Вплив низької успішності на самооцінку молодшого школяра

 

 

 

 

 

 

 

 

Табл.2.10

Неуспішні діти

І.П.	Вік	Шкальна оцінка (у балах)	Значення
1. Оля Г.	8р.,3міс.	5	Нижче за норму
2.Саша К.	8р.,1міс.	5	Нижче за норму
3.Діма П.	8р.,6міс.	7	Норма
4.Костик С.	8р.,6міс.	5	Нижче за норму
4.Даша З.	8р.,11міс.	10	Норма
6.Іра До.	8р.,11міс.	5	Нижче за норму
7.Іра З.	9р.,7міс.	7	Норма
8.Стас О.	9р.,2міс.	6	Норма
9. Костик П	9р.,6міс.	7	Норма
10. Кирило П.	9р.,6міс.	5	Нижче за норму
11.Вася Т.	9р.,8міс	5	Нижче за норму
12.Діма І.	10р.,7міс.	7	Норма
13.Ваня Д.	10р.,міс.	5	Нижче за норму
14.Таня С.	10р.,3міс.	13	Норма
15.Марина В.	10р.,10міс.	5	Нижче за норму
Середні показники				7,0
Стандартне відхилення (сигма)				2,47

 

 

 

 

Рис.2.3. Рівень інтелекту

 

Діма І. на уроці не працює, видно, що матеріал знає, але руку не піднімає. Буває, що завдання виконує з першого разу, а буває і перепитує. На урок ніколи не приносить додаткову літературу (інформацію), а інколи і заданий матеріал не приносить. Ініціативу не проявляє.

На перерві Діма любить над ким-небудь пожартувати, образити. Отримуючи здачу – плаче.

Бачимо, що просліджується низька самооцінка, товариськість (не завжди), імпульсивність. Даний учень з середнім рівнем інтелекту, може вчитися краще і відноситися до успішних дітей.

Результати діагностики підтверджуються спостереженням і бесідою.

Даша З. на уроці тягнеться відповідати, піднімає руку, завдання виконує з цікавістю, захоплено, необхідні додаткові завдання. На урок приносить додаткову інформацію, просить доповідь до наступного уроку.

Показує додаткову інформацію, розповідає про події, про які прочитала удома, розглядає книги.

Результати діагностики підтверджуються спостереженням і бесідою.

Узагальнені результати діагностики рівня самооцінки і успішності навчання дітей подані в Додатку Б.

Проаналізувавши результати по діагностичних методиках, дані яких представлені вище, можна зробити наступні висновки. Деякі отримані результати суперечать описуваним в літературі закономірностям, деякі повністю співпадають. По наших результатах успішність навчання частково впливає на самооцінку молодшого школяра, і це означає, що гіпотеза підтвердилася частково. Самооцінка неуспішних і успішних в учбовій діяльності дітей відрізняється дуже мало, тобто, немає особливо значимих відмінностей в рівні самооцінки цих дітей.

Отже, вплив успішності молодших школярів на їх самооцінку існує поза сумнівом. Діти, які випробовують значну скруту в засвоєнні програмного матеріалу, отримують найчастіше негативні оцінки. Школяр зупиняється на якомусь етапі навчання, коли виявляється певна розбіжність тим часом, що ось його вимагають, і тим, що геть в змозі виконати. На початковому етапі відставання розбіжність недостатньо усвідомлюється, а головне, не приймається молодшим школярем: більшість неуспішних дітей 1 і 2 класів переоцінюють результати своєї учбової діяльності. До 4 класу вже виявляється значний контингент відстаючих дітей з заниженою самооцінкою. Той, який часто терпить невдачу, чекає і в подальшому невдачу, і навпаки, успіх в попередній учбовій діяльності привертає до чекання успіху надалі. Переважання в учбовій діяльності у відстаючих дітей неуспіху над успіхом, постійно підкріплюване низькими оцінками їх роботи вчителем, веде до наростання у них невпевненості у себе і відчуття неповноцінності.

Організовуючи учбово-виховну роботу вчитель повинен свідомо і цілеспрямовано формувати самооцінку молодших школярів.

Оцінка повинна служити головною метою – стимулювати і направляти учбово-пізнавальну діяльність школяра. Вчитель повинен давати змістовну оцінку роботі учня. Досконалим процес учбово-пізнавальної діяльності буде лише тоді, коли оцінка не завершує його, а супроводжує на всіх рівнях. У учбовій діяльності необхідно порівнювати дітей, які володіють приблизно однаковими здібностями, але досягають в учбовій діяльності різних результатів через різне відношення до навчання. Необхідно використовувати взаємне рецензування, при цьому відзначати достоїнства і недоліки, висловлюючи думки про оцінку. Після рецензування робота повертається авторові і учні самостійно аналізують свою роботу. Необхідно включати ситуації, що актуалізують самооцінку дитяти, ставлять перед ним завдання усвідомлення особливості своєї роботи, її сильних і слабких сторін і сприяючих обращенности дитяти на власні способи дії.

Необхідно вводити зошити "Моє навчання", в яких учні за спеціальною схемою роблять записи, аналізуючи і оцінюючи свою роботу на уроці, визначаючи міру засвоєння матеріалу, міру його складності, виділяючи найбільш важкі моменти роботи. Необхідно пропонувати дітям самостійно оцінювати класні і домашні завдання до того як віддати на перевірку вчителеві, після того, як роботи перевірив і оцінив вчитель, необхідно обговорювати випадки неспівпадання оцінок. З'ясувати підстави на яких будують самооцінку діти і показники по яких оцінює вчитель.

Порівнюючи результати успішних і неуспішних груп дітей, ми бачимо, що, працюючи над підвищенням самооцінки учнів, ми змогли добитися поліпшення їх успішності.

За результатами даної роботи можна зробити наступні висновки:

1. Висунута в роботі гіпотеза про існування взаємозв'язку між самооцінкою і рівнем успішності школярів підтвердилася.

2. Успішність учнів в школі залежить від їх самооцінки, і, навпаки.

 

2.3.Емпіричні підсумки з проведеного дослідження

 

У молодших школярів можна спостерігати всі види самооцінок: адекватна стійка, завищена стійка, нестійка в бік неадекватного завищення чи заниження. Самооцінка молодшого школяра динамічна і в той самий час має тенденцію до стійкості, переходить в подальшому у внутрішню позицію особистості, стає мотивом поведінки. Стійка занижена самооцінка зустрічається вкрай рідко.

Вплив успішності молодших школярів на їх самооцінку беззаперечний. Діти, що відчувають значні труднощі при засвоєнні програмного навчального матеріалу, отримують найчастіше негативні низькі оцінки. Слабовстигаючим школяр стає на якомусь етапі навчання, коли виявляється значне розходження між тим, що від нього вимагають, і тим, що він здатен виконати. На початковому етапі розходження це недостатньо усвідомлюється, а головне,не сприймається молодшим школярем: більшість слабо успішних дітей 1 та 2 класів переоцінюють результати своєї навчальної діяльності. До 4 класу вже виявляється значний контингент відстаючих дітей із заниженою самооцінкою. Та дитина, що часто потерпає від невдач, очікує і надалі невдач, і, навпаки, успіх у попередній навчальній діяльності передує очікуванням успіху в майбутньому. Перевага в навчальній діяльності у неуспішних дітей неуспіху над успіхом, що постійно підсилюється низькими оцінками їх роботи вчителем, призводить до нарощування у них невпевненості в собі та відчуття меншовартості.

Організуючи навчально-виховну роботу вчитель повинен усвідомлено і цілеспрямовано формувати самооцінку молодших школярів.

Під час роботи над даним дослідженням, під час аналізу літератури та наукових праць ми склали деякі рекомендації саме для вчителя з формування самооцінки молодших школярів:

1. Оцінка повинна слугувати головній меті – стимулювати і спрямовувати навчально-пізнавальну діяльність школяра. Вчитель повинен надавати змістовну оцінку роботі учня. Корисним процес навчально-пізнавальної діяльності буде лише тоді, коли оцінка не завершує його, а супроводжує на всіх етапах.
2. У навчальній діяльності необхідно порівнювати дітей, які мають приблизно однакові здібності, але досягають у навчальній діяльності різних результатів через різне ставлення до навчання.
3. Необхідно використовувати взаємне рецензування, при цьому наголошувати на перевагах та недоліках, висловлюючи думку про оцінку. Після рецензування робота повертається учню і той самостіно має проаналізувати свою роботу.
4. Можна і потрібно пропонувати слабо встигаючому учню, із заниженою самооцінкою, допомагати іншому слабкому учню, наприклад, молодшому за нього.
5. Необхідно «вмикати» ситуації, що актуалізують самооцінку дитини, що ставлять перед нею завдання усвідомлення особливості своєї роботи, її сильних та слабких проявів і сприяючих звертанню дитини на власні способи дії.
6. Необхідно пропонувати дітям самостійно оцінювати класні та домашні завдання до того, як віддати їх на перевірку вчителю, після того, як вчитель перевірив їх і оцінив. Необхідно вголос обговорювати випадки неспівпадіння оцінок. Виявити підґрунтя, на якому будують самооцінку діти і показники за якими оцінює їх вчитель.
7. Необхідно використовувати похвалу, заохочення у роботі з дітьми, що мають занижену самооцінку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ3. Рекомендації щодо формування самооцінки учнів, які можуть застосовуватись вчителями і батьками

 

Оцінка своїх можливостей і перспектив спочатку складається на основі оцінок і ставлення батьків. Надалі дитина, сама того не усвідомлюючи. діє відповідно до батьківських прогнозів. Наприклад, твердження батька: "З тебе нічого путнього не вийде!" може запрограмувати дитину на поразку в житті. Висока самооцінка сприяє особистісному зростанню, самоствердженню дитини. Занижена або завищена заважає розкриттю індивідуальності, сприяє формуванню комплексів (неповноцінності, переваги).

У сім'ях, в яких позитивно оцінюють особистість дитини, виявляють віру в її можливості, звертають увагу на досягнення, не перебільшуючи їх при цьому, поважають її думку, надають підтримку, у неї формується висока самооцінка. Рівень домагань такої дитини, те, на що вона претендує в житті, те, чого прагне досягнути, відповідає її можливостям. У майбутньому вона зможе ставити перед собою конкретні завдання і виконувати їх.

Дитина із заниженою самооцінкою зростає в сім'ї, де байдужі до неї, втручаються в її життя тоді, коли виникають проблеми, зокрема з успішністю, а зазвичай мало цікавляться заняттями і переживанями своєї дитини. Негативно відгукуючись про дитину, акцентуючи увагу на її помилках і поразках, порівнюючи з іншими, успішними дітьми, батьки формують негативне самосприйняття. Дитина з низькою самооцінкою не претендує на багато що в житті – ні в теперішніму часі, ні в майбутньому, не ставить перед собою внсокої мети, оскільки не впевнена, що зможе її досягнути, постійно сумнівається у своїх можливостях, які в реальності вищі ніж вона передбачає. Вірджинія Сатир, відомий сімейний психолог; стверджувала, що всі болі людини, її проблеми і навіть злочини - все це результат низької самооцінки, яку люди не змогли ні усвідомити, ні змінити.

Завищена самооцінка формується тоді, коли дитину виховують за принципом кумира сім’ї, постійно нахвалюють її, вважають винятковою,чекають від неї високих результатів, орієнтують на першість в усьому. Виростаючи, така дитина багато чекає від життя: популярності, матеріального достатку. Однак не вміє співвідносити свої можливості з вимогами ситуацій. Розраховуючи тільки ва успіх, вона переживає невдачі як життєву трагедію.

Вплив батьків на становленя особистості дитини відбувається не тільки прямим, а й опосередкованим способом. Багато хто з психологів вважає що особистість формується шляхом навчання та ідентифікації (оточення) зі значущими людьми. У нормі дівчатка ідентифікують себе з мамою, а хлопчики – з татом. Наслідком ідентифікації є інтроекція, тобто "вбирання" в себе цінностей, установок, рис характеру когось із батьків, дитина засвоює його способи поведінки, тобто починає поводитися подібним чином. Спостерігаючи за поведінкою близьких дорослих, дитина вчиться бути чуйною, альтруїстичною, чи, навпаки – агресивною, злою. Ставлення батьків до сусідів, друзів, до роботи, грошей фіксується в сфері психіки дитини, чого вона не усвідомлює, але поступово це стає її ставленням. Система цінностей і норм поведінки формується через спостереження й моделювання поведінки батьків. Однак не треба вважати, що дитина – це "чиста дошка", на якій під впливом соціуму "пишуться " характеристики особистості.