Особливості логопедичної роботи з дошкільниками із алалією

Як зазначає О.Соловйова, порушення складової структури проявляється і в скороченні кількості складів. Випадіння складу обумовлюється низкою факторів або їх сполучуваністю: власне структурою складу, характеристикою фонем, з яких він складається, місцем складу у слові, його віддаленістю від наголошеного складу, а також контекстуальним впливом звуків, з яких складаються інші, сусідні склади. Помилки у відтворенні складової структури слова іноді призводять до заміни запропонованого слова іншим (олівець – оліве, ліве; хлопушка – голушка, пушка; сковорода – калавада, вода). У цих випадках дитина переходить від слова до слова за схожістю звучання, за так званими “звуковими сходами”, не враховуючи семантику слова. Накопичення словника в умовах відсутності стійких звукових образів слів, які співвідносяться з предметом, відбувається з порушенням семантичних зв’язків слова і предмета, що в подальшому може призвести до нерозуміння                 мовлення [29, с. 70].

Крім означених помилок  фонетико-фонематичного характеру, у частини дітей із сенсорною алалією спостерігається уповільнений темп мовлення, подовжене вимовляння звуків у словах, необґрунтовані паузи в мовленні, емоційні вигуки-емболи під час активного пошуку звуко-складового образу слова. Ці особливості мовлення пояснюються утрудненнями в процесі пошуку мовних одиниць і правил їх функціонування [24, с. 50].

Таким чином, мовленнєва симптоматика у дітей із сенсорною алалією виражена широко, що обумовлене системністю порушення мовлення, коли страждають всі сторони мовленнєвої системи. Зокрема, не формується звуковий склад мовлення, характерне грубе спотворення звукоскладової структури слів, не розвинені фонемні функції. Лексика дуже бідна, поповнюється повільно, характерні заміни слів за різними ознаками, спостерігаються труднощі актуалізації словника. Діти повільно, дефектно опановують словозміну і словотворення, використовують просту фразу, в мовленні виражені стійкі аграматизми. Складними синтаксичними конструкціями діти самостійно не оволодівають. Означені особливості ровику мовлення актуалізують організацію логопедичного супроводу означеної категорії дітей. Це питання ми висвітлимо в наступному підрозділі нашого дослідження.

1.3. Змістовні  напрями логопедичної роботи із дошкільниками                     із сенсорною алалією

Сенсорна алалія, на відміну  від моторної, складніше піддається корекції через те, що дитина не розуміє мовлення інших людей і не володіє критичним ставленням до власного мовлення. Основи корекційного навчання розроблені в психолого-педагогічних дослідженнях багатьох авторів (Б.Гріншпун,                       Н. Жукова, Р.Левіна, Н.Нікашина, Л.Спірова, Г. Чиркіна,. Філічева,                            А.  Ястребова та ін.). На думу дослідників, формування мовлення дітей з алалією ґрунтується на таких положеннях: розпізнавання ранніх ознак мовленнєвого порушення і його вплив на загальний психічний розвиток; своєчасне попередження потенційно можливих відхилень на основі аналізу структури мовленнєвої недостатності, співвідношення дефектних і збережених ланок мовленнєвої діяльності; врахування соціально обумовлених наслідків дефіциту мовленнєвого спілкування; врахування закономірностей розвитку дитячого мовлення в нормі; взаємозалежне формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мовлення; диференційований підхід у логопедичній роботі з дітьми; єдність формування мовленнєвих процесів, мислення й пізнавальної активності; одночасний корекційно-виховний вплив на сенсорну, інтелектуальну й аферентно-вольовую сферу [36, с.83].

На думку Л. Спірової, діти із алалією не можуть спонтанно стати на онтогенетичний шлях розвитку мовлення, властивий нормальним дітям. Корекція мовлення для них – тривалий процес, спрямований на формування мовних засобів, достатніх для самостійного розвитку мовлення в процесі спілкування й навчання. Ці напрямки реалізується по-різному залежно від  віку дітей, умов їхнього навчання й виховання, рівня розвитку                       мовлення [30, с. 71].

Так, корекція мовленнєвого дефекту дошкільників із алалією з одночасним медикаментозним впливом при показаннях може періодично проводитися на базі мовних стаціонарів, психоневрологічних санаторіїв (з 4-7 років – дошкільне відділення). Основні завдання навчання включають: розвиток розуміння мовлення; розвиток самостійного мовлення на основі наслідувальної діяльності; формування двоскладного простого речення на основі засвоєння елементарних словотворень [20, с.48].

Робота з розширення розуміння мовлення базується на розвитку в дітей уявлень про предмети і явища навколишньої дійсності, розуміння конкретних слів і виразів, що відображають знайомі дітям ситуації і явища. З перших моментів логопедичної роботи дітей орієнтують на розуміння словосполучень, підкріплених наочною дією. Логопед говорить короткими фразами з 2-4 слів, уживаючи ті самі   слова в різних граматичних формах, повторюючи окремі словосполучення. Діти засвоюють в імпресивному мовленні назви предметів, дій,  поступово привчаються розрізняти ознаки предметів. Матеріалом для проведення таких занять є іграшки, одяг, посуд, продукти харчування й т.д. Одночасно діти навчаються розумінню деяких граматичних значень. Особлива увага звертається на вміння розрізняти граматичні форми однини й множини  іменників і дієслів; дієслова, близькі за звучанням; дії, близькі за подібністю ситуації, а також протилежні за значенням і т.д. Формування пасивного мовлення сприяє подоланню конкретності та недиференційованості словесних понять. Робота з формування звукової сторони мовлення в цей період полягає, насамперед,  у розвитку сприйняття мовлення [22, с. 626-628].

Надалі логопед продовжує інтенсивну роботу з розвитку розуміння мовлення, спрямовану на розрізнення форм слова; розвиток елементарних форм усного мовлення на базі уточнення й розширення словникового запасу, практичного засвоєння простих граматичних категорій; оволодіння правильною вимовою й розрізненням звуків, формування ритміко-складової структури слова [20, с. 51].

Матеріалом для збагачення мовлення дітей цієї категорії є навколишня дійсність, вивчення якої відбувається на основі тематичного циклу. Уточнюються й накопичуються конкретні поняття, формується предметна співвіднесеність слова, виділення й називання дій, ознак і якостей. Систематична робота з розширення пасивного й активного словника, розвиток свідомого сприйняття мовлення дозволяє нарощувати й узагальнювати мовленнєві спостереження над смисловим, звуковими, морфологічними й синтаксичними сторонами мовлення. З метою подальшого розвитку розуміння мовлення дітей учать розрізняти значення префіксів; закінчення дієслів; визначати взаємини діючих осіб за синтаксичними конструкціями; розуміти просторові відносини предметів, виражених прислівниками; поєднувати предмети за їх загальним призначенням; розрізняти відмінкові закінчення, іменники в зменшувально-пестливої форми. Розвиток елементарних форм усного мовлення на даному етапі передбачає практичне вживання речень з кількох слів. Практичне засвоєння граматичних форм характеризується розвитком слухового сприйняття, пасивного й активного словника, звуковимови [9, с. 79-80].

Як бачимо, традиційні моделі, що досі найуживаніші в спеціалізованих дошкільних навчальних закладах для дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку, націлені переважно на розвиток мовлення дитини шляхом нарощення обсягу лінгвістичних одиниць, що використовуються дитиною в мовленні. Проте, на нашу думку, в роботі з дітьми, які мають алалію, такий підхід досить часто виявляється малоефективним. Справа в тому, що нарощення обсягу лінгвістичних одиниць в умовах дизонтогенезу супроводжується значними труднощами, потребує значної затрати часу. Більше того, орієнтованість корекції лише на зовнішній бік мовлення та недостатнє врахування внутрішніх патологічних механізмів, що зумовлюють мовленнєвий дефект, досить часто лише маскують ваду та привчають дітей до постійного логопедичного супроводу. Тож, коли діти, котрі відвідували логопедичний садок, опиняються в масовій школі, вони виявляються безпорадними перед величезним обсягом нової вербальної інформації, яку вони не можуть повноцінно засвоїти без спеціальної допомоги [36, с. 82]. Саме це обумовлює необхідність перегляду змісту навчання дітей з вадами мовлення в спеціальних дошкільних закладах та урахування під час його розробки нових підходів.

Сучасні дослідники – Т.Власенко [4], Л.Граб [7], Т.Ткаченко [31], Л.Трофименко [33] – відзначають, що успішна корекція мовленнєвого недорозвитку дітей із сенсорною алалією здійснюється в результаті багатоаспектного впливу, спрямованого на активізацію пізнавальної діяльності дошкільників.

З огляду на це, Л. Трофименко рекомендує розширити зміст корекційного навчання з розвитку мовлення дітей із алалією такими напрямами:

1. Формування лексичної складової мовлення. Цей напрям – один з найголовніших, оскільки забезпечує розвиток словника дитини і повноцінне розуміння інформації, що надходить зовні, та утворення власних мовленнєвих висловів, в яких дошкільник може повідомити свої думки, прохання, переживання тощо.

1.1. Формування різних рівнів лексичних узагальнень. Розвиток цього механізму забезпечує оволодіння дитиною різною за складністю лексичною семантикою.

1.2. Розвиток морфологічної системи словотвору. Оволодіння морфологічним словотвором — важлива умова для збагачення словника. Словотвір спирається на цілу низку практичних мовних знань та операцій з мовними знаками. Однією з найважливіших є операція практичного морфологічного аналізу, її сутність полягає в умінні дитини помічати в мові найменш значимі елементи слова, з'ясовувати їх семантику та використовувати їх для самостійного творення й розуміння слів з відповідними морфемами.

1.3. Розвиток лексичної системності. Саме її розвиток дає змогу збільшити продуктивність використання дитиною лексичних одиниць мовлення (швидку та точну актуалізацію лексем у ході сприймання та утворення мовленнєвих висловів) [33, с. 35].

2. Формування  граматичної складової мовлення. Ця складова мовлення відображає закріплені в мові способи кодування інформації й систему складних відношень, що виникають між предметами, явищами, їх ознаками, діями, властивостями тощо в навколишньому світі. Складність граматичного кодування відображається у складній системі граматичних категорій, граматичних значень, синтаксичних конструкцій тощо. Подолання цих труднощів потребує урахування тих психологічних механізмів, що забезпечують засвоєння морфології та синтаксису.

2.1. Засвоєння дитиною розгалуженої системи граматичних значень, що виражають числові, родові, видові, часові, відмінкові відношення. Це потребує формування у дітей практичних операцій з морфемами, вміння утворювати граматичні форми слів, розуміти їх значення, правильно узгоджувати слова в словосполученнях та реченнях.

2.2. Формування  синтаксичної складової мовлення. Синтаксис є тією мовною системою, яка дає змогу досить чітко передати складну взаємодію між об'єктами довкілля у формі, максимально зрозумілій для людини. Розвиток синтаксису у дітей дошкільного віку із алалією передбачає формування різних типів синтаксичних конструкцій: а) на рівні словосполучення: узгодження, керування, прилягання; б) на рівні речення: простого непоширеного, простого поширеного додатками, означеннями, обставинами тощо.

Важливо навчити дитину будувати речення з опорою на запитання, унаочнення, висловлювати свої думки та відповідати на запитання педагога повними реченнями. Окрім того, слід сформувати у дітей уміння виконувати прості граматичні трансформації: упорядковувати деформовані речення, розширювати та звужувати синтаксичні структури запропонованих речень.

Щоб у дитини не склалася хибна думка, що граматичними зв'язками між словами можна ігнорувати, дуже корисним є використання в корекційній роботі складних логіко-граматичних конструкцій, що потребують урахування всіх без винятку компонентів вислову: фонологічних, лексичних, морфологічних та синтаксичних. Лише за такої умови можливе їх правильне розуміння. Окрім того, складні логіко-граматичні конструкції сприяють розвитку симультанного аналізу та синтезу, що надзвичайно корисно для розвитку не лише мовленнєвої, а й пізнавальної та навчальної діяльності дітей [33, с.  36].

3. Формування зв'язного  мовлення. Розвиток зв'язного мовлення – найскладніше завдання корекційної роботи з дітьми із алалією. Це пов'язано з тим, що у ньому дитина має використати всі свої знання з фонетики, лексики та граматики. Однак сформоване зв'язне мовлення передбачає вміння дитини аналізувати ситуації, визначати в них смислові ядра. Саме тому в роботі з розвитку мовлення дітей із сенсорною алалією виокремлюються два основні напрями.

3.1 Формування навичок смислового аналізу ситуацій.

3.2. Формування умінь виражати смислову  ситуацію за допомогою мовних засобів.

Перший напрям передбачає розвиток уміння дітей визначати різні компоненти ситуації шляхом відповіді на запитання педагога.

Другий напрям передбачає формування у дітей мовленнєвих умінь, пов'язаних з побудовою словосполучень, речень, зв'язних                                   висловив [33, с. 36-37].

4. Формування  фонетико-фонематичної складової  мовлення. Звуковимовні порушення у дітей середнього дошкільного віку із сенсорною алалією, до яких належать алаліки, досить поширені і характеризуються несформованістю перцептивного рівня слухового сприймання; дефіцитом слухової уваги, пам'яті, контролю; несформованістю фонематичних уявлень тощо. Кожна з названих проблем має бути вирішена у процесі корекційного навчання за такими напрямами.

4.1. Формування  спрямованості уваги на фонологічну  структуру слова. Цей напрям роботи передбачає формування у дитини усвідомленого ставлення до звукового оформлення мовлення, розуміння значення правильної вимови слів співрозмовника. Розпочинати корекційну роботу доцільно зі слів-паронімів, оскільки на їх прикладі дитина розуміє значення точного відтворення звукової схеми слова.

4.2. Формування  перцептивного рівня слухового сприймання. Цей напрям роботи дає змогу сформувати у дитини правильні узагальнені образи звуків мови – фонеми, що є необхідною передумовою для формування правильних звуковимовних навичок, точного розуміння мовлення оточуючих, поповнення словника та засвоєння граматичної складової мовлення. В корекційній роботі широко використовуються різноманітні додаткові опори (кінестетичні, оральні, тактильні тощо) для формування розрізнення та розпізнавання звуків мовлення.

4.3. Формування  слухової пам'яті. Саме цей процес забезпечує формування у дітей фонем рідної мови та фонематичних уявлень про звуковий склад слів. Тому такий напрям роботи посідає чільне місце у процесі корекційної роботи з розвитку фонологічної складової мовлення.

4.4.  Формування слухового контролю (самоконтролю). Зазначена дія виконує в мовленні не лише функцію відстеження та виправлення помилок звукового оформлення мовлення, а є важливим психологічним механізмом формування фонематичних уявлень про звуковий склад слів рідної мови.

4.5. Формування  фонематичних уявлень. Навіть правильно поставлені звуки дитина не зможе повноцінно використовувати в мовленні, якщо у неї порушені фонематичні уявлення про звуковий склад слів. Саме тому розвиток фонематичних уявлень посідає вагоме місце в розвитку фонологічної складової мовлення. При цьому в корекційній роботі названий напрям має бути реалізований навіть по відношенню до тих звуків, які дитина вимовляє ще неправильно. Це слугуватиме попередженню змішувань і замін звуків у мовленні й більш швидкій та якісній автоматизації поставлених звуків.