Особливості логопедичної роботи з дошкільниками із алалією

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА

 

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ 

 

Кафедра соціальної та корекційної  педагогіки

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Особливості логопедичної роботи з дошкільниками із алалією

 

 

Захищено ____________________2012 р. з оцінкою ________________________ Науковий керівник ________________

Виконала студентка VІ курсу, (група  ДФ–41) денної форми навчання Колос Марина Володимирівна    Науковий керівник: старший викладач , Кононова Марина Миколаївна

 

ПОЛТАВА 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП            3        

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ

РОБОТИ  З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ  ІЗ СЕНСОРНОЮ АЛАЛІЄЮ   6    

1.1.  Характеристика алалії як виду мовленнєвого порушення    6 1.2.  Особливості розвитку мовлення дітей з сенсорною алалією  11

1.3. Змістовні напрями логопедичної роботи із дошкільниками

       з сенсорною алалією        16

 

РОЗДІЛ 2.  СИСТЕМА ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ З

ДОШКІЛЬНИКАМИ ІЗ СЕНСОРНОЮ АЛАЛІЄЮ      26

2.1.  Дослідження рівня сформованості розвитку мовлення

дошкільників із алалією       26

2.2.  Система логопедичної роботи з дітьми із сенсорною алалією  33

2.3.  Аналіз ефективності розробленої методики    38

 

ВИСНОВКИ           41

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ       44

ДОДАТКИ            48

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

З огляду на соціальну і педагогічну значущість рідної мови для становлення і розвитку кожної особистості, цьому предметові в системі дошкільного навчання і виховання відведено об'єктивно особливу роль. Адже набуті в дошкільному віці особистісні якості, зокрема, пов'язані з мовленням, не лише забезпечують основу подальшого навчання, виховання і розвитку підлітків та молоді, а й значною мірою зумовлюють практичну, громадську та професійну діяльність дорослої людини.

Проблема мовленнєвого розвитку особистості  привертає увагу  зарубіжних і  вітчизняних  психологів, педагогів, соціологів, культурологів. Так, у зарубіжній літературі питанню розвитку мовлення людини і вплив цієї функції на особистість в онтогенезі присвячені роботи Л. Виготського,                  М. Жинкіна, О. Леонтьева, С. Рубінштейна, Ф. Сохіна, О. Гвоздєва,                        Є. Струніна, О. Ушакової, Н. Урунтаєвої Д. Ельконіна та ін. Серед українських науковців заслуговують на увагу дослідження А. Богуш, Л. Варзацької                        Н. Гавриш, О. Запорожця, В. Захарченко, Т. Котик, Н. Пахомової,                              Н. Присяжнюк, О.Прищепи, Є. Сарапулової, С.Сергійко, О. Скрипченко                     Л. Федорович, С. Школьник. На думку більшості науковців, до старшого дошкільного віку дитина повинна оволодіти всією системою рідної мови: говорити складно, повно викладати свої думки, переказувати розповіді і казки, правильно вимовляти всі звуки, легко відтворювати багатоскладові слова, словниковий запас у цьому віці повинен складати від чотирьох до п'яти тисяч слів.

         Однак, як показують численні дослідження, рівень мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку недостатньо високий. Збільшується кількість дітей, які мають мовленнєві порушення: в одних страждає фонематичне сприйняття, в інших відзначаються труднощі у словотворчих процесах, треті не можуть граматично правильно оформити своє висловлювання. Щороку зростає категорія дошкільників, які мають комплексні порушення мовлення, до яких, зокрема, належить і алалія.

Алалія – одна з важких і стійких форм патології мовленнєвої діяльності. Це порушення характеризується повною або частковою відсутністю мовлення при збереженому інтелекті та слуховій функції. Властивий цим дітям складний симптомокомплекс мовленнєвих і немовленнєвих розладів негативно впливає не лише на процеси комунікації, але певною мірою й на розвиток пізнавальної діяльності, формування особистісних якостей. Таким чином, проблема організації корекційно-логопедичної роботи при алалії – одна з найбільш важливих науково – педагогічних проблем.

Водночас наразі існує незначна кількість спеціальної логопедичної літератури, що відображає сучасні уявлення про характер алалії та шляхи її корекції.

Зокрема, значний внесок у вивчення алалії здійснили Р.Белов, М.Богданов-Березовський, Л. Волкова, С.Воробйова, Р.Гутман, А. Лібманн, О.Соботович, К.Орфінська, М. Хватцев. На сучасному етапі аналізу даної проблеми присвячені дослідження М.Аманатової, Т.Візель, М.Виноградової, Л.Данилової, А.Зайцевої, Л.Кузуб, Л.Кузнєцова, Е.Чаладзе. У роботах цих авторів виявлені особливості мовленнєвого розвитку і структури дефекту при алалії на основі вживання різних критеріїв: фізіологічних, клінічних, психологічних, лінгвістичних, описані різні форми алалій, розроблена методика логопедичної роботи при різних формах недорозвинення мовлення.

Однак, не дивлячись існуючі теоретико-практичні розробки корекційної роботи з дітьми із алалією, дотепер не отримала належного розв’язання проблема сенсорної алалії як самостійного порушення. Це, у свою чергу, потребує вивчення механізмів та симптоматики даного виду алалії, її діагностування та розробки логопедичної роботи з дітьми з даним видом мовленнєвого порушення.

Актуальність проблеми зумовила вибір нами теми курсового  дослідження «Особливості логопедичної роботи з дошкільниками із алалією».

Мета дослідження – на основі аналізу психолого-педагогічної та логопедичної літератури визначити теоретичні основи та напрями логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку із алалією та експериментально перевірити їх ефективність.

У процесі дослідження  нам необхідно вирішити наступні завдання:

1. Опрацювати психолого-педагогічну та лінгвістичну літературу з даної проблеми.
2. Вивчити етіологію та симптоматику як тяжкого порушення мовлення.
3. Визначити особливості мовленнєвого розвитку дітей із алалією.
4. Узагальнити сучасні підходи щодо організації логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку із алалією.
5. Систематизувати напрямки логопедичної роботи з означеною категорією дітей та експериментально підтвердити їх ефективність.

Об’єкт дослідження – процес логопедичної роботи з дітьми із тяжкими порушеннями мовлення.

Предмет дослідження – особливості організації логопедичної роботи із дітьми дошкільного віку з алалією.

Методи дослідження: теоретичні – методи аналізу, узагальнення, синтезу, систематизації наукових даних; емпіричні – методи аналізу продуктів діяльності: спостереження, опитування, бесіда, констатувальний, формувальний та контрольний  експерименти;  методи математичної статистики, узагальнення даних – якісна і кількісна обробка та інтерпретація даних.

База дослідження. Дослідження проходило на базі СНВК № 10                           м. Полтави.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел із 36 найменувань, 5 додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ

РОБОТИ  З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ 

ІЗ СЕНСОРНОЮ АЛАЛІЄЮ

 

1.1.  Характеристика алалії  як виду мовленнєвого порушення

 

Порушення мовлення мають різний характер залежно від локалізації функції, яка зазнала змін у зв'язку зі ступенем тяжкості, часом ураження, вираженістю вторинних відхилень, що є наслідком основного дефекту. На сьогодні у сучасній логопедії користуються двома класифікаціями мовленнєвих порушень: клініко-педагогічною і психолого-педагогічною, або педагогічною.

Усі види порушень, які розглядаються  у клініко-педагогічній класифікації, на основі психолого-лінгвістичних  критеріїв (порушення форми мовлення — усного чи писемного; порушення виду мовленнєвої діяльності для кожної з форм: для усного — говоріння або слухання, для писемного — письма або читання; порушення ланки породження або сприймання мовлення; порушення операцій, за допомогою яких здійснюється оформлення висловлювання на етапі формування або сприймання мовлення; порушення засобів оформлення висловлювання) поділяються на дві великі групи залежно від порушеного виду мовлення — усного чи писемного [22, с. 32].

Порушення усного мовлення, як правило, поділяють на два типи:

а) порушення вимовного аспекту  мовлення або порушення фонаційного (зовнішнього) оформлення висловлювання (порушення голосоутворення, темпо-ритмічної, інтонаційно-мелодичної, звуковимовної  організації мовлення);

б) порушення структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення висловлювання, що в логопедії називається системними або поліморфними порушеннями мовлення [6, с. 10].

Алалія належить до групи структурно-семантичних порушень. Алалія (від грец. а – заперечення, lаlіа – мовлення) – брак або стійке недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини (умовно – до трьох років) [2, с. 20].

Термін «алалія» з'явився досить давно і часто ототожнювався з поняттями: слухонімота, дитяча афазія, вроджена афазія, дисфазія, затримка мовленнєвого розвитку, лалопатія тощо. Під ним малися на увазі випадки втрати мови. Деякі зарубіжні автори об'єднують поняття «афазія» і «алалія» під загальним терміном «дитяча афазія», тим самим підкреслюючи специфіку недорозвитку мовлення у дітей на відміну від втрати мови дорослих.  
Тільки до 30-х років минулого століття поняття «алалія» і «афазія» остаточно розмежовуються: алалія – недорозвинення мовлення, а афазія – його втрата, розпад. Надалі це розмежування утвердилося, і визнається переважною більшістю дослідників [22, с. 412].

Алалія полягає в  недорозвиненні, порушенні або загальмованості  мовленнєвих систем кори великих  півкуль головного мозку (в основному  центру моторного мовлення, розташованого  в задній частині нижньої лобної звивини лівої півкулі — зона Брока, та центру сприймання мовлення, розміщеного в задньому відділі верхньої скроневої звивини лівої півкулі — зона Верніке). Алалія – це не просто тимчасова функціональна затримка мовленнєвого розвитку. Її складність полягає у тому, що весь процес становлення мовлення здійснюється в умовах патологічного стану центральної нервової системи [17, с. 38].

Алалія є одним з  найскладніших мовленнєвих дефектів, за якого порушеними виявляються  операції відбирання і програмування  на всіх етапах виникнення і сприймання мовленнєвого висловлювання, внаслідок чого мовленнєва діяльність глобально несформована, тобто майже відсутня. При алалії мають місце мовленнєві й не мовленнєві симптоми, між якими виникають складні опосередковані взаємозв'язки. У логопедії у симптоматиці при алалії перевага надається мовленнєвим порушенням. Не розвивається система мовних засобів (фонетичних, граматичних, лексичних), порушується мотиваційно-спонукальний рівень формування мовлення. При цьому спостерігаються грубі семантичні дефекти. Серед не мовленнєвих розладів при алалії розрізняють моторні, сенсорні, психопатологічні симптоми. Порушеним виявляється процес управління мовленнєвими рухами або процес сприймання і розуміння зверненого мовлення [3, с. 6].

У вивчення алалії значний внесок здійснили Г. Гуцман (1894), А. Лібман (1900), М.В. Богданов - Березовський, а в більш пізній час М. Хватецев,                      М. Трауготт, В. Орфінська, Р. Левіна, Є. Соботович, В. Ковшиков та інші дослідники. У роботах новітнього періоду дослідники почали спиратися на методологію комплексного синдромального підходу до аналізу дефекту.

При аналізі структуру дефекту при алалії застосовуються різні критерії: фізіологічні, клінічні, психологічні, лінгвістичні та ін. Це дозволило описати різні форми алалії, розробити методику логопедичного впливу. Причини виникнення алалії різні. Деякі дослідники кінця ХІХ - початку ХХ ст. вважали, що провідним початком є запальні або аліментарно-трофічні обмінні патологічні процеси, що відбуваються у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку. Інші вважали алалії наслідком недостатності уваги і пам'яті (О. Трейтель) або пов'язували неповноцінність мовлення з інтелектуальною недостатністю (А. Лібман) [12, с. 20].

На сучасному етапі  виділяють різні причини виникнення алалії. Так, серед етіологічних факторів виділяють внутрішньоутробні енцефаліти, менінгіти, інтоксикація плоду, асфіксія новонароджених, внутрішньоутробні або ранні довічні травми головного мозку, хвороби раннього дитинства із ускладненням мозку та ін. За спостереженнями деяких дослідників (С.Корсаков, М.Красногорський, Ю.Флоренська) соматичні захворювання також можуть бути причиною алалії, так як вони посилюють вплив патологічних причин неврологічного характеру, які є провідними. Інші дослідники (Р. Коен, М. Земан, А. Салей та ін.) підкреслюють роль сімейної схильності в етіології алалії. Але переконливих наукових даних в літературі не наводиться [1, с. 46].

Алалія – явище неоднорідне і за своїми механізмами і за своїми проявами і за ступенем вираженості мовленнєвого недорозвинення. Тому при складанні класифікацій алалії використовують різні критерії та різні підходи до її вивчення. Так, А.Лібман за патогенетичним принципом виділив 4 форми алалії: 1) моторну слухонемоту; 2) сенсорну слухонімоту; 3) сенсомоторну слухонімоту; 4) перехідну форму між слухонімотою і важкою недорікуватістю. Р. Левіна пропонує психологічну класифікацію і виділяє наступні форми алалії: 1) акустична алалія, обумовлена неповноцінним слуховим (фонематичним) сприйняттям; 2) оптична алалія, пов'язана з порушенням зорового (предметного) сприйняття 3) алалія, обумовлена порушенням психічної активності. В. Орфінська розробила лінгвістичну класифікацію, що заснована на провідному типі порушення мовних систем і виділила дві форми моторної, дві форми сенсорної, дві форми змішаної алалії; моторно-синтаксичну, моторно-семантичну, оптичну, амнестичну та морфологічну форми алалії.  
Лінгвістичних підходів при класифікації алалії дотримуються В.Ковшиков,            Є. Соботович. вони під експресивною алалією розуміють мовленнєвий розлад, що характеризується порушенням засвоєння мовленнєвих одиниць і правил їх функціонування. Є.Соботович виділяє алалії з переважними порушеннями парадигматичної або синтагматичної систем мовлення [22, с. 418].