Переживание кризиса среднего возраста мужчинами и женщинами, их особенности и способы преодоления

2. Методика диференційної  діагностики депресивних станів  Цунга (самооціночна шкала депресії, W.Zung, 1972) [38]. Адаптована для російськомовного контингенту Т.Н.Балашовою в 1994 р. Опитувальник розроблений для диференційної діагностики депресивних станів, і станів, близьких до депресії, для скринінг-діагностики при масових дослідженнях. Тест «Шкала Цунга» володіє високою чутливістю і специфічністю і дозволяє уникнути додаткових економічних і часових витрат, У тестуванні враховується 20 факторів, які визначають чотири рівні депресії. У тесті присутні десять позитивно сформульованих і десять негативно сформульованих питань. Кожне питання оцінюється за шкалою від 1 до 4 (на основі цих відповідей: «ніколи», «іноді», «часто», «постійно»). Результати діляться на чотири діапазони:

25-49. Нормальний стан;

50-59. Легка депресія;

60-69.Помірна депресія;

70 і вище. Важка депресія;

3. Методика діагностики  рівня невротизації Л.І.Вассермана [38] иявляє рівень невротизації (чим більший отриманий результат, тим вищим є цей рівень).

Високий рівень невротизації свідчить про виражену емоційну збудливість, в результаті чого з'являються негативні  переживання (тривожність, напруження, хвилювання, розгубленість, роздратованість); про безініціативність, яка формує переживання, пов'язані з невдоволеністю бажань; про егоцентричну особистісну  направленість, що веде до іпохондричної  фіксації на соматичних відчуттях і  особистісних недоліках; про труднощі у спілкуванні; про соціальну несміливість і залежність. Низький рівень невротизації свідчить: про емоційну стійкість; про позитивний фон переживань (рівновага, оптимізм); про ініціативність; про почуття власної гідності; незалежність, соціальну сміливість; про легкість в спілкуванні.

4. Опитувальник EPI Айзенка [38] був застосований для вивчення типологічних властивостей. Опитувальник Айзенка  діагностує такі особистісні характеристики, як екстраверсія – інтроверсія і нейротизм (емоційна стабільність – нестабільність), які  трансформуються в  психологічні риси особливості. Багаторічний досвід застосування в психодіагностиці даної методики дозволяє говорити про її високу інформативність, практичну корисність і надійність. Екстраверсія – інтроверсія і нейротизм являють собою досить важливі поведінкові координати опису особистості, які мають  універсальний характер. Айзенк постулював положення про існування деякого континуума «стійкість до дезадаптації – психічний розлад». Кожне з особистісних вимірів знаходиться на певному фізіологічному фундаменті і, тим самим,  розглядається як генетично обумовлене.

Екстравертований тип  характеризується спрямованістю особистості  на навколишній світ. Таким людям  властиві імпульсивність, ініціативність, товариськість, гнучкість поведінки, постійне прагнення до контактів, тяга до нових вражень, розкуті форми  поведінки, висока рухова і мовна  активність; вони легко відгукуються на різні пропозиції, «запалюються», беруться за їх виконання.

Інтровертований тип  характеризується спрямованістю особистості  на себе, на явища власного світу. Таким  людям властиві низька товариськість, замкнутість, уразливість до самоаналізу, рефлексії, загальмованість рухів  і мовлення. Коло друзів обмежене; вони аналізують умови, ситуацію, задачу, схильні  до планування своїх дій. Зовнішній  прояв емоцій знаходиться під  контролем, що не свідчить про низьку емоційну чутливість.

Високі показники по шкалі нейротизму пов’язані з  емоційно-вольовою нестійкістю, підвищеною тривожністю, низькою самоповагою. Низькі показники по шкалі емоційної  стабільності – нестабільності характеризують особистість як емоційно стійку.

5. Для діагностики вербальної і невербальної креативності використовувався короткий варіант тесту Е.Торенса [38]. У нашому дослідженні ми спираємося на наступні фактори, встановлені в дослідженнях Гілфорда:

1) Продуктивність —  цей фактор характеризує легкість  творчого мислення і визначається  загальним числом відповідей.

2) Гнучкість — фактор  характеризує гнучкість творчого  мислення, здібність до швидкого  перемикання і визначається числом  класів (груп) даних відповідей.

3) Оригінальність —  фактор характеризує оригінальність, своєрідність творчого мислення, незвичність підходу до проблеми  і визначається числом відповідей, які рідко наводяться, незвичайним  вживанням елементів, оригінальністю  структури відповіді. 

Субтест 1. «Використання  предметів» (варіанти вживання). Завдання: Перерахувати якомога більше незвичайних  способів використання предмету.

Субтест 2. «Наслідки ситуації». Завдання: перерахувати різні наслідки гіпотетичної ситуації.

Субтест 3. «Слова».

Завдання: придумати слова, які починаються або закінчуються певним складом.

Субтест 4. Словесна асоціація. Завдання: привести якомога більше визначень для загальновживаних слів.

Субтест 5. Складання зображень  Завдання: Намалювати задані об'єкти, користуючись певним набором фігур.

Субтест 6. Ескізи. Завдання: перетворити на різні зображення однакові фігури (кола), що приводяться  в квадратах.

Субтест 7. Захована форма. Завдання: знайти різні фігури, приховані  в складному, малоструктурованому  зображенні.

Перейдемо до викладу  результатів дослідження.

 

1.2. Аналіз результатів дослідження

 

На початку проаналізуємо результати структурованої бесіди.

Після підрахунку отриманих відповідей ми отримали наступні результати, представлені в таблиці 2.1.

Таблиця № 1

№	Питання	Кількість відповідей на питання
		Так	Скоріше так	Не знаю	Скоріше ні	ні
2	Ви досягли і підтримуєте свій доцільний життєвий рівень	1	21	3	5	0
3	У вас є належні способи проведення дозвілля?	5	18	6	1	0
5	Ви задоволені шлюбом?	12	13	0	4	1
6	Ви готові прийняти фізіологічні зміни  свого організму і тіла?	6	12	3	9	0
7	Ви готові до нових взаємин старіючими родичами?	3	10	9	6	2
8	Вас хвилює стан суспільства, в якому  будуть жити ваші діти й онуки?	18	12	0	0	0
11	Часто у Вас рідко виникає почуття  безнадійності і безглуздості життя?	0	0	6	22	2
12	Ви втілили в життя завдання, поставлені в 20-30років?	0	8	3	15	4
13	Ви відчуваєте повноцінність життя?	2	10	4	11	3
14	Ви не втратили інтерес до життя?	0	0	4	14	12
15	Вам рідко буває нудно?	0	0	4	16	10
16	Ви зазвичай відчуваєте себе бадьорим?	0	0	7	16	14
17	Ви відчуваєте своє життя повноцінним?	21	6	0	3	0
Загальна  кількість відповідей		68	110	49	122	48

 

По кожному з варіантів відповідей ми вирахували відсоток відповідей. Беручи до уваги, що загальна кількість відповідей по всіх варіантах дорівнює 397.

Як показують результати опитування, повністю реалізувало себе і не відчувають кризи середнього віку, тобто відповіли  на питання так, - 17,1% опитуваних. Кількість  людей, які близькі до реалізації себе в цьому віці - це 27,7%. 30,7% опитуваних не повністю готові до реалізації себе в цьому віці і вирішення поставлених  перед ними завдань життям. Зовсім не готові до виконання поставлених задач 12,1%. 12,3% опитаних не змогли визначитися  в оцінці  якості свого життя.

Таким чином, 44,8% анкетованих не  відчувають кризи середнього віку та кризи ідентичності, їх життя продуктивне  і наповнене змістом. 55,2% опитуваних так чи інакше стикаються з труднощами цього віку в силу певних причин, як то:  обтяженість своїми проблемами, турботами, не участь у соціальному  житті суспільства і в житті  підростаючого покоління, нездатністю  прийняти фізіологічні зміни та інші проблеми.

Проаналізуємо дані, які дозволили нам оцінити особливості прояву  компонентів синдрому емоційного вигорання як одного з показників вікової кризи. Дослідження проводилося за «Методикою діагностики рівня емоційного вигорання» В. В. Бойка.

Таблиця 1.2

Рівень розвитку компонентів синдрому «емоційного вигорання»

№ з/п	Компоненти синдрому «емоційного  вигорання»	Рівні розвитку компонентів синдрому «емоційного вигорання», (у % від загальної кількості  опитаних)
		Низький	Середній	Високий
	Напруження	51,4****	35,4****	13,2****
	Резистенція	19,1****	43,4****	37,5****
	Виснаження	57,9****	30,5****	11,6****

**** – р<0,0001

Як видно з таблиці 1.2 та рис. 1.1, домінуючим компонентом в синдромі «емоційного вигорання» у   досліджуваних є «резистенція» (р<0,0001), який за В. В. Бойком характеризується згортанням професійних обов’язків, зменшенням взаємодії з оточуючими, розширенням сфери економії емоцій, бажанням побути на самоті, неадекватним емоційним реагуванням тощо. 37,5% опитаних мають високий рівень розвитку даного компоненту, в той час як тільки у 13,2% опитаних виявлено високий рівень розвитку першого компоненту синдрому – напруження, а також у 11,6% опитаних – високий рівень розвитку третього компонента синдрому – виснаження. Тобто можна говорити про те, що прояв «емоційного вигорання» відбувається саме через другий компонент синдрому.

 

Рис. 1. 1. Рівні розвитку компонентів синдрому «емоційного вигорання», (у % від  загальної кількості опитаних)

 

 

Дані, отримані в результаті дослідження, свідчать про те, що у  досліджуваних  у синдромі «емоційного вигорання» домінують симптоми другого компоненту – резистенції (р<0,0001). Якщо проранжувати симптоми «емоційного вигорання» за частотою виникнення, то перше місце  отримає симптом «неадекватне вибіркове  емоційне реагування» – у 53,0% опитуваних він є сформованим. Друге місце  має симптом «редукція професійних  обов’язків» – 44,2% опитуваних. Третє  – симптом «розширення сфери  економії емоцій» – 32,6% опитуваних. Четверте місце – симптом «переживання психотравмуючих обставин» – 31,5% опитуваних. П’яте – симптом «емоційно-моральна дезорієнтація» – 31,3% опитуваних, тощо (табл. 1.3.) .

 

 

Таблиця 1.3

 

Особливості прояву симптомів «емоційного  вигорання»

 

№ з/п	Симптоми «емоційного вигорання»	% від заг. к-сті опитаних
1.	Неадекватне вибіркове емоційне реагування (симптом другого компоненту  синдрому – «резистенції»)	53,0****
2.	Редукція професійних обов’язків (симптом другого компоненту  синдрому – «резистенції»)	44,2****
3.	Розширення сфери економії емоцій (симптом другого компоненту  синдрому – «резистенції»)	32,6****
4.	Переживання психотравмуючих обставин (симптом першого компоненту  синдрому – «напруження»)	31,5****
5.	Емоційно-моральна дезорієнтація  (симптом другого компоненту  синдрому – «резистенції»)	31,3****
6.	Психосоматичні та психовегетативні порушення  (симптом третього компоненту  синдрому – «виснаження»)	28,2****
7.	Тривога й депресія (симптом першого компоненту  синдрому – «напруження»)	25,8****
8.	Особистісне відчуження (деперсоналізація) (симптом третього компоненту  синдрому – «виснаження»)	14,7****
9.	Емоційний дефіцит  (симптом третього компоненту  синдрому – «виснаження»)	14,2****
10.	Незадоволеність собою  (симптом першого компоненту  синдрому – «напруження»)	11,9****
11.	Емоційне відчуження (симптом третього компоненту  синдрому – «виснаження»)	10,9****
12.	«Загнаність у кут» (симптом першого компоненту  синдрому – «напруження»)	9,6****

**** – р<0,0001

 

Отже дані дають можливість нам  розкрити сутність поведінкових реакцій   досліджуваних при переживанні  вікової кризи. Переважна більшість опитаних, на наш погляд, схильні до такої захисної реакції, як «економія емоцій», що відображається на стосунках з оточуючими, може призводити до неадекватних емоційних реакцій, а також провокує редукцію професійних обов’язків.

Для того, щоб наше дослідження  було повним та відображало різні  фактори, що можуть детермінувати виникнення психологічної кризи,  ми вивчали  також рівень прояву депресивного стану  за шкалою депресії  Цунге і невротизації за методикою Васермана. Результати представлені в таблиці 1. 4  і 1.5.

Опишемо спочатку дані по шкалі депресії.

Таблиця 1.5

Рівень  депресії за шкалою Зунга

 

Рівень депресії	Абс.од.	%
Відсутність депресії	19	63,3
Легка депресія	7	23,3
Субдепресивний стан	4	13,3
Розвинутий депресивний стан	0

 

Таблиця 1.5

Рівень  невротизації за методикою Васермана

 

Рівень невротизації	Абс.од.	%
низький рівень невротизації	14	46,6
середній рівень невротизації з тенденцією до низького	5	16,6
середній рівень невротизації з тенденцією до високого	5	16.6
Високий рівень невротизації	6	20,0

 

У результаті проведеного тестування було виявлено наступне, що рівень депресії в групі коливається  від 28 до 68 балів, що є засвідчує наявність  певної кількості осіб, які переживають  депресивний стан. Рівень невротизації коливається від 0 до 40 балів, що також  засвідчує наявність осіб з невротичною  симптоматикою. Ця обставина дає  підстави стверджувати, що певна кількість  осіб знаходить в стані психологічної  кризи.

Згідно методики Цунге стан без  депресії (не більше 50 балів) спостерігається  у 19 опитаних; стан легкої депресії ситуативного чи невротичного генезу (50 – 59 балів) діагностується у 7-ми досліджуваних; субдепресивний стан чи маскована депресія (60 – 69 балів) діагностується у 4 опитаних; справжній  депресивний стан нами не діагностувався.