Інформаційні системи і технології в обліку

Інвентарну картку  складають  на кожен  окремий  інвентарний  об'єкт (додаток 14). Складання загальної картки,  якою оформлюється декілька  об'єктів, допускається лише  відносно   господарського  інвентаря, інструменту і т.д.,  якщо вони  однотипні,  мають  однакову вартість і прийняті  одночасно.

Технічну  документацію відносно  окремих  об'єктів передають в  бухгалтерію  підприємства, яка  перевіряє  правильність записів в картці, після цього  документація  надходе  в архів.

На основні  засоби,  прийняті в оренду, в бухгалтерії  підприємства орендаря  нових  інвентарних  карток не  відкривають. Як  реєстр аналітичного  обліку використовують копію інвентарної картки даного  об'єкту або  виписку з неї. Ці картки зберігаються в бухгалтерії орендаря окремо.

 

Облік  амортизації (зносу) необоротних активів

Фізичний знос  матеріальних  необоротних  активів  є реальним їх використанням, експлуатацією, а також  впливом природних чинників (вітер, сонце, морози,  вологість и.т.д.).  Періодичний ремонт можуть  зберегти будівлі,  споруди,  машини і устаткування  у гарному стані і значно  збільшити термін їх служби, але зрештою вони  можуть  стати непридатними. Необхідність амортизації  не може бути замінена  регулярним  ремонтом.

Моральний  знос представляє процес, в результаті  якого необоротні  активи не відповідають  сучасним  вимогам в результаті  прогресу в розвитку  техніки або  по  інших  причинах.

Амортизація (додаток 15),  яка  використовується  в обліку,  має на увазі не як фізичний  знос або  зниження  ринкової вартості  об'єкту впродовж певного часу, а як списання  вартості  необоротних  активів  впродовж часу їх корисного  функціонування.

Основними  факторами, які  впливають на  величину амортизації,  є: первинна вартість необоротних  активів; їх ліквідаційна  вартість; вартість, яка амортизується; очікуваний термін корисного  використання.

При  визначенні  терміну   корисного  використання об'єкту підприємство керується технічними  паспортами на машини і устаткування, які  надаються продавцями, технічними  паспортами  на експлуатацію  будівель і споруд, які видаються будівельниками і іншими технічними документами.

На  підприємстві  використовується  метод  зменшення  залишкової вартості.  Він  передбачає визначення  річної суми амортизації  як добуток залишкової вартості об'єкту на початок  звітного  року або  первинну вартість на дату початку нарахування амортизації і  річної норми амортизації.

Річна норма амортизації   обчислюється як  різниця між  одиницею і результатом кореня  степеня кількості років корисного використання об'єкту в результаті ділення ліквідаційної  вартості об'єкту на його первинну вартість.

Амортизація необоротних  активів нараховується по  прямолінійному  методу.

Нарахування амортизації  проводиться  щомісячно. Місячна сума  визначається діленням  річної суми амортизації  на 12. Нарахування амортизації починається  з місяця, наступного  за місяцем, в якому об'єкт став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації  припиняється, починаючи з місяця, наступного  за  місяцем вибуття основних засобів.

Суму   нарахованої  амортизації  підприємство відображає збільшенням суми  витрат підприємства і зносом необоротних активів.

Для обліку зносу  необоротних  активів  призначений  рахунок 13 «Знос  необоротних активів», на якому узагальнюється інформація про  нараховану амортизацію і індексацію зносу необоротних матеріальних активів.

Рахунок 13 «Знос  необоротних  активів» має такі субрахунки: 131 «Знос основних засобів»; 132 «Знос інших  необоротних  матеріальних активів»

З метою  нарахування амортизації основні  засоби  розділяються на  чотири групи:  перша – будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої; друга – автомобільний транспорт, включаючи вузли і гуму до нього,  меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні пристрої і  інструменти, конторське устаткування, пристосування до них; третя – інші об'єкти виробничого  призначення,  що не увійшли до першої і другої груп; четверта -  електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ним   способи прочитування або друкування інформації, інші інформаційні  системи, телефони,  мікрофони  і рації.

Облік  балансової  вартості  основних засобів,  які потрапляють  під визначення   групи 1, ведеться по кожній будівлі, споруді або їх структурному компоненту  і в цілому по групі 1 як сума  балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Облік балансової вартості основних фондів, які потрапляють  під визначення  груп  2,3,4,  ведеться  за загальною балансовою вартістю  відповідної групи основних фондів незалежно від їх терміну введення в експлуатацію. Індивідуальний облік окремих об'єктів, які входять до складу  основних  фондів груп 2,3,4 з метою оподаткування не ведеться.

Амортизація окремого об'єкту основних фондів групи 1  проводиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкту ста  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Амортизація основних фондів груп 2,3,4  проводиться до  досягнення балансовою вартістю групи нульового  значення.

 

Облік вибуття основних засобів

Приймаючи  рішення про списання  основних  засобів,  ТОВ «Агрохім» виходить з того,  що активи, які  належать до основних засобів, неможливо або економічно  недоцільно  оновлювати, а також, якщо об'єкт не може  бути реалізований або переданий іншим суб'єктам підприємницької  діяльності.

Визначенням  непридатності  основних  засобів,  неможливості або неефективності  проведення їх   ремонту займається  компетентна, постійно  діюча комісія. Її склад затверджується наказом по підприємству.

Акти  на списання основних засобів вміщають в себе дані про первинну вартість об'єкту, суму накопиченого  зносу за час експлуатації,  вартість отриманих  матеріальних цінностей в результаті ліквідації об'єкту, тобто вони містять всі  необхідні дані для  складання  бухгалтерських проводок.

У сільськогосподарському  підприємстві використовують  такі акти на списання основних засобів: Акт на списання основних  засобів (типова форма №03-3), Акт на списання  автотранспортних  засобів (типова форма №03-4),  Акт на  списання багатолітніх  насаджень (форма № 58).

На підставі   відповідних  документів  реєструють  витрати  на ліквідацію  об'єкту і  виручку у вигляді  вартості отриманих при цьому матеріалів, які згідно накладним мають бути передані на склад.

Фінансовий результат від  вибуття об'єктів основних засобів визначається  відніманням  з доходу від  вибуття основних засобів їх залишкової  вартості, посередніх податків і витрат,  пов'язаних з вибуттям основних засобів. Регістри аналітичного обліку основних засобів, які вибули, додаються до документів,  якими оформлені  факти  вибуття основних засобів.

 

                                    2.4 ОБЛІК ВИРОБНИЦТВА

 

Класифікація витрат  за елементами і її зв'язок з класифікацією витрат за статтями калькуляції

 

ТОВ «Агрохім»  відповідно до облікової  політики дотримує П(С)БЗ 16 «Затрати», яке  регламентує порядок  витрат операційної  діяльність по таких економічних елементах:

-матеріальні  витрати;

-витрати на  оплату   праці;

-відрахування на соціальні  заходи;

-амортизація;

-інші операційні  витрати.

До фінансових  витрат відносяться витрати на  відсотки за користування отриманими кредитами.

Але класифікація  витрат за економічними елементами   не  дозволяє обчислювати собівартість  готельних  видів продукції і  встановлювати об'єм  витрат  конкретних підрозділів підприємства. З цією метою  застосовують  класифікацію витрат по статтях  залежно від їх призначення і місця   виникнення.

Між витратами на виробництво,  які згруповані по економічних елементах і витратами в калькуляційному  розрізі існує як  взаємозв'язок, так і  відмінність. Наприклад, в елемент «Матеріальні витрати» включаються  всі  використані на виробництво  матеріали, а в собівартість готової продукції по статтях (насіння і посадочний матеріал, добрива,  способи захисту рослин і тварин,  корма, сировина і матеріали,  пальне і змащувальні матеріали) відображуються лише ті, які використані на  виробництво готової  продукції (робіт, послуг)  рослинництва, тваринництва, промислових і інших  виробництв.   Інша частина матеріалів  відбивається  в статтях, які формують виробничу  собівартість («Загальновиробничі  витрати»)  і у складі  витрат діяльності («Адміністративні витрати», «Витрати на збут»).

Перелік і склад статей калькуляцій виробничої  собівартості продукції (робіт, послуг)  встановлений  підприємством  самостійно і залежить  як від питомої ваги  їх видів або груп, так і від міри економічної  однорідності витрат.

Класифікація за статтями  застосовується  в обліку при формуванні і визначенні фактичної (звітною) собівартості. Вона  дає можливість здійснювати контроль цільового  використання засобів і виявляти резерви зниження собівартості продукції.

 

Характеристика  обліку виробництва як складової частини  фінансового і управлінського обліку

Фінансовий і управлінський облік відрізняються  деталізацією інформації, її  спрямованістю,  доступністю,   системою  обмежень, які регулюють фінансову звітність.

Управлінський  облік істотно  відрізняється від  фінансового  саме орієнтацією останнього  на складання  звітності. Для управління підприємством необхідна детальніша інформації, яка враховує не лише особливості технології і організації саме цього виробництва, але і його підрозділів, навіть виконавців.

Облік витрат, як частина бухгалтерського обліку,  своєю метою має узагальнення витрат для калькуляції собівартості продукції.

Управлінський облік, використовуючи зовнішню і внутрішню інформацію, забезпечує  не лише  потреби виробництва, але і маркетингу, управління,   дослідження.

З іншого боку,  виробничий  облік забезпечує  узагальнення  інформації про  собівартість запасів,  реалізованої продукції (робіт, послуг) і  визначення фінансових результатів, які  необхідні  для складання  фінансової  звітності. Тому облік виробництва виступає як джерело даних про витрати в процесі виробничої  діяльності,  яка  використовується  як в управлінському, так і у фінансовому  обліку.

Облік  виробництва  є складовою частиною  системи бухгалтерського обліку, він акумулює  і систематизує  витрати  для:

- оцінки запасів і визначення фінансових результатів;

- обгрунтування  управлінських рішень;

- забезпечення  внутрішньогосподарського контролю.

Проте реалізація даних вказаних видів обліку в розрізі  облікових реєстрів, бухгалтерських  рахунків і форм звітності залежить від  підходів  до організації систем бухгалтерського обліку.

У ТОВ «Агрохім»  ведеться інтегрована  система, по якій рахунки  управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиного  плану рахунків.

Інформація, яка  дається  управлінським обліком, орієнтована на  задоволення потреб стратегічного і поточного управління, на оптимізацію використання резервів, забезпечення об'єктивної  оцінки  діяльності підрозділів і окремих керівників.

Відображаючи операції,  які здійснює  підприємство,  бухгалтер   нагромаджує дані про доходи  і витрати його структурних  підрозділів  і розробляє внутрішню систему звітності, яка  дає  можливість оцінювати результати їх  діяльності.  Аналізує  результати «Відділ економіки».

Узагальнення даних управлінського обліку  про  витрати і  вихід  продукції здійснюється в системі передбачених субрахунків і  синтетичних рахунків (фінансового обліку) у відповідних зводних документах і регістрах синтетичного і аналітичного обліку.

 

Облік  допоміжних  виробництв, зміст і експлуатація машин і устаткування

Допоміжні виробництва  виконують  роботи і надають  послуги рослинництву,  промисловим  виробництвам, обслуговуючим господарствам, будівництву і іншим  підприємствам і особам. До них належать: ремонтно-механічні майстерні,  автомобільний і гужовий транспорт, електро-, водо-,  і газопостачання, холодильні установки.

Облік витрат, виконаних робіт і послуг  ведуть на субрахунку  234 «Допоміжні виробництва». По дебету субрахунки  відображають як прямі витрати, безпосередньо пов'язані з  виробництвом робіт і наданням послуг, так і  не прямі, пов'язані з організацією і управлінням допоміжним виробництвом. По кредиту  рахунки відображають вартість продукції,  виробів, виконаних  робіт і наданих  послуг.

На субрахунку  234  враховують витрати ремонтно-механічних  майстерень на ремонт виробничого устаткування, машин, транспортних засобів, модернізацію, устаткування, техобслуговування, виготовлення запасних частин, інструментів і  інших  виробів.

Трактори,  комбайни, автомобілі, які поступили  для ремонту, ретельно  оглядаються у присутності  інженера-механіка і завідувача майстерні, при необхідності розбираються окремі вузли і агрегати. Так визначається  складність ремонту, об'єм робіт і потреба в запчастинах. За результатами  огляду складають Відомість дефектів на ремонт машин (ф. № 130) в двох екземплярах: один залишається  в майстерні і є кошторисом для проведення ремонту, другий передається завідувачеві складом для видачі необхідних запчастин. Відомість  дефектів разом з лімітно-забірними картами,  накладними і іншими первинними документами поступають в бухгалтерію,  де визначається фактична  вартість  використаних запасних частин і ремонтних  матеріалів, оплата праці і  інші фактичні витрати на ремонт.