Шпаргалка по "Охране труда"

У разі численних ушкоджень  голови, обличчя, коли зазначеними способами  провести вентиляцію легенів неможливо, застосовують метод Сільвестра. Він менш ефективний, але також дає позитивні результати.

Існує також ще один прийом — прийом Калістова, який ще менш ефективний, але у деяких випадках під час численних уражень всього тіла, що супроводжуються переломами щелеп, верхніх кінцівок тощо може дати позитивний результат.

Потерпілого вкладають на живіт, голову повертають набік і  підкладають під неї одяг. Далі беруть потерпілого за плечі чи ключиці, піднімають верхню частину тулуба на 10 см і опускають. Під час підняття тулуба відбувається вдих внаслідок  розтягування грудної клітки, під  час опускання — видих внаслідок  її здавлювання. Для зручності підняття тулуба можна використати зв'язані  пояси, пропущені під пахвами.

Під час раптового  припинення серцевої діяльності, основною ознакою якого є відсутність  пульсу, застосовують непрямий масаж  серця. Потерпілого кладуть на тверду поверхню, а реаніматор стає з лівого від нього боку. Свої долоні він кладе одну на одну на ділянку нижньої третини груднини потерпілого. Енергійними поштовхами 50—60 раз на хвилину натискує на грудну клітку. Після кожного поштовху руки повністю розслаблює, щоб дати можливість грудній клітці розправитися. Передня стінка грудної клітки повинна зміщуватися на глибину не менш ніж 3—4 см.

Непрямий масаж  серця краще проводити одночасно  зі штучним диханням. У цьому випадку допомогу потерпілому повинні подавати дві, а краще — три людини. Одна робить штучну вентиляцію методом «з рота в рот», друга — непрямий масаж серця, а третя, перебуваючи праворуч, підтримує голову потерпілого і повинна бути готовою змінити когось з перших двох, щоб процес реанімації не припинявся і тривав необхідний проміжок часу.

Під час вдування повітря  натискувати на грудну клітку не можна. Ці засоби застосовують поперемінно. Після  кожного вдування повинно бути 4—5 поштовхів.

Проводячи непрямий масаж серця літнім людям, слід пам'ятати, що кістки у них мало еластичні, тому слід діяти обережно, щоб не зламати  ребра.

Дітям непрямий масаж серця  проводять не долонями, а пальцями. Такий масаж протипоказаний у  разі поранень грудної клітки і серця, пневмотораксу.

146.Вантажно-розвантажувальні роботи  в залежності від ступеня , небезпеки поділяються на чотири  групи:

— малонебезпечні (метали, лісо та будматеріали);

- небезпечні (з огляду  на великі габаритні розміри);

— пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);

— небезпечні .Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати, як правило, механізованим шляхом з допомогою  кранів, навантажувачів та засобів  малої механізації. Механізований  спосіб вантажно-розвантажувальних  робіт є обов’язковим для вантажів масою понад 50 кг, а також для підняття їх вище 3м.

У разі перенесення вантажів належить:

а) дотримуватися встановлених норм на піднімання та горизонтальне  переміщення вантажів;

б) допускати підлітків  до перенесення вантажів тільки за умови, якщо ці операції пов’язані  з виконанням ними основної роботи за посадою і займають не більше 1/3 всього їх робочого часу;

в) переносити матеріали на носилках вздовж горизонтального шляху  тільки у виняткових випадках на відстань до 50 м; забороняється переносити матеріали  на носилках по сходах і драбинах.

Для перенесення вантажів через рейкові шляхи на рівні  рейок повинен бути облаштований настил шириною не менше 1,5 м.

Гранична норма перенесення  вантажів вручну по рівній і горизонтальній поверхні на одну людину не повинна  перевищувати:

10 кг - для підлітків жіночої  статі від 16 до 18 років;

16 кг - для підлітків чоловічої  статі від 16 до 18 років;

20 кг - для жінок старше 18 років;

50 кг - для чоловіків старше 18 років.

 Вантажно-розвантажувальні роботи із застосуванням вантажопіднімальних кранів повинні здійснюватися у відповідності з правилами обладнання і безпечної експлуатації вантажопіднімальних кранів.Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під У керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Ця особа перевіряє справність вантажопідіймальних механізмів, такелажу, пристосувань та іншого інвентаря, інструктує робітників, пояснюючи їм їх обов’зки, послідовність виконання операцій та значення застосовуваних при цьому сигналів. Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати із застосуванням засобів малої механізації (візки, лебідки, вагонетки) та за допомогою підіймально-транспортного обладнання. Проведенню цих робіт передує складання технологічних карт і проектів виконання робіт. На місці виконання робіт вивішуються знаки безпеки. Для штучних вантажів застосовуються піддони, контейнери, пакетоформувальні засоби, а для сипких – пневмотранспорт, що виключає забруднення повітря. При виникненні небезпечної ситуації особа, відповідальна за проведення робіт, повинна вжити запобіжних заходів або припинити їх.

Майданчики, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати рівне та тверде покриття або твердий грунт, мати ухил не більше 50, а також природне і штучне освітлення. До робіт з вантажопідіймальними пристроями допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційній комісії і одержали посвідчення. У випадку, коли вага вантажу перевищує 50 кг, а також при підійманні вантажів на висоту понад 3 м слід застосовувати засоби механізації. Правила складування вантажів: висота штабеля не повинна перевищувати б м для нерозбірної тари і 4,5 м – для складаної тари; Зм – для вантажів у ящиках при ручному навантаженні та 6 м – при механізованому; для барабанів з карбідом кальцію – не більше двох ярусів, для кошиків з бутлями агресивних речовин – в один ряд. Ширина головного проходу в закритих складах повинна бути не менше 3 м. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами третьої та четвертої груп необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту.Транспортні засоби, призначені для перевезення вантажів з обов’язковим супроводженням робітниками, повинні мати спеціально обгороджене місце, що створює безпеку цим людям. Забороняється знаходження людей у кузовах автомобілів, на майданчиках причепів і саней, навантажених негабаритними вантажами, трубами, колодами, отруйними, горючими і пиловими матеріалами,

 

 

147. Охарактеризуйте  безпеку вантажопідіймального обладнання.

Вантажопідіймальні механізми  належать до об'єктів підвищеної небезпеки, тому до них висуваються сурові вимоги згідно з Правилами будови і безпечної  експлуатації вантажопідіймальних  кранів. Найбільш небезпечними елементами вантажопідіймального обладнання є  їх несучі органи - канати, стропи, гаки, які в процесі роботи зазнають найбільшого зносу. Тому за їх станом необхідно здійснювати контроль. Надійне фіксування каната чи ланцюга  забезпечується запобіжними пристроями на гаках (запобіжними скобами), на блоках (розпірними штифтами, храповим механізмом). Вони запобігають падінню вантажів.

 Усі вантажопідіймальні  крани й окремі пристрої реєструються  в органах державного нагляду  або на підприємствах. 

 Технічний  огляд вантажопідіймальних машин

Вантажопідіймальні машини обов'язково повинні проходити технічний  огляд - повний або частковий.

 Позачерговий огляд  буває тільки повним. Його проводять  після монтажу крана на новому  місці, після ремонту, але після  заміни гака проводиться лише  статичне випробування.

 Вантажопідіймальне устаткування  не допускається до роботи  у випадку, якщо:

• закінчився термін огляду;
• маються неполадки у механізмах підйому, приладах безпеки та ін.;
• гаки, троси, мають недопустиму спрацьованість;
• несправні контрольно-вимірювальні прилади або закінчились тер-міни їх перевірки.

 Безпека при експлуатації  ліфтів

Періодичні технічні огляди проводяться не рідше одного разу на рік і включають огляд, статичне та динамічне випробовування.

Ліфти оснащаються запобіжними  та блокувальними пристроями. Двері  ліфтової шахти повинні мати контакти, що унеможливлюють пуск кабіни при  відкритих дверях.

 

148. В залежності від небезпеки, яка виникає під час навантажування, транспортування та розвантажування всі вантажі поділяються на чотири групи:

1 – малонебезпечні (будматеріали, продукти харчування тощо);

2 – небезпечні за своїми  розмірами;

3 – пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт, бітум  і т. п.);

4 – небезпечні за своїми  властивостями (пожежо- та вибухонебезпечні, отруйні, токсичні, радіоактивні  речовини тощо).

При виконанні вантажно-розвантажувальних  робіт з вантажами третьої  та четвертої груп необхідно використовувати  засоби індивідуального захисту.

149.  Небезпечний  вантаж — речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити:

вибух,

пожежу,

пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів,

заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю,

призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин.

 

Класи небезпечних  речовин

 

Небезпечний вантаж обов'язково має бути віднесено до одного з  класів небезпечних речовин:

за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або

за результатами випробувань  залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину.[1]

 

Класи небезпечних речовин:

клас 1 - вибухові речовини та вироби;

клас 2 - гази;

клас 3 - легкозаймисті рідини;

клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини;

клас 4.2 - речовини, схильні  до самозаймання;

клас 4.3 - речовини, що виділяють  легкозаймисті гази при стиканні з водою;

клас 5.1 - речовини, що окислюють;

клас 5.2 - органічні пероксиди;

клас 6.1 - токсичні речовини;

клас 6.2 - інфекційні речовини;

клас 7 - радіоактивні матеріали;

клас 8 - корозійні речовини;

клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

 

 

 

151.  Опишіть  правила безпеки під час експлуатації  кріогенної техніки.

 

Кріогенні продукти - це речовини або суміш речовин, що знаходяться при кріогенних температурах 0-120 К. До основних кріогенних продуктів належать продукти низькотемпературного поділу повітря: азот, кисень, аргон, криптон, ксенон, озон, фтор, метан, водень, гелій.

Під час роботи з кріогенними продуктами можливі  наступні небезпеки:

- опіки внаслідок потрапляння кріогенних продуктів на відкриті ділянки тіла та в очі, доторкання до предметів, що знаходяться при низьких кріогенних температурах, проникнення низькотемпературної пари кріогенних продуктів у легені;

- обмороження внаслідок глибокого охолодження ділянок тіла у разі контакту з кріогенними продуктами;

- руйнування устаткування внаслідок термічних деформацій та холодноламкості матеріалів;

- витікання кріогенних продуктів унаслідок розгерметизації устаткування через неоднакові термічні деформації його частин;

- вибухове руйнування устаткування внаслідок підвищення тиску через закипання чи випаровування кріогенних рідин у замкнутих об'ємах при зміні режимів роботи або внаслідок природних теплопотоків.

Захист від опіків та обмороження.

Під час роботи з кріогенними продуктами необхідно  вжити заходів щодо недопущення  контакту обслуговуючого персоналу  з кріогенними продуктами та поверхнями, що мають низьку температуру. З цією метою застосовують герметизацію, теплоізоляцію, огородження устаткування, попереджувальні написи тощо.

Відкрите переливання, зливання кріогенних продуктів, за якого можливе розбризкування рідини необхідно проводити в заправлених під рукави захисних рукавицях та захисних окулярах з боковими щитками. Верхній одяг повинен бути повністю закритим, а штани - прикривати взуття.

У разі переливання  рідинних кріогенних продуктів із посудини Д'юарн необхідно користуватись підставкою, що нахиляється. Під час переливання в посудини з вузькою горловиною необхідно користуватись лійкою, яка забезпечує вихід газу із посудини, що заповнюється рідиною.

Захист від  дії термічних деформацій.

Термічні деформації в устаткуванні для кріогенних продуктів можна зменшити шляхом застосування компенсаційних елементів та матеріалів з однаковими коефіцієнтами лінійного розширення. Особливо небезпечні різкі нагрівання та охолодження, коли виникають значні нерівномірності температурного поля в матеріалі.

 

Захист від  перевищення тиску внаслідок  випаровування або нагрівання кріогенних продуктів.

Унаслідок закипання або  випаровування кріогенних рідин  при зміні режимів роботи чи із-за природних теплопотоків у замкнутих  об'ємах можливе підвищення тиску. Для  запобігання руйнування устаткування внаслідок значного підвищення тиску  на посудинах та трубопроводах з  кріогенними рідинами встановлюються запобіжні пристрої (клапани, мембрани тощо).