Шпаргалка по "Психологии"

105. Типи маніпулятивної  поведінки у навчанні та заходи  по її обмеженню.У практиці професійного спілкування на сьогоднішньому етапі нажаль широкого використання набув індивідуальний стиль, який передбачає маніпулювання людьми. Поняття “маніпулювання людьми” має негативне значення. Виділяють чотири маніпулятивні системи: 1. Активний маніпулятор. Основне завдання людини є панування над іншими людьми. Він намагається керувати іншими людьми, чого б це йому не коштувало.  А.М. ніколи не розкриває іншим своїх слабких сторін і завжди грає роль людини, яка повна сил та енергії. Використовує своє соціальне положення для панування над іншими людьми.

2.Пасивний ман-тор. Сутність свого професійного сп-ня він вбачає в тому, щоб не  викликати роздратування у інш людей.. Він грає безпорадного, дурного. У проф сп-ні він завжди виграє своєю пасивністю.

3.Маніпулятор, який весь час змагається.  Він своє життя бачить, як ланцюжок, в якому переплетені його виграші та програші. Собі він відводить роль бійця у проф сп-ні, і для нього життя – це постійна битва, а люди, з якими він зустрічається у проф сп-ні – це  суперники, або навіть, вороги. Такий ман-ор є сумішшю активного та пасивного ман-рів. 4.Байдужий ман-ор. Він грає у проф сп-ні байдужість до всього, що відбувається. Його девіз: “Мені на все начхати”.

Маніпулятивні системи  дають 8 видів маніпуляторів:

1.Диктатор. Він завжди перебільшує  свої сили, найчастіше наказує  людям і звертається до цитат, які висловили авторитети. Робить все можливе, щоб керувати партнерами, перетворюючи їх у “жертви”. Різновиди диктатора: начальник, бос, мати.

2. Ганчірка. Пряма протилежність  диктатору. Прийоми у сп-ні: все  забувати, нічого не чути, пасивно  мовчати. Різновиди: хамелеон, нерозумний (глупий).

3.Калькулятор. Він пербільшує  необхідність всіх і завжди  контролює. У проф сп-ні часто  бреше, намагається з одного  боку перехитрити, а з др  – перевірити інших людей.  Різновиди: шантажист, гравець,  спеціаліст в галузі реклами.

4.Прилипала. Завжди перебільшує  свою залежність від інших  людей і намагається бути предметом  піклування інш людей. Таким  чином він нав’язує людям необхідність виконувати свою роботу. Різновиди: безпорадний, дитина.

5.Хуліган. Завжди перебільшує  свою агресивність, керує людьми за допомогою погроз. Різновиди: гангстер,старуха, яка бормоче.

6.Прекрасний прибуток. Перебільшує  свої турботи, увагу та любов  до інш людей, чим дуже шкодить  інш людям. (угоджаючий всім, мораліст).

7.Суддя. Вважає, що має право всіх критикувати,нікому не вірить, не прощає, у нього завжди є звинувачення на адресу кожного. (збирач доказів, месник, людина, яка все знає).

8.Захисник. Пряма протилежність   судді. 

106 (107) Поняття асертивної поведінки. Асертивні права людини. Характеристка технік.

Асертивний – лат “ассеро”-“визнаю” – звідси асертивне судження, це таке, в якому лише констатується  факт. Поняття ас-ї поведінки притаманне амер-й корпоративній культурі, наглядніше проявляється в принципах соц-псих навчання, тренінгів, а саме:

об”єктивізація суб”єктивних почуттів (як я виглядаю перед іншими, чи не утискую я когось своїми діями, чи насправді мої неприємності є  найбільшими і таке інше)

рівність і взаємозалежність (я  залежу від інших, але і інші залежать від мене в рівній мірі і повинні зі мною рахуватись). Отже, не наступаючи на інтереси інших не дати ущемити свої інтереси, причому уникнути конфлікта.

В процесі ділового вербального  і невербального спілкуавння  рекомендується :

недовго ображатись на партнера після  суперечки

не давати хабарів, не робити послуг начальству

не навантажувати когось своїми особистими проблемами, а пробувати  вирішувати їх самому

не проникати в інтимні зони спілкування (30 см) малознайомих і незнай людей.

Не кидати без причини неверб виклики.

108 Сутніть , поняття причини конфліктів.

Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок і ін. В основі будь-якого  конфлікту перебуває конфл. ситуація. Щоб конфлікт почав розвиватися, потрібен інцидент, щоб якась сторона  почала діяти, зачіпаючи інтереси іншої. Якщо протилежна сторона відповідає такими самими діями, то конфлікт з потенційного перетворюється в актуальний.

Основна причина конфлікту –  незадоволення соціальних потреб людини в групі: низький статус, мало любові і т.п. Ця причина породження природою перебування людини в групі – вона завжди конфліктна: з одного боку – особистість має бути в групі для досягнення своїх життєвих цілей, для захисту; з іншого - особистість намагається зберегти. Зберегти свою свободу, незалежність та індивідуальність, що стає джерелом тривоги та страху.

 

109. Стилі поведінки  у конфлікті та їх доцільність.

Для найбільш ефективного вирішення  проблеми необхідно вибрати певний стиль поведінки, враховуючи власний  стиль, стиль інших залучених  в конф людей, а також природу самого конф. Виділяють 5 стилів поведінки:

Пристосування. Зміна своєї позиції, перебудова поведінки. Це означає, що необхідно  діяти разом з іншою стороною, але при цьому не намагатися відстоювати  власні інтереси з метою встановлення нормального робочого середовища.

Компроміс. (урегулювання суперечок  через взаємні поступки)

Співробітництво (сумісна виробка  рішення, що задовольняє інтереси всіх сторін) Найбільш ефективний при розв”язанні  конфлікту

Ігнорування, уникнення від конф. (прагнення вийти із нього не вирішуючи його) звичайно реалізується, якщо конф не торкається прямих інтересів сторін або проблема, що виникла, не дуже важлива для них.

Суперництво, конкуренція. (відкрита боротьба за свої інтереси, відстоювання своїх позицій). Ця стратегія рідко приносить довгострокові результати

 

110. Конфлікт  у навчанні. Причини та заходи  подолання.

Конфлікт з психологічної точки  зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини  конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть. Для того, щоб відбувся конфлікт, необхідно також пусковий механізм, яким є інцендент, який провокує конф-ну взаємодію.

До конфліктної ситуації входять:

об”єкт – який сприймається як суперечка про щосьь зовнішнє;

предмет – особистісне сприймання ситуації і дій опонента

суб”єкти конфлікту

У діловому спілкування причиною конфлікту  можуть бути:

Обмеженість ресурсів, особливо фін-х, і боротьба за їх розподіл;

Взаємозв”язок завдань, які вирішуються  різними групами

Різниця в уявленнях про цінності, яка є у свідомості людей;

Різниця в групових і особистісних цілях

В манерах поведінки і життєвому  досвіді людей

До технологій управління пед конфліктами  відносяться:

пристосування педагога

уникнення

відступ

компроміс

співробітництво

домінування

Основні показники позитивного  вирішення конфлікту:

ліквідація об”єктивних і суб”єктивних причин конфлікту

гармонізація спілкування педагогів  і учнів на основі зближення їх позицій

підвищення єфєктивності предметної взаємодії між педагогом і  учнями 

111. Методи  запобігання конфліктів у спілкуванні.  Приклади їх використання.

Конфлікт з психологічної точки  зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть.

Щоб не відбувся конфлікт, повинно  уникати таких проявів своєї  поведінки:

дії та вчинки (порушення дисципліни, грубість, брехня)

некоректні прояви незгоди (різка  критика дій та вчинків педагога)

протистояння (ігнорування пед  вимог, незацікавлене ставлення  до думки педагога, уникнення контакту з педагогом)

пасивний протест (сльози, образа)

провокаційні вчинки та дії (каверзні питання, пустощі з метою досалити педагогу)

Педагоги повинні уникати таких  проявів своєї поведінки:

грубість, наклеювання учням ярликів

публічна компромнетація вихованця

завуальоване приниження особи (іронія, насмішка)

порушення пед етикету (до одних звернення по імені, до інших по призвищу)

певне ставлення (виділення любимчиків і “козлів відпущення”)

помста, пряме чи непряме зведення рахунків

залякування учнів

 

112. Вплив особистісних  якостей на ймовірність конфліктної  поведінки.

Конфлікт з психологічної точки зору означає зіткнення протилежно спрямованих потреб, мотивів, інтересів, думок, почутів, актів поведінки. Причини конф полягають у протирічях, які мають місце між об”єктами спіл-ня, що породжує гнів, приниження , ненависть. Для того, щоб відбувся конфлікт, необхідно також пусковий механізм, яким є інцендент, який провокує конф-ну взаємодію.

До основних форм конф поведінки  школярів можна віднести:

дії та вчинки (порушення дисципліни, грубість, брехня)

некоректні прояви незгоди (різка  критика дій та вчинків педагога)

протистояння (ігнорування пед  вимог, незацікавлене ставлення  до думки педагога, уникнення контакту з педагогом)

пасивний протест (сльози, образа)

провокаційні вчинки та дії (каверзні питання, пустощі з метою досалити педагогу)

Конфліктогенні прояви педагога можуть бути такими:

грубість, наклеювання учням ярлтків

публічна компромнетація вихованця

завуальоване приниження особи (іронія, насмішка)

порушення пед етикету (до одних  звернення по імені, до інших по призвищу)

певне ставлення (виділення любимчиків і “козлів відпущення”)

помста, пряме чи непряме зведення рахунків

залякування учнів

 

 

113. Емоції  та їх роль у спілкуванні  та у конфлікті.  Методи контролю     емоцій.

 

Часто слова “почуття” та “емоції” вживаються як синоніми, в більш  вузькому знвченні емоція – це безпосереднє тимчасове переживання якогось  більш постійногопочуття. В точному  перекладі слово “емоція”- це душевне  хвилювання.

В одних випадках емоції відрізняються дієвістю, вони спонукають до вчинків, висловлювань, збільшують напруження сил і називаються стенічними. Коли людина, наприклад, ладна “гору зрушити”. В інших випадках  емоції, які називаються астенічними, характеризуються пасивністю або спогляданням, переживання почуттів розслаблює людину. Від страху в неї можуть “підкоситися ноги”. Іноді, переживаючи сильне почуття, людина замикається. Сором може перетворитися на докори сумління.

Переживання почуттів у формі емоцій, афектів, настроїв, стресових станів супроводжують більш чи менш помітні зовнішні прояви : виразні рухи обличчя (міміка), жестикуляція, пози, інтонація, розширення чи звуження зіниць. Ці виразні рухи в одних випадках відбуваються несвідомо, а в інших – під контролем свідомості.

Поведінка в стресовій ситуації багато в чому залежить від особистісних особливостей людини:

Від уміння швидко оцінювати ситуацію;

Від навичок миттєвої орієнтації за несподіваних обставин;

Від вольової зібраності, рішучості, доцільності дій і розвитку витримки;

Від наявного досвіду поведінки  в аналогічних ситуаціях.

 

114. Роль та  поведінка керівника у конфліктній  ситуації.

 

Найскладнішим для керівника є  мистецтво розв’язання конфліктів.

Особистісно- психологічний- керівник “стає” по черзі то однією, то іншою стороною.

На першому, соціальному, рівні  використовують організаційні способи: зміна структури колективу, впорядкування  системи стимулювання праці, поліпшення умов праці тощо. Соціальний рівень розв’язання конфліктів обмежений  можливостями колективу і керівництва і не завжди вимагає психологічного впливу керівника.

Другий рівень- міжособистісний, який уже вимагає від керівника  вникнути в психологічну сутність суперечностей  між конфліктуючими сторонами, не віддаючи перевагу тій чи іншій стороні. Інакше кажучи, це об’єктивний погляд на речі третьої сторони- керівника.

Третій- особистісно- психологічний рівень розв’язання конфлікту.

Проаналізувавши ситуацію, керівник кожній із сторінокремо пропонує вихід із конфліктної ситуації. Домігшись взаєморозуміння із кожним окремо, пропонує стратегію поведінки конфліктуючим сторонам і свою допомогу як керівника на першому, соціальному рівні.

Дії керівника щодо аналізу конфліктної  ситуації:

1.Відокремити привід, який сприяв  виникненню конфлікту, від справжньої причини.

2.Визначити “ділову зону”   кофлікту, тобто межу “больових”  інтересів.

3.З’ясувати мотиви вступу людей  у конфлікт.

4.Виявити скерованість конкретних  дій учасників конфлікту.

5.Спрогнозувати наслідки, до яких  може призвести конфліктна ситуація.

6.Виробитидекілька альтернативних  стратегій погашення конфлікту.

7.Виробити для себе стратегію  дій на випадок виходу ситуації  з-під контролю (спонтанного розвитку  подій). 

115. Помилки  у сприйнятті. Їх підстава (на  прикладі).У сприйнятті та розумінні іншої людини велике значення має перше враження. Перше враження про людину може надовго зіпсувати стосунки з іншими людьми, може привести до помилок соціального сприймання.Найбільш часто використовується певна схема сприймання, яка діє у разі нерівності партнерів у тій чи іншій сфері. У разі нерівності  люди схильні переоцінювати різні психологічні якості тих людей, які мають над ними перевагу. Під час дії помилок нерівності схема  сприймання така: