичком, добирати кольори, характерні для димківської іграшки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Свинка за мотивами української кераміки

       Ліпимо пластичним способом. В основі ліплення тулуба — циліндрична форма, з одного кінця відтягуємо мордочку, зайву глину стекою відрізаємо (мал. 1) і утворюємо рильце. Стекою виділяємо ротик, очі. Відтягуємо вуха (мал. 2).З другого кінця форми відтягуємо хвостик, потім відтягуємо глину і утворюємо за допомогою стеки ноги. Пальцями рук проробляємо усі частини і надаємо фігурці характерних ознак. Висушену фігурку розфарбовуємо.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виготовлення ляльки за мотивами керамічної іграшки

     Ліпимо конструктивним способом. Глину ділимо на 3 частини. З першої частини — тулуб. В основі ліплення його конусоподібна форма, яку ми отримуємо, розкачуючи глину прямими рухами рук, натискуючи більше на один кінець (мал. 1). Аналогічно ліпимо і руки. З другої частини ліпимо голову, в основі ліпки лежить куля (мал. 2). З третьої частини робимо руки, для них глину ділимо на 2 рівні частини (мал. 3). З'єднуємо усі частини, щільно притискуючи їх (мал. 4). З окремого шматка глини можна виліпити капелюшик (мал. 5). Ляльку в шубі діти ліплять в молодшій та середній групах дитячого садка. Робота ускладнюється тим, що діти надають іграшці більш характерні ознаки, особливості, виділяють дрібні деталі, розфарбовують та ін.

Згодом можно розповісти малим про символіку образів півня, курки, баранця, коника тощо. У бесідах про українську народну іграшку пригадаємо, як вона описується у народних піснях, казках, загадках та прислів'ях. Ознайомлення старших дошкільнят зі звичаями та віруваннями українців, пов'язаними з іграшкою, із символічним змістом її традиційних образів сприяє формуванню відповідного ставлення до неї як до культурного явища, що має давнє походження. Пояснення та розкриття різноманітних функцій народних іграшок допомогає дітям зрозуміти необхідність збереження їх для наступних поколінь, сприяє формуванню зацікавлення процесами виготовлення і засобами надання художньої виразності образам. Розроблена нами система спирається на загальнодидактичні принципи: природовідповідності й гуманності, послідовності і наступності, емоційності й активності самої дитини у виховному процесі, систематичності і зв'язку набутих знань та вмінь з живою практикою. Ось так, будується освітньо-виховна робота за тематичними блоками, у процесі якої формується у дошкільнят елементи національної культури засобами впливу української народної іграшки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 7

Орієнтовний прелік тем і підтем

для ознайомлення дітей з керамічною іграшкою

 

Українська народна іграшка як культурно-історична пам'ятка

Основні теми: 1. Вірування та звичаї українців, пов'язані з народною іграшкою. 2. Символіка давніх образів. 3. Значення іграшки в житті людей.

Підтеми. Фігурки-обереги. Символічний зміст традиційних іграшкових образів (ляльки, півника, коника, курки, баранця та ін.). Археологічні знахідки прадавніх іграшок. Іграшка як предмет гри, як витвір народного мистецтва, сувенір, історична пам'ятка. Об’єднюючи їх розгляданням виробів народних майстрів, ілюстрацій, художніх альбомів з декоративно - вжиткового мистецтва. У грі та художньо-образотворчій діяльності закріплюваємо і поповнюваємо засвоєне на заняттях збагачення знань про українську народну іграшку.

Робота в ігровому напрямку. Бесіда про побут, культуру та звичаї наших пращурів. Бесіда про символіку іграшкових образів. Розглядання ілюстрацій прадавніх іграшок. Малювання археологічних знахідок. Розучування віршів, загадок, пісень, пов'язаних з традиційними іграшковими образами.

Малювання за розповіддю вихователя. Закріплення вживання у мовленні типових образних виразів та зворотів ("Якщо кінь біжить, то земля тремтить"). Оздоблення площинних силуетів прадавніми символами (колами, крапками, дугами, хрестами, хвилями). Віднаходження традиційних іграшкових образів в інших видах народної творчості (у вишивці, тканні, у фольклорі тощо).

Ігри та розваги. "Продовжи розповідь", "Відгадай за описом" (дидактичні ігри). "У музеї", "Археологи на розкопках" (сюжетно-рольові ігри). "Конкурс знавців традиційних іграшкових образів" (розвага).

 

 

 

Національна своєрідність української народної іграшки.

Робота на заняттях та у повсякденні.

Основні теми: 1. Види народних іграшок за матеріалом виготовлення. 2. Пластичні особливості керамічних іграшок. 3. Декоративне оздоблення керамічної, дерев'яної, сирної іграшок.

Підтеми. Відвідання виставки народних іграшок. Матеріали, з яких виготовляють українські народні іграшки. Способи та послідовність створення керамічної, дерев'яної, сирної іграшок. Залежність між виготовленням іграшки з певного матеріалу та природними умовами народного промислу. Особливості форми та пропорцій опішнянської (Полтавщина), косівської (Івано - Франківщина), яворівської (Львівщина) іграшок. Оздобленя української іграшки. Художні традиції і творчі знахідки народних майстрів.

Робота в ігровому напрямку. Перегляд альбомів, слайдів, ілюстрацій, які демонструють українську народну іграшку різних промислів. Оформлення куточка народної іграшки. Вивчення прислів'їв та приказок, що стосуються праці людини ("Пташка красива пір’ям, а людина - вмінням", "Гарна робота два століття живе").

Ліплення традиційних іграшкових образів. Малювання основних елементів розпису опішнянської, косівської, яворівської, петриківської іграшок. Виготовлення таблиць основних елементів розпису української народної іграшки. Оздоблення площинних силуетів за мотивами іграшок певного промислу. Читання художніх творів (О. Коваленко "Глиняні свищики", народні байки "Кінь і собака", "Воли і цап", Кінь і осел", "Лев і мишеня", "Лев і комарі", "Кінська сила", "Навчасний жаль"). Розпис виготовлених іграшок. Ліплення з натури ("Вершник"). Відгадування загадок про іграшки ("Хто двічі родився, у школі не вчився, а години знає?", "Яким гребінцем не можна розчесатися?").

Виготовлення іграшок у дарунок дітям молодшої групи. Оформлення альбому "Народні іграшки". Порівняння української народної іграшки з іграшками інших народів. Виготовлення карток для настільно - друкованих ігор типу "Визнач за розписом" та ін.

Ігри та розваги. "Відгадай за описом", "Впізнай за розписом", "Відгадай за формою", "Художній салон", "Магазин іграшок", "У музеї, "На виставці", "До якої іграшки розпис", "Знайди потрібні іграшки", "Яка назва краща", "Склади візерунок", "Склади казку" (дидактичні ігри). "Закликаємо весну" (драматизована гра). "Ходить гарбуз по городу", "Нещасний горщик", "Хто швидше знайде потрібну іграшу" (рухлива гра). "Казкова пошта" (розвага). Народні промисли та ремесла України" (свято).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Спадкоємці народних традицій

Робота на заняттях та у повсякденні. Основні теми: 1.У гончарній майстерні. 2. Створимо казку. 3. Веселий ярмарок.

Підтеми. Виготовлення виробів за мотивами української народної іграшки: "Сварлива Солоха" (ліплення, опішнянська іграшка); "Казковий олень" (малювання, косівська іграшка); "Диво-кінь" (аплікація, яворівська іграшка); "Фантастична істота" (тематична робота); "Як квочка курчат захищала" (сюжетне ліплення). Складання творчих розповідей про виготовлених персонажів.

Робота в ігровому напрямку. Виготовлення подарунків, сувенірів за мотивами української народної іграшки. Виготовлення разом з батьками іграшок для куточка народної іграшки. Ліплення за мотивами народної казки ("Гуси-лебеді"). Виготовлення іграшки з природного матеріалу (із соломи, овочів, гілочок). (Додаток 2.) Проведення конкурсу на кращу іграшку. Складання творчих розповідей про іграшку.

Ігри та розваги. "У музеї", "Археологи", "На виставці", "У магазині художніх виробів" (сюжетно-рольові ігри). Інсценізація казок з використанням народної іграшки (М. Коцюбинський "Про двох цапків", "Дві кізочки"). Конкурс знавців української народної іграшки "Що? Де? Коли?" (розвага); "Сорочинський ярмарок»