Вивчення особливостей самооцінки та свідомості дітей молодшого шкільного віку

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Апреля 2013 в 22:10, курсовая работа

Описание работы

Відомо, що особистістю людина не народжується, а стає нею в процесі спільної з іншими людьми діяльності і спілкуванні. Здійснюючи ті або інші вчинки, людина постійно (але не завжди усвідомлено) звіряється з тим, що чекають від нього оточуючі. Іншими словами вона начебто «приміряє» до себе їх вимоги, думки, відчуття. Відштовхуючись від думки оточуючих, дитина виробляє механізм, за допомогою якого відбувається регуляція її поведінки і самооцінки. Під самооцінкою прийнято розуміти оцінку особою себе, своїх якостей і місця серед інших людей. Психологічні дослідження переконливо доводять, що особливості самооцінки впливають і на емоційний стан, і на ступінь задоволеності своєю роботою, навчанням, життям, і на відносини з оточуючими.

Содержание работы

Вступ......…………………………………………………………...……….3
Розділ1. Теоретичний аналіз вивчення особливостей свідомості та самооцінки дітей молодшого шкільного віку…………………………………..9
1.1. Самооцінка як феномен свідомості……………………………….…9
1.2.Індивідуально-психологічні особливості дітей молодшого дошкільного віку та формування у них свідомості та самооцінки…………17
1.3.Форми та методи корекції самооцінки та свідомості дітей молодшого шкільного віку…………………………………………………….32
Розділ ІІ Експериментальне дослідження особливостей корекції самооцінки та свідомості дітей молодшого шкільного віку……………….35
2.1. Опис та обґрунтування методик дослідження…………………….35
2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження……………..…38
2.3.Розробка корекційної програми по підвищенню самооцінки дітей молодшого шкільного віку………………………………………………….…..50
2.4. Методичні рекомендації щодо корекції самооцінки дітей молодшого шкільного віку……………………………………………………...69
Висновки……………………………………………………………….…71
Список літератури……………………………………………………….73
Додатки……………………………………………………………………76

Файлы: 1 файл

КУРСАК1.docx

— 212.04 Кб (Скачать файл)

Прощання. Психолог задає дітям питання: - Як ви думаєте, чому  люди посміхаються? - Що ви відчуваєте, коли самі посміхаєтеся? - Чи хочеться Вам посміхнутись, бачачи посмішки інших? Дітям пропонується намалювати свою посмішку.

Заняття 9.

Мета - корекція самоставлення, розвиток позитивного адекватного самосприймання та самоприйняття, формування переконання “Я хороший - ти хороший”.

   1. Організаційна частина. 1.Вправа “Я очима інших” Інструкція: “Опиши, яким тебе бачать і  що про тебе думають: твоя  мама; твій однокласник; твоя вчителька;  той, хто тобі подобається.

   Як ти вважаєш,  чому саме так? Чиє ставлення,  на твою думку найбільше збігається  з твоїм власним?”

   - Малюнок на тему  “Яким я себе бачу, і де я  хочу зараз бути”

   - Визначення адекватності  самооцінки кожного учасника. Дітям  пропонується зобразити у формі  двох кругів свій світ та  світ інших людей. Інтерпретується  таким чином: чим більша площа  перетину фігур тим адекватнішою є самооцінка дитини.

Вправа “Чарівне озеро”: Для вправи знадобиться скринька, в яку необхідно наперед покласти невелике дзеркало круглої форми. Всі  учасники сідають у коло і закривають очі.

   Психолог:

   - Зараз ви передаватимете  один одному скриньку. Той, хто  отримує її, повинен розплющити  очі і заглянути всередину.  Там, у “маленькому чарівному  озері”, ви побачите найунікальнішу та найнеповторнішу людину в світі. Посміхніться їй.

   Після того, як  у скриньку загляне кожний, психолог  ставить учням запитання:

   - Як ви розумієте  значення слова “унікальний”?

   - Хто ж найунікальніша й найнеповторніша людина в світі?

   - Як відповіла  вам ця людина на вашу усмішку?

   - Як же ми повинні  ставитися до унікальної і  неповторної особистості?

   Вправа «Похвали  себе й інших»

   Учасники діляться  на дві підгрупи. Одна підгрупа  утворює зовнішнє коло, інша —  внутрішнє. Учні стоять обличчям  один до одного. Психолог:

   - Якщо ми не  навчимося знаходити в собі  позитивні якості характеру, говорити  про них оточенню, ми не побачимо  нічого позитивного і в іншій  людині. Тому зараз кожний повинен  сказати партнеру, Що мені в  ньому подобається. Партнер, вислухавши  вас, повинен сказати: “А крім  того, я...” - і продовжити говорити  компліменти на свою адресу.

   Наприклад, Сашко  говорить Вірі: “Віра, ти дуже  добра людина, мені подобається,  що ти завжди допомагаєш іншим  у біді”. Віра продовжує: “А  крім того я щедра...” Потім  Віра повинна похвалити Сашка.  Після обміну компліментами учні, які стоять у зовнішньому колі, пересуваються за годинниковою  стрілкою і повторюють завдання  з новим партнером. Після виконання  вправи психолог задає запитання  для розвитку рефлексії:

   - Що ти відчував, коли говорив компліменти іншим  учасникам?

   - Що ти відчував, коли тобі говорили компліменти?

   - Чи легко було  похвалити себе?

Гра “Ми з тобою схожі” Учасники стоять в колі. Інвентар - м'ячик. Ведучий пропонує кидати м'яча один одному та уважно слідкувати, хто саме подає вам м'яча, бо, коли він потрапляє  до вам, ви маєте сказати, чим ви схожі  з тією людиною, яка його подала: “Ми вчимося в одному класі!”  або “У нас зелені светри”. Тренер закінчує вправу, коли м'яч побував  у кожного учасника. Запам'ятовує або записує найбільш популярних учасників (тих, до кого м'яч попадав  кілька разів) та найменш популярних (до кого м'яч дійшов у останню чергу).

 Вправа «Перебудова». Учасники знаходяться у хаотичному русі. Тренер пропонує об'єднатися в пари: хвіст до хвоста; ніс до носа; нога до ноги; плече до плеча; Інструкції подаються кожні 10-15 секунд Тренує увагу, активізує групу. В кінці заняття з метою розвитку рефлексії психолог звертається до кожного учасника з такими запитаннями:

   - Що для тебе  було сьогодні головним?

   - Коли ти був  здивований?

   - Наскільки ти  був щирим у вираженні своїх  думок, почуттів?  Заняття 10.

Мета - формування навичок  самоконтролю, навчання вміння володіти собою, формування в дітей бажання  активно впливати на власну поведінку; оволодіння навичками продуктивного  контакту; уміння модифікувати власну поведінку в ситуаціях, що викликають агресію            

   Психогімнастичні вправи. “Давимо -висимо!”. Учасники стоять по колу. Тренер пропонує дітям торкнутися долонями один одного, спробувати розсунути своїх сусідів справа і зліва... “Відчуйте зусилля... Згадайте, що на вас давить... Скиньте, розслабтеся!” (так 2-3 рази).

Індивідуальна вправа. Напруження та розслаблення різних груп м'язів: стискання  кулаків, щелеп, затримка дихання і т.п.

      Вправа «Коло довіри”» Учасники сидять по колу. Кожна наступна частина інструкції подається після виконання попередньої. Інструкція: “Задайте запитання сусіду зліва про зовнішній об'єкт: “Котра година?” Задайте запитання про особливості його зовнішнього вигляду: “В тебе гарні кросівки, любиш спортивне взуття?” Задайте запитання про уподобання: “Тобі подобаються книги про Гарі Поттера?” Задайте запитання про риси характеру: “Мені здається, що ти весела людина. Чи це так?” Задайте запитання одному з учасників так, щоб відповіли і інші учасники: “Чи ти збираєшся ввечері зателефонувати другу?” Якщо задане запитання викликає негативну емоційну реакцію або небажання відповідати, то можна не відповідати. А той, хто задав “непристойне” запитання, робить 3 присідання. По закінченні вправи обговорюються рівні довіри, дистанції взаємодії.

   -Вправа «Приєднання чи втручання?» - ця вправа дозволяє дітям усвідомити (оцінити) різницю у поведінці того, хто приєднується до інших та того, хто втручається у справи, стосунки інших людей. Діти обговорюють запропоновані ситуації та визначають в яких випадках особа приєдналася, а в яких втрутилася .

   - Ведучий пропонує  учасникам відповісти на запитання:  “Чи були ви коли-небудь дійсно  щасливі? Згадайте коли ви були  дуже налякані. В яких ситуаціях  ви буваєте дуже нетерплячим  або нестриманим? Розкажіть про  це. Чому деякі люди реагують  на такі ситуації по-різному?  Ви думаєте, що люди можуть  контролювати свій настрій?”

   - Ознайомлення учасників  зі способами нейтралізації гніву:

   - глибоко вдихнути  та затримати на хвилинку подих;

   - почати рахувати  у зворотному напрямку;

   - згадати про щось  приємне;

   - Тренування вмінь  у нейтралізації гніву. Кожному  учаснику задається відповідна  тренувальна ситуація.

   - Закріплення вмінь. 

Гра “Пункт прокату ідей”. Учасники сидять колом. Психолог пропонує всім згадати таку ситуацію, в якій вони поводились агресивно, але й  тепер не уявляють іншого типу поведінки. Зараз у них є можливість запозичити в когось ідею для вирішення цього  питання. Учасник, який бажає запозичити ідею, розповідає про ситуацію і  вислуховує пропозиції інших членів групи.

   - Розвиток особистісної  рефлексії. Які почуття виникають  в результаті такого способу  попередження конфліктних ситуацій? Як ти винагородиш себе за  достойний вихід із ситуації  конфлікту, за тренування нових  поведінкових навичок?

   - Мозковий “штурм”.  Діти разом пропонують своє  бачення рис, притаманних лідеру. Ведучий спрямовує обговорення,  резюмує, допомагає узагальнювати  сказане, зробити потрібні висновки. Серед названих рис мають бути: впливає на інших, допомагає,  підтримує, об'єднує різних людей,  виявляє душевну теплоту, чесний, цінує свободу кожного в команді,  цілеспрямований

   - Розвиток кооперувальних умінь.

Гра “Хто перший схопить  предмет” Група поділяється на дві  команди. Завдання команд - дістати  предмет, який знаходиться досить далеко. Для цього треба створити “живий ланцюг”, прикріплений з одного боку, наприклад, до дверної ручки. Відстань до предмета більша, ніж довжина  ланцюга, отже, учасникам доводиться використовувати інші способи зв'язування в ланцюг, наприклад рука-нога. 

Заняття 11.

Мета - відпрацювання навичок  співпраці та взаємодії. Розвиток комунікативних здібностей. Вироблення досвіду взаємної довіри.

Матеріали: крейда або мотузка.

  Розвиток уміння відчувати іншого. Група вибирає “поводиря”, котрий протягом 4 - 5-ти хвилин водить групу із закритими очима по кімнаті. Учасники тримають один одного за талію або за плечі. По закінченню гри кожен ділиться своїми враженнями що до відчуття довіри до “поводиря”.

Вправа “Телепатія”. Учасники групи розділяються на пари. Сядьте спиною один до одного. Після того, як я скажу “Почали!”, зосередились один на одному і тричі, не домовляючись, спробуйте водночас обернутися та подивитися один на одного.

Гра «Гірська стежина» Уявна прірва завширшки 2 метри, місток і стежина завширшки 20-25 см (обмежена мотузкою або обкреслена крейдою). Психолог: “Уявіть, що ми високо в горах. Перед нами прірва, через яку треба перебратися. Ви підете назустріч одне одному. Потрібно не впасти у прірву. Пам'ятайте, що ви йдете по дуже вузькій стежині і вузькому містку”. Діти розбиваються на пари, рухаючись назустріч один одному, перебираються через прірву.

   Обговорення. Психолог: “Яка пара пройшла краще за  всіх? Чому?” Оцінюється активність, увага до партнера, взаємодопомога, варіанти вирішення проблеми  й вибір найвідповідальнішого, а також час виконання.

Гра «Очеретинка під вітром» Психолог: “Станьте в коло дуже близько один до одного. Це не звичайне коло, а чарівне. Воно чарівне тому, що діти, які стоять у колі, робитимуть все для того, щоб той, хто стоїть у центрі, пережив дивні відчуття. Хто з вас хотів би першим стати посередині? Ставай у центрі, ноги постав разом, тримайся прямо. Усі інші, підніміть руки на рівні грудей. Коли наш доброволець падає у ваш бік, ви повинні його піймати і тихо повернути у вихідне положення”. При цьому дуже важливо, щоб учасник у центрі стояв дуже прямо, неначе він дерев'яний. Психолог також стає в коло і показує, як потрібно ловити дитину. Протягом всієї гри необхідно допомагати і підстраховувати гравців. Бажано, щоб у центрі кола побувала кожна дитина. По закінченню вправи психолог ставить запитання:

   - Як ви почувалися  в центрі кола?

   - Чи довіряли ви  колу?

   - Кого ви побоювалися?

   - Що для вас  було найважчим?

   - Чи пробували  ви заплющити очі?

   - Що ви відчували,  коли були частиною кола?

   - Чи важко вам  було утримати інших?

   - Чи добре ви  впоралися із своїм завданням  разом?

Рольова гра. Кілька учасників  розігрують діалоги з української  народної казки “Солом'яний бичок”. Обговорення поведінки персонажів відбувається за такими питаннями:

   - Яким здавався  Солом'яний бичок на перший  погляд?

   - Чим спокусилися  Ведмідь, Вовк, Лисичка та Зайчик?

   - Якої помилки  припускалися всі звірі, і до  чого це призвело?

   - Пригадайте чи  траплялися вам ситуації, коли  перше враження про людину  було помилковим?

   - Чого на вашу  думку навчилися звірі в результаті  своїх пригод?

   Моделювання та  програвання ситуацій у випадку  альтернативної поведінки персонажів  казки. В кінці діти діляться  враженнями та думками з приводу  нового досвіду.

Підбиття підсумків. Психолог: “Тільки допомагаючи одне одному, уважно прислухаючись до партнера, відмовляючись від упертості, можна  подолати труднощі. Особлива роль - взаємна  довіра. І вкінці заняття пропоную вам ще раз погратися.”

 Гра «Подарунки».

   Кожен учасник  отримує маленький аркуш, який  підписує і передає по колу. На ньому діти мають написати, що вони хотіли б подарувати  його власникові, загортають і  передають далі. Гра триває доти, доки аркуш не дійде до свого  господаря. Потім учні розгортають  аркуші й зачитують, які подарунки  вони отримали.

Заняття12.

Мета:Навчити дітей, що кожна людина неповторна, потрібно цінувати й любити себе, толерантно ставитися до інших, навіть якщо вони не такі як ти.

Матеріали: ті ж, що в занятті 1; дзеркало, аркуші А4 на кожного учасника.

Вправа «Коло знайомство»

Вправа по колу.

Передавай зайчика сусідові зі словами: «Я тебе люблю!» 

Ми часто стикаємося з  тим, що діти майже зовсім не знають, не розуміють свого тілесного  образу. Наше завдання- створити умови, в яких розвивалося б позитивне ставлення дітей до свого тілесного образу.

Вправа «Як потрібно себе любити»

Підійдіть по черзі до дзеркала: попестіть себе, обніміть, усміхніться,

Погладьте,пошліть повітряний поцілунок, скажіть комплімент. Закінчити  слід словами «Я – найкращий»

Етична бесіда.

-Чи приємно вам було отримати комплімент від себе?

-Від кого приємніше: від себе чи від інших?

-Якщо людина хвалить себе незаслужено,як її називать?(Хвалько).

Висновок: Якщо людина справді  така, як каже, не треба соромитися говорити про свої здібності і здобутки. Адже кожен ії нас унікальний, здібний, люблений і люблячий.

Информация о работе Вивчення особливостей самооцінки та свідомості дітей молодшого шкільного віку