Емпіричне дослідження професійно важливих якостей працівників міліції громадської безпеки

Середні показники за фактором «консерватизм − радикалізм»  у 73,7% досліджуваних, що вказує на їх критичність, аналітичність та ліберальність. Вони толерантні до змін, люблять експериментувати, схильні вільно мислити.

Високих показників за фактором «консерватизм − радикалізм» серед досліджуваного контингенту не виявлено.

За фактором Q2 «конформізм − нонконформізм» 60,5% респондентів мають низькі показники, що свідчить про вираженість у них орієнтації на соціальне схвалення та суспільну думку. Вони комунікабельні, надають перевагу роботі в групі.

Для 31,6% досліджуваних виявлено середні показники за фактором «конформізм − нонконформізм». Вони схильні шукати власні рішення, винахідливі та незалежні.

7,9% респондентів мають високі показники за фактором «конформізм − нонконформізм». Їх можна охарактеризувати як незалежних та самостійних. Вони мало орієнтуються на думку та оцінку оточуючих, схильні самостійно обирати шляхи вирішення проблеми та приймати самостійні рішення, нонкомформні.

Низькі показники за фактором Q3 «низький самоконтроль – високий самоконтроль» виявлено у 23,7% досліджуваних, що свідчить про їх конфліктність та недисциплінованість, недостатню пристосованість та неуважність до інших.

36,8% досліджуваних має середні показники за фактором «низький самоконтроль – високий самоконтроль». Респонденти цієї групи характеризуються інтегрованістю, розвинутим вольовим контролем, дисциплінованістю та соціальною точністю.

Високі показники за фактором «низький самоконтроль –  високий самоконтроль» 39,5% досліджуваних. Зазначене вказує на їх високу інтегрованість, соціальну уважність та ретельність. Досліджувані цієї групи мають високо розвинену здатність до самоконтролю емоційних проявів та поведінки в цілому.

За фактором Q4 «розслабленість – напруженість» 63,2 % респондентів мають низькі показники. Зазначене характеризує їх як спокійних, врівноважених та нефрустрованих.

34,2% досліджуваних мають  середні показники за фактором  «розслабленість – напруженість»,  що свідчить про їх схильність до напруженості та фрустрованості.

Лише 2,6% досліджуваних мають високі показники за фактором «розслабленість – напруженість», що вказує на їх високу схильність до напруженості, фрустрованості та збудливості.

Отже, підсумовуючи результати дослідження особистісних особливостей працівників міліції громадської безпеки за допомогою «Багатофакторного особистісного опитувальника 16-PF» (за Р.Б. Кеттеллом) можемо сказати, що вони мають добре розвинені інтелектуальні особливості (переважають середні та високі показники за фактором В; низькі та середні показники за фактором М; середні показники за фактором Q1), високо розвинені емоційно-вольові особливості (переважають середні та високі показники за фактором С; середні та високі показники за фактором G; середні та низькі показники за фактором І; низькі та середні показники за фактором О; високі та середні показники за фактором Q3; низькі та середні показники за фактором Q4), високо розвинені комунікативні властивості та здатність до продуктивної міжособистісної взаємодії (переважають середні показники за фактором А; середні показники за фактором Е; середні та низькі показники за фактором F; середні та високі показники за фактором Н; низькі показники за фактором L; високі та середні показники за фактором N; низькі та середні показники за фактором Q2). Зазначене вказує на те, що група пізнавальних, емоційних, комунікативних та вольових компонентів професійно важливих якостей досліджуваних достатньо розвинена, що дозволятиме їм ефективно виконувати професійну діяльність.

 

 

3.3. Визначення стильових особливостей особистісної саморегуляції працівників міліції громадської безпеки

 

Стильові особливості  особистісної саморегуляції працівників  міліції громадської безпеки  визначались нами за допомогою методики «Дослідження стильових особливостей саморегуляції особистості» (за В.І. Моросановою). За результатами дослідження виявлено, що для 55,3% респондентів характерні високі показники за шкалою «Планування», для 28,9% − середні, а для 15,8% − низькі (див. Рис.3.2.).

Рис. 3.2 Розподіл показників за шкалою «Планування» у працівників міліції громадської безпеки

 

Зазначене свідчить про  те, що переважна більшість досліджуваного контингенту наділена розвиненими  здібностями свідомого планування діяльності. Цілі висуваються ними самостійно, а плани є реалістичними, деталізованими та ієрархічними, й, відповідно, вони вирізняються дієвістю та стійкістю. Менша частка досліджуваного контингенту характеризується помірною здатністю до свідомого планування діяльності. Їх плани не завжди реалістичні, недостатньо деталізовані, дієві та стійкі. Цілі висуваються переважно самостійно та в більшості випадків досягаються. Найменша частка досліджуваних вирізняється низькою здатністю до планування. Такі досліджувані здебільшого не замислюються на своїм майбутнім, їх потреба у плануванні розвинута слабко, плани часто змінюються, вони є мало дієвими та здебільшого нереалістичними. Цілі висуваються ситуативно та зазвичай не самостійно, і як результат – вони рідко бувають досягнуті.

Проаналізуємо отримані дані за шкалою «Програмування» (див. Рис.3.3.).

Рис. 3.3. Розподіл показників за шкалою «Програмування» у працівників міліції громадської безпеки

 

Результати дослідження  свідчать про те, що 57,9% контингенту мають високі, 31,6% − середні, а 10,5% − низькі показники за шкалою «Програмування». Зазначене свідчить про те, що для переважної більшості респондентів рівень свідомого програмування є високим. Це виражається у прагненні респондентів продумувати способи своїх дій та поведінки для досягнення поставлених цілей. Програми, що розробляються є достатньо детальними та розгорнутими, вони є самостійними, гнучкими (відносно мінливих умов) та стійкими (у ситуації перешкод). Високо розвинутою, у даної частини респондентів, є здатність корегувати програми у разі їх невідповідності запланованим результатам і таким чином підвищувати власну ефективність. Менша кількість досліджуваних здатна до складання програми діяльності, однак складена програма не завжди достатньо детальна та розгорнута, недостатньо стійка та гнучка. Найменша кількість досліджуваних має низько розвинуту здатність до програмування власних дій та поведінки. У них не розвинута здатність продумувати послідовність своїх дій, вони діють переважно імпульсивно, не вміють ефективно коригувати програму, діють шляхом проб і помилок.

Результати дослідження  за шкалою «Гнучкість» представлено на діаграмі 3.4.

Рис. 3.4. Розподіл показників за шкалою «Гнучкість» у працівників міліції громадської безпеки

 

71,0% респондентів мають  високі показники за шкалою  «Гнучкість». Це свідчить про  сформованість у них високого  рівня регуляторної гнучкості,  здатності перебудовувати свою  систему саморегуляції у зв’язку  зі зміною зовнішніх та внутрішніх умов. Досліджувані цієї групи швидко орієнтуються у мінливих умовах, легко перебудовують плани та програми виконавчих дій чи поведінки у відповідності зі зміною значущих умов. Респонденти даної групи можуть легко та швидко вирішувати поставлені завдання не лише у мінливих обставинах, а й у ситуації ризику.

23,7% досліджуваного контингенту  мають середні показники за  шкалою «Гнучкість», що свідчить  про середню сформованість у  них  здатності до перебудови  системи саморегуляції у ситуації  зміни внутрішніх та зовнішніх умов. У них достатньо розвинена здатність враховувати значущі умови та їх зміни, і відповідно, пристосовуватися до них, вирішувати поставлені завдання у ситуації ризику.

У 5,3% досліджуваних виявлено низький рівень сформованості регуляторної гнучкості, що свідчить про те, що вони поводять себе невпевнено у ситуації швидкої зміни обставин, їм складно пристосовуватись до змін у житті чи образі життя. Вони не здатні швидко та своєчасно визначати значущі умови, оцінювати розбіжність цілей діяльності та отриманих результатів і, як наслідок, у них часто виникають регуляторні збої, невдачі у виконанні діяльності.

Дані, отримані за шкалою «Моделювання», представлено на рисунку 3.5.

Рис. 3.5. Розподіл показників за шкалою «Моделювання» у працівників міліції громадської безпеки

 

60,5% досліджуваних мають  високі показники за шкалою  «Моделювання», що вказує на  їх високу здатність визначати  значущі умови досягнення цілей  в поточній ситуації і в  перспективному майбутньому. Зазначене проявляється у адекватності програми дій планам діяльності, відповідності отриманих результатів поставленим цілям, а також високій гнучкості та перебудові програми дій у відповідності зі значущими умовами.

Для 39,5% досліджуваних  характерними є середні показники за шкалою «Моделювання», що проявляється у достатньо адекватному оцінювані внутрішніх умов та зовнішніх обставин, у середній здатності пристосовуватись до зміни умов, визначати відповідність цілей та результатів діяльності, коригувати програму дій.

Низьких показників за шкалою «Моделювання» серед нашого контингенту  не виявлено, що свідчить про сформованість  у респондентів уявлень про систему  зовнішніх і внутрішніх умов, їх усвідомленість, деталізованість та адекватність.

Проаналізуємо результати за шкалою «Оцінювання результатів» (див. Рис. 3.6.)

Рис. 3.6. Розподіл показників за шкалою «Оцінювання результатів» у працівників міліції громадської безпеки

 

Отже, для 47,4% досліджуваних  виявлено високі показники за шкалою «Оцінювання результатів», що свідчить про високий розвиток та адекватність самооцінки респондентів, сформованість та стійкість  їх суб’єктивних критеріїв оцінювання успішності досягнутих результатів. При цьому, вони здатні не лише визначати наявність відхилень від запланованих результатів та оцінювати можливі причини неуспіху, але й швидко перебудовувати програму дій, підлаштовуватись під нові вимоги та умови.

44,7% респондентів мають  середні значення за шкалою  «Оцінювання результатів», що свідчить  про те, що вони здатні адекватно оцінювати себе та результати своєї діяльності, враховувати похибки при реалізації програми дій для підвищення ефективності діяльності та поведінки.

У 7,9% досліджуваних встановлено  низькі показники за шкалою «Оцінювання  результатів», що свідчить про їх низьку здатність до оцінювання результатів своєї діяльності та поведінки. Вони не завжди помічають свої помилки, некритичні до власних дій. Суб’єктивні критерії успішності у них недостатньо стійкі, що може призводити до зниження ефективності діяльності при збільшенні навантаження чи при виникненні певних зовнішніх ускладнень.

Далі проаналізуємо  показники за шкалою «Самостійність» (Рис. 3.7.).

Рис. 3.7. Розподіл показників за шкалою «Самостійність» у працівників міліції громадської безпеки

 

Результати дослідження  свідчать, що 47,4% досліджуваного контингенту  має високі показники за шкалою «Самостійність». Зазначене вказує на їх здатність  самостійно визначати цілі, планувати  діяльність і поведінку, контролювати хід їх виконання та оцінювати кінцеві та проміжні результати діяльності.

Для 26,3% досліджуваних  властиві середні показники за шкалою «Самостійність», що свідчить про середній ступінь розвитку їх регуляторної автономності. Вони здебільшого самостійно планують власну поведінку та діяльність, є відносно незалежними від думки та оцінки оточуючих, здатні самостійно оцінювати проміжні та кінцеві результати діяльності, здійснювати самоконтролю.

26,3% досліджуваних мають  низькі показники за шкалою  «Самостійність». Зазначене свідчить, що плани та програма дій розробляються ними переважно не самостійно, вони залежні від думки та оцінки оточуючих, можуть некритично слідувати чужим порадам.

Нижче подане графічне зображення результатів дослідження за шкалою «Загальний рівень саморегуляції» (див. Рис. 3.8.).

 

Рис 3.8. Розподіл показників за шкалою «Загальний рівень саморегуляції» у працівників міліції громадської безпеки

 

За шкалою «Загальний рівень саморегуляції» 52,7% респондентів мають високі показники, що свідчить про високий загальний рівень сформованості у них індивідуальної системи свідомої саморегуляції довільної активності. Вони самостійно, гнучко та адекватно реагують на зміну умов, усвідомлено висувають та досягають поставлених цілей. Для них характерна усвідомленість та взаємопов’язаність в загальній структурі індивідуальної регуляції окремих регуляторних ланок. Досліджувані цієї групи можуть швидко та легко оволодівати новими видами активності, впевнено почувають себе у незнайомих ситуаціях, успішні у виконанні звичних видах діяльності.

У 44,7% виявлено середній рівень розвитку «Загального рівня  саморегуляції», що вказує на достатній  рівень розвитку всіх компонентів регуляторної структури досліджуваних. Вони здатні самостійно, гнучко та адекватно реагувати на зміну умов, достатньо швидко перебудовують програму дій. Зазначена частина респондентів є досить впевненою у ситуації невизначеності, достатньо швидко оволодіває новими видами діяльності та є успішними у звичних видах діяльності.

Лише у 2,6% досліджуваних  можна констатувати низькі показники  «Загального рівня саморегуляції», що свідчить про зниження у них  потреби у свідомому плануванні та програмуванні діяльності, невпевненість  у ситуаціях невизначеності. Успішність звичної діяльності таких респондентів залежить від ступеня відповідності регуляторних особливостей вимогам професійної діяльності та можливості використання компенсаторних стильових особливостей.

Для виявлення особливостей свідомої особистісної саморегуляції  побудуємо усереднений груповий профіль саморегуляції (див. Рис.3.9.).

 

Рис. 3.9. Усереднений груповий профіль особистісної саморегуляції  працівників міліції громадської  безпеки

 

З рисунку видно, що при загальному високому рівні саморегуляції, найбільш сильними стильовими особливостями саморегуляції працівників міліції громадської безпеки є «Гнучкість» та «Моделювання». Це означає, що вони здатні ефективно моделювати значущі умови ситуації, швидко визначати внутрішні та зовнішні причини відхилень отриманих результатів від запланованих. Їх плани та програми є гнучкими, вони швидко та легко пристосовуються до мінливих умов, швидко адаптуються, легко обирають стратегію поведінки, швидко приймають рішення. Зазначене дозволяє їм бути ефективними у стресових та надзвичайних ситуаціях, бути толерантними до дії фруструючих факторів, швидко діяти у ситуації невизначеності. Отже, підсумовуючи результати дослідження за цією методикою, можемо сказати, що для досліджуваного контингенту властивий високий рівень розвитку вольового та регулятивного компоненту професійно важливих якостей.