Сім'я як фактор соціалізації особистості

 Отже, в активний період життя, сприятливий для здобуття професії, вдосконалення професійних якостей, народження та виховання дітей, молода сім`я не має належних економічних та побутових умов для свого становлення, нормального розвитку здорового покоління.

 Репродуктивна ( демографічна ) функція полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізичного і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій). Для відтворення населення та його природного приросту кожна сім`я повинна мати двох – трьох дітей. Статистичні дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сім`ї є її малолітність (більшість сімей, десь біля 52 % має одну дитину), бездітність, відкладання народження дітей на невизначений період.

 Отже, скрутні матеріально - економічні та житлово – побутові умови існування молодої сім`ї негативно відбивається на відтворенні населення України, що в свою чергу певний час справлятиме негативний вплив на загальний розвиток суспільства: не вистачатиме робочих рук, спостерігатиметься недостатній розвиток науки, подальше зменшення кількості населення тощо. Складність ситуації, у якій перебуває зараз молода сім`я, негативні явища, що мають місце в молодіжному середовищі (алкоголізм, наркоманія, захворювання, що передаються статевим шляхом) позначається і на якісному відтворенні населення.

 Комунікативна функція сім`ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно – емоційного відтворення сил членів сім`ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім`ї та оточуючого мікро і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім'ї – це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якостей взаємостосунків членів сім'ї. Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату – згрунтованість членів сім`ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім`ю та кожного її члена. Велике значення для психологічного клімату сім`ї має внутрісімейне спілкування. У такій сім`ї наявне бажання разом проводити вільний час, вихідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрісімейного ( між подружжя, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для поза сімейного ( з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень.

 Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, призводять до негативного емоційно – психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально – економічні та житлово – побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім`ї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, не бажання поступатись власними інтересами, зручностями, заради ближнього.

 Останнім часом у сім'ях, особливо молодих, спостерігається багато розлучень. В умовах соціально – психологічного стресу молодь по суті не підготовлена ні морально, ні матеріально до створення сім`ї, не бажає мати дітей. За статистичними даними в Україні розпадається кожний другий – третій шлюб. На Кіровоградщині розпадається третина молодих сімей, які живуть разом до п`яти років; у Донецькій області за останні роки зареєстровано 82298 шлюбів, а розпалося за цей період – 54193. Така ж картина спостерігається на Полтавщині та інших регіонах України, при чому цифри постійно зростають.

 Крім того, стали поширеними деформовані шлюбно – сімейні процеси: молодь не хоче офіційно реєструвати шлюб, народжувати дітей, відкладаючи це до кращих часів. Усі ці явища призводять до зростання кількості позашлюбних дітей серед дуже молодих матерів.

 Виховання дитини одним з батьків, переважно матір'ю, негативно відбивається на формуванні особистості як хлопчика, так і дівчинки. Розпаданню шлюбів сприяють не тільки складні матеріально – економічні та житлово – побутові умови сім'ї, а й медично – соціальна, соціально – психологічна і психолого – педагогічна непідготовленість молоді до сімейного життя, невміння раціонально розв'язувати сімені проблеми і запобігати конфліктним ситуаціям, відсутність правових, юридичних, медичних, економічних, сексологічних, наркологічних і психолого – педагогічних знань, необхідних для молодого подружжя.

 Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічного здоров'я, вироблення навичок санітарно – гігієнічної культури. Ця функція – одна з найважливіших. Її мета – передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для морального життя. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім'ї, взаємостосунків, які складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого процесу.

 Соціальна ситуація, у якій перебуває сучасна молода сім'я, призводить до того, що, виховуючи дітей батьки стикаються з цілим рядом проблем. Зважаючи на те, що суспільством ставиться завдання посилити сімейне виховання, школа та соціальні служби мають допомагати сім'ї створенні нормальних психолого – педагогічних та емоційно – моральних умов для повноцінного виховання дітей. Вимога сучасного суспільства поліпшити якість сімейного виховання та підвищити відповідальність батьків за виховання дітей часто стикається з проблемою матеріальної незабезпеченості сім'ї, зосередженості батьків на пошуках коштів для того, щоб, насамперед, забезпечити їх нормальним харчуванням, одягом, тобто задовольнити фізичні потреби дитини. Внаслідок цього духовний розвиток дитини залишається часто поза увагою батьків, на нього вже не вистачає ні сил, ні часу.

 Крім того сім'я потребує допомоги і в питаннях спілкування батьками, родичами, особливо з тими, з яким вони разом проживають.

 Соціальної, педагогічної та психологічної допомоги потребують також сім'ї грипи ризику, до яких на даному етапі розвитку суспільства ми відносимо багатодітні сім'ї, одиноких матерів, неповнолітніх матерів, сім'ї з дітьми - інвалідами, батьками – інвалідами, малозабезпечені сім'ї.

 Рекреативна функція сім'ї— це організація вільного часу та відпочинку сім'ї. Вона виконує роль збереження сім'ї як цілісної одиниці, зміцнює сім'ю, закріплює кращі традиції, має велике значення у вихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурну роль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й духовні цінності та норми. У стабільній сім'ї ця функція постійно трансформується й розвивається. У дезорганізованих сім'ях ця функція по суті руйнується або виконується частково.

 Проблема реалізації рекреативної функції молодої сім'ї полягає в тому, що зараз обмежені умови для раціонального проведення вільного часу. Адже фінансові проблеми, не дають можливості відвідувати кіно, театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани, реалізовувати свої потреби у відпочинку, оздоровлювати сім'ю в санаторії, будинках відпочинку, на морі, відправляти дітей у літній табір, мандрувати. Найреальніший спосіб відпочинку — поїхати до батьків у село, родичів або знайомих. Отже, сім'я має дуже обмежені можливості для духовного розвитку своїх членів. Незадовільні житлові умови сучасної молодої сім'ї і вимушеність проводити своє дозвілля здебільшого вдома можуть призводити до роздратованості, негативного стереотипу поведінки в сім'ї.

Всі функції між собою тісно пов'язані. Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної життєдіяльності сім'ї необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного потенціалу сім'ї, і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слід постійно стимулювати внутрішні резерви сім'ї (економічні, демографічні, виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх.

Глава 1.3 Типологія та робота з різними типами сімей.

Успішність соціальної роботи з сім'ями забезпечується завдяки врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді. Класифікація типів сім'ї може бути побудована на різних засадах, за різними критеріями, ознаками тощо.

 Таким чином, згідно з поданою класифікацією існує багато типів сім'ї. Клієнтом соціальної роботи може стати сім'я будь-якого типу, а рівень потреби в соціальній підтримці, її конкретне утримання, види допомоги, якої потребують або можуть потребувати сім'ї, що належать до різного типу, мають бути різними.

 Соціальний працівник, який працює з сім'єю, як правило, орієнтується на відповідну її модель.

Моделі соціальної роботи з різними типами сімей. Існує досить велика кількість моделей соціальної роботи з різноманітними типами сімей. У вітчизняній теорії й практиці соціальної роботи з різноманітними типами сімей як зразок може бути запропонована модель І. Трубавіної.

1.Бездітна сім'я

 Проблема – у здатності членів подружжя мати дітей або пошук прийомної дитини. Напрями роботи: подолання однобічної спрямованості членів сім'ї мати дитину (залучення їх до фасилітаторства, волонтерства, благочинності, просвіти); профілактика девіантної поведінки членів сім'ї, надання інформаційно-консультативної допомоги; організація груп за інтересами, груп взаємопідтримки, організація дозвілля й спілкування.

 Форми роботи: клуби, секції, походи, спільне відзначення свят, індивідуальні консультації, відеолекторії, телефони Довіри тощо.

2. Багатодітна сім'я

 Це сім'я, яка має трьох і більше дітей.

 Проблема такої сім'ї: матеріальне забезпечення дітей, нестабільність статусу в громадській свідомості, соціально-рольова нестабільність у сім'ї, наявність споживацьких життєвих установок.

 Напрями роботи: навчання сімейного бізнесу, інформування про права сім'ї та дітей, організація дозвілля, відпочинку й спілкування батьків і дітей, представлення інтересів багатодітних сімей, організація підготовки й перепідготовки членів сім'ї.

 Форми роботи: курси, семінари, клуби, круглі столи, консультпункти, «гарячі» телефонні лінії, лекторії.

3. Малодітна сім'я

 Проблема: внутрішньосімейне спілкування, наявність егоцентричних якостей у дитини, проблема авторитету й лідерства членів подружжя.

 Напрями роботи: формування тендерної рівності, культури спілкування в сім'ї, інформування про права членів сім'ї в самій родині, профілактика сімейних конфліктів, формування власної моделі сімейного виховання й коригування моделі сімейного життя, просвітительство з проблем родинного виховання.

 Форми роботи: тренінги, консультпункти, вечори запитань і відповідей, розповсюдження серед батьків і дітей брошур, буклетів; лекторії, тематичні передачі з проблем родинного виховання й сімейнихконфліктів на радіо, ТБ; виставки педагогічної літератури.