Емпіричне дослідження професійно важливих якостей працівників міліції громадської безпеки

Для професій типу «людина - техніка» необхідні такі професійно важливі якості, як : технічне і образне мислення,просторові уявлення, концентрація і переключення уваги, образна пам’ять, швидкість реакції, координація рухів, фізична витривалість[ 22].

Для професій типу «людина - знакова система» характерні такі професійно важливі: вербальне мислення, вербальна пам’ять, акуратність, ретельність, концентрація, стійкість і розподіл уваги;

Для професій типу «людина - художній образ» бажаним є високий розвиток таких якостей як: образне мислення; образна пам’ять, просторові уявлення, координація рухів, м’язово-кінестетична чутливість, енергетична зарядженість, акуратність.

Для професій типу «людина - природа» характерні інші професійно важливі якості: концентрація і переключення уваги, технічне мислення, просторова уява, схильність до практичної праці, емоційна стабільність.

Усі ці описи професійно важливих якостей дуже приблизні і багато в чому не відображають специфіку деяких видів діяльності. Адже професійно значущі якості одного й того ж фахівця у різних організаціях можуть бути різними або навіть зовсім протилежними.

Тому перелік необхідних професійно важливих якостей потрібно розробляти з урахуванням особливостей кожної окремо взятої організації і кожної посади, відповідно до специфіки діяльності й корпоративної культури організації. Для цього пропонуємо використовувати технологію, що у своїй роботі пропонує  О. Силкін [18]:

Етап 1. Аналіз діяльності спеціаліста. На цьому етапі визначають основні функції й операції, які виконує працівник.

Етап 2. Аналіз критичних моментів. Після того як будуть визначені ключові особливості діяльності, слід провести аналіз критичних моментів. Для цього необхідно передбачити якомога більше складних робочих ситуацій, з якими щоденно має справу фахівець.

Етап 3. Складання переліку професійно значущих якостей. На основі отриманих даних потрібно визначити якості, які знадобляться співробітнику для успішного виконання завдань на заданій посаді. Слід визначити ці якості щодо кожної конкретної функції і кожної критичної ситуації.

На цьому етапі слід ретельно проаналізувати складений перелік професійно значущих якостей і відсіяти близькі за значенням якості, об’єднати схожі за характеристиками.

Етап 4. Визначення вагового коефіцієнта кожної професійно важливої якості. На цьому етапі проводять ранжирування якостей за ступенем значущості. Ранжування слід проводити від найменш значущої якості до найбільш значущої, тобто найважливіша якість повинна мати вищий ранг. У підсумку можна визначити 10-15 якостей, які отримали найвищий ранг, і є професійно значущими.

Саме ця технологія виявлення професійно значущих якостей працівника, на нашу думку, є найбільш змістовною і повною.

Таким чином, під професійно значущими якостями ми розуміємо сукупність якостей особистості, які визначають успішне виконання фахівцем своїх посадових обов’язків. При чому вони в ієрархії професійно важливих якостей мають визначену послідовність залежно від їх значущості для певного виду діяльності.

1.2 Місце професійно  важливих якостей у професійному  становленні особистості

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується автоматизацією і комп'ютеризацією виробництва, впровадженням нових технічних засобів і технологій, зміною монопрофесіоналізму на поліпрофесіоналізм. Це призводить до того, що професійний і діловий світ потребує фахівців, здатних успішно і ефективно знаходити і реалізовувати себе в мінливих соціально-економічних умовах в зв'язку з плануванням і облаштуванні своєї кар'єри. Таким чином, на сьогодні проблема професійного становлення особистості відноситься до тих, які активно розробляються в психологічній науці. Розглядаючи професійне становлення особистості, багато дослідників виділяють стадії, рівні, етапи, які проходить фахівець у своєму професійному просуванні. В даний час у науці немає загальноприйнятого розбиття життєвого шляху професіонала на етапи або фази.

У сучасній науці поняття «становлення» зазвичай розглядається як філософська категорія, що розкриває спонтанність, мінливість речей і явища – їх безперервний перехід, перетворення в інше [20]. Термін становлення може розглядатись в трьох значеннях:

1. Як синонім категорії «розвиток».
2. Як вияв процесу створення передумов, елементів предмета, що виникає на їхній основі.
3. Як характеристика початкового етапу вже виниклого предмета, де відбувається перехід від старого до нового, зростання цього нового, його зміцнення і перетворення в цілісну розвинену систему [17].

Термін «професійне становлення» широко використовується у психології і педагогіці (І. Батракова, С. Вершловській, Е. Зеер, В.Кудрявцев, Л. Мітіна, С. Полуйкова, А. Тряпіцина, Н. Чекальова, А.І.Щербаков та ін.) [20]  і розглядається з різних позицій.

Так Т. Кудрявцев розглядає «професійне становлення» як тривалий процес розвитку особистості з початку формування професійних намірів до повної реалізації себе в професійній діяльності. Центральна ланка цього процесу - професійне самовизначення. Е. Зеєр трактує «професійне становлення» як формоутворення особистості, адекватне вимогам професійної діяльності. К. Левітан досліджує «професійне становлення» як розв’язання професійно значущих, більш складних завдань – морально-етичних і комунікативних, у процесі чого людина опановує необхідний комплекс пов’язаний з її професією ділових та етичних якостей [13].

Таким чином, аналіз наукової літератури свідчить, що професійне становлення може розглядатися як тимчасова послідовність ступенів, періодів, стадій і як сукупність способів і засобів, де проходження їх один за одним має не тимчасову, а цільову детермінацію.

Професійне становлення передбачає використання сукупності прийомів соціального впливу на особистість, її включення в різні види діяльності, що спрямованні на формування системи професійно важливих якостей.

В переліку професійно важливих якостей особистості беруть участь не тільки сукупності властивостей особистості, пов’язані з видом діяльності, але особистісні якості, професійно важливі для будь-якого виду професійної діяльності. Це перш за все відповідальність, самоконтроль, професійна самооцінка, яка є важливим компонентом професійної самосвідомості, і дещо специфічні це  емоційна стійкість, тривожність, ставлення до ризику.

У різних професіях у однієї і тієї ж людини на різних етапах її розвитку компетентність може бути представлена різними комплексом вищеназваних якостей. Джерелом професійного становлення є протиріччя між досягнутим рівнем розвитку особистості і вимогами, які пред'являють колектив, суспільство, навчальна діяльність до системи вже сформованих знань, навичок, а також до індивідуально-психологічним властивостям особистості. Тому професійне становлення особистості має власну освітню траєкторію і траєкторію особистісного зростання.

Серед власне особистісних властивостей найчастіше згадується в якості універсального професійно важливої якості відповідальність. Відповідальність розглядається рядом авторів як одне з властивостей, що характеризують спрямованість особистості, впливає на процес і результати професійної діяльності насамперед через ставлення до своїх робочих обов'язків і до своїх професійних якостях.

Розвиток особистості працівника міліції громадського порядку відбувається через якісні зміни, що ведуть до нового рівня її цілісності. Вона припускає зміну сутнісних сил особистості, перетворення установок, що склалися, орієнтацій, мотивів поведінки під впливом суспільних відносин, що змінюються. Розвиток особистості здійснюється через зміну її спрямованості.

У контексті нашого дослідження нас цікавить становлення особистості працівника міліції громадського порядку  як суб’єкта професійної діяльності. Враховуючи концепцію В. Сластеніна, ми виділяємо декілька рівнів професійного становлення особистості працівника, а саме:

Адаптивний - як стадія введення в професійну діяльність.

Професійно-репродуктивний - стадія освоєння професійно-важливих знань, умінь і навичок.

Особистісно-продуктивний - стадія сприйняття особистісного сенсу правоохоронної діяльності.

Креативно-професійний - практична реалізація професійного становлення професіонала-правоохоронця [17 ].

Таким чином, ураховуючи вищенаведене ми можемо стверджувати, що професійне становлення особистості працівника міліції громадського порядку – це цілісний, динамічно розгорнутий у часі процес, який починається з формування професійних намірів, і триває до повної реалізації себе в активній професійній діяльності. Основною суперечністю професійного становлення правоохоронця є суперечність між властивостями особистості та об’єктивними вимогами правоохоронної діяльності, значення якої полягає у тому, що саме вона зумовлює його подальший розвиток. Реалізуючи себе в професійній діяльності, працівник поступово змінюється, що приводить до формування нових властивостей його особистості.

1.3 Система професійно  важливих якостей працівників  міліції громадської безпеки

Треба відзначити, що в науковій літературі не існує єдиного уніфікованого набору професійно важливих якостей, проте більшість дослідників підкреслюють необхідність наявності в структурі особистості правоохоронця таких елементів, як спроможність психологічного впливу на людей, високій рівень психологічної стійкості, особистісно-вольові якості, психічна та фізична витривалість, збереження високого морального духу і бойової активності, комунікативні вміння та якості, професійне мислення (логічність, швидкість, глибина, критичність, кмітливість, гнучкість разом з творчою уявою), добре розвинута слухова і зорова пам’ять (особливо на обличчя), інтуїція, передбачення (антиципація), вміння орієнтуватися, швидка реакція, професійна спостережливість, професійна спрямованість особистості, морально-ділові якості, здатність співчувати іншій людині, доброзичливість, чутливість, безкорисливість, терпимість, толерантне ставлення щодо різних нестандартних проявів поведінки, зовнішнього вигляду і способу мислення будь-якої людини, принципова вимогливість до себе та інших, переконаність у необхідності служіння народу в цілому, а не окремим його прошаркам, творчий склад розуму, здібність прораховувати варіанти можливих наслідків дій людей, їх протистоянь чи, навпаки, об’єднань. До того ж підкреслимо, що така діяльність потребує великого самовладання, здатності не виходити з себе в найскрутніших ситуаціях, співвідносити свою поведінку, спрямовану на інших людей, з суспільними моральними та правовими нормами[ 28].

В той же час для професій, пов’язаних з правоохоронною діяльністю, існують специфічні протипоказання. Так, люди з яскраво виявленими фізичними вадами, дефектами мови, замкнуті, нетовариські, немоторні, слабкі духом, байдужі до людей або, навпаки, корисливі у стосунках з іншими не можуть працювати в правоохоронних органах. Такі якості повинні виявлятися та відсіюватися ще на етапі професійного відбору.

Виняткова складність діяльності міліції диктує високі вимоги до професійної підготовленості кожного співробітника. Ця діяльність робить зворотний вплив на співробітників міліції як суб’єктів діяльності, розвиваючи їх знання, навики й уміння і здібності, формуючи певні характерологічні якості.

Діяльність працівників міліції істотно залежить від мотивації праці, захопленості схильності до правоохоронної діяльності. Формування стійких позитивних мотивів діяльності співробітників міліції можна вести в 4 напрямах:

1. формування безпосередніх мотивів праці за допомогою розкриття цікавих і творчих сторін діяльності міліції;
2. розвиток інтересу до діяльності опосередкованої дією на мотиви шляхом виховання в співробітників міліції почуття професійного обов’язку і гордості за приналежність до міліції;
3. розкриття перед співробітниками перспектив службового зростання, просування по службі і підвищення професійної кваліфікації як працівника органів правопорядку;
4. ефективна організація праці співробітників і створення в колективі служб і підрозділів міліції сприятливого морально-психологічного клімату[ 30].

Результати будь-якого виду діяльності працівників міліції залежать від її якісних характеристик: нормативності, організованості, підготовленості та ефективності.

Нормативність діяльності є ступенем відповідності дій співробітників правовим і етичним нормам, положенням Кодексу честі співробітників міліції, орієнтації на застосування тільки законних способів боротьби з протиправними діяннями. Діяльність співробітників міліції повинна проходити під знаком суворого дотримання норм кримінального карно-процесуального і адміністративно-правового законодавства.

Організованість створює реальний фундамент для успішної діяльності працівників міліції. Вона виражається у визначенні відповідних форм організації і стрункої системи реалізації професійних завдань міліції.

Підготовленість виражається в наявності у співробітника міліції відповідних знань, умінь і навичок. Важливу роль на рівні з іншими видами підготовленості (юридичної, спеціальної) грає професійно-психологічна підготовленість[ 11].

Якщо підготовленість виступає як передумова успішної роботи, то освоєність визначає реальне оволодіння нею співробітником міліції і високий ступінь виконання відповідної діяльності.

Ефективність діяльності співробітників міліції складається з продуктивності, що виражається в кількісних і якісних результатах діяльності; швидкості, що відображає чіткість і організованість дій; темпу діяльності, що визначає співвідношення «енергійних» ділянок і спадів діяльності співробітника протягом періоду часу, що фіксується; повноти, залежної від об’єму реалізованих дій, необхідних для успішного виконання діяльності співробітником міліції протягом тривалого періоду часу і збереження стійкої результативності діяльності.