Соціально-педагогічні умови соціалізації української молоді

І напрямок – методичне та кадрове забезпечення виконання державної молодіжної політики;

ІІ – надання інформаційної, правової, психолого-педагогічної допомоги дітям та молоді;

ІІІ – соціальне становлення та розвиток підлітків і молоді;

IV – попередження та подолання негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі;

V – соціальна підтримка окремих категорій молоді, зокрема інвалідів та дітей-сиріт;

VI – соціально-психологічні та педагогічні дослідження [74, 9].

Для створення умов щодо соціалізації особистості необхідна цілеспрямована організована діяльність, яка має включати суб'єкти соціального виховання у взаємодію з оточуючим світом і яка формує в них систему ціннісного ставлення до цього світу.

Першою умовою соціалізації особистості є створення системи взаємодії всіх соціально-педагогічних інфраструктур – державних, громадських, а також окремих осіб, волонтерських груп, міністерств і відомств, зокрема шкіл, позашкільних установ, клубів і об'єднань, дитячих та молодіжних організацій, закладів культури і спорту, різноманітних фондів.

Другою умовою соціалізації особистості є створення своєрідної соціально-педагогічної системи відкритого типу. Ця форма інтеграційного впливу може бути використана для зміни ціннісних орієнтацій суб’єктів, статусу мікрогруп і окремої особистості, для корекції процесів входження в соціум, переорієнтації поведінки підлітків тощо.

Третьою умовою соціалізації особистості є розробка структури соціально-педагогічної діяльності соціальних служб молоді (ССМ), визначення основних її напрямків (6 напрямків); створення програм організації реальної життєдіяльності тих суб'єктів, котрі потребують допомоги, підтримки та захисту; розвитку нових програм та наповнення їх змістом, адекватним поставленим цілям стосовно конкретної особистості, мікрогрупи, мікросередовища.

Узагальненим критерієм оцінки діяльності соціальних служб для молоді є факт розробки та використання ними соціальних технологій, під якими перш за все треба розуміти спосіб використання особистісної діяльності з метою досягнення соціально значущих цілей. При цьому соціальна технологія проявляється у двох аспектах: як проектування форм, методів, шляхів реалізації ідей і як прояв проекту в діяльності. Ці два етапи соціалізуючого процесу, безперечно, завжди взаємодіють і впливають один на одного.

2.2. Професійне самовизначення як соціально-педагогічна умова становлення особистості в умовах нової соціальної перспективи

Обрана нами тема дослідження має складний характер, оскільки об'єднує в собі цілий ряд відносно самостійних наукових напрямків, що в сукупності істотно збагачують наше уявлення про проблему процесу соціалізації молодих людей.

Професійне самовизначення є необхідною соціально-педагогічною умовою соціалізації молоді. Являючись основною ланкою життєвого самовизначення, воно тісно пов’язане з визначенням молодими людьми свого місця у сфері трудової діяльності, питаннями вибору роду діяльності, професії, спеціальності [46, 6].

Трудове самовизначення у нашому дослідженні розглядається як вибір і реалізація способу взаємодії з оточуючим світом і пошуком сенсу у цій діяльності. Сучасному суспільству потрібен професіонал, який знає свою справу, може самостійно приймати рішення та відповідати за них, за себе, за інших, за країну. Важливим фактором, який визначає сьогодні формування професійного самовизначення, є комерціалізація відносин у суспільстві. По суті відбувається заміна професіональної кар’єри на комерційну. А це не дає можливості людині відбутися у професійному сенсі. І це викликає тривогу.

   Перехідний стан економіки зумовив відхилення у системі професіональних цінностей: сучасна людина (особливо молода) з її особистісними особливостями, яка вступає у ринкові відносини, прагне добитися матеріального благополуччя найкоротшим шляхом. Необхідність виживання змушує зрадити своє покликання та обрати таку професію, оволодіння якою принесе більші матеріальні можливості. Тобто існує сильна мотивація оволодіння “прибутковою” професією, але як часто у молодої людини немає необхідних для цього особистісних якостей. Спостерігається також протиріччя між мотивацією вибору професії та можливістю оволодіти нею (елементарний брак коштів на навчання) [65, 68-70].              
              В останні роки спостерігається зростання престижу освіти. Статистика свідчить, що кількість абітурієнтів, які бажають навчатися в українських вузах, зростає у арифметичній прогресії. Найпрестижнішими вважаються фінансові та юридичні спеціальності [73, 17].              
             Ринкові відносини характерні підвищеною динамічністю виробництва, ризиком тимчасового безробіття, потребою раптово змінити професію чи місце роботи. В цих умовах від спеціаліста вимагається високий рівень професіоналізму, бездоганна якість виконуваної роботи, а також постійне підвищення власної конкурентоспроможності на ринку праці. Він має бути цілеспрямованим, здатним до безперервного саморозвитку, стресовитривалим тощо.              
             Суттєвим моментом розробки поняття професійного самовизначення молоді є розгляд його структурних властивостей: час початку і завершення такого самовизначення, роль і місце в системі основних подій людського життя, його тривалість і послідовність, настільки тісно і як саме воно пов’язане із суттєвими подіями в житті.

Щоб встановити типовість основних труднощів і суперечностей трудового самовизначення, їх залежність від здібностей, ціннісних орієнтацій особистості її професійної і групової приналежності необхідно дослідити особливості професійного самовизначення.

Нами було проведено опитування учнів 10-х, 11-х класів середніх шкіл м. Черкаси. Саме цей метод отримання соціологічної інформації є найоперативнішим для збору інформації та дозволяє більш досконально вивчити внутрішній світ респондентів, їх думки, почуття, плани на майбутнє, ставлення до свого життя та подій, що відбуваються навколо. З метою одержання якісної соціальної інформації було опитано 100 учнів. З них 49% - представники чоловічої статі, 51% – жіночої.

Цінності при виборі професії учнями старших класів

Таблиця 2.2.1

Базові цінності

Таблиця 2.2.2

Після опрацювання результатів бачимо, що головними цінностями при виборі професії є загальні цінності для всіх учнів: на першому місці – цікава робота, хороша зарплата, можливість проявити себе; на останньому – рівноправність, світ прекрасного, соціальне визнання. При виборі базових цінностей підходи диференційованіші. Для хопців важливішими є свобода, спокій в країні та соціальне визнання. Для дівчат найважливішим фактором є щастя, свобода та внутрішня гармонія; найменш цінними – рівноправність, світ прекрасного та соціальне визнання.             
            Професійне середовище є одним із найважливіших чинників формування повноцінної особистості. Адже воно має свою ідеологію, критерії оцінювання, відзначається стійкою органічною культурою, яка включає правила входження в професійне товариство, логіку розгортання професійної кар’єри, оцінку професійних досягнень. Тому життя в професійному товаристві розвиває професійну і особисту ідентичність людини.

Особисті плани молоді на етапі закінчення школи мають різноманітний характер і у значній мірі різний зміст: найбільш типовим для життєвих планів учнів 9-х класів було бажання вчитися в 10-му класі, а для випускників — поступити у вищий навчальний заклад. Але, не дивлячись на всю різноманітність особистих планів учнів, сама ситуація: “до і після виходу зі школи” містить типові ознаки. В цей період відбувається інтенсифікація пошуків і вибір кінцевого рішення відносно найближчого майбутнього; розвідка можливостей і проектування дій для досягнення поставлених цілей; активізація процесу оцінки реальних шансів і практичної доступності цілей, обговорення і визначення резервних життєвих планів, необхідних на випадок невдачі.

Чинник, який має (матиме) вирішальний вплив

на вибір майбутньої професії, %*

Таблиця 2.2.3