Шпаргалка по "Охране труда"

5% загального об'єму приміщення (зони);

—   горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях

без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або  під

витяжними зонтами.

. Приміщення за межами  вибухонебезпечної зони вважається  вибухобезпечним, якщо немає інших  факторів, які утворюють вибухонебезпечність.

Клас В-Іг — зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази, пари, рідини, при цьому вибухонебезпечна концентрація може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-ІІ — зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних  концентрацій пилу або волокон з  повітрям або іншим окислювачем  при нормальних, нетривалих режимах  роботи.

Клас В-ІІа — зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.

Клас П-І — зони приміщень, в котрих застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.

Клас П-ІІ — зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3 об'єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.

Клас П-ІІа — зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.

Клас П-ІІІ — зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61 °С, а також тверді горючі речовини.

Клас зони визначають технологи  спільно з електриками проектної  або експлуатаційної організації, виходячи з характеристики навколишнього  середовища.они в приміщеннях, у  яких розташовані припливні вентилятори, що працюють із застосуванням рециркуляції повітря, або (і) витяжні вентилятори, які обслуговують приміщення з пожежонебезпечними зонами класу П-ІІ, належать до пожежонебезпечних  класу П-ІІ. Зони навколо вентиляторів місцевих відсмоктувань, що обслуговують технологічні процеси з визначеними  пожежонебезпечними зонами, належать у частині їх електрообладнання  до того самого класу, що й зони, які  вони обслуговують.Для вентиляторів, які розташовані за зовнішніми огороджувальними конструкціями і обслуговують пожежонебезпечні зони класу П-ІІ, а також пожежонебезпечні зони будь-якого класну місцевих відсмоктувань, слід застосовувати електродвигуни як для пожежонебезпечної зони класу  П-ІІІ.

 

123. Опишіть умови, необхідні для виникнення пожежі.

Умови, необхідні для виникнення пожежі (горіння). Одним із основних принципів у системі запобігання  пожежі є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Основною умовою є наявність  трьох чинників: горючої речовини, окисника та джерела запалювання (так  званий трикутник Лавузьє). Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури  і знаходилась у відповідному кількісному співвідношенні з окисником, а джерело запалювання мало необхідну  енергію для початкового імпульсу (запалювання). Так сірником неможливо  запалити дерев'яну колоду чи стіл, у той же час аркуш паперу легко  загориться.

До джерел запалювання, які  ініціюють горіння належать: відкрите полум'я, розжарені предмети, електричні заряди, теплові процеси хімічного, електричного та механічного походження, іскри від ударів та тертя, сонячна  радіація, електромагнітні та інші випромінювання. Джерела запалювання можуть бути високо-, середньо- та малопотужними (табл. 2)

Горючими речовинами вважаються речовини, які при дії на них  високої температури, відкритого полум'я  чи іншого джерела запалювання можуть займатися і в подальшому горіти з утворенням тепла та зазвичай випромінюванням  світла. До складу переважної більшості  горючих речовин входять вуглець (Карбон) та водень (Гідроген), які є  основними горючими складниками  цих речовин. Крім вуглецю та водню  горючі речовини можуть містити й  інші елементи та сполуки. Є також  ціла низка горючих речовин, які  являють собою прості елементи, наприклад  сірка, фосфор, вуглець. Горючі речовини не лише відрізняються за своїм хімічним складом, а й за фізичним станом, тобто можуть перебувати в твердому, рідинному чи газоподібному стані. Як правило, найбільш небезпечними у  пожежному відношенні є горючі речовини в газоподібному стані.

124. Система запобігання пожежі – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виникнення пожежі. Пожежна профілактика передбачає оцінку пожежної і вибухово-виробничої небезпеки та здійснення різних способів і засобів захисту: технологічних (автоматичне блокування, сигналізація і ін.); будівельних (димовидалення, легкорозбірні конструкції, шляхи евакуації, брандмауери і ін.);організаційних (створення пожежно-рятувальних частин, газорятувальних служб і ін.). Система попередження пожеж має забезпечувати необхідний рівень безпеки працюючих і матеріальних цінностей. Її призначення полягає у тому, щоб:унеможливити виникнення пожеж;

у разі виникнення пожежі гарантувати  максимальну безпеку людей;забезпечувати  одночасну пожежну безпеку як для працюючих, так і для матеріальних цінностей; попереджувати та не допускати  негативного впливу на працюючих  небезпечних чинників пожежі.

Умови, необхідні для виникнення пожежі (горіння). Відомо, що основною умовою для горіння є наявність трьох  чинників: горючої речовини, окисника та джерела запалювання .Запобігання  утворення горючого середовища досягається: застосуванням герметичного виробничого  устаткування; максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних  речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в  апаратах; застосуванням робочої  та аварійної вентиляції; відведенням  горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця;застосуванням в  установках з горючими речови¬нами  пристроїв захисту від пошкоджень та аварій;Запобігання виникнення в  горючому середовищі джерела запалювання  досягається:використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає  джерел запалювання; використ. електроустаткування, що відповідає за виконанням класу  пожежо- та вибухонебезпеки приміщень  та зон, груп і категорії вибухонебезпечної  суміші; виконанням вимог щодо сумісного  зберігання речовин та матеріалів;використанням  устаткування, що задовольняє вимоги електростатичної іскробезпеки;улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного  контролю параметрів, що визначають джерела  запалювання; використанням швидкодіючих засобів захисного вимкнення; заземленням  устаткування, видовжених металоконструкцій; підтриманням температури нагрівання поверхні устаткування пристроїв, речовин  та матеріалів, які можуть контактувати з горючим середовищем нижче  гранично допустимої.

125. Система протипожежного захисту

 Система протипожежного  захисту - це сукупність організаційних  заходів а також технічних  засобів, спрямованих на запобігання  впливу на людей небезпечних  чинників пожежі та обмеження  матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об'єкта здійснюється за такими чотирма напрямками.

1. Обмеження розмірів та  поширення пожежі:

- розміщення будівель  та споруд на території об'єкта  із дотриманням протипожежних  розривів та інших вимог пожежної  безпеки;

- дотримання обмежень  стосовно кількості поверхів  будівель та площі поверху;

- правильне планування  та розміщення виробничих цехів,  приміщень, дільниць у межах  будівлі;

- розміщення пожежонебезпечних  процесів та устаткування в  ізольованих приміщеннях, відсіках, камерах;

- вибір будівельних конструкцій  необхідних ступенів вогнестійкості;

2. Обмеження розвитку пожежі:

- обмеження кількості  горючих речовин, що одночасно  знаходяться в приміщенні;

- використання оздоблювальних  будівельних та конструкційних  матеріалів з нормативними показниками  вибухопожежонебезпечності;

- аварійне стравлювання  горючих рідин та газів;

- своєчасне звільнення  приміщень від залишків горючих  матеріалів;

- застосування для пожежонебезпечних  речовин спеціального устаткування  із посиленим захистом від  пошкоджень.

3. Забезпечення безпечної  евакуації людей та майна:

- вибір такого об'ємно-планувального  та конструктивного виконання  будівлі, щоб евакуація людей  була завершена до настання  гранично допустимих рівнів чинників  пожежі;

- застосування будівельних  конструкцій будівель та споруд  відповідних ступенів вогнестійкості, щоб вони зберігали несучі  та огороджувальні функції протягом  всього часу евакуації;

- вибір відповідних засобів  колективного та індивідуального  захисту;

- застосування аварійного  вимкнення устаткування та комунікацій;

- облаштування систем  протидимового захисту, які запобігають  задимленню шляхів евакуації;

- влаштування необхідних  шляхів евакуації (коридорів,  сходових кліток, зовнішніх пожежних  драбин), раціональне їх розміщення  та належне утримання.

4. Створення умов для  успішного гасіння пожежі:

- встановлення в будівлях  та приміщеннях установок пожежної  автоматики;

 

- забезпечення приміщень  нормованою кількістю первинних  засобів пожежогасіння;

- облаштування та утримання  в належному стані території  підприємства, під'їздів до будівельних  споруд, пожежних водоймищ, гідрантів.

 

127. Що являють собою вогнегасні речовини і які вимоги до них висуваються?

До вогнегасних  належать речовини, що мають фізико-хімічні  властивості, які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовуються також для запобігання, обмеження поширення пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей.

Використовуються  такі основні види вогнегасних речовин:

вода;вода з добавками, які  підвищують її вогнегасну здатність;піна;газові вогнегасні суміші;вогнегасні порошки;комбіновані  вогнегасні суміші.

Вода - це найбільш поширений і достатньо ефективний вогнегасний засіб. Вода має високу теплоємність і добрі охолоджувальні якості. Під час гасіння пожежі вода, а точніше, певна її кількість випаровується внаслідок контакту з високотемпературним осередком. З літра води утворюється близько 1700 л пари. Вода має високу термічну стійкість.

Піна - це колоїдна дисперсна система, яка складається з пухирців газу. Стінки пухирців утворюються з розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів.

Піни поділяють  на хімічні та повітряно-механічні.

Повітряно-механічна  піна утворюється за допомогою спеціальних технічних пристроїв із водних розчинів поверхнево-активних речовин (піноутворювачів).

Вогнегасні порошки використовують для ліквідації горіння твердих, рідких і газоподібних речовин.

Діоксид вуглецю (СО2) не має кольору та запаху. За підвищеного тиску переходить із газоподібного стану в рідкий.

 

Механізм припинення горіння  діоксидом вуглецю базується  на його здатності зменшувати шляхом розбавлення концентрації реагентних речовин до меж, коли горіння стає неможливим. Вогнегасний ефект спостерігається, коли концентрація СО2 буде не менше 30% по об'єму.

Практично всі  вогнегасні речовини характеризуються комплексною дією на процес горіння. Наприклад, вода може охолоджувати, ізолювати та розбавляти речовини, що горять; піна ізолює й охолоджує; газові засоби пожежогасіння одночасно діють як інгібітори й розбавляють горючі речовини; порошки гальмують хімічні реакції й ізолюють зону горіння в разі утворення стійкої порошкової хмари. Однак припинення горіння досягається одним із застосовуваних способів, тоді як інші тільки сприяють цьому. Це визначається співвідношенням властивостей вогнегасної речовини та матеріалу, що горить.

Для кожної вогнегасної  речовини існує домінуюча властивість. Для води - це охолодження, для піни - ізоляція осередку горіння, для порошку - гальмування реакції горіння, для діоксиду вуглецю - розбавлення газової та конденсованої фаз (твердої, рідкої) неоднорідної фізико-хімічної системи негорючим газом

128.До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості,  які дозволяють створити умови для припинення горіння. Багато з них використовуються також для запобігання, обмеження поширення пожежі, захисту людей і матеріальних цінностей.Кожному способові припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів, які можна поділити на:охолоджувальні (вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота та ін.);розбавлювальні (діоксид вуглецю, водяна пара, інертні гази та ін.);ізолювальні (хімічна та повітряно-механічна піна, пісок та ін.);засоби хімічного гальмування горіння (вогнегасні порошки, брометил, хладон та ін.).

Для кожної вогнегасної речовини існує  домінуюча властивість. Для води - це охолодження, для піни - ізоляція осередку горіння, для порошку - гальмування  реакції горіння, для діоксиду вуглецю - розбавлення газової та конденсованої  фаз (твердої, рідкої) неоднорідної фізико-хімічної системи негорючим газом.Використовуються такі основні види вогнегасних речовин:

Вода - це найбільш поширений і достатньо  ефективний вогнегасний засіб. Вода має високу теплоємність і добрі охолоджувальні якості. Під час гасіння пожежі вода, а точніше, певна її кількість випаровується внаслідок контакту з високотемпературним осередком. З літра води утворюється близько 1700 л пари. При цьому відбувається розбавлення реагентних речовин. Унаслідок великих значень теплоти пароутворення вода забирає із зони горіння велику кількість тепла, що, своєю чергою, забезпечує помітний охолоджувальний ефект.Вода має високу термічну стійкість. Розкладення її на водень і кисень відбувається при температурах понад 1700°С. Тому гасіння водою більшості горючих матеріалів та рідин є безпечним, адже температура їх горіння не перевищує 1300°С.Вода добре проводить електричний струм. Це треба пам'ятати під час гасіння пожеж в електроустаткованні, що перебуває під напругою.

Піна - це колоїдна дисперсна система, яка складається з пухирців газу. Стінки пухирців утворюються з розчинів поверхнево-активних речовин і стабілізаторів.Повітряно-механічна піна утворюється за допомогою спеціальних технічних пристроїв із водних розчинів поверхнево-активних речовин (піноутворювачів).Піна має досить низьку теплопровідність. Вона здатна перешкоджати випаровуванню горючих речовин, а також проникненню парів, газів, теплового випромінювання. Все це визначає її ізолювальні властивості.

Вогнегасні порошки використовують для ліквідації горіння твердих, рідких і газоподібних речовин.Вогнегасний ефект застосування порошків складається з:хімічного гальмування реакції горіння внаслідок дії порошку (кристали введеного у полум'я порошку спричиняють суміжні реакції, які руйнують здатні горіти радикали або перешкоджають їх утворенню);утворення на поверхні речовини, що горить, ізолювальної плівки;утворення хмари порошку, яка має властивості екрана;механічного придушення полум'я твердими частинками порошку;виштовхування кисню із зони горіння.