Особливості логопедичної роботи з дошкільниками із алалією

За ступенем тяжкості алалія може проявлятися по-різному: від простої  словесної незручності до повної відсутності мовлення. В одних випадках дитина до 5-6 років починає говорити, в інших – за відсутності спеціального навчання – абсолютно не здатна користуватися розмовною мовою.

За наявності у дітей  нервово-психологічних розладів алалії поділяють на дві форми: ускладнену і неускладнену цими розладами. В сучасній логопедії алалію поділяють на дві форми: моторну (експресивну) та сенсорну; здійснюються логокорекційні програми щодо подолання цієї вади мовлення із врахуванням механізмів дефекту та всього симптомокомплексу виявів кожної з них [22, с. 419].

Сенсорна алалія обумовлена враженням центрального відділу мовнослухового аналізатора. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженному слухові дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернене мовлення. Тобто, дитина чує мовлення, але не може зрозуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу сенсорного алаліка, необхідно потрапити в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичній домашній обстановці сенсорний алалік може бути спокійний, спостережливий, багато лепетати, тоді як в незнайомому місці він або стає сильно збудженим, або ж навпаки стає загальмованим. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнутому реченні – і він вже не сприймає його. Чаcто у сенсорних алаліків відмічається ехолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторну вимову таких слів є безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на запитання дитина повторює саме запитання. Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії –                         сенсомоторна [22, с. 421].

Моторна алалія обумовлена враженням центрального відділу мовнорухового аналізатора. Дитина з моторною алалією відносно розуміє звернене мовлення, але її власне мовлення не розвивається. У дитини, яка розуміє оточуючих та правильно сприймає їх, формується та розвивається самостійне мовлення. Тоді як дитина з моторною алалією не здатна відтворити те, що почула, вона не здатна відтворити артикуляційні компоненти. Моторний алалік не може відтворити певну послідовність звуків у слові. У нього не формується образ звуку, та відповідно звуковий образ слова. Він не може знайти правильну послідовність звуків у слові та слів у реченні. Діти з моторною алалією можуть вимовляти одне й те саме слово по-різному. У таких дітей відмічаються великі труднощі в накопиченні словникового запасу, в оволодінні граматичною стороною мовлення, правильною звуковимовою та складовою структурою слова [22, с. 423].

Таким чином, алалія – це органічне порушення мовлення центрального характеру, провідне місце у виникненні якої займає мінімальна мозкова дисфункція, що супроводжується цілим комплексом патологічних факторів. В сучасній логопедії алалію поділяють на дві форми: моторну та сенсорну.

В наступному параграфі  курсового дослідження ми узагальнимо  особливості мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку із сенсорною  алалією.

1.2.  Особливості розвитку мовлення дітей з сенсорною алалією

У дітей із алалією спостерігаються відхилення у формуванні мовленнєвої діяльності в плані засвоєння і використання всіх компонентів мовленнєвої системи. Мовлення у дітей з’являється в 3-4, а іноді після 6 років. Важке недорозвинення мовлення виникає внаслідок ураження коркових відділів мозку, переважно лобних, тім’яно-потиличних, скроневих ділянок домінантної півкулі у пренатальному або ранньому постнатальному (до 3 років) періоді розвитку дитини [11, с.23].

Стан мовлення не залежить від віку дитини. Дітям із сенсорною алалією (за психолого-педагогічною класифікацією – це діти із загальним недорозвиненням мовлення ІI рівня) притаманні не лише затримка в строках розвитку експресивного мовлення, а головним чином – його патологічний розвиток. Порушення механізму експресивного мовлення характеризується дезорганізацією всіх підсистем мови і системи мови в цілому [14, 15, 23,25, 28, 32]. Одним із симптомів у синдромі сенсорної алалії є порушення формування та засвоєння звуко-складової структури слова.

Аналіз наукових досліджень з проблеми формування і засвоєння  звуко-складової структури слова  дітьми із сенсорною алалією [24, 28] дозволили констатувати грубі, специфічні порушення у фонетичній і фонематичній підсистемах мови. Зазначимо, що більшість дітей із сенсорною алалією мають достатні артикуляторні можливості. Про це свідчить повна або відносна збереженість рухів артикуляторних органів на немовленнєвому та мовленнєвому незнаковому рівні [12, с. 37].

За даними С.Заплатної, збережені артикуляторні можливості моторні алаліки не можуть реалізувати на наступному мовленнєвому знаковому рівні, тобто у словах. Цей рівень передбачає здійснення складних операцій відбору і співставлення фонем. Саме несформованістю мовленнєвого знакового рівня артикуляторного механізму В. Ковшиков пояснює існування багаточисельних, різноманітних, непостійних замін і пропусків звуків під час вимовляння алаліками одного й того ж слова (замок – чемок, чемот, цамот, тамо; язик – із, ячит, язипт). Пояснення механізму порушення звукового складу слова ми знаходимо в роботах О.Лурія [23], Н.Трауготт [32]. На їхню думку, труднощі у процесі оволодіння звуковим складом слова спостерігаються у дітей з аферентною формою сенсорної алалії. Механізм порушення зводиться до кінестетичної апраксії. У дітей не формуються рухові схеми-“образи” звуків унаслідок хаотичного затікання рухових імпульсів у різні м’язові групи.

Є. Соботовіч, враховуючи названі дослідження, пояснює механізм еферентної форми сенсорної алалії несформованістю операцій відбору потрібних артикуляцій (рухових схем) на етапі програмування                   висловлювання [28, с.38-39].

Виявлено, що сенсорним алалікам притаманні такі специфічні помилки в процесі вимовляння слів: 1) частіше відбуваються заміни, пропуски звуків (як простих, так і складних за артикуляцією); 2) досить рідко спостерігаються спотворення звуків (як правило, це стосується звуків пізнього онтогенезу).

Л. Кузуб пропонує таке групування помилок, що проявляються на мовленнєвому знаковому рівні функціонування артикуляторного механізму, тобто в процесі вимовляння звуку не ізольовано, а в складі слова.

І. Заміни звуків. Одразу зазначимо, що заміни звуків у сенсорних алаліків, на відміну від замін, що спостерігаються у дітей із порушеною звуковимовою (дислаліків, ринолаліків, дизартриків) мають специфічний характер і тому є діагностичними.

1. Варіативні заміни. Один і той  же звук, що ізольовано вимовляється  вірно, в процесі введення його  в слово може мати одразу  декілька субститутів (замінників) (шапка – капка, тапка, сапка, фапка, с’апка).

2. Парадоксальні заміни. Простий  за артикуляцією звук замінюється  у слові на більш складний (замок – чамок, ц’амок; шапка – щапка).

3. Взаємозаміни, перестановки звуків  у словах (вовк – ковк; шафа – фаша).

4. Зростання кількості різноманітних  замін одночасно з більш високим  рівнем розвитку мовлення.

У дітей з аферентною сенсорною алалією в процесі програмування висловлювання не відбувається відбір потрібних артикуляцій. О.Лурія пояснює це тим, що в руховій пам’яті дитини ще недостатньо закріплені рухові артикуляційні схеми-“образи” звуків, імпульси, що надходять від мовнорухових органів не аналізуються повною мірою, а хаотично затікають в різні м’язові групи. Це призводить до нестабільного відтворення звукового складу слова, виникають багаточисельні, хаотичні заміни звуків, пошук потрібних артикуляцій. Одне і те ж саме слово має різне звукове оформлення, іноді звуковий склад так дезорганізується, що слово не можна впізнати. Водночас зберігається складо-ритмічна структура слова (скотавошка, шкотолофка, закатародка – сковородка; капушка, шолушка, хопушка – хлопушка; касамас – космонавт).

У дітей з іншими мовленнєвими порушеннями  з розвитком мовлення кількість  помилок навпаки зменшується [16, с. 11].

II. Пропуски звуків. Пропуски звуків у словах нестабільні, непостійні. Спостерігаються пропуски як складних, так і артикуляторно простих звуків. Дуже часто спостерігаються пропуски у позиції збігу приголосних (вовк – вок; лист – лит; банка – бака)и [16, с. 12].

III. Спотворена вимова звуків. Спотворена вимова звуків у словах спостерігається дуже рідко, як правило, у дітей, які мають недоліки у будові органів артикуляційного апарату. Серед спотворень звуків трапляються варіанти велярного ротацизму, міжзубного сигматизму свистячих звуків. У поодиноких випадках можливе співіснування спотвореної і правильної артикуляції звуків (носовий сигматизм свистячих, шиплячих звуків).

Можна зробити висновок, що різноманітні помилки, які виникають у процесі  відтворення звукового складу слова не обумовлені суто артикуляційними труднощами і не залежать від стану артикуляційної моторики. Характер помилок під час відтворення звукового складу слова є своєрідним, а тому діагностичним для виявлення сенсорної алалії. Подібних помилок не припускаються діти з будь-якими іншими мовленнєвими вадами.

Одним із діагностичних показників відхилень у формуванні мовлення моторних алаліків є специфічні порушення  у засвоєнні та використанні складової  структури слова. Окремі поодинокі пояснення щодо механізму порушення складової структури слова знаходимо в дослідженнях В.Кошикова, О.Лурія, Є.Соботович, Н.Трауготт [15, 23; 27, 28, 32].Зазначимо, що багаточисельні та різноманітні помилки у відтворенні складової структури слова спостерігаються як в самостійному, так і у відображеному мовленні.

За механізмом порушення можна  виділити такі типи помилок [16, с. 13].

1. Елізії, що виникають внаслідок скорочення складової структури за рахунок випадіння цілих складів (бабан – барабан; маті – маленький; ки – руки; із – язик). Слід зазначити, що випадіння складів не залежить від позиції наголошеності чи ненаголошеності. Особливістю скорочення складової структури є те, що в скороченому варіанті двоскладових слів не завжди зберігається саме наголошений склад, а в трискладовому слові не завжди зберігається наголошений склад і перший переднаголошений (ве – ведмідь; ва – Вова; тпос, бус – тролейбус). Механізм таких помилок пояснюється як артикуляторними (моторними), так і фонематичними (сенсорними) утрудненнями, що виникають на етапі моторного програмування дії породження мовленнєвого висловлювання. Можна припустити, що у фонематичному уявленні дитини складові компоненти слова ніби розділяються, виокремлюються і тому не мають послідовного, цілісного звукового ланцюжка (комплексу) [16, с. 13].

2. Додавання зайвого складу або звуку у позиції збігу приголосних. Додавання зайвого складу у слові є наслідком стереотипного повторення одного зі складів, що може бути обумовлено несформованістю слухового контролю за власним мовленням (шушуба – шуба, телеля – теля). 
Додавання зайвого голосного між приголосними у позиції збігу пояснюється тим, що легше вимовити звукокомплекс, що складається із приголосного і голосного (ПГ), ніж склад типу ППГ (тирава, тарава – трава; бирови, бурови – брови) [16, с. 14].

3. Перестановки складів у слові. Цей тип помилок виникає внаслідок несформованості фонематичного уявлення, аналізу, а також контролю (кабажан – баклажан; марошки – ромашки; ядиги – ягоди; агронат – виноград). Часто спостерігаються перестановки наголошеного складу. Діти намагаються поставити наголошений склад ближче до початку слова або почати з нього вимову слова.

4. Уподібнення складів – аппроксимація. Загальна кількість складів, ритмічний “малюнок” слова зберігається, але склади у слові уподібнюються один до одного, що призводить до повторення одного і того ж складу. Водночас дитина в змозі правильно повторити кожен склад у слові в ізольованій позиції. 
Уподібнення складів виникає внаслідок спрощення вимови слова і на ранніх етапах оволодіння складовою структурою слова є єдиною можливістю відтворення складо-ритмічної будови (лалабан – барабан; лелебус – тролейбус; бабака – собака; вовок – совок) [16, с. 14].

5. Об’єднання складових систем двох слів – контамінації. Виникнення контамінацій пояснюється низьким рівнем фонематичних можливостей, відсутністю цілісного уявлення про структуру слова, його кінетичний “образ”, несформованістю фонематичного аналізу, синтезу і контролю. 
Контамінації слів мають нестійкий характер. Неправильна, непостійна контамінаційна структура не є сталою і не закріплюється за певними словами. Іноді словом-контамінацією дитина позначає ціле речення (ріжом – різати ножем; копатом – копати лопатою; стичик – стрибає зайчик; учипити – уміє читати і писати; ависна – абрикос, вишня; палазотик – парасолька, зонтик (рос.)) [34, с. 6].

6. Сполучуваність декількох типів помилок у слові. На більш високому рівні мовленнєвого розвитку алаліків (ЗНМ ІІІ рівня) спостерігається не тільки більша кількість помилок у процесі вимовляння слів, але й їх різноманітність. В одному й тому ж слові можна виявити помилки різних типів: скорочення складової структури та уподіблення складів (хохотил – холодильник; ипофкаляліля – Любов Миколаївна); уподіблення складів водночас із додаванням зайвого складу (нанасад – ананас; хохопетка – логопед; у тетезівоті – телевізор). Трапляються й інші комбінаторні поєднання               помилок [34, с. 32].

Результати якісного аналізу зразків  мовлення дітей із сенсорною алалією (ЗНМ II рівня) свідчать, що механізм оволодіння складовою структурою слова не перебуває у причинно-наслідковій залежності від стану артикуляційної моторики та оволодіння вимовою окремих звуків. Навіть за умов правильної вимови окремих звуків в ізольованій позиції складова структура слова, до якої включені ці звуки, може відтворюватися неправильно. У позиції збігу приголосних один з них пропускається. У складних за складовою структурою словах частіше спостерігаються заміни, пропуски, перестановки та уподібнення. Чим більше складів у слові, тобто чим воно довше, тим більше різноманітних комбінаторних помилок з’являється у процесі його відтворення. 
Порушення структури складу частіше проявляється в її спрощенні, зведенні до конструкції ПГ, ГП; ПГП (зачик – зайчик; аптус – автобус; шапа – шапка; да – два; дел – двері; нігіті – нігті) [16, с. 14].