Переживание кризиса среднего возраста мужчинами и женщинами, их особенности и способы преодоления

Отже, в групі опитаних, яка складається  з 30 чоловік, стан без депресії діагностується в 63,3 % випадків. В 23,3 % випадків діагностується стан легкої депресії ситуативного чи невротичного генезу. Субдепресивний стан чи маскована депресія діагностується в 13,3% випадків, істинний депресивний  стан не діагностується зовсім. Можна  зробити висновок і про те, що до депресії більше схильні жінки, ніж  чоловіки, оскільки відсоток досліджуваних, в яких виявлено легку чи масковану  депресію більший серед жінок  ніж серед чоловіків – відповідно 42,9 % і 21,4 %.

Згідно методики Л.І.Вассермана щодо рівня невротизації в групі опитаних можна зробити наступні висновки:

• в 14 випадках спостерігається низький рівень невротизації (від 0 до 5 балів);
• в 5-ти випадках спостерігається середній рівень невротизації з тенденцією до низького (від 5 до 15 балів);
• в 5-ти випадках спостерігається середній рівень невротизації з тенденцією до високого (від 15 до 25 балів);
• в 8-ми випадках спостерігається високий рівень невротизації (від 25 до 40 балів).

Отже,  групі досліджуваних спостерігається  низький рівень невротизації в 46,6% випадків,  середній рівень невротизації з тенденцією до низького спостерігається в 16,6 % випадків,  середній рівень невротизації з тенденцією до високого спостерігається  в 16,6 % випадків, високий рівень невротизації спостерігається в 20,0 % випадків.

Таким чином, ми бачимо в групі досліджуваних 11 осіб мають високий  чи з тенденцією до високого рівень невротизації, виявляється  легкий чи субдепресивний стан, наявні показники синдрому емоційного вигоряння, що в цілому свідчить про виражену емоційну збудливість, в результаті чого з'являються негативні переживання (тривожність, напруження, хвилювання, розгубленість, роздратованість); безініціативність, яка формує переживання, пов'язані з невдоволеністю бажань; про егоцентричну особистісну направленість, що веде до іпохондричної фіксації на соматичних відчуттях і особистісних недоліках; про труднощі у спілкуванні; про соціальну несміливість і залежність.

Таблиці 1 і 2 додатку відображають отримані в дослідженні дані прояву творчого  мислення по субтестах: таблиця 1 – вербальне творче мислення, а  таблиця 2 – невербальне творче мислення.

Скориставшись середніми даними, ми вирахували співвідношення  у розвитку вербального і невербального  творчого  мислення, їх показників відносно двох груп: групи осіб, які мають  високі показники по тестам емоційного вигорання, депресії і невротизації і осіб, які по цих методиках  отримали низькі показники.

Таблиця 1.6

Середні дані по проявах креативності

Вид креативності	Рівні креативності
	Продуктивність		Гнучкість		Оригінальність
	Група з наявною кризою	Група з відсутньою кризою	Група з наявною кризою	Група з відсутньою кризою	Група з наявною кризою	Група з відсутньою кризою
Вербальна креативність	32,3	43,6	27,7	35,6	43,1	49,9
Невербальна креативність	40,2	45,7	42,4	52,8	40,2	53,8

 

Наведені дані свідчать про суттєву  відмінність в результатах груп осіб з наявною кризою і групою, де криза не переживається, отриманих  окремо по вербальній і невербальній креативності, а також по їх показниках: гнучкості, продуктивності і оригінальності. Звідси ми можемо констатувати, що переживання  кризи, що виявляється в наявності  синдрому емоційного вигорання, репресивності  і невротизації, суттєво знижує творчий  потенціал особистості.

1.3. Соціально-демографічні  та індивідуально-психологічні чинники

 

Для того, щоб наше дослідження  було повним та відображало різні  фактори, які можуть детермінувати  виникнення психологічної кризи,  ми поставили за мету вивчення взаємозв’язку  між показниками психологічної  кризи та демографічними і індивідуально-психологічними факторами.

Зв’язок між статтю і психологічною  кризою. Зв’язок між цими двома  параметрами не є однозначним. За результатами нашого дослідження досліджуваних  в цілому не виявлено статистично  значущої різниці між статтю та компонентами  «емоційного вигорання». Разом з  тим, дослідження дало змогу виявити  деякі тенденції у розвитку кризи  у жінок та чоловіків (табл. 1.7).

Таблиця 1.7

Взаємозв’язок статі та компонентів психологічної

 кризи 

Компоненти психологічної кризи	Рівні розвитку компонентів психологічної  кризи  у представників різної статі, (у % від загальної кількості  опитаних)
	Жінки			Чоловіки
	Низ.	Сер.	Вис.	Низ.	Сер.	Вис.
Напруження	52,1	35,5	12,4	47,4	35,1	17,5
Резистенція	19,1	42,7	38,2	19,3	47,4	33,3
Виснаження	57,6	30	12,4	59,6	33,4	7
Депресія	14,1	35,3	50,6	23,3	46,4	30,3
Невротизація	10,4	45	44,6	46,6	45,1	8,3

 

Так, серед жінок перший компонент  – «напруження», сформований (тобто  досягає високого рівня) у 12,4% опитаних, серед чоловіків – у 17,5% опитаних. У другому компоненті – «резистенції», жінки складають 38,2%, а чоловіки – 33,3% опитаних. Серед жінок, третій компонент  – «виснаження», сформований у 12,4%, серед чоловіків – у 7,0% опитаних. Високий рівень депресивності і  невротизації  також переважає у жінок порівняно з чоловіками. Отже можна говорити про те, що в показниках психологічної кризи чоловіки більш схильні реагувати через вияв симптомів першого компоненту – «напруження», тобто відчувати на собі дію таких симптомів, як: «переживання психотравмуючих обставин», «незадоволеність собою», «загнаність у кут», «тривога й депресія». В той же час жінки більш схильні реагувати через симптоми другого компоненту кризи — «резистенції», тобто відчувати на собі дію таких симптомів, як: «неадекватне вибіркове емоційне реагування», «емоційно-моральна дезорієнтація», «розширення сфери економії емоцій», «редукція професійних обов’язків», а також третього компоненту кризи – «виснаження», тобто відчувати: «емоційний дефіцит», «емоційне відчуження», «особистісне відчуження (деперсоналізацію)», «психосоматичні та психовегетативні порушення».  У психотравмуючій ситуації чоловіки більш схильні до емоційної відстороненості, відчуття загнаності, сприйняття ситуації як критичної, що дуже часто впливає на зміну стосунків з оточуючими, відчуження від людей. У той же час жінки у стресовій ситуації більш схильні до емоційного виснаження, вони більш емоційно відкриті, але емоційно вкручуючись у переживання кожного, хто поряд (і на роботі, і вдома) – вони ставлять під загрозу своє емоційне здоров'я, ризикують емоційно спустошитись, виснажитись емоційно та фізично, ризикуючи при цьому набути психосоматичних та психовегетативних порушень (на які, порівняно з чоловіками скаржаться значно частіше).

 Зв’язок між сімейним статусом  і психологічною кризою. У результаті нашого дослідження було виявлено також статистично значущий взаємозв’язок між синдромом «емоційного вигорання» та сімейним статусом (табл. 1.8).

Аналіз симптомів кризи дав  нам можливість більш глибоко  проаналізувати вплив такої характеристики, як сімейний статус .

 

 

 

 

Таблиця 1.8

Взаємозв’язок сімейного статусу  та симптомів кризи 

 

Симптоми кризи	Сімейний статус (показники високого рівня  розвитку симптомів,  у % від загальної кількості  опитаних)
	Одружені	Неодружені	Розлучені
Переживання психотравмуючих обставин	30,2	31,4	56,3
Незадоволеність собою	11,6	17,1	18,8
«Загнаність у кут»	7,4**	22,9**	25,0**
Тривога й депресія	28,0	37,1	18,8
Неадекватне вибіркове емоційне реагування	50,8*	57,1*	37,5*
Емоційно-моральна дезорієнтація	32,8**	17,1**	12,5**
Розширення сфери економії емоцій	32,3	37,1	43,8
Редукція професійних обов’язків	41,3	40,0	50,0
Емоційний дефіцит	11,6	17,1	12,5
Емоційне відчуження	9,5*	8,6*	6,3*
Особистісне відчуження (деперсоналізація)	12,2*	25,7*	18,8*
Психосоматичні та психовегетативні порушення	29,1	28,6	43,8

* – р<0,05

** – р<0,01

Як видно з таблиці 1.8, одружені переважно менш схильні до прояву кризи ніж неодружені та розлучені. Якщо ж відстежити поведінкові реакції всіх трьох категорій досліджуваних, які вже знаходяться у стані стресу, можна зазначити, що неодружені та розлучені у стресовій ситуації більш схильні відчувати себе «загнаними у кут». Високий рівень розвитку цього симптому серед розлучених виявлено у 25,0%, серед неодружених – у 22,9%, в той же час як серед одружених високі показники виявлено тільки у 7,4% опитаних. Неодружені та розлучені більш схильні до таких поведінкових реакцій, як «особисте відчуження (деперсоналізація)» –високий рівень розвитку цього симптому серед неодружених виявлено у 25,7%, серед розлучених – у 18,8%, серед одружених високі показники виявлено тільки у 12,2% опитаних. Відчуття самітності, непотрібності, дуже часто супроводжує одиноких людей у стані стресу. Можна сказати, що вони більш гостро відчувають потребу в соціальній підтримці, у друзях, у коханій людині. В той же час особи, що мають сім’ю, у стресових ситуаціях схильні відчувати безсилля вплинути на близьких людей задля зміни та покращення ситуації, підвищується роздратованість, близькі та оточуючі можуть сприйматися як додаткове джерело стресу. Тому, враховуючи симптоми, що мають статистично значущий взаємозв’язок, можна сказати, що одружені у стані стресу більш схильні до таких поведінкових реакцій, як емоційне відчуження – 9,5% опитаних (в той час, як у неодружених – 8,6%, у розлучених – 6,3%), емоційно-моральна дезорієнтація – 32,8% опитаних (у неодружених – 17,1%, у розлучених – 12,5%), неадекватне вибіркове емоційне реагування – 50,8% опитаних (у неодружених – 17,1%, у розлучених – 12,5%). Якщо стосунки у сім'ї не компенсують стрес на роботі, у одружених може виникати бажання усамітнитися задля збереження емоційного здоров'я (табл. 1.8).

Для того, щоб наше дослідження  було повним та відображало різні  фактори, що можуть детермінувати виникнення психологічної кризи,  ми поставили  за мету вивчення  взаємозв’язку  між показниками кризи та індивідуально-психологічними факторами.

Аналізуючи отримані дані, можна  сказати, що тип темпераменту є однією з найвзаємопов’язаніших з синдромом  характеристик.

Для того, щоб проаналізувати, як саме впливає темперамент на переживання  кризи,  ми вивчили взаємозв’язок  показників кризи та двох шкал, за якими  визначається темперамент: інтроверсією-екстраверсією  та нейротизмом. Методика EPI (тест Айзенка) діагностує такі особистісні характеристики, як екстраверсія – інтроверсія і нейротизм (емоційна стабільність – нестабільність), які  трансформуються в  психологічні риси особливості.

Результати дослідження засвідчили, що існують відмінності між інтровертами, амбівертами і екстравертами  та першим компонентом емоційним  вигорянням. Ми бачимо, що амбіверти  є найбільш представленою категорією серед досліджуваних, тому на них припадає найбільший відсоток високих показників синдрому «емоційного вигорання». Якщо ж порівнювати інтровертів та екстравертів – ми побачимо домінування високих балів «емоційного вигорання» у представників інтровертованого типу, що свідчить про те, що схильність до заглиблення у себе, бажання бути на самоті відображається на емоційній сфері і при життєвих негараздах може вести до емоційного виснаження (табл 1.9).

Таблиця 1.9

Взаємозв’язок між інтроверсією-екстраверсією  та компонентами психологічної кризи

Компоненти психологічної кризи	Взаємозв’язок між рівнями розвитку компонентів психологічної кризи  та інтроверсією-екстраверсією  (у % від загальної кількості  опитаних)
	Інтроверти			Амбіверти			Екстраверти
	Низ.	Сер.	Вис.	Низ.	Сер.	Вис.	Низ.	Сер.	Вис.
Емоційне вигоряння	26,3*	42,1*	31,6*	18,8*	37,5*	43,8*	20,0*	55,0*	25,0*
Депресія	47,4	42,1	10,5	37,5	31,3	31,3	37,5	51,5	9,0
Невротизація	10,5	63,2	26,3	6,3	62,5	31,3	25,0	50,0	25,0

* – р<0,05

 

Другою важливою шкалою темпераменту є шкала емоційної стабільності-емоційної  нестабільності, як її інакше називають  – шкала нейротизму. Отримані нами дані свідчать про те, що конкорданти, нормостеніки та дискорданти мають  статистично значущі відмінності  за шкалою емоційного виснаження. З  таблиці 1.8 видно, що дискорданти, тобто  респонденти з високими показниками  за шкалою нейротизму мають найвищі  показники емоційного виснаження порівняно  з нормостеніками та конкордантами. Це свідчить про те, що емоційна стабільність є важливим чинником, який впливає  на емоційне здоров’я особистості, стресостійкість, схильність до «емоційного вигорання».