Мовний конфлікт в україні (дослідження контенту газет: «день», «газета по-українськи», «сегодня»)

В ході дослідження ми побачили, що у висвітленні мовного питання українські газети використовували найчастіше фотографії, карикатури, малюнки, таблиці в якості допоміжних елементів з ілюстративними завданнями, та як повноцінні, самостійні інформативні матеріали .

          Візуальний матеріал знаходить своє місце на шпальтах завдяки своїй наочності, конкретності, візуальній привабливості, документальності. Візуа льний ряд газети одночасно є й елементом оформлення, художньо—технічного конструювання номера, інформаційним матеріалом і засобом повідомлення новин, тобто рівномірно бере участь у формуванні зовнішнього вигляду газети та у змістовному наповненні її сторінок. Ці два аспекти потрібно розглядати одночасно, оскільки, зазначає дослідник В. Шевченко, «і оформлювальні функції, і зміст взаємопов’язані і мають загальне призначення: характер відображення зображальних елементів впливає на їх сприйняття читачем, привертає увагу до публікації, змістовне наповнення  задовольняє потребу в інформації» [124,89].

        Один із відомих дизайнерів  газет М. Гарсіа, стверджує, що  „висока якість у газетному  оформленні — це акуратне і  зумисне поєднання тексту з  візуальними елементами:фотоілюстрацією, інформаційною графікою та ін.”. І якщо це поєднання виконане належним чином, тоді суміш цих елементів приверне увагу читачів і передасть інформацію найбільш ефективно” [59,57].

Відповідно до соціологічних досліджень, на які опирається український вчений Ю. Шаповал, значна частина читачів «першочергово шукає на газетній сторінці, матеріали, що супроводжуються фотографією» [122,74].

Оформлення виділяє на сторінці матеріал, який публікується, привертає до нього увагу. У злитості й практичній одномоментності двох потоків — оформлювального, який спрямовує увагу читачів, й інформаційно-пізнавального — виявляється своєрідність сприйняття ілюстрації на шпальті. Тут проявляється перевага фотопублікацій перед текстом.

        Фотографії допомагають відобразити події навколо мовного конфлікту у всій його повноті, загострюючи увагу на актуальних питаннях, розставляючи акценти на  ключових, показуючи реакцію читачів на події.

Фотографії полегшують сприйняття контекстуальної інформації, підсилюють її вплив. Це пов'язано з тим, що близько 80 % всієї нової інформації запам'ятовується людиною візуально [120, 24].У такий спосіб для читача найбільш зручним є сприйняття не словесної, а саме візуальної інформації.

Добротний дизайн є більш функціональним, аніж прикрашаючим елементом, і ніколи не ставить собі за мету принести в жертву саму журналістику. Використання фотографій може поліпшити, погіршити оформлення газети. Те, як газета розташовує фотографії, особливо на першій полосі, є яскравим показником розуміння принципів дизайну газети” [38,17].

         Проаналізувавши фотоматеріали  досліджуваних газет, щодо висвітлення  мовного конфлікту, ми побачили, що авторами фотографій є штатні фоторепортери, журналісти газет ,зарубіжні автори, фотографії із зарубіжних та інтернетвидань[ «День», « Сегодня»: 06/01/2012]

          Вивчаючи знімки фотокорів «Дня»  К.Гришина («День»: 06/06/2012, 06/13/2012, 07/19/2012.08/15/2012), Р.Канюки («День»:06/19/2012,06/06/2012, 06/21/2012,06/15/2012, 08/08/2012, 09/28/2012, 10/05/2012), Т. Подоляна [«Газета по-українськи»:06/06/2012, 06/07/2012], С.Ніколаєва [«Сегодня» :06/06/2012, 04/07/2012, 05/07/2012, 09/08/2012, 10/08/2012] та ін., у яких відображено мовне протистояння влітку 2012 року, ми сприймаємо фотографію як зоровий простір тексту, у якому передається конфлікт специфічним способом непересічного мислення автора. На нашу думку, автор фото має право на суб'єктивність, зокрема на більшості фото Р.Канюки («День») протистояння стосовно мови ми бачимо у переданому автором сюжеті: люди, правоохоронці, національна символіка, людина і плакат, протестувальники обох сторін конфлікту. К.Гришин(«День»), показував своїми фоторепортажами мовний конфлікт влітку 2012 року, зокрема, події у Верховній Раді, протести проти мовного закону біля Верховної Ради, знімав голодувальників біля Українського дому, демонстрантів на вулиці. Автор несе моральну відповідальність за те, яку енергетику несе зроблене ним фото.Фотоматеріали газети «День»,висвітлюючи протистояння, не показують ненависті та агресії, що не можна сказати про фотографії в газеті «Сегодня»/

         Фото дає можливість виданню побачити реакцію аудиторії на висвітлювану подію. Головний редактор газети «День»Л.Івшина вважає , що «фото-найкращі провідники публіцистичності».[ «День»:10/12/2012].

         Вимога якісної журналістики публікувати тільки якісні фотографії, попри певну банальність такого твердження, слід визнати,не виконується. На нашу думку,найбільш поширена причина полягає в тому, що або нема інших фото, які б проілюстрували публікацію, або заздалегідь планувалося використати знімок з певною публікацією, але подана фотографія не найвищої якості. Іноді трапляються ситуації, коли погана фотографія — це краще, ніж її відсутність[62,23] За якістю фотографій, які висвітлювали мовний конфлікт влітку 2012 року на перше місце можна поставити газету «Сегодня», на друге— «День» на третє «Газету по—українськи».

        Якщо газети «День» і «Сегодня»,висвітлюючи мовний конфлікт, послуговувалась роботою професійних фотокорів, то більшість фотоматеріа- лів у «Газеті по-українськи» були зроблені авторами текстів .

Газета «Сегодня»  у своїх фотоматеріалах, у більшості  випадків, відображала дію конфлікту. За п’ять місяців мовного протистояння(червень-жовтень)фото про мовний конфлікт було винесене на першу сторінку у п’яти випусках цієї газети[ «Сегодня»: 06/06/2012; 04/07/2012; 05/07/2012; 09/08/2012; 10/08/2012.] Фотографія, яка предає дію, майже завжди виглядає переконливіше. «Газета по-українськи» використовує багато фотографій, які програють своєю статичністю, часто просто заповнюють місце .Однак варто зауважити, що дія на фотографіях у газеті «Сегодня» у більшості випадків передає негативний зміст мовного конфлікту: бійки у Верховній раді, бійки на вулиці, перекошені, агресивні обличчя протестувальників, негативні проросійські гасла, відображення  лише однієї сторони конфлікту та ін..

         Аналізуючи зображальні засоби часописів ми побачили, що редакції враховували, що фотографія про мовний конфлікт повинна бути домінантним елементом на сторінці. Макет шпальт готувався таким чином, що перше, що мали побачити на сторінках газети читачі, були фотографії, саме про якусь подію мовного конфлікту. «Сегодня» і «День» подавали фотографію в максимальному розмірі. Це привертає увагу читачів до сторінки і безпосередньо до публікації. Ефектний знімок є головним моментом в оформленні статті, більшість фотографій розміщено вгорі,над заголовком. Теоретики газетного дизайну стверджують, що це ідеальне місце для фотографії, так як його розміщення саме вгорі, над заголовком або під ним, не розбиває текст і привертає максимум уваги.

           У досліджених часописах фотографія анонсує текст, у цьому проявляється її функція орієнтування. На першій сторінці газети «Сегодня», як правило, розміщено досить великий знімок-анонс центральної теми номеру. Причому, такі фото з невеликою зміною у композиції кадру дублюються на тематичній сторінці.«Сегодня» практикує дублювання фотоанонсів. Це саме ми зустрічаємо й у «Дні» та «Газеті по-українськи», коли винесена на першу сторінку зменшена або кадрована версія зображення ілюструє важливі, на думку редакції, матеріали.

   Фотознімки у названих вище газетах використовуватися як засіб акцентування уваги читачів. Завдяки привабливості фотографічного зображення вони виступають як зоровий центр шпальти. У цьому випадку фотографія виступає об’єднавчим стержнем для інших матеріалів і є висхідною точкою знайомства з номером. Розміщення зображального матеріалу на сторінках видання переростає значення винятково технічного прийому, оскільки передбачає публікацію світлин, що відображають суспільно важливі моменти дійсності.

  Всі українські газети часто подають на своїх шпальтах фотографії міжнародних видань, зокрема про подію прийняття мовного закону Верховною Радою, більшість українських газет подали фото Рейтер. Газета «День» та «Газета по—українськи» використовують фотопортрети із архівів власників. Досить часто ці фотографії низької якості. «Газета по-українськи», єдина серед українських часописів, надрукувала 7 червня 2012 року 234 фотографії депутатів, які проголосували за законопроект «Про засади державної мовної політики» з короткими біографічними відомостями.[«Газета по-українськи»: 06/07/ 2012].

         Недоліком багатьох фотопублікацій у згадуваних часописах про події мовного конфлікту є відсутність спроби розібратися у визначеній темі фотожурналістом; творчий процес зводиться виключно до вибору точки зйомки, залишаючи «за кадром» мотиви, що спонукали автора до відображення конкретних сторін діяльності.

          Одному із впливових фотожурналістів сучасності, редактору, чи не єдиного в Україні інтернет-журналу, присвяченого фотографії, О.Ляпіну, який у свій час працював фотокором в газеті «День», належать слова» «Нині фотограф газети має дорівнювати вченому, який досліджує, ризикує, виявляє, пропонує якісь шляхи вирішення. Проте в Україні відсутня така практика, освітня традиція».[«День»: 10/12/2012].

Досить часто  газети не дотримуються вимоги підписувати фотографії,о забувають вказувати прізвища та імена авторів, особливо це стосується газети «Сегодня» та «Газети по-укранськи». Якщо пояснювального тексту нема, то читач не знає, що ж відбувається на фото, ким є зображена особа. У такому разі він не стане вишукувати у тексті місце, де це пояснюється і може взагалі не читати такого тексту.

Упродовж останніх років неодноразово проголошувалась  смерть фотожурналістики як виду діяльності. Майстри фотосправи скаржилися на відсутність  роботи, на брак зацікавлення з боку видавців, на швидкий розвиток технологій, на появу цифрової фотоапаратури  і спрощеної зйомки за її допомогою, яка дозволяє фотографувати будь-кому, на створення фотоколекцій та фотобланків, з яких будь-хто може проілюструвати газетний текст. Такий спрощено примітивний підхід до набуття і створення фотоколекцій, непрофесійне вирішення даної проблеми загрожує погіршенням художньої і змістової якості фотографії і газетної продукції. За швидкого розвитку та доступності масової культури, увагу читачів привертають розділи світської хроніки та історії життя зірок, які активізували діяльність фотографів-папарацці, методи роботи яких викликають обурення і виходять за межі етичних норм. „Усе це підриває досвід громадян до людини з фотокамерою” [62,78]. Це з одного боку, а з іншого — зміст ілюстрованих матеріалів, скажімо, газети «Сегодня», прагне уникати соціальних, політичних чи історичних тем. Обсяг, що відводиться газетам під репортажі, скоротився більш ніж на 60 відсотків. Такий стан справ породив у сучасній фотожурналістиці моду на фотографії знаменитостей. Як мудро зауважив Фред Ридчин, „здається, що існує визначена вимога адаптувати людей до масштабу кінофантазій, і навіть тих, хто живе нормальним життям.”[113,45]. Такою практикою грішить «Газета по-українськи», публікуючи напівого- лених зіркових манекенниць, актрис та ін., відвертаючи таким чином увагу читача від гострої проблеми, яка в цей час  вирує в суспільстві.

   І все, ж чимало редакцій почало формувати власний архів якісних фотоматеріалів, скажімо, газета «День», яка дають до фотоілюстрацій підпис: „З архіву редакції”. На прикладі газети «День», яка використовує фотоматеріали для створення щорічних фотовиставок і залучає до їх перегляду широке коло читачів, ми бачимо, що фотожурналістика продовжує відігравати значну роль у житті преси. Зокрема у навчальному збірнику А.Тертичного  їй відведено цілий розділ. Однак на практиці не всі фотожанри ми побачили , досліджуючи висвітлення мовного конфлікту на газетних шпальтах. Аналізуючи фотоматеріали про мовний конфлікт влітку та восени 2012 року, ми рідко зутрічали фотонарис, фотоетюд, фотозамітку. Такі жанри майже зникли зі шпальт газет. Складається враження, що у газеті фотографія потрібна лише для того, щоб робити текст.

У досліджуваних  часописах ми побачили новинарну, репортажну і частково документальну фотографію про мовне протистояння.

Новинарна фотографія, за твердженням італійського фотографа  Г. Нері — це „щоденна зйомка поточних подій місцевого чи міжнародного масштабу” [120,201] і вона присутня в усіх без винятку газетах.

З іншого боку, простота використання цифрової фототехніки  занадто спрощує підхід до виготовлення якісних знімків. На перший план виходить швидкість та оперативність. Як наслідок, деякі редакції відмовляються від послуг фотографів, наприклад «Газета по-українськи», мотивуючи це тим, що знімок з місця події може зробити й репортер, який і питатиме про те, що зображено на фото. Більшість знімків про мовний конфлікт,зокрема події у цій газеті, виглядають непрофесійно,часто підпис повідомляє, що авторами є кореспонденти, одне фото має двох авторів та ін.

Прикро констатувати, але на газетних шпальтах ми не знайшли жанр фоторепортажу про мовний конфлікт. Хоча на перший погляд, фоторепортаж, це та ж робота з новинами, все-таки розтягнена в часі. Однак, як уже говорилося, не кожен, хто тримає в руках фотоапарат, готовий годинами чекати на цікаву мить, цікавий ракурс, головне завдання — швидко принести фотографію у редакцію.

         Газета «День « та «Газета по-українськи» часто використовують на своїх шпальтах політичну карикатуру— особливий газетний жанр, філософську графіку, пародійне, сатиричне зображення події, що дозволяє інтелектуально відтворювати дійсність, гротескно відображати всі вади суспільства.

         Існує думка, що газетна карикатура  в занепаді, що в Україні, зокрема,  вона зовсім не потрібна, хоча  це не зовсім так. Президент Міжнародної асоціації карикатуристів (FECO) П. Нівендейк вважає,що Україна входить у шістку найбільш представлених у світі карикатурних течій і що українські карикатуристи нині найоригінальніші у світі.

        Підтвердженням цим словам є використання політичної карикатури для відображення мовного конфлікту в Україні. Карикатура має бути природною частиною газети, як і фотографія, — вважає відомий український художник-карикатурист І.Лук’янченко, роботи якого редакція «Дня» використовувала для висвітлення подій мовного конфлікту.[«День»: 06/ 01 /2012; 06/ 15/ 2012] . Газета часто розміщує на своїх шпальтах роботи ще одного відомого українського карикатуриста, що працював у «Дні» з 1996 по 1998 роки, А. Казанського. Його роботи зберігаються у архіві газети і редакція використовує їх для висвітлення гострих суспільних проблем,зокрема влітку 2012 року. Газета «День», по суті, є піонером у використанні політичної реклами у сучасному українському газетному просторі, завдяки творчості саме художника А.Казанського, роботи якого журналісти називають карикатурами-метафорами. Навіть після того, як художник пішов трагічно з життя, його карикатури залишаються і досі неперевершеними у сучасному доробку газети «День» і української преси взагалі [«День»: 06/06/2012; 09/07/2012] (Додаток Ж).