Традиції українського дитинознавства та шляхи їх застосування в группах раннього віку

Завданнями експерименту було перевірити:

• вплив основних педагогічних умов на рівень вихованості дітей раннього віку у досліджуваному аспекті;
• ефективність комплексного використання засобів народознавства в екологічному вихованні дітей;
• усвідомлення дошкільниками екологічної культури у житті українського народу;
• оволодіння дітьми основними правилами поведінки у навколишньому середовищі.

            На даному етапі дослідно –  експериментальної роботи и використовувалися  бесіда, спостереження,  інтерв’ювання,  гра, кількісний і якісний аналіз  експериментальних даних.

            Вихованцям експериментальної групи  наголошувалось, що народні звичаї  тісно пов’язані з сільськогосподарською  працею та побутом селянина  з церковним календарем. Народ  визначав день якогось святого  для організації трудових справ  чи способу життя.

Існували звичаї, які притаманні кожній порі року. Зокрема, весна: веснянки, зустрічі птахів, прокладання першої борозни. Зверталась  увага дітей, що ці звичаї, фольклорна обрядованість готують людей до сільськогосподарських робіт, утверджуються у свідомій і практичній діяльності, зокрема хліборобські традиції. Літо: Зелена неділя, проводи русалок, зажинки, обжинки. Наголошувалось , що ці традиції поетизують розквіт і красу нашого «зеленого дому» догляд за врожаєм. Осінь –це пора завершення сільськогосподарських робіт, турбота про збереження вирощуваного врожаю, що відображено у таких традиціях: свято врожаю, свято першої паляниці та інші.

Зимові звичаї спрямовані на прославлення життя, його вічне оновлення, утвердження. Це відзначення свята Миколая, Нового і старого Року і Різдва Христового.

У зв’язку з цим,  поводився цикл бесід : «Народний календар», «Місяцелік», «Релігійні та народні свята», «Українські обереги», «Звичаї та обряди весняного циклу календаря».

Крім того, у експериментальній групі використовували значно більший об’єм ігор та розваг («Сієм мак», «Кабаки», «Просо», «Ягілочка», «Ой вилися огірочки», «Подоляночка», «Ходить гарбуз по городу»), приказок, прислів’їв, загадок, закличок, примовлянок, народних прикмет, гаївок, які згідно зазначеної педагогічної умови  застосовували комплексно.

Широко застосовувалися до потреб експерименту підготовка та проведення свят, таких як «Великдень», «Крашана писанка».

Вихованців експериментальної групи залучали також до імпровізованої подорожі «Мандрівка  по доріжках українських народних казок» організації толоки, зустрічі з місцевим народним умільцем.

Таке розмаїття виховних заходів як за змістом так і за формою дозволить виховати у дітей любов до свого краю, українського народу, чесність, працьовитість, доброту, почуття прекрасного.

На прикінцевому етапі  експериментального дослідження, було проведено виявлення вихованості дітей в групах раннього віку з використанням традицій українського дитинознавства.

Таблиця 1.2. Рівні вихованості дошкільників на основі використання українських народних традицій.

Групи	Всього дітей	Рівні вихованості
		Високий	Середній	Низький
«Дзвіночок» (експериментальна) «Колосок» (контрольна)	23     26	31%     9%	57%     51%	12%     40%

 

Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 31 % експериментальної та 9 % контрольноі груп , середній – відповідно 57% і 51%, низький 2% і 40%. Як бачимо, рівень вихованості дітей експериментальної групи  значно вищий ніж контрольної, що доводить ефективність обраної експериментальної методики.

 

                            

 

ВИСНОВКИ

В організації виховної роботи на перший план слід поставити національні пріоритети, що стали як нашими, так і загальнолюдськими надбаннями. Отже, якщо розглядати дитинство як стан певного культуротворення, діяльнісна основа якого має рефлексивно-іграшковий характер, то в цьому разі роль іграшки значно актуалізується. Показово, що багато дитячих ігор та іграшок залишаються майже незмінними впродовж сотень (а може, й тисяч) років, і, як раніше: дитина творить гру - гра творить дитину.

Аналіз досліджень становлення дитинства в минулому та сучасні концепції розвитку дитинства дозволяють сьогодні доцільно використовувати засоби народної педагогіки, адаптувати їх до сучасного педагогічного супроводу і створити ефективні умови для становлення особистості дошкільника. Проте все це потребує подальших теоретичних обґрунтувань та експериментальних підтверджень, що і є предметом наших подальших пошуків.

На підставі аналізу психолого-педагогічної та народознавчої літератури з теми дослідження, нами: 

1. визначено сутність поняття « українські народні традиції» та "обряди" ,зміст, види та характеристику основних народних традицій, визначено особливості застосування українських народних традицій у дошкільних навчальних закладах, виявилено критерії вихованості дошкільників; 
2. визначено, якими бувають обряди, виділено засоби народної педагогіки, класифікацію українських народних пісень і, взагалі, українського фольклору, виділено, що належить до народних промислів і ремесел, які державні символи України і народні символи існують, з'ясовано, що українські народні традиції та обряди посідають почесне місце в історії українського народу і тісно пов'язані з моральним вихованням;
3. наголошено на доцільність використання традицій українського дитинознавства та обрядовості у вихованні дітей раннього віку;
4. взначено, що формування морального виховання у ДНЗ на засадах народних традицій та обрядів здійснюється не тільки у навчально-виховній роботі, але й у повсякденному житті; в цьому допомагає використання українських народних свят, заочних подорожей, проведення систематичних бесід, прогулянок, екскурсій, свят, ігор, які при щеплюють дошкільникам любов до українських народних традицій.

      Дуже важливим  фактором при використанні українських  національних традицій у вихованні  дошкільників визнані були такі  методи, форми і прийоми роботи: бесіди, спостереження, розповіді, конкурси, свята, розваги, екскурсії, ігри, залучення  дітей до самостійної роботи  по виготовленню різних простіших  виробів, пов’язаних з народними  традиціями.

      В цілому  результати проведеної дослідницької  та експериментальної роботи  показали, що робоча гіпотеза  про те, що «українські народні  традиції, включені в педагогічний  процес дитячого садка, можуть  виконувати роль засобу формування  у дошкільників різних почуттів  та особистих якостей», висунута  перед початком роботи над  курсовою підтвердилась.

З педагогічної точки зору важливо відмітити, що вплив звичаїв та традицій на дошкільнят рівний. Звичай формує звички, вчинки, а традиція виробляє спрямованість поведінки, зумовленої повною мотивацією дій.

Отже, завдання використання звичаїв і традицій носить спільний характер – стабілізувати повноцінні відносини в сім’ях, родинах, а також в самому суспільстві, відроджувати та примножувати, передавати із покоління в покоління на благо процвітання нашої української нації. І щасливим буде в майбутньому те суспільство, яке поважатиме свій родовід, кревно берегтиме святість сімейних та народних звичаїв і традицій, залучаючи до цього своїх нащадків.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»/М-во освіти і науки України; наук. ред.. та упоряд. О.Л. Кононко. – К.:Світич, 2008

2.Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція),наказ Міністерства освіти і науки,молоді та спорту України,від 22.05.2012 р. № 615

3. Богуш  А.М., Лисенко Н.В.Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч.посіб. – 2-ге вид.,переробл. і допов.—К.:Вища шк.,2002. – 407с.

4. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Практикум: Навч. Посіб. - К.: Вища шк., 2003. - 206 с.

5. Варіативна програма  виховання дітей дошкільного  віку «Українотворець» Керівник  авторського колективу П. П. Кононенко. – К.: Світич, 2002

6. Голець М. І. Етика матері  і дитини: Нарис з історії виховання  дітей раннього віку: Навч. посіб. – К.: Вища школа., 2005. – 159с.

7. Грушевський М. Постриження та інші обряди, відправлювані над дітьми й підлітками // Первісне громадянство та його пережитки на Україні. – 1926. – Вип. 1-2. – С. 83-86;

8. Грушевський Марко. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу/ Марко Грушевський. – К., 2001. – 96 с.

9. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. — 1993. — № 44—46.

10. Державна національна програма «Освіта». Україна ХХІст.-К.: Райдуга,1994.

11. Закон України « Про дошкільну освіту» // Освіта України. Нормативно-правові документи.-К.: Міленіум.-2001

12. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні/ Наук, ред. О.Л.Кононко. — К.: Ред. журн. «Дошкільне вихованя», 2003.-243с.

13. Кононенко П., Касян Л., Семенюченко О. Програма виховання дітей дошкільного віку « Українознавець »// Освіта і управління. – 2008. Т.11,число 2-3.-с.131-148.

14. Кісь О. Особливості соціалізації дівчаток в українській сім’ї XIX – початку XX ст. // Етнічна історія народів Европи. Традиційна етнічна культура слов’ян. Зб. наук. пр. – К., 1999. – С. 49-55;

15. Лозинська Є.Ф. Українське народознавство дітям дошкільного віку: Метод. Посібн. для дошк. закл. / Є.Ф. Лозинська - Львів: Оріяна - Нова,2008. - 208 с.

16. Луценко І.О. Моя країна – Україна. Українське народознавство для дошкільнят. - К.: Аконіт, 2008.

17. Лазарєва Л.М. Обереги нашого дитинства: Програма щодо ознайомлення дітей дошкіл.віку з народними ремеслами та укр.. оберегами/ // дошкіл.навч.закл. – 2008.-«7.-с.2-21.

18. Макаренко О. Українознавство у дошкільному закладі. – Тернопіль, 1997.

19. Національне виховання дітей дошкільного віку// Ващенко Г. Твори. Т.4. Праці з педагогіки і психології. – К., 2000.-с.317-322.

20. Овчиннікова В. Використання народних обрядів у руховій діяльності дітей // Дошкіл.вих.-1996.-№10.-с.18-19.

21. Ознайомлення дошкільнят із народними звичаями та обрядами: Методичний посібник для пед..працівників дошкіл. закладів. – Івано- Франківськ :Обл. ін- т ПОПП, - 1993.-с.69.

22. Поніманська Т. І.  Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.— К.: “Академвидав”, 2006. — 456 с.

23. Пономарьова Н. Відлуння старовини: / Дидактич.ігри за народознав. мотивами/ // Дошкіл.вих.-2007.-№10.-с.23-25.

24. Проскура О. Гуманістичні традиції будинку Песталоцці-Фребеля / Олена Проскура // Дoшкільнe вихoвaння. – 2013. – № 6. – C. 7–9.

25. Радушинська О. Українські свята. – К.: Видавничий дім «Калита», 2007.

26. Русова С. Теорія і практика дошкільного виховання. -Львів- Краків - Париж , Просвіта, 1993.

27. Стельмахович М. Г. Педагогічна сутність народних звичаїв і традицій //

Дошк. виховання. – 1993. – №2. – С.10-11.

28. Стельмахович М. Г. Народне дитинознавство / М. Г. Стельмахович. – К. : Знання, УРСР, 1991. – 48 с.

29. Стельмахович. М.Г. Етнопедагогіка в дитячому садку. – Дошкільне виховання, 1990, №9.

30. Сявавко Е. І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку/            Е. І. Сявавко. – К. : Науко думка, 1974. – 152 с.

31. Титаренко В. Виховання  на національно-культурних традиціях  українського народу як головний  чинник формування особистості. // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. – 2000. №8. – С. 19-20.

32. Українське народознавство. Підручник. / За загальною редакцією С. П. Павлюка.— Київ: Знання, 2004.— 570 с.

33. Ушинський К.Д. Про народність у громадянському вихованні // Вибрані твори. у 2-х т.; за ред. Пискунова О., Костюка Г. та ін. – К.: Радянська школа, 1983. Т. 1.С. – 44-99.