Мовний конфлікт в україні (дослідження контенту газет: «день», «газета по-українськи», «сегодня»)

         На думку головного редактора «Газети по-українськи» В. Рубана, інтерв’ю в концентрованому вигляді одночасно містить такі риторичні складові як: подієвість, документальність й оперативність: Підтвердження нашим висновкам ми знаходимо у дослідженні російського науковця З.Смелкової: «Мовленнєва форма інтерв’ю найбільшою мірою відбиває діалогічну структуру як спілкування, так і пізнання, адже слово народжується у діалозі як його жива репліка і формулюється в діалогічній взаємодії з чужим словом про предмет» [104,230].

          На нашу думку, редакція газети, висвітлюючи події мовного конфліку 2012 року, через інтерв’ю вміло поєднала універсальний спосіб одержання об’єктивної інформації і жанр, що характеризується діалогічною формою викладу матеріалу та особистісним розумінням суті конфлікту.

         Свою думку щодо прийняття мовного закону та розвитку подій напередодні парламентських виборів 2012 року на сторінках газети висловили: літературознавець В. Неборак[«ГПУ»:/07/10/2012], письменники А.Дімаров[«ГПУ»:/07/11/2012]та брати Капранови [«ГПУ»:07/19/2012], головний редактор каналу ТВі В. Портніков [«ГПУ»: 06/08/2012], політики М.Томенко[«ГПУ»:07/19/2012],Т.Чорновіл[«ГПУ»: 6/07/2012],Л.Лук’яненко [«ГПУ»:06/06/2012], С.Головатий[«ГПУ»:/17/2012],політологи Т. Березовець [«ГПУ»:07/06/2012],С.Таран[«ГПУ»:06/08/2012], Д.Видрін [«ГПУ»:07/06/ 2012], публіцист М.Слабошпицький[«ГПУ»:07/06/2012],історик Ю.Шаповал [«ГПУ»:0731/2012] та ін.

         Для висвітлення мовного конфлікту газета використовує часто жанр так званого експертного інтерв’ю. Через таку форму подачі інформації газета озвучила компетентні думки авторитетних українських фахівців, які можна вважати експертною оцінкою мовного закону, зокрема: В. Фесенка, керівника Центру політичного аналізу «Пента»[«ГПУ»:07/06/2012;], В.Кулика, директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Кураса[«ГПУ»:/07/20/2012],В.Чумака, директора Інституту публічної політи- ки [«ГПУ»:07/23/2012], В. Карасьова, директора Інституту глобаль них стратегій [«ГПУ»:05/29/2012], Є.Головаху, заступника директора Інституту соціології[«ГПУ»:06/22/2012], П. Гриценка, директора Інституту української мови[«ГПУ»:09/09/2012], А. Єрмолаєва, директора Інституту стратегічних досліджень[«ГПУ»:08/17/2012], О.Пасхавера, керівника Центру економічного розвитку[«ГПУ»:08/23/2012],В.Пащенка,директора Закарпатсь- кого інституту політичних досліджень [«ГПУ»:09/19/2012], В.Рибаченка, віце-президента Асоціації політичних психологів України [«ГПУ»:09 /09 /2012], М. Жулинського, директора Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, академіка НАН України[«ГПУ»:10/19/2012]. та ін.

          Аналізуючи публікації, що висвітлювали мовний конфлікт напередодні виборів 2012 року в «Газеті по—українськи», ми побачили почуття міри, врівноваженість, тобто, емоційне тло толерантності, фрагменти діалогічності.

           Контент—аналіз змісту газети «Сегодня» показує, що основне напов- нення газети влітку 2012 року: новини, факти, скандали без аналітики й коментарів, висвітлені «почти телеграфным стилем»[115,4].

           Мовний конфлікт влітку 2012 року в цій газеті висвітлювали журналіст Д.Гомон та політичний оглядач Д.Коротков. Газета продемонструвала свій традиційний формат- інформаційний, репортажний, фактовий характер повідомлень, популістський культ сенсаційності. З метою підсилення інтересу до газети, чи висвітлюваної проблеми, редакція часто оперувала дихотоміями (роздвоєння на протилежні поняття), як це:свій" — "чужий", "добрий" — "злий", "культурний" — "безкультурний", "хороший" — "поганий" тощо.

          Матеріали про конфлікт газета друкувала на другій сторінці, читаючи яку, ми відзначаємо інформаційну інтенсивність тексту, велику кількість підзаголовків при відносно невеликому форматі. З аналізу статей часопису можна зробити висновок, що під час мовного конфлікту газета, апелюючи до пересічного читача, використовувала інформаційні дрібнички, а не тексти для серйозних розмірковувань, подавала інформацію як скандали,сенсації, що скоріше западають у свідомість людей. Такі тексти для малоосвічених, непідготовлених людей є цікавішими, доступнішими і самозрозумілими. Підсилення тексту агресивними за змістом фотоматеріалами, наприклад, бійка у Верховній Раді, бійка біля Українського дому, агресивні обличчя людей на вулиці з плакатами агресивного змісту, фотошопами, занадто яскравою гамою кольорових фонів підтекстовок, заголовків у цілому створює для читачів стан психологічного напруження. На нашу думку, цим газета зумисно, чи підсвідомо, виконує деструктивну роль в конфлікті.

          Дослідник О.Чекмишев вказує, що використання негативних етностереотипів і стереотипізацій легко призводить до їх трансформації в образ ворога, створення моральної паніки, дестабілізації в суспільстві й міжетнічних конфліктів. [118,37].

          Варто вказати на специфіку  понятійного апарата, який використовують автори текстів газети «Сегодня» для висвітлення мовного конфлікту. Більшість публікацій містять певний потенціал інтолерантності, або автори не знають відповідних термінів, чи понять, з допомогою яких описують ситуації, або зумисне їх уникають. Прикладом слугують заголовки, які є головними елементами змістового оформлення тексту По-перше, вони носять мотивуючий характер, тобто  прямо подають основне повідомлення. Назви матеріалів про мовний конфлікт є досить зухвалими.Це зумовлено прагненням привернути увагу читача, заінтригувати його. Інформаційну функцію виконують підзаголовки, які конденсують основний зміст статей.

           Всі статті про мовний конфлікт , що вийшли у червні-серпні 2012 року, автором більшості яких є політичний оглядач газети Д.Коротков, містять слово «язык» в іронічно-саркастичному, навіть глузливому тоні: «Битва язы- ков» [«Сегодня»:05/24/2012], «Язык сорвали»[«Сегодня»:05/25/2012], «Языки без кулаков» [«Сегодня»:06/05/2012], «Языки могут растянуть до осени» [«Сегодня»:06/05/2012],«Страсти по языку»«Сегодня»: 07 05 2012],«Наказали за язык» «Сегодня»:06/28/2012], «Развязали язык»[«Сегодня»:06/ 04/ 2012], «Спецоперация язык»[«Сегодня»:07/04/2012],«Языкобунт» [«Сегодня»:07/0 7 /2012], «Добро на языки» [«Сегодня»: 08/09/2012] та ін.

         У більшості заголовків автори дають готову оцінку ситуації: «Русский язык в Украине все еще побеждает»[ «Сегодня»: 03/16/2012], « Драка в Раде: языки сорвали»[«Сегодня»: 05/25/2012], «Язык довели до драки»[«Сегодня»: 05/26/212], «Оппозиция проспала язык»[«Сегодня»: 06/20/2012], «Проспали битву за язык»[«Сегодня»: 06/21/2012], «Оппозиция смирилась с языком»[ «Сегодня»: 06/20/2012] «Язык поднял ПР и опустил оппозицию»[« Сегодня»: 06/06/2012] та ін.

           У заголовках більшості публікацій відсутні наукові, толерантні поняття політичного змісту. Особливість тексту-поняття мовного конфлікту відсутні, хоч сам конфлікт обговорюється. Інформація про мовний конфлікт подається у спрощеному вигляді без тлумачення важливих політичних і соціальних понять,без думки протилежної сторони. Відсутність у текстах серйозних формулювань говорить про орієнтацію авторів газети на буденний дискурс і передбачає викривлене сприйняття читачем цього поняття.

            Для газети «Сегодня» характерне відтворення конфлікту здебільшого в негативній тональності. Акцентуючи увагу на негативному, автори публікацій формують у читачів відповідне зневажливе ставлення до самої проблеми конфлікту, для чого використовують багаторазове повторення епітетів «скандал», « скандальный закон», слово «мова» в російськомовному тексті взяте в лапки.

         Авторську колонку в газеті «Сегодня» ведуть публіцисти М. Дубинянський  та О. Бузина в рубриці «Мнение».

          Основні коментарі мовного конфлікту  належать перу О.Бузини. Ми  проаналізували 10 публікацій цього автора в газеті «Сегодня» за березень-жовтень 2012 р. у рубриці «Публіцистика» на предмет висвітлення мовного конфлікту. Всі статті О.Бузини були оперативною реакцією на події конфлікту. За тематичним спрямуванням авторську колонку О.Бузини важко назвати подієвою чи філософською. Можна сказати, що це дуже суб’єктивні негативно емоційно забарвлені судження, про російську та українську мови, про учасників мовного конфлікту,про основні події конфлікту, які на нашу думку, є дуже грубою інтерпретацією названих вище подій, а ніж публіцистикою.

         Заголовки публікацій, як і зміст більшості текстів, містять грубу лексику і пряму мову ворожнечі до тих, хто не поділяє думок автора та учасників протилежної сторони мовного протистояння: «Оборотни у вышиванках»[ «Сегодня»: 03/15/2012], «Язык на сало не меняю»[ «Сегодня»: 07/05/2012], «Месть русского языка»[«Сегодня»: 08/12/2012], «Зараза «наразі»[« Сегодня» 8/15/2012] та ін.

          В інтерпретації подій мовного конфлікту журналіст залишається відданими своєму стилю: безапеляційність у судженнях, бездоказовість, грубе авторське «я», звинувачення опонентів, насиченість тексту негативними емоціями.  Проілюструємо вище сказане прикладами.

1. Автор схвалює мовний закон. Своє ставлення  він  висловив ще задовго до його прийняття. «Когда же примут закон о языках?»[«Сегодня»: 4/25/2012] запитує він 25 квітня 2012 року і відповідає: «Факт появления такой инициативы порождал надежды, что предвыборные обещания президента В.Януковича и Партии регионов расширить права русского языка наконец-то будут выполнены. Законопроект «Об основах государственной языковой политики» необходимо принимать [«Сегодня»: 04/25/2012]. Журналіст знає результат задовго до завершення подій. «Я уверен, что закон будет принят[«Сегодня»: 03/15/2012], «Думаю, что и во втором чтении этот закон будет принят».[ «Сегодня»: 06/07/2012].

2. Автор підтримує  російську мову і натякає, а  іноді і прямо висловлює зневагу  до української мови: « Без грамотного русского языка Украина напоминает одноногого инвалида. Тем более что украинский язык появился на нашей земле значительно позже русского. Это исторический факт, который невозможно оспорить. [«Сегодня»: 06/07/2012].«Но русский язык ни на какое «сало» я никогда не поменяю. Язык для меня важнее.  Я выбрал русский язык для своих произведений сознательно. Кто за этот закон, за того и я. Кто против, пусть трескает сало…» [«Сегодня»: 07/04/2012]

3. О.Бузина майже в усіх публікаціях про мовний конфлікт згадує Т. Шевченка і зводить на нього відвертий наклеп: « Большинство произведений Шевченко написано по-русски»[«Сегодня»: 05/27/2012], «русскоязычный прозаик Тарас Шевченко не попал бы на этот прием!(він має на увазі зустріч інтелігенції з президентом 7 серпня 2012 р в Криму) ведь он как истинный демократ был бы однозначно за подписание президентом этого закона»[ «Сегодня»: 08/08/2012],  «…. мова, далеко не святого Тараса, до конца жизни так и не научившегося писать без грамматических ошибок?[«Сегодня»: 09/07/2012].

4.Статті О.Бузини наповнені негативними оцінками, ярликами, зокрема: «державномовцы специалисты», «маленькие мовчаны», «драчи-мовчаны», «микропетлюры»», «бандерлоги», «обмазепивано», «обпетлюривано», «воно тосковало о прошлом» та ін. Автор часто використовує в російськомовному тексті слово мова в лапках та ін.

5..В деяких матеріалах містяться відверті погрози в адресу опонентів: «Страшная сила — русский язык! Поэтому посоветовал бы я некоторым не искушать судьбу. А то русский язык — мстительный.[«Сегодня»:08/12/2012].

           Публікації О.Бузини про мовний конфлікт показують, чи дотримується газета «Сегодня» основних стандартів інформаційної діяльності,та чи існує баланс між правами журналіста цієї газети на свободу слова та інформацію та його відповідальність за її правдивість і тональність подачі.

            В професійному тексті О.Бузини, присутні інтолерантні елементи. Ми відзначили низьку мовну культуру, грубу лексику автора, який, висвітлюючи «гостру тему», не утримувався від самохвальства, навішування ярликів та образ на адресу відомих сучасників та діячів української історії. Ми не побачили в тексті газети діалогу з висвітлюваної проблеми, думки читачів , повагу до іншої позиції. Зате побачили відверту мовну агресію. Проукраїнські журналісти називають статті О.Бузини в газеті «Сегодня» «маркером антиукраїнської природи газети».

            Загальна особливість дискурсу «Сегодня» –це тенденційне вживання мовних механізмів, що дає нам право підозрювати газету у прихованих спробах маніпулювання громадською думкою. Газета, як видно із представлених прикладів, перетворює діалогічність політичного дискурсу з мовного питання на категоричний монолог. Така журналістика не сприяє врегулюванню суспільного конфлікту.

3.3.Візуальні  засоби розкриття  мовного  конфлікту

 Основу газет становить текстова інформація, проте без візуального контенту, фотографії, ілюстрації, малюнка, шпальта газети виглядала б неповноцінною. Психологи стверджують, що мозок сприймає візуальну інформацію набагато краще, ніж будь-яку іншу, а зображення обробляються мозком у 60 тис. разів швидше, ніж текст, 40% людей краще сприймають візуальний контент , ніж простий текст[62,7].

Існує безліч способів візуалізувати  складну і навіть нецікаву інформацію.Вивчаючи висвітлення українськими газетами мовного протистояння, ми переконались у важливій комунікативній ролі графічних засобів , які ілюструють мовний конфлікт. Це пояснюється тим, що властиві усному мовленню інтонація, жести, зовнішній вигляд, присутність комуніканта відсутні в друкованих текстах. Натомість, графічні засоби дають можливість передати вичерпну візуальну інформацію. Ілюстрація та текст - рівноправні партнери - два важливих структурних компоненти друкованого матеріалу, що служать одній меті: вплинути на читача. «У сучасних газетах (у 70%), — зазначає В. Шевченко, — майже кожен текстовий матеріал супроводжують одним-двома зображеннями[124,88].