Шпаргалка по "Охране труда"

116.Безпосередньою причиною пожеж  є поява того чи іншого компоненту, який бере участь к процесі  горіння у тих випадках, коли  це не допустимо з точки  зору вимог пожежної безпеки.

Аналіз обставин пожеж  дає підстави стверджувати, що основною причиною їх виникнення є людський чинник.До найбільш розповсюджених і  характерних причин пожеж можна  віднести:

 недосконалість технологічних  процесів;

 недоліки монтажу електрообладнання;

 недоліки в облаштуванні  та обслуговуванні опалювальних  систем;

  недопустиме підвищення  температури речовин, що обробляються  до температури самозаймання;

    порушення режиму  зберігання, транспортування та  обробки самозаймистих речовин;

    розряди блискавки,  занесення високих потенціалів  у виробничі приміщення;

    поява горючого  середовища в умовах де є  джерело займання;

    недбале ставлення  до вимог нормативних документів, необережне поводження з вогнем, незнання правил пожежної безпеки,  низький рівень кваліфікації  і т.ін.

Отже профілактика пожеж  має зводитись переважно до різноманітних  форм впровадження у виробничу практику таких умов, засобів і заходів, які унеможливлюють появу неконтрольованого  процесу горіння або вибуху.

 Негативні й шкідливі чинники пожеж

Процес неконтрольованого  горіння супроводжується появою у навколишньому середовищі значної  кількості токсичних речовин, небезпечних  та шкідливих для організму людини, що знаходяться в зоні його впливу.

Тяжкість впливу негативних та шкідливих чинників, пов’язаних з пожежами, зумовлена зростанням енергонасиченості виробництв, збільшенням  щільності інженерних комунікацій, підвищенням рівня температур та тиску в технологічному устаткуванні, що збільшує масштабність пожеж та тяжкість їх наслідків.

Причиною зростання жертв  на пожежах стає те, що технічні можливості державної пожежно-рятувальної служби значно відстають від сучасних вимог  щодо засобів пожежогасіння та рятування  людей.

Небезпекою для організму людини в умовах пожежі є:

відкрите полум’я –  температура пожежі становить 1100-1300°С. Тривалість часу, протягом якого людина може переносити критичні температури становить 10-15 с.

наявність токсичних продуктів  горіння – за токсичністю продуктів  горіння полімерні матеріали поділяються на надзвичайно небезпечні; високо небезпечні; помірно небезпечні і мало небезпечні.

 оксид вуглецю – спричиняє найбільшу кількість жертв через те, що червоні кров’яні тільця втрачають здатність забезпечувати організм людини киснем через створення карбоксігемоглобіну.

 дим – втрата видимості через задимлення, створює загрозу для евакуації людей, особливо якщо матеріали мають високу димоутворюючу здатність (є ще мале і помірне димоутворення).

    низька концентрація кисню – небезпечним під час пожежі є концентрація кисню до 14-16%. При 10-12% смерть настає протягом кількох хвилин.

    нагріте повітря – вдихання розігрітого до 60°С повітря призводить до некрозу верхніх дихальних шляхів та опіків легеневої тканини. Вдихання нагрітого під час пожежі повітря понад 100°С призводить до втрати свідомості, а відтак загибелі вже через декілька хвилин.

    руйнування будівельних конструкцій, які в умовах пожежі втрачають вогнестійкість і міцність, що призводить до травмування і навіть загибелі людей.І основне-паніка!!!

 

117. Що таке горіння?  Наведіть класифікації горіння.

 

Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я або світінням.

Для виникнення горіння необхідна  одночасна наявність трьох чинників - горючої речовини, окисника та джерела  запалювання.

Залежно від швидкості хімічної реакції  та утворення горючої суміші горіння  може відбуватися у вигляді:

• тління – швидкість до кількох см/с;
• власного горінні – швидкість до кількох м/с;
• вибуху – швидкість кілька сотень м/с;
• детонації – швидкість до декількох тисяч м/с.

 Залежно від швидкості розповсюдження полум’я горіння буває:

• дефлаграційне, що відбувається з дозвуковими швидкостями (від кількох см до декількох метрів за секунду);
• детонаційне, що має надзвукові швидкості.

У процесі горіння розповсюдження полум’я посилює стиснення газу. Стиснення відбувається у вигляді  слабких ударних хвиль. Кожна  ударна хвиля проходить з більшою  швидкістю, ніж попередня. Перед  фронтом полум’я ударні хвилі  з’єднуються в одну потужну хвилю. Така ударна хвиля призводить до сильного стиснення і розігрівання газу. З  підвищенням температури в ударній  хвилі виникає новий стійкий  режим – детонація, який характеризується різким стрибком тиску до 20-30 кПа в точці утворення ударної хвилі і надзвуковими швидкостями.

Дозвукове горіння поділяється на :ламінарне та турбулентне.

Ламінарне горіння характеризується пошаровим поширенням полум’я по свіжій горючій системі; Турбулентне – змішуванням шарів потоку.

Горючі системи можуть бути хімічно однорідними і неоднорідними, внаслідок чого горіння буває:   

гомогенним – це така горюча система, в якій горюча речовина рівномірно перемішана з повітрям (гази, пари, пил). Таке горіння називають ще кінетичним – це горіння заздалегідь підготовленої суміші.

гетерогенне або  дифузійне – це процес горіння, який лімітується дифузією кисню у зону полум’я, коли речовини перебувають у різних агрегатних станах (рідкі і тверді горючі речовини). Дифузія як процес протікає повільно.

 

118. Горі?ння — окислення речовин, яка супроводжується виділенням диму та  виникненням полум'я і свіченням. Повне — при достатній або надлишковій кількості окислювача і при такому горінні виділяються нетоксичні речовини. Неповне — відбувається при недостатній кількості окислювача. При неповному горінні утворюються продукти неповного згорання, серед яких є токсичні речовини (чадний газ, водень). Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання та самоспалахування, тління. Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу. В основному, ця механічна робота зводиться до руйнувань, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної хвилі — раптового скачкоподібного зростання тиску. При віддаленні від місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється. Детонація — це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорівшої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші ударної хвилі. Таким чином, наявність достатньо потужної ударної хвилі є необхідною умовою для виникнення детонації, оскільки в цьому випадку передача теплоти в суміші здійснюється не шляхом повільного процесу теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі. Спалах — швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння. Займання — виникнення горіння під впливом джерела запалювання. Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я. Самозаймання — початок горіння без впливу джерела запалювання. Салюспалахування — самозаймання, що супроводжується появою, полум'я. Тління — горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається з появою диму.Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання (самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

119. Температура спалаху, самозаймання, самозапалення

Температура спалаху - це найменша температура концентрованої речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань  над її поверхнею утворюється  пара, що здатна спалахувати в повітрі  від джерела запалювання; стійке горіння при цьому не виникає.

Спалахування - це швидке згоряння горючої речовини, яке не супроводжується  утворенням стисненого газу.

Нижче температури спалахування рідина не становить пожежної небезпеки  в разі короткочасної дії полум'я, іскри або розжареного тіла. Якщо рідина нагріта до температури спалахування і вище, то навіть короткочасна дія  на ЇЇ пару полум'я або іскри неминуче викличе її займання, і за певних умов може виникнути пожежа. Рідини, що здатні горіти, поділяються на легкозаймисті (ЛЗР) і горючі (ГР)*.

Залежно від температури  спалаху необхідно вибирати безпечні методи транспортування, збереження і  застосування рідини для різних цілей. При температурі спалаху стійке горіння не виникає, а згорає тільки утворена над рідиною суміш парів  з повітрям. Якщо температура рідини трохи вища за температуру спалаху, швидкість випаровування її з  відкритої поверхні підвищується, і  в момент спалаху суміші рідина здатна виділяти безперервно пару в достатній  кількості для стійкого горіння. Таку температуру називають температурою запалення. Це - найменша температура речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань речовина виділяє горючу пару і гази з такою швидкістю, що при дії на них джерела енергії відбувається їхнє запалювання.

Запалення - це займання, яке супроводжується  появою полум'я.

Самозаймання — це різке збільшення швидкості екзотермічних об'ємних реакцій, яке призводить до різкого підвищення температури і до виникнення горіння речовин при відсутності джерела запалювання.

Температура спалахування - це найнижча температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюється пара або гази, що здатні спалахувати у повітрі від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для подальшого горіння.

ТЕМПЕРАТУРА САМОСПАЛАХУВАННЯ -- найменша температура навколишнього  середовища, за якої за встановленими  умовами випробування спостерігається  самоспалахування матеріалу.

 

 

121.  Що  таке вибухонебезпечна зони? Охарактеризуйте  вибухонебезпечні зони класів 0,

1, 2, 20, 21, 22.

Вибухонебезпечна  зона - простір у приміщенні або навколо звнішньої установки, у якому присутнє вибухонебезпечне середовище бо воно може утворюватися внаслідок природних чи виробничих чинників у такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.

Вибухонебезпечна  зона класу 0 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу.

Вибухонебезпечна зона класу 0 згідно з вимогами даного розділу  може мати місце тільки в межах  корпусів технологічного обладнання.

 

Вибухонебезпечна  зона класу 1 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі нормальна робота - ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів).

Вибухонебезпечна  зона класу 2 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газо-, пароповітряного  середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей промисловості.

 Вибухонебезпечна  зона класу 20 - простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Звичайно це має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.

Вибухонебезпечна  зона класу 21 - простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

Ця зона може включати простір  поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під  час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної  пилоповітряної суміші.

Вибухонебезпечна  зона класу 22 - простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися не часто й існувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Ця зона може включати простір  поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення.

122.Пожежонебезпечна зона — це  простір, де можуть знаходитися  горючі речовини як при нормальному  технологічному процесі, так і  при можливих його порушеннях.

Клас В-І — зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і  з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи.

Клас В-Іа—зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація газів і пари можлива лише внаслідок  аварії або несправності.

КласВ-Іб—ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але мають наступні особливості:

—   горючі гази мають  високу нижню концентраційну межу

поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах; 

—   при аварії в цих  зонах можливе утворення лише місцевої!

вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший