Переживание кризиса среднего возраста мужчинами и женщинами, их особенности и способы преодоления

Висновки до другого розділу

Переважна більшість опитаних схильні  до такої захисної реакції, як «економія  емоцій», що відображається на стосунках, може призводити до неадекватних емоційних  реакцій, а також провокує редукцію професійних обов’язків.

Домінуючим компонентом в синдромі «емоційного вигорання» у   досліджуваних  є «резистенція», який за В. В. Бойком характеризується згортанням професійних обов’язків, зменшенням взаємодії з оточуючими, розширенням сфери економії емоцій, бажанням побути на самоті, неадекватним емоційним реагуванням тощо.

У досліджуваних є наявність  певної кількості осіб, які переживають  депресивний стан і мають високий  рівень невротизації, що засвідчує  стан психологічної кризи.

Переживання психологічної кризи  проявляється через виражену емоційну збудливість, в результаті чого з'являються  негативні переживання (тривожність, напруження, хвилювання, розгубленість, роздратованість); безініціативність, яка формує переживання, пов'язані  з невдоволеністю бажань; про егоцентричну особистісну направленість, що веде до іпохондричної фіксації на соматичних відчуттях і особистісних недоліках; про труднощі у спілкуванні; про  соціальну 

Переживання кризи, що виявляється  в наявності синдрому емоційного вигорання, репресивності і невротизації, суттєво знижує творчий потенціал  особистості.

Серед індивідуально-психологічних  детермінант ми встановили озв’язок між показниками психології кризи  та такими особистісними факторами, як інтроверсія-екстраверсія.

Серед соціально-демографічних був  встановлений статистично зв’язок  між симптомами кризи та такими соціально-демографічними характеристиками, як: стать та  сімейний статус.

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

У дорослому віці розвиток ніколи не відбувається прямолінійно, а лише як накопичення та розширення раніше засвоєних життєвих принципів, поглядів, потреб і соціальних настанов. На всіх стадіях дорослості розвиток є нерівномірним, у ньому спостерігаються  літичні (пов'язані з важкими захворюваннями) та кризові періоди, під час яких активізуються інволюційні процеси, відбуваються переходи на нові рівні  розвитку (трансформації у мотиваційно-смисловій  сфері особистості зумовлюють нове розуміння сутності і сенсу життя). Але на відміну від криз дитинства  кризи дорослості відбуваються більш  приховано, не так гостро і бурхливо, жорстко не прив'язані до певних хронологічних меж.

 Розвиток дорослої  людини супроводжують кризи тридцятиріччя,  середини життя і переходу  до старості. Вони можуть бути  швидкими або затримуватися в  часі й перетворюватися на  постійний негативний стан людини. Особливо складні особистісні  проблеми можуть перетворити  вікову кризу на затяжну життєву  зі складним перебігом. Усі  кризи дорослості мають спільну  природу — кардинальні зміни  способу життя й діяльності  людини, але причини виникнення  і шляхи їх подолання на  різних стадіях є різними і  суто індивідуальними.

   Вікові кризи  не є неминучими, оскільки розвиток  дорослої людини залежить від  її готовності до пов'язаних  із віком змін та проблем  дорослого життя. Детальне планування  свого майбутнього, внутрішня  готовність до активного вирішення  проблем сприяють запобіганню  кризам дорослості, подоланню складних  періодів власного життя.

Кризу в найзагальнішому сенсі можна визначити як особливе явище в структурі життєвого шляху особистості, в якому одночасно присутні дві протилежні тенденції - руйнування старого і заважає і одночасно створення нового, цілісного та гармонійного. Криза характеризується наявністю потужного опору минає і тривоги з приводу нового і невідомого.

Ряд авторів вважають, що криза починається з критичної події. Цієї точки зору дотримуються P.A Ахмеров, Ф.Є.Василюк, Дж. Каплан, Г.Якобсон та ін Життєві події кваліфікуються як провідні до кризи, якщо вони створюють потенційну або актуальну загрозу задоволенню фундаментальних потреб. Критичні події в даних теоріях розглядаються як  механізм розвитку кризи. В цьому випадку кордону протікання кризи стають більш відчутними і визначеними.

Критичні періоди зазвичай описуються як періоди підвищеної уразливості, переоцінки цінностей, нерідко внутрішнього метання. У той же час багато досліджень показують, що саме після успішного  вирішення криз в індивіда спостерігається  приплив сил, стрімке оволодіння новими областями діяльності, підвищується мотивація до досягнення, змінюються цілі і цінності.

Усі дослідники сходяться  на тому, що пік кризи припадає на середину сорокарічного періоду. Багато розширюють цей діапазон від 35 до 50 років.

Існує думка, що це не разова криза, а серія вікових трансформацій, які іменуються фазою переродження, фазою звільнення і фазою підведення підсумків і відбуваються відповідно в періоди 40-65 років, 55-75 років і 65-85 років. Однак сьогодні, проблеми і відчуття властиві з кризою середнього віку виникають вже у тридцятирічних.

Вченими було виявлено кілька концептуальних складових, властивих "кризи середини життя". Серед них:

• занепокоєння щодо майбутнього;
• безрадісне проведення відпочинку;
• відчуття розхитується здоров'я;
• негативна переоцінка відносин з батьками і дітьми;
• негативна переоцінка подружніх відносин;
• негативна оцінка кар'єрного шляху і поточної роботи;
• духовні пошуки, пошук сенсу життя, звернення до релігії або езотерику;
• збільшення стресів від догляду за людьми похилого віку родичами.

Вищеперелічені характеристики лягли  в основу статистичних досліджень, метою яких було з'ясувати: чи залежить інтенсивність цих відчуттів  від віку респондентів.

Останні дослідження американських  вчених, підтвердили, що найменший рівень щастя люди відчувають саме з сорока до п'ятдесяти років.

Емпірично виявлений і теоретично обгрунтований симптом кризи, вирвався у світ поголовними стресами, загальними пошуками сенсу, процвітанням різних психологічних  служб, спрямовували свої зусилля на повернення процесу в рамки норми.

Природа кризи така, що серед пускових механізмів можуть бути не тільки сумні  або травматичні переживання. Пускові  механізми кризи визначаються не тільки зовнішнім, але і внутрішнім змістом, динамікою психологічного життя особистості, які так часто  залишаються за межами свідомості, а тому не піддаються контролю і  передбаченню.

У ході констатуючого дослідження  ми встановили, що переважна більшість  опитаних схильні до такої захисної реакції, як «економія емоцій», що відображається на стосунках, може призводити до неадекватних емоційних реакцій, а також провокує редукцію професійних обов’язків.

Домінуючим компонентом згортання  професійних обов’язків, зменшення  взаємодії з оточуючими, розширенням  сфери економії емоцій, бажанням побути на самоті, неадекватним емоційним  реагуванням тощо.  Переживання психологічної кризи проявляється через виражену емоційну збудливість, в результаті чого з'являються негативні переживання (тривожність, напруження, хвилювання, розгубленість, роздратованість); безініціативність, яка формує переживання, пов'язані з невдоволеністю бажань; про егоцентричну особистісну направленість, що веде до іпохондричної фіксації на соматичних відчуттях і особистісних недоліках; про труднощі у спілкуванні; про соціальну

Переживання кризи, що виявляється  в наявності синдрому емоційного вигорання, репресивності і невротизації, суттєво знижує творчий потенціал  особистості.

Серед індивідуально-психологічних  детермінант ми встановили зв’язок  між показниками психології кризи  та такими особистісними факторами, як інтроверсія-екстраверсія. 

Серед соціально-демографічних чинників кризи середини життя був встановлений статистично зв’язок між симптомами кризи та такими соціально-демографічними характеристиками, як: стать та  сімейний статус.

У вирішенні  кризової ситуації можна виділити два  основні підходи. Один полягає в  тому, що людина ризикує, відкриваючись  новим можливостям і долаючи  страх змін. Тоді людина переходить на наступний ступінь свого розвитку, одержує новий досвід, нові знання про світ і про себе.  Інший  вихід полягає в збереженні існуючого  порядку. 

В тих  випадках, коли йдеться про кардинальні  зміни, вони обов'язково викликають тривогу. Практично всі  дослідники, що вивчали  тривогу, дотримуються думки, що особистісне  зростання і тривога неподільні. Тому часто, вибираючи потребу в  безпеці і прагнення до збереження існуючого порядку, людина припиняється в своєму розвитку, при цьому обмежуючи  або навіть руйнуючи себе.

Адекватне розв'язання кризи дає клієнту  можливість перейти на ступінь розвитку більш зрілою особистістю. Отже, ми бачимо, що ситуація переживаєтся як кризова тоді, коли людина перестає бачити можливі виходи, але в теж час в період кризи клієнт відкритий новому для нового досвіду, а це значить, що криза може служити підставою для позитивних змін і стати важливим особистим досвідом. Біль, який відчуває людина в кризі, мотивує її на пошук нових шляхів вирішення, ресурсів, на придбання нових навичок і, як наслідок, на подальший розвиток.

Одним з  найважливіших ресурсів середовища є соціальна підтримка. До особистісних ресурсів відносяться адекватна "Я-концепція", позитивна самооцінка, низький нейротизм, оптимістичний світогляд, емпатичний потенціал, здібність до міжособистісних  зв'язків і інші психологічні конструкти.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г. Возрастная психология.- М.: Академический проект,2003.-704 с.
2. Абульханова К.А., Березина Т.Н. Время личности и время жизни.- СПб: Алетейя,2001.-304с.
3. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии.- М. :Питер, 1995.-256с.
4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер,2001.- 288с.
5. Антонова, Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии //Вопросы психологии, 1996, №1.с.131-143
6. Анцыферова JI.И. Психология повседневности, жизненный мир личности и «техники» её бытия// Психологический журнал.- 1993.- Т 14, № 2
7. Анцыферова Л. И. Личность в тяжелых жизненных условиях: переосмысление, преобразование ситуации и психологическая защита // Психологический журнал. – 2009. – Т. 15. - № 1.
8. Асмолов А.Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа.- М.: Смысл, 2001.- 416 с.
9. Битянова Н.Р. Проблема саморазвития личности в психологии.- М.: МПСИ, 1998.- 48 с.
10. Бодров В. А. Психологический стресс: развитие и преодоление. – М.: ПЕР СЭ. – 2006 – 528 с.
11. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості. – Харків: Фоліо, 2006. – 237 с.
12. Братусь Б.С. К проблеме развития личности в зрелом возрасте // Вестник МГУ.- 2000.-№2.-С.З-12
13. Бурларчук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций: Учебное пособие.- М.,: Российское пед. Агентство, 1998.- 263 с.
14. Василюк Ф.Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критических ситуаций // Психологический журнал.- 1995.- Т 16, №3
15. Василюк Ф.Е. Психология переживания.- М.: Изд-во МГУ, 1984.- 200 с.
16. Возрастная, педагогическая и коррекционная психология Сборник научных трудов: выпуск 2. – Мн.: Карандашев Ю.Н., 2000. – 325 с.
17. Выготский JI.C. Проблемы возрастной периодизации детского развития // Вопросы психологии,- 1972.- №2.- С. 114-123
18. Життєві кризи особистості (у двох частинах). Част. 1. - К., 1998. - 358 с.
19. Колодзин Б. Как жить после психической травмы. – М.: Шанс, 2007, - 154 с.
20. Кон И.С. Жизненный путь как предмет междисциплинарного исследования// Психология личности в трудах отечественных психологов. -СПб.: Питер, 2002.
21. Коржова Е.Ю. Развитие личности в контексте жизненной ситуации// Психологические проблемы самореализации личности. Выпуск 4./Под ред. Е.Ф. Рыбалко, Л.А Коростылевой.- СПб.: Изд-во СПб Ун-та, 2000.- С.155-160
22. Коростылева Л.А. Уровни самореализации личности //Психологические проблемы самореализации личности. Выпуск 4 / Под ред. Е.Ф. Рыбалко, Л.А Коростылевой.- СПб.: Изд-во СПб Ун-та, 2000
23. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2002.- 988 с.
24. Кризисные события и психологические проблемы человека / Под. ред. Л. А. Пергаменщика. – Мн.: НИО, 2007. – 207 с.
25. Кулагина, И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учеб. заведений. – М.: ТЦ «Сфера», 2001. – 464 с.
26. Куницина В. Н., Казаринова Н. В., Погольша В. М./Межличностное общение. Учебник для вузов/СПб.:Питер, 2001.
27. Леонова А. Б. Основные подходы к изучению профессионального стресса // Вестн. Моск. ун-та, серия № 14. Психология, 2009, № 3. – С. 4 -21.
28. Леонтьев Д.А. Самореализация и сущностные силы человека // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии.-М.: Смысл, 1997.- С. 156-174
29. Мадди С. Теории личности: сравнительный анализ. -СПб.: Речь, 2002.539 с.
30. Малкина-Пых И. Г. Экстремальные ситуации. Справочник практического психолога. – М.: ЭКСМО, 2005. – 960 с.
31. Маслоу А. Мотивация и личность.- СПб.: Евразия, 1999.- 479 с.
32. Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики.- СПб.: Евразия, 1999.- 430 с.
33. Обухова Н. Человек в экстремальной ситуации: теоретическая интерпретация и модели психологической помощи // Развитие личности, 2006. - № 3.
34. Овчинникова, Ю.Г. К проблеме кризиса идентичности / Ю.Г. Овчинникова // Вестник МГУ. – М., 2000. - №2 – с 84-89.
35. Осипова А. А. Справочник психолога по работе в кризисных ситуациях. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. – 315 с.
36. Пергаменщик Л. А. Кризисная психология: Учебное пособие. – Мн.: Выш. шк. – 239 с.
37. Поливанова К.Н. Психология возрастных кризисов.-М.: Академия, 2000,.-184 с.
38. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / Редактор-составитель Д.Я. Райгородский.- Самара: Бахрах, 1998.- 672 с.
39. Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. A.A. Крылова, JI.A. Коростелёвой.- СПб.: Изд-во СПб Ун-та, 1997.- 240 с.
40. Психологическое обеспечение профессиональной деятельности. – СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1991 – 152 с.
41. Психология человека от рождения до смерти. / Под ред. А.А. Реана. – СПб.: , 2001.- 656 с.
42. Психология экстремальных ситуаций / Хрестоматия. Сост. А. Е. Тарас, К. В. Сельченок. – М.: АСТ, Харвест, 2001.
43. Розов В. И. Тренинг адаптивного копинг-поведения: теория и практика. – В сб. Психотренинговые технологии в правоохранительной деятельности. - Донецк, 2007.
44. Сапогова, Е.Е. Психология развития человека. Учебное пособие / Е.Е. Сапогова . – М.: Аспект-Пресс., 2001.- 460 с.
45. Слободчиков В.И. Категория возраста в психологии и п</span