Сім'я як фактор соціалізації особистості

 Якщо проаналізувати прагнення жінок роботать, то в ньому можна знайти наступні складові. По-перше, економічна, змушеність коли зароботка чоловіка не вистачає, а тим більше, якщо жінка - єдиний годувальник сім'ї.

 Другий фактор, що змушує жінок триматися за роботу - соціально-економічна нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні своєму або своєму суспільстві. Безробіття, потрясіння, аварії й збройні конфлікти роблять життя кожної людини як ніколи схильної до численним випадкам. Побоювання залишитися вдовою з дітьми на руках рухає жінкою, а збільшує, це побоювання загальна нестабільність сім'ї, коли на три шлюби у великих містах - два розлучення .

 Не заперечуючи важливості цих факторів, не можна забувати й того, що робота для жінки - це місце, де можна виявити свої здібності, це і сфера спілкування, у якій до жінки ставляться не рідко з більшою повагою, ніж вдома.

 У точній відповідності із прогнозами, жінка стала жертвою своїх сімейно-материнських обов'язків, пов'язаних з дітонародженням пільг, відпусток тощо, першою стає клієнтом біржі праці, де понад 80% становлять жінки. Втім важко припустити, що жіноче безробіття - це шлях вирішення проблеми подвійної жіночої зайнятості. В ідеалі жінка повинна мати право вибирати програму розвитку по лінії кар'єрного самоздійснення, або по лінії чисто сімейних обов'язків, або того й іншого одночасно. А суспільство повинне створювати їй можливості для просування й для сполучення сімейних і ділових обов'язків.

4. Проблема планування  сім'ї. Протягом тисячоріч біологічна продуктивність, що ввійшла в традицію, закріплена релігійними догмами й установками, визначала кількість дітей у сім'ї.

Сьогодні соціально-економічні умови кардинально змінилися. Багатодітні сім'ї зустрічаються частіше в сільській місцевості. У містах багатодітні сім'ї частіше характерні для батьків з невисоким рівнем освіти й некваліфікованих спеціальностей. Бувають, звичайно, виключення, але тенденцію до малодітності або навіть бездітності можна вважати стійкою. Труднощі, що загострилися, перетворили цю загальносвітову тенденцію, характерну для розвинених країн, у стрімке зниження народжуваності.

Демографічна депресія характеризується надзвичайно більшими показниками: до 30% у рік, що призводить до депопуляції, тобто перевищенню смертності над народжуваністю.

Але, крім усього іншого, і нормальний процес скорочення народжуваності, і демографічна депресія нагадують про те, що регулювання кількості народжених дітей проводиться самим невартим цивілізованого суспільства способом - абортом. Ця медична маніпуляція може обернутися ускладненням або загибеллю жінки навіть у медичних умовах. До того ж, це перспектива наступної безплідності, важкого морально-психологічного потрясіння для жінки, пов'язаного із внутрішньою кризою й зовнішнім осудом її дій.

 Із глобальної проблеми (планування сім'ї) випливає ряд інших. Серед них: проблема небажаних дітей, що є не тільки морально - психологічною, але й соціальною проблемою. Такі діти - перші кандидати на роль «соціальних сиріт», мешканців дитячих будинків, та й, залишившись у сім'ї, вони несуть на собі вантаж, емоційної відкинутості, стають жертвою сімейної жорстокості або байдужості.

 Особлива розмова про народження дітей у неповнолітніх матерів. Процес акселерації прискорив гормональне й фізичне дозрівання підлітків, у той час як тривала й турботлива опіка сім'ї приводить до далеко не раннього духовного дозрівання. Тому справою першорядної важливості для соціального педагога варто вважати можливо більше широке розповсюдження медико-соціальних знань і всіляку пропаганду сучасних безпечних засобів контрацепції, а також надання соціально-психологічної допомоги підліткам і їхнім батькам.

 5. Внутрісімейна жорстокість. Більшість убивств у нашій країні відбувається на побутовому ґрунті. Збільшується кількість дітей, що надійшли в лікарні, що стали жертвами жорстокого звертання з боку батьків. Зростає число дітей, які біжать із будинку, не в силах винести жорстокого звертання батьків. Росте число соціальних сиріт - тобто дітей, що потрапили на піклування держави при живих батьках або хоча б одному з них.

 У сучасних умовах теоретично можна прогнозувати ріст внутрісімейної агресії. Немилосердне суспільство б'є сім'ю. Немилосердна сім'я б'є слабких своїх членів. За закордонними даними, таке насильство збільшується в періоди соціальних загострень. Жертвами його, як правило, стають жінки (95% випадків) і діти (біля 70% випадків).

Створюються тимчасові притулки для жертв жорстокого звертання з боку чоловіків, надається юридична допомога. Але практика показує, що жінці, не так просто покинути жорстокого чоловіка - тут і несхвальна реакція суспільної думки, і фінансова залежність від чоловіка, і побоювання за майбутність свою й дітей. У нашому суспільстві існують всі ці фактори. Громадськість, правоохоронні органи вкрай неохоче займаються внутрісімейним насильством. Спеціальні притулки, соціальні готелі для таких жертв тільки починають функціонувати, причому їхня діяльність неймовірно ускладнюється фінансовими факторами, труднощами з виділенням приміщення тощо.

 Перелік проблем сучасної сім'ї можна було б продовжити. У практиці соціально-педагогічної роботи із сім'єю важливо виділити як загальні соціальні  
проблеми, характерні для більшості сімей даного суспільства, так і власні проблеми конкретної сім'ї. Треба, однак, пам'ятати, що не соціальний педагог розв'язує сімейні проблеми клієнтів, а сім'я, за допомогою соціального педагога, усвідомлює свої проблеми й знаходить у собі сили вирішувати їх.

Глава 2.2. Напрями соціальної роботи з сім'ями.

 Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступають молода сім'я та сім'ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім'ї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сім'ї та ін. Соціальна робота з молодими сім'ями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальної, протиправної поведінки дітей та молоді, наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сім'єю та ін.

 Соціальна робота з сім'єю — це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

 Мета соціальної роботи з сім'єю — це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.

 Завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю — надання конкретної індивідуальної допомоги сім'ї й молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організації внутрі- та позасімейного спілкування, планування сім'ї, профілактична робота з запобігання розлучень та ін.

 Сімейна терапія. Її суть полягає в проведенні бесіди серед членів сім'ї або декількох сімей із подібними проблемами. Усвідомлення реальної сімейної проблеми має діагностико – терапевтичне значення, при якому виявлене та усвідомлене утруднення змушує членів сім'ї переглянути свою поведінку, допомагає їм подолати бар'єр винятковості ситуації й виробити позитивне ставлення до проблеми, створює можливість для позитивного її вирішення.

 Сімейна психопрофілактика. Її суть полягає в розробці й регулярному застосуванні засобів, що допомагають зняти психічне напруження, яке виникає в сім'ї. Тут основне навантаження лягає на подружжя, але допомога з боку сімейного соціального працівника їм необхідна. Між ним і подружжям (за обопільною згодою подружжя) може бути укладений договір (без офіційної реєстрації й у довільній формі) про те, у якій формі подружжя готове піти назустріч одне одному, щоб розв'язати конфлікт у сім'ї. У разі потреби соціальний працівник удається до допомоги спеціалістів (сексолога, нарколога, психолога та інших фахівців).

 Надання соціальної допомоги сім'ї. Ґрунтується на видах і формах соціальної допомоги, мета яких - зберігання сім'ї як соціального інституту в цілому та кожної конкретної сім'ї, що потребує підтримки. Соціальна допомога сім'ї тут може бути екстреною, терміновою, тобто спрямована на виживання сім'ї (екстрена допомога, термінова допомога, негайне вилучення із сім'ї дітей, що знаходяться в небезпеці або залишилися без піклування батьків), дії на підтримку стабільності сім'ї, на соціальний розвиток сім'ї та її членів.

Наприклад, надання соціальної допомоги сім'ї алкоголіка буде означати таку технологічну процедуру:

 * проведення діагностики, яка дозволить виявити основну причину зловживання спиртними напоями, із супровідними обставинами (вивчення особистостей усіх членів сім'ї, а також соціальної біографії);

 * аналіз виявлення причин на основі детермінації її джерела (пияцтво або є причиною конфлікту в сім'ї, або, навпаки, до пияцтва вдаються, щоб ухилитися від конфлікту);

 * упорядкування програми роботи з наркозалежною особою, членами її сім'ї, соціальним оточенням (лікувальні заходи, консультації, психотерапія і психокорекція, соціально-трудова реабілітація самого алкоголіка та його сім'ї й т. ін.); 

 * змістом і засобами такої роботи є формування мотивації клієнта і членів його сім'ї до безалкогольного способу життя й побудови іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання особистості, спроможної бути хазяїном власної долі; уведення клієнта в об'єднання чи клуби прихильників безалкогольного способу життя або створення такого об'єднання («Анонімні алкоголіки», «Анонімні діти алкоголіків», «Анонімні наркомани» тощо).

Сімейне посередництво у розв'язанні сімейних конфліктів. Можна виділити деякі технологічні стадії цього процесу:

 * визначення готовності клієнта до розв'язання сімейного конфлікту або, принаймні, встановлення факту готовності клієнтів скористатися можливістю фахового посередництва;

 * створення потрібної обстановки для спільного вирішення проблеми, для спілкування з конфліктуючими членами сім'ї;

 * уведення конфліктуючих сторін у фазу вироблення альтернативних рішень щодо сімейної проблеми (прагнення до зближення, вироблення альтернативи, найбільш прийнятного, компромісного варіанта розв'язання конфлікту);

 * спрямованість зусиль соціального працівника на зняття недовіри до себе і до пропонованого виду соціальної допомоги сім'ї, не лише у виявленні й вирішенні сімейних конфліктів, а й у їх профілактиці;

 * делікатність, рішучість і координованість дій із правоохоронними органами з боку соціального працівника в тих випадках, коли сімейний конфлікт переростає в екстремальну ситуацію, що становить загрозу життю й здоров'ю людей.

 Сімейне консультування. Найважливіший напрямок соціально – особистісного (соціально – психологічного) консультування, що охоплює такий спектр проблем, як стосунки між подружжям, між ними та їхніми батьками, дітьми і батьками. Основними проблемами сімейного консультування є проблема шкільної успішності дітей у сім'ї й проблема виховання дітей, які мають вади в психофізіологічному розвитку. З приводу розв'язання зазначених проблем у технології сімейного консультування має діяти низка загальних правил:

 - обов'язкове наповнення батьківської скарги – запиту конкретним змістом на основі одержання від батьків опису поведінкової ситуації, що стала основою запиту;

 - використання принципів «стереоскопічності» в погляді на ситуацію, тобто фіксація цього погляду як із суб'єктивних (пов'язаних із розумінням ситуації з боку членів сім'ї), так і з об'єктивних (аргументованих консультантом) позицій;

 - спільне з батьками висування консультантом гіпотези про історію розвитку «негативної» риси в членів сім'ї й можливих шляхів її подолання.

 Соціально – педагогічна робота з сім'єю. Реалізує соціальну політику – систему механізмів, за допомогою яких держава створює умови для забезпечення життєдіяльності сім'ї, її захисту, якщо вона цього потребує.

 Цей напрям найбільш розроблений відомими українськими вченими Т.Ф.Алєксєєнко, З.Г.Зайцевою, І.Д.Звєрєвою, А. Й. Капською, Л.Г.Коваль, В.Г.Постовим, І.М. Трубавіною та іншими.

 Сьогодні в Україні реалізуються такі напрями політики: стабілізація сім'ї; зниження рівня розлучень, підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей у масовій свідомості громадян, орієнтація на середньодітну сім'ю, підвищення виховного потенціалу сім'ї тощо.

 Зміст і форми соціально – педагогічної роботи з сім'єю зумовлюються групою таких чинників: типом сім'ї, проблемами які існують у сім'ї; видом соціального інституту, що діє в сім'ї, та напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

 Основний зміст соціально – педагогічної роботи з сім'єю складають забезпечення сім'ї різними видами обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профілактична робота, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне інспектування неблагополучних сімей.