Особливості логопедичної роботи з дошкільниками із алалією

То й дорогу в ліс  знайдеш.

Ну, бувайте! Поспішаю!

Справ чимало ще я маю!

Ворона "відлітає", і до дітей підходить музкерівник.

Музкерівник.  Звуки щоб не сумували,

Гарно й весело звучали,

Даймо ноткам імена.

Назвемо їх, дітвора!

Діти називають  ноти, загинаючи пальці: "До, ре, мі, фа, соль, ля, сі".

Музкерівник.  І тепер відомо всім:

     Ноток всіх у світі...

Діти. Сім!

Звучить у  грамзапису пташиний спів.

Музкерівник.  На казковім дереві

Нотки повсідались.

Не сумної—веселої                

Дружно заспівали.

Та чомусь замовкла пісня  —

Щось, напевне, сталось.

Нотки-пташки враз знялися

І порозлітались,

Діти підходять  до дерева з різнобарвними картонними нотами-липучками.

Музкерівник.  Нотки з дерева зніміть,

Кожну прочитайте

І на сходинках хутчіш

Правильно розставте.                 

Діти знімають ноти, підходять зі сходинок і прикріплюють ноти на відповідних рядках-сходинках.

Музкерівник.  Стежку в лісі відшукаєм,

Якщо нотки проспіваємо.

Діти.   До, ре, мі, фа, соль, ля, сі (під музику).

Нам до лісу треба всім,

Логопед. От ми й до лісу зайшли, Хитра Лисиця приготувала нам багато випробувань. І лише дружним і сміливим дітям вони по силі. Ви готові подолати їх?

Діти. Так!

Логопед. У казках завжди трапляються різні дива і перетворення. Нумо, рушаймо!

Діти крокують під музичний супровід і виконують різні рухи відповідно

до слів, які  промовляє логопед (ходять "змійкою" і довільно кружляють, стрибають, притупують ногами, біжать урізнобіч, присідають тощо).

По звивистих доріжках

Крокують наші ніжки.

На галявку поспішають —

Зайчик захисту чекає.

По звивистих стежинках

Прямують рівні спинки.

Враз доріжки розійшлися.

І ми також розбрелися.

У дві колонки стали,

У колах закружляли.

Пострибали по доріжці,

Часто змінюючи ніжки.

Поплескали в долоні,

Потупали, як коні.

І побігли, як лисички,

Петляючи по травичці.

Присіли за кущами,

Устали й знов сховались.

У травичці під пеньочком

Ми побачили грибочки.

Діти               Боровик— то добрий  (голосно) гриб,                                       

Боровик, у кошик стриб!

Логопед.   Підвелися, роззирнулись,

Кругом себе обернулись.

Побігли всі швиденько,

Бо Зайчик жде маленький.

Логопед показує  дітям знак "стоп"; на червоному кружечку — ведмежа, Діти зупиняються.

Музкерівник.   Далі нам немає ходу

На шляху є перешкоди.

І тепер ми не малята,

А звірята-ведмежата.

Діти удають вайлуватих ведмежат

Логопед.   Ніжки вище піднімаємо,

Всі пеньочки обминаємо.

Хащі лісові долаємо.

Виконавши відповідні рухи, діти і прикладають долоні до щік і промовляють:

Н-н-н-на галявин-н-ні, де йшов,

М-м-мед в дуплі ведм-м-мідь зн-н-найшов;

Ведм-м-межатам м-м-мед  прин-н-ніс,

Хоч покусан-н-н-ний весь н-н-ніс.

Логопед.    Ведм-м-м-межата йшли, йшли,

 До болота підійшли.

Показує інший  знак "стоп": на червоному кружечку — жабка. Діти вдягають зелені рукавички і відтворюють рухами слова тексту.

Логопед.   У болотяній оселі

Жабки мешкали веселі.

Рано-вранці прокидались 

І водичкою вмивались,

Рушничками розтирались,

Вправо, вліво нахилялись.

Так старанно все робили,

 Що добряче зголодніли,

 Музкерівник.  Не їмо ми пух, пух,

Ловимо ми мух, мух,

Комарів хапаєм теж.

Ой, зморилися без меж!

Діти в цей час підстрибують, плескають у долоні. Потім присідають. Діти. Ох, натомилися!

Музкерівник. На травичку повалилися.

Релаксація

Діти виконують  рухи, лежачи на килимі, в супроводі спокійної музики.

Логопед.   Як приємно нам лежати

Й лісу пахощі вдихати.

Вдих—видих, вдих—видих,

Віченька стуляються,

Вся напруга вже минає,

Тіло розслабляється.

Живіт надимається — 

Кулька надувається.

Животик здимається — 

Кулька здувається.

Руки й ноги невагомі,

Невідчутні, нерухомі.

Як приємно нам лежати,

Мріяти, відпочивати.

Музкерівник.  Відпочили ми і знову

Лиску вигнати  готові.

Діти підводяться, підходять до фортепіано, знімають рукавички й сідають, поклавши ноги навхрест.

Логопед.   Повторивши мої рухи,

Вимовляйте чітко звуки.

Проводиться фонетична ритміка: логопед показує  рухи, діти повторюють їх і вимовляють: а, о, у, і, е, й.

 

Музкерівник.  Послухайте відлуння,

Що в лісі причаїлось,

А може, налякає

Лисицю знахабнілу.

Спочатку промовляє  сам, а діти повторюють кожне речення, стукаючи кулачком об кулачок:

Гук, гук, гук! Який дивний звук!

Тук, тук, тук! Може, дятла стук?

Охо-хо! Аха-ха! Зайця вигнала  руда.

Ха-ха-ха! Хи-хи-хи! Утікай, руда в ліси!

Хи-хи-хи! Ха-ха-ха! Нам  набридла ця

Ні-се-ніт-ни-ця! Все!

Музкерівник.  Ви знову жабенятка —

І хлопчики, й дівчатка.

Діти.   Ква! Ква! Ква!

Музкерівник.   Пісню жабок заспівати

Допоможуть пальці наші.

Повиходили із хатки,

Бо засиділись малятка.

По одному тут з'являлись

І додому повертались.

(Випростовує  почергово пальці й згинає  у зворотному напрямку),

Привіталися чемненько...

(З'єднує пальці  обох рук).

Й розійшлися знов раденькі.

(Роз'єднує  пальці).

Під музичний супровід повторює рухи, а діти наслідують їх, промовляючи: "Ква-а-а-а, кво-о-о, кву-у-у, кве-е-е-е, кви-и-и-и, кві-і-і-і".

 

Логопед.    Біля мене знов малята,

Десь поділись жабенята.

(Діти знімають  рукавички і виконують рухи відповідно до тексту).

Пострибали по доріжці

Всі гуртом на правій ніжці.

І на лівій пострибали,

А тепер двома ногами.

На одній нозі всі  стали,

Як лелека, І на другій

Теж постояли. І далі

Знову разом пострибали.

Логопед показує знак "стоп" (червоний кружечок), діти зупиняються біля кущика й дістають з-під нього конверт.

Логопед. Ой, це вже Лисиця десь близенько. Впізнаю її витівки. Ану, подивимося, що вона нам підкинула.

Діти читають написане на конверті: "Слово складеш—далі підеш". Логопед дістає звідти картки — половинки слів.

Логопед. Що це сталося зі словами?

Діти. Вони розірвалися.

Логопед виставляє на фланелеграфі частину карток, а решту  роздає дітям. Діти порівнюють зрізи своїх "половинок" з виставленими. З'єднують їх і читають: ліс/ник, ліс/овий, ліс/ок.

Логопед. Назвіть спільну частину цих слів.

Діти. Ліс.

Логопед. Молодці! Це споріднені слова. Отже, шлях відкрито!

Діти.   Ми йдемо все далі й далі,

Зовсім ще не зморені,

Руки вгору піднімаєм,

Опускаєм долу.

(Помітивши  під кущами Вовка, ступають на пальчиках).

Щоб нам Вовка не злякати,

Будемо ось так ступати.

Логопед (показує знак "стоп" — червоний кружечок). Знову хитрюща Лисиця чинить нам перешкоди.

Виставляє картинки, на яких зображенні вовк, заєць, білка, лисиця, їжак Діти називають тварин. Логопед запитує, хто це і де живуть, діти відповідають.

Логопед. Ось ми вже зовсім близько підійшли до Зайчикової хатки. Давайте нагадаємо про себе Лисиці, яка її загарбала.

Діти йдуть  на п'ятках, голосно промовляючи:

Стук-стук! Стук-стук!

Наші п'ятки ідуть.

Стук-стук! Стук-стук!

Нас до Зайчика ведуть.

Підходять до хатинки, з віконця визирає Лисиця:

Ой, знайшли мене, знайшли!

Ну ж і вперті дітлахи!

Логопед. Це чия була хатинка? А чия вона стала?

Діти. Була Зайчикова, а тепер Лисиччина.

Логопед. Проженемо злодійку!

Тікай, тікай, Лиско,

У ліси темнющі,

За гори височущі.

Діти голосно промовляють  і тупають ногами. Лисиця виходить з вузликом. Діти промовляють їй услід з різною інтонацією (дивуючись, радіючи, дражнячи):

Тра-та-та! Тра-та-та!

Налякалася руда/

Ворона виводить Зайчика, Лисиця повертається, просить вибачення й дозволу пограти з дітьми. Проводиться гра "Що звучить?"

Музкерівник.  Вічка стулили.

Тихенько присіли.

Слухайте уважно.

Де за грало?

Що звучало?

Хто найперший скаже?

Лисиця грає по черзі  на одному з трьох іграшкових музичних інструментів. Діти визначають напрямок звучання, підбігають до Лисиці й називають інструмент. Потім розповідають Вороні й Зайчикові, як ішли до хатинки, що робити. Зайчик дякує їм.