Сім'я як фактор соціалізації особистості

• абсолютне кількісне переважання на Україні та в сусідніх країнах сімей нижчих соціальних верств і, як наслідок, більш імовірне наслідування сімейних традицій саме цього соціального прошарку;
• після встановлення Радянської влади декілька поколінь виховувались у її ідеологічному просторі, який характеризувався ворожнечим ставленням до "буржуазної" культури і всебічною підтримкою народного менталітету та традицій.

Таким чином, ми є безсумнівними спадкоємцями тієї патріархальної сім'ї, яка у наш час усвідомлюється як "народна", і тому нам дуже важливо знати найхарактерніші властивості цієї народної, тобто селянсько-міщанської сім'ї.

Перш за все, треба зрозуміти, для чого створювалася патріархальна сім'я, тобто проаналізувати її функції.

Безумовно, провідною і фундаментальною у патріархальній сім'ї була господарсько-економічна функція. Як відомо, перетворення парного шлюбу у моногамну сім'ю відбулося під впливом тих епохальних змін у способах людського господарювання, яке найбільш пов'язане з розвитком сільського господарства. Моногамна сім'я більшу частину часу свого існування була відвертою і неприхованою економічною операцією. В шлюб вступали не за коханням, з'явилося історично зовсім нещодавно, а для народження дітей, збагачення родинних зв'язків та більш ефективного господарювання. Для задоволення сексуальної потреби або через симпатію до особистісних якостей особи протилежної статі зовсім не обов'язково було вступати до шлюбу.

Досить вагомою для патріархальної сім'ї була функція забезпечення у старості, яке, враховуючи переважну відсутність пенсійного забезпечення, здійснювалося тільки силами сім'ї. Селянин чи міщанин знав, що, якщо не допомога дітей або внуків, його чекає на старості неминуче жебрацтво.

Близькою до господарсько-економічної функції була виробнича функція сім'ї, яка полягала у тому, що селянська або реміснича сім'я поставала виробничим об'єднанням, виробничою одиницею суспільства. В доіндустріальну і частково індустріальну епоху більша частина сільськогосподарчої і промислової продукції вироблялася в цих сім'ях, тому вступ до шлюбу найчастіше означав утворення або зміцнення сімейної виробничої групи.

Однією з центральних стала також функція передачі та наслідування соціального статусу, який, здебільшого, отримувався в сім'ї і який внаслідок низької соціальної мобільності було важко змінити індивідуальними зусиллями. Репутація людини переважною мірою залежала від статусу її сім'ї, що визначало певні правила та традиції сімейної поведінки.

 Патріархальна сім'я мала  важливу, з точку зору найближчого  суспільного осередка і держави, функцію соціального контролю над поведінкою окремої людини. Протягом багатьох тисячоліть, більшої частини історії суспільства, головними механізмами підтримки соціальної дисципліни були настанови, розпорядження, схвалення чи засудження, покарання з боку батьків та інших старших членів сім'ї. Коли після скасування кріпацтва різко посилився процес міграції населення і почали масово розпадатися великі сільські сім'ї, різко зріс і рівень злочинності.

Репродуктивна функція була для патріархальної сім'ї, безсумнівно, однією з важливіших. Звичайно, жінка може народжувати дітей і не знаходячись у шлюбі (що ми все частіше бачимо у наш час), але мораль патріархальної сім'ї суворо засуджувала такі випадки, а позашлюбні діти називалися незаконнонародженими і позбавлялися багатьох прав. Шлюб надавав людям фактично єдину законну і суспільно схвалювану можливість стати батьками. Діти ж були потрібні не тільки для продовження роду, відчуття сенсу життя та як об'єкти задоволення природної потреби у любові та турботі про молодше покоління, що є характерним для нашого часу, але як абсолютно необхідна умова майбутнього матеріального добробуту сім'ї та підтримки у старості.

Патріархальна сім'я майже повністю забезпечувала необхідне в тих умовах виховання дитини, тобто виконувала функцію її соціалізації. Більшість дітей з селянсько-міщанського середовища, як відомо, не отримували навіть початкової освіти, і тому сім'я була основним джерелом їх знань та вмінь у різних сферах життя.

Сім'я виконувала рекреаційну функцію, а її єдиними в цьому суперниками були деякі форми дозвілля типу вечірок, вечорниць або відвідання шинку.

Однією з найбільш природних була сексуальна функція патріархальної сім'ї, поскільки остання була найбільш зручним і морально схвалюваним місцем задоволення статевої потреби.

Патріархальна сім'я мала і психологічну функцію, тобто мусила збільшувати психологічний комфорт людини. Цей комфорт досягався у подружніх стосунках з коханим або просто особистісно привабливим партнером, у тому, що людина знаходилася у доброму сімейному колективі - а сім'я могла бути таким колективом, - у відчутті своєї важливої ролі, скажімо, жінки та матері (а не "зайвого рота" у великій батьківській сім'ї), у позбавленні від одинокості, у можливості постійного спілкування.

Таким чином, патріархальна сім'я відіграла надзвичайно важливу роль у житті окремої людини і суспільства, задовольняючи низку важливих індивідуальних та суспільних потреб, причому провідною, з точки зору особи, поставала господарчо-економічна функція, що відбивалося на мотивах утворення шлюбних спілок і оцінюванні шлюбними партнерами один одного.

Подивимось, як виглядала типова селянська сім'я у ХVІ-ХІХ століттях. В одній родині, під одним дахом мешкали батьки, дорослі одружені сини зі своїми сім'ями, інші родичі. Головою і розпорядником був батько або старший син, а жіночою частиною родини керувала мати або старша невістка. Голова представляв сім'ю у сільській громаді, а також перед державними установами, він вирішував всі принципові питання сім'ї. Невістки опинялися під подвійною владою - свого чоловіка і свекрухи.

Стосунки в сім'ї бували різними в залежності від характерів її членів, але нормальною вважалася сувора влада батька над всіма членами родини, чоловіків над жінками, свекрухи над невістками. Лайка та побиття з їх боку були абсолютно прийнятними та звичними "педагогічними методами". Якщо ж нижча ланка виявляла непокору і старші не могли подолати її своїми силами, вони скаржилися громаді і остання, розібравшись, могла покарати "бунтівників" різками.

Питання про одруження дітей, в переважній більшості випадків, вирішували батьки, причому головними для них були економічні міркування, тобто майновий статус майбутнього зятя або невістки та їхні господарські ділові якості. Часто батьки прагнули рахуватися з бажанням дітей, але, якщо їх вибір здавався їм явно економічно невдалим, то вони не погоджувались, загрожуючи у випадку непокори позбавленням спадщини. Психологія більшості людей того часу робила для них вибір партнера за господарсько-економічними критеріями досить нормальним, прийнятним варіантом вирішення сімейної проблеми.

Авторитет та влада чоловіка підтримувалися офіційними санкціями закону та церкви. Існували деякі неписані, але традиційні, загальноприйняті чоловічі привілеї, які, як показало життя, опинилися в подальшому міцніше законодавчих норм.

Одним з таких привілеїв поставало право на позашлюбні зв'язки. Хоча релігійні моральні норми вимагали вірності від обох партнерів, ніде не вказуючи на якусь різницю, в реальності з самого заснування моногамної сім'ї вимога подружньої вірності стосувалася значно більшою мірою жінки, ніж чоловіка. На чоловічу подружню невірність завжди дивилися "крізь пальці", в той час жіночу аналогічну поведінку тим чи іншим чином суворо засуджували.

Інший чоловічий привілей стосувався розподілу господарської праці. Жіночою вважалася вся домашня робота, доглядання дітей, виготовлення одягу та багато польових робіт і, хоча у чоловіків було не менш фізично важкої праці, за часом жінки були зайняті більше, вони практично не мали вільного часу, в той час, як чоловіки в зимовий період могли мати певне дозвілля. Згідно з існуючою традицією, для чоловіка вважалося ганебним займатися "жіночою" працею, скажімо, прати, готувати їжу, мити підлогу, і тому ані хвороба, ані великий термін вагітності не позбавляв жінку від важких і постійних господарчих турбот. Якщо у селянина чи міщанина не було "чоловічої" роботи, він міг цілий день байдикувати, але йому в голову не приходило допомогти жінці, яка не встигала впоратися зі всією домашньою працею.

Патріархальна сім'я не залишалася незмінною, вона розвивалася і поступово набувала все більш демократичного характеру. Так, наприклад, у XIX столітті все більш масового характеру набув процес відділення молодих сімей від великої батьківської родини, і взагалі патріархальна влада голови сім'ї значно пом'якшилась. Найбільш суттєвими чинниками змін стали скасування кріпацтва, розвиток капіталістичної економіки, зростання міст та збільшення міського населення, майнове розшарування селянства, зменшення впливу сільської громади. Певну частину стали складати робітничі сім'ї, в яких вплив патріархальних традицій був значно меншим, ніж у селянському середовищі. Рух за жіночу емансипацію, який з XVIII століття все більш поширювався у західноєвропейських країнах, стимулював аналогічні процеси також в Україні.

Після встановлення Радянської влади відбулися значні зміни у нормативній базі та фактичному становищі української сім'ї. Усунення шлюбів за розрахунком, нерівноправності та економічної залежності жінки в сім'ї стали принциповими моментами радянської сімейної політики. Жінка отримала всі рівні з чоловіками права: політичні, на освіту, на працю і на рівну заробітну плату, на рівне становище у сім'ї. Принциповим положенням нового законодавства про сім'ю стало право на розлучення, якого не було в Російській імперії. Всі нормативні перешкоди на шляху встановлення демократичних подружніх стосунків були рішуче усунені раз і назавжди. Радянська влада проводила значну роботу, спрямовану на усунення таких пережитків патріархальних відносин, як груба чоловіча влада, несправедливий поділ домашньої праці, чоловіче пияцтво тощо.

Більша кількість жінок почала працювати на підприємствах та у державних установах, після чого на чоловіка лягала практично вся домашня робота. Але рівень розлучень у 1920-50 роках був досить низьким внаслідок традиційного негативного ставлення населення до цієї міри вирішення сімейних проблем. Особливо непопулярним було подання на розлучення з боку жінки, це розцінювалось оточуючими як легковажний і навіть аморальний вчинок.

Незважаючи на інерцію патріархальних традицій радянська сім'я вже у 1930-50 роках являла собою нове явище, яке можна назвати сім'єю перехідного періоду. Основні і принципові зміни, що відбулися в ній, можна представити таким чином:

1. З багатопоколінної, великої родини вона перетворилася, у більшості випадків, на нуклеарну, тобто складається з батьків і дітей.
2. З багатодітної сім'я перетворилася на малодітну, з однією чи двома дітьми.
3. Якщо в патріархальній сім'ї функції та обов'язки подружжя були чітко розподілені, то в новій сім'ї такої чіткості немає, що стосується, в першу чергу, становища жінки. До своїх традиційних обов'язків домогосподарки та виховательки вона додала обов'язок такої самої робітниці, як і чоловік. Чоловіки також стали більше включатися у виховну діяльність, але далеко не достатньо, що створює типову проблему у сімейних стосунках.
4. Традиційне та різко виражене головування чоловіка, яке стверджувалося законом, релігією та традиціями, змінилося на значно більш бархатні стосунки, на відсутність відвертих чоловічих домагань на сімейну владу. Проте боротьба за головування у сім'ї часто ведеться у прихованій формі, що є однією з основних причин подружніх конфліктів.

Особливо рішучі зміни у характері сімейних стосунків почалися в кінці 50-х, на початку 60-х років XX ст. Цей період мав цілий комплекс обставин: закінчення післявоєнної відбудови господарства, досягнення технічного прогресу, що призвело до різкого зростання міст, і, відповідно, більшого розповсюдження більш сучасного сімейного побуту, більш сучасних подружніх стосунків. Якщо у 20-50-х роках у містах було багато непрацюючих заміжніх жінок-домогосподарок, то у 60-х роках більшість жінок цієї категорії включилася у виробництво. За роки Радянської влади психологія жінки змінилася таким чином, що бути домогосподаркою стало непопулярним, і жінки прагнули працювати навіть тоді, коли їхні чоловіки добре матеріально забезпечували сім'ю.

Настав час, коли жінки зрівнялися з чоловіками за рівнем загальної і професійної освіти, тобто була досягнута не тільки рівність прав, але й приблизна рівність можливостей. Здавалося би, досягнуто те, про що всі прогресивні люди мріяли, за що боролися останні століття; здавалося, що для подружньої гармонії зроблено все необхідне. Але, як не дивно, рівень розлучень піднявся.

Глава 1.2 Функції сучасної сім'ї.

 Існує безліч понять «сім`я». Усі вони відбивають той стан у теорії соціальної роботи, коли предметом її вивчення стає сім`я як соціальний інститут, мала група й система взаємовідносин.

 Сім`я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства та виконує в ньому такі функції:

 Матеріально - економічну функцію сім`ї становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Переважна більшість сімей має життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50 % цих сімей перебувають за межею бідності, а прибуток молодої сім`ї у двічі нижчий за необхідні потреби. Крім того, чимало молодих людей не зайнято або не повністю зайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану, скорочень, мають нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сім`ю, люди змушені займатися так званою комерційною діяльністю. Особливо важко сім`ям, які виховують малих дітей, неповним, багатодітним сім`ям. Ці явища стають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров`ї членів сім`ї, їх інтелектуальному розвитку, а в майбутньому – на розвитку суспільства, генофонді країни.

 Житлово – побутова функція – це забезпечення сім`ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тісно пов`язана з попередньою. Лише 5 -7 % молодих сімей, що беруть шлюб, забезпечені власним житлом. Через 5 років спільного проживання власне житло мають 23 % молодих сімей, інші або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окрему квартиру чи кімнату в гуртожитку (особливо це стосується студентської сім`ї). Молоді сім`ї навіть не мають чітких перспектив щодо одержання житла.