Кризові ситуації в житті дітей дошкільного віку і їх вплив на розвиток особистості

 

 

Міністерство  освіти і науки України

Київський університет імені Бориса Грінченка

Педагогічний  інститут

Кафедра педагогіки і психології дошкільної освіти

  та родинного виховання

 

 

 

Гончар Анастасія  Володимирівна

«Кризові  ситуації в житті дітей дошкільного  віку і їх вплив на розвиток особистості»

Курсова робота

зі спеціальності 6.010101

“Дошкільне виховання”

 

 

Науковий  керівник:

Метелюк Валентина  Іванівна

старший викладач

 

 

 

Допущено  до захисту:                                                Робота захищена:

Завідувач кафедри_________                                   “____”____________

“____”________________                                           з оцінкою_________

 

 

 

Київ 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….....................3

РОЗДІЛ I. КРИЗОВІ ПЕРІОДИ В РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ДОШКІЛЬНИКА ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1. Розвиток особистості  дошкільника: сталі періоди і  кризи…………………......7

1.2 Психологічна характеристика  нормальних вікових криз……………………..…9 

Розділ II. формування просоціальних  моделей поведінки дошкільників

2.1 Виникнення, розвиток  життєвих криз та їх класифікація……………………...14

2.2 Криза новонародженості………………………………………………………….19

2.3 Криза першого  року життя……………………………………………………….22

2.4 Криза трьох  років………………………………………………………………….29

2.5 Криза семи років…………………………………………………………………..35

Розділ IІІ. Прояв агресії в кризові  періоди

3.1 Дитяча агресивність. Вікові особливості прояву дитячої агресивності……….42

3.2 Причини виникнення  та шляхи усунення агресії  в ранньому дошкільному віці…………………………………………………………………………………...…43

3.3 Причини виникнення  та шляхи усунення агресії  в період кризи трьох років………………………………………………………………………………...….45

РОЗДІЛ ІV. ПСИХОЛОГІЧНІ ПРИЙОМИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ НАПАДАМ АГРЕСІЇ І ЛЮТІ У ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПЕРІОД КРИЗИ 3 РОКІВ………………………………………………………………………………….52Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Останнім часом проблема кризових періодів розвитку дітей неодноразово опинялася в центрі уваги фахівців найрізноманітнішого профілю.

Вікові кризи — це надзвичайно важлива проблема , особливо в наш час. Також це неодмінна складова психологічного розвитку дитини, умова її переходу з однієї вікової сходинки на іншу. В кожному конкретному випадку вони протікають по-різному — гостріше чи м'якше — можуть викликати в дитячому організмі різні зміни, не завжди позитивні.

Вікові кризи дитини — явище нормальне, проте далеко не безпечне. Якщо дорослий не допомагатиме малюкові в цей складний для нього час, не розумітиме його потреб, не знатиме фізіологічних особливостей розвитку, навіть легка форма кризи може перетворитися на важке психічне захворювання. Часто батьки і вихователі не вміють розпізнати симптомів кризи, вважають, що дитина просто невихована, розбещена. Тому вони дозволяють собі підвищувати на неї голос, застосовують фізичні методи покарання, не усвідомлюючи, що в такий спосіб лише погіршують ситуацію. А згодом це може призвести до різноманітних функціональних порушень нервової системи дитини: неврозів, неврастенії, вегето-судинної дистонії, функціональних розладів шлунково-кишкового тракту (по типу дискінезії) тощо. Діагностика криз ускладнюється ще й тим, що вони не чітко визначені у віковому цензі, тобто можуть початися на півроку (а то й рік) раніше чи пізніше, ніж передбачається.

Мета: як найглибше розкрити проблеми дитячих кризових періодів, методики роботи з такими дітьми як в умовах дошкільних закладів, так і в родинному колі. Домогтися належної уваги збоку батьків, щоб якомога доцільніше дати їм знання які допоможуть їм в подальшому вихованні їхніх дітей, а особливо саме в кризові періоди життя їхнього малюка.

Ми пропонуємо педагогам поміркувати над цією проблемою разом з батьками своїх вихованців.

Виходячи з цього, можна  сміливо висвітлити низку завдань які допоможуть батькам і педагогам впоратись з негативними проявами вікових крих в розвитку дитини:

1. Необхідно вчасно розпізнати в дитини симптоми тої чи іншої вікової кризи.

2. Дорослому слід поводитися впевнено, обережно, спокійно, зосереджено, щоб не ускладнити процес розвитку кризи, щоб дитина вийшла з неї якомога безболісніше, з мінімальними психологічними та психосоматичними втратами.

4.Яким чином необхідно запобігти негативним наслідкам кризи.

5.Розкрити суть завдання, яким же чином кризові періоди  впливають на розвиток особистості  дитини.

6.Забезпечення безпеки перш за все самої дитини, а все потім і її оточення.

7.Усунення труднощів спілкування дитини з дорослими.

8. Формування стійких завдань і пріоритетів для подолання негативних проявів і удосконалення емоційно-вольової сфери розвитку дитини-дошкільника.

Об’єктом дослідження є процес формування особистості в кризові періоди життя дитини.

Предметом дослідження є специфіка впливу вікової кризи на формування особистості.

Криза виникає  непомітно - важко визначити момент його настання і закінчення. кризи, що відбувається, зазвичай, в середині цього вікового періоду.

Загальна ознака кризового періоду - наростання труднощів спілкування дорослого з дитиною, які є симптомом того, що дитина потребує вже в нових відносинах з ним. Разом з тим протікання таких періодів надзвичайно індивідуально-варіативно (це залежить, зокрема, від поведінки дорослих).

Поняття критичних або кризових періодів в психологію введено Л. С. Виготським, який розрізняв періоди спокійного розвитку ("лізис") і періоди переломного, критичного розвитку ("кризи"), що характеризуються неузгодженість у роботі функціональних систем організму, перебудовою багатьох з них, наявністю, поряд з позитивними, руйнівних тенденцій.

Для Л. С. Виготського  кожен період розвитку дитини відокремлюється  від іншого періоду віковою кризою.

 Періодизація психічного  розвитку Л. С. Виготського  (критерій розподілу дитячого  розвитку на окремі віки - новоутворення): 1) криза новонародженості; 2) дитячий  вік (2 міс. - 1 рік); 3) криза одного  року; 4) раннє дитинство (1 - 3 роки), 5) криза трьох років; 7) дошкільний вік (3 - 7 років); 8) криза семи років.

 На відміну від  криз невротичного і травматичного  характеру вікові кризи відносяться  до нормативних процесам, необхідним  для поступального ходу особистісного  розвитку (Е. Еріксон).

Відповідно освоєння вікового простору і перехід від  одного вікового етапу до іншого не здійснюються автоматично, „природним”  шляхом, а спеціально організовується відповідно до рішення певних задач розвитку людської суб'єктивності, задач, які вирішують також цілком певні історичні суб'єкти – учасники цих подій. Саме в цьому пункті уявлення про процесуальність розвитку повинні бути доповнені і збагачені уявленнями про діяльність розвитку всього універсуму людських здібностей.

Сьогодні вже очевидно, що культивування в різних вікових періодах специфічних форм спільної освітньої діяльності в дитячо-дорослих спільнотах не визначається формальними соціальними вимогами. Це діяльність – розвиваюча і утворююча – повинна спеціально проектуватися як віково-нормативна в рамках певних ціннісних підстав і цільових орієнтирів розвитку людської суб'єктивності.

У дошкільному віці зазвичай виділяють:1) «криза новонародженості»; 2) «криза одного року життя»; 3) «криза трьох років»; 4) криза 6 - 7 років ». Зазначені хронологічні межі вікових криз досить умовні, що пояснюється значною різницею індивідуальних, соціокультурних та інших параметрів. З тих же причин можуть варіювати і форма, і тривалість, і гострота перебігу криз. Для криз психічного розвитку в дитинстві характерні процеси переходу до нового типу взаємин дітей з дорослими, при якому враховуються нові, збільшені можливості дитини, зміна соціальної ситуації розвитку, зміна діяльності, перебудова всієї структури свідомості дитини (Л. С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін та ін.)

 Процеси переходу  дітей на нову вікову ступінь  пов'язані з роздільною здатністю  нерідко вельми гострих суперечностей  між що склалися у них раніше  формами взаємовідносин з оточуючими  людьми і своїми збільшеними  фізичними та психологічними  можливостями і домаганнями. Негативізм, упертість, примхливість, стан підвищеної конфліктності та інші властиві віковим кризам негативні поведінкові прояви загострюються у разі ігнорування дорослими нових потреб дитини у сфері спілкування та діяльності і, навпаки, пом'якшуються при правильному вихованні. Непересічне позитивному значенні криз для процесу формування особистості не можуть применшити конфліктність і важковихованість дитини в ці періоди.

Найістотніше у змісті розвитку в критичні періоди полягає в виникненні новоутворень. Але ці новоутворення, як показує конкретне дослідження, надзвичайно своєрідні і специфічні. Їх головне відміну від новоутворень стабільних віків полягає в тому, що вони носять перехідний характер. Це означає, що в подальшому вони не зберігаються як такі в тому вигляді, в якому вони виникають в критичний період.

Отже, розглянемо кризи дитячого розвитку які характеризуються з чисто зовнішньої сторони рисами, зворотними по відношенню до тих періодів, які названі стійкими або стабільними віками. У цих періодах протягом відносно короткого часу, обчислюється кількома місяцями, роком або найбільше двома, зосереджені різкі й капітальні зрушення і зсуви, зміни і переломи в особистості дитини. Дитина в дуже короткий термін змінюється весь у цілому, в основних рисах своєї особистості. Розвиток приймає бурхливе, стрімке, іноді катастрофічний характер. У ці періоди нагадують революцію протягом подій по темпу змін, що відбуваються, так і за змістом що робляться в змінах. Це поворотні пункти в дитячому розвитку, що приймає форму гострої кризи.

Розділ I: Кризові періоди і розвиток особистості

1.1 Розвиток особистості дошкільника: сталі періоди і кризи

Актуальність вивчення психічних станів дошкільника визначається наступними аспектами:

• у теоретичному: у педагогічній і віковій психології практично немає досліджень психічних станів дітей дошкільного віку: феноменології, специфіки, динамічних особливостей, закономірностей взаємин із психічними процесами і психологічними властивостями, регуляції й ін.
• у діагностичному; у психологів і педагогів, що працюють у дошкільній освітній установі, немає методик діагностики і виміру психічних станів дошкільників. Застосовувані методики діагностики розраховані, як правило, на молодший шкільний вік і старше.
• у практичному: прийнята в 2002 році в рамках української освітньої реформи програма "Відновлення гуманітарної освіти в Україні", основною метою якої є гуманізація освіти, орієнтує педагога на переосмислення свого підходу до особистості вихованця, переходу від авторитарного до особистісного виховання і навчання. Особистісно-орієнтований підхід має на увазі також знання специфіки психічних станів дошкільників, врахування їхніх особливостей у виховно-освітньому процесі.[1, с.60-68]

Особливої гостроти проблема психічних станів дошкільників набуває й у контексті підготовки до навчання в школі, у зв'язку з підвищенням вимог до дитини, зростанням навчальних навантажень. Зокрема, тут необхідна актуалізація необхідних для навчальної діяльності мотиваційних і пізнавальних станів, що є важливою умовою суб'єктного входження в навчальну діяльність, вироблення способів саморегуляції станів дитиною.

Проблема психічних  станів, уперше виділена Н.Д. Левітовим, дотепер   залишається недостатньо  розробленою. Дослідженнями Н.Д. Левітова, Ю.Е. Сосновіковою, А.Н. Леоновою, Л.Г., Дикої, Е.П. Ільїна і ін. були встановлені ряд найважливіших закономірностей і механізмів, що стосуються феноменології, структури, функцій, динаміки психічних станів. Поряд з досягненнями у вивченні психічних станів є ряд областей психології і, насамперед, у педагогічній і психології розвитку, де дослідження одиничні. Одним з найменш вивчених вікових періодів є дошкільний, тоді як ряд дослідників А.Н. Леонтьев, Д.Б. Ельконін, B.C. Мухіна й ін. указують на "неповторність, особливу значимість" цього періоду для всього наступного розвитку людини. Основне значення мають створювані їм унікальні умови, що не повторяться надалі  розвитку дітей і те, що буде "недібране", надолужити в майбутньому  важко чи зовсім неможливо.

Практична значимість позначеної проблеми в єдності з недостатньою розробленістю її теоретичних аспектів і визначають її актуальність.[2, с. 139-145.] 1.2 Психологічна характеристика нормальних вікових криз