Обґрунтування доцільності створення організації в будівельній галузі та стратегія її діяльності в ринковому середовищі

На шифер  Ондулін надається гарантія 15 років, що характеризує його як покрівельний матеріал з хорошим співвідношенням  ціни і якості. Шифер Ондулін має  всі необхідні гігієнічні сертифікати, а також сертифікати відповідності  будівельним нормам і пожежобезопасності. При правильному монтажі крівля з Ондуліна здатна витримувати значну снігову навантаження і ураганний вітер до 192 км/ч.

Серед переваг  Ондуліна можна назвати:

• низьке водопоглинання;
• стійкість до кліматичних змін;
• стійкість до дії грибка, бактерій і мікроорганізмів, кислот, промислових газів.

Шифер

Шифер - високоякісний і довговічний  матеріал. Проте залежно від родовища і його розташування можливі певні  відмінності. Тому, з міркувань якості, слід звертати увагу на те, з якого родовища поступив шифер, щоб при облаштуванні даху уникнути використання шиферу з різних родовищ.

Лише  небагато будівельних матеріалів володіють такою універсальністю. Це стосується не тільки різних видів кладок, але і самого шиферу. Кожен вид шиферу має власний характер, власну індивідуальність, яка виражається в якості, структурі і грі кольору. Примітно, що чим складніше конструкція крівлі, тим вигідніше на ній виглядає природний шифер.

У минулому термін служби крівлі з шиферу був рівний терміну служби всієї будівлі або цвяхів, на яких матеріал тримався. При сучасних технологіях будівництва і якості кріплення шифер прослужить не одне сторіччя.

Будови, покриті шифером, відрізняються довговічністю і більшою стійкістю до погодних явищ. Природний шифер не старіє. Завдяки своїй шаруватій структурі, матеріал сам себе оновлює.

Шифер довговічніший  природний матеріал порівняно з іншими і цікавий з економічної точки зору. Це стосується як облицьовування стін, так і покриття дахів.

Бітумна черепиця

Основа  бітумної черепиці - склохолст або  склотканина, на яку на обидві сторони нанесений окислений або модифікований бітум. На лицьову сторону також наносять кам'яну або мінеральну крихту, яка додає покриттю різноманітні колірні відтінки і захищає його від кліматичних дій, забезпечуючи тривалий період експлуатації.

Бітумна черепиця - герметична, не схильна до корозії, гниття, розшарування, володіє  відмінним шумопоглинанням - ні дощ, ні вітер вас не потурбують. Жодне  інше покрівельне покриття не має  такої різноманітності кольорів і малюнків.

Традиційно  вважається, що термін служби бітумної черепиці складає 30 років. Провідні виробники дають на свою продукцію гарантію до 25 років за умови грамотного монтажу і експлуатації.

Основною  гідністю бітумної черепиці є її гнучкість - в прямому і переносному сенсі: її можна застосовувати для покрівель  будь-якої складності, форми і конфігурації. Крім того, бітумна черепиця належить до розряду легких покрівельних покриттів - її вага складає 8-11 кг/м².

Бітумні плитки використовуються як для пристрою нових покрівель, так і для  реконструкції старих, причому в  цьому випадку вони накладаються прямо наверх пошкоджених покриттів, підготовлених певним чином. При влаштуванні м'якої черепиці наверх бітумних покриттів останні виконують функцію нижнього підкладкового килима.

Мінімальний нахил покрівлі, при якому допускається використання бітумної черепиці, складає близько 12 градусів. При монтажі на нахилах від 12 до 18° необхідне влаштування спеціального підкладкового килима.

В залежності від того, який буде вибраний матеріал для покрівлі будинку такі властивості  покрівля буде і мати. Для того, щоб  вибрати потрібний матеріал для  покрівлі потрібно врахувати чинники  навколишнього середовища, які на неї будуть впливати, навантаження на покрівлю, врахувати проект будинку  і тільки після того, як буде враховано  всі фактори можливо вірно  підібрати покрівельний матеріал, який прослужить вашій покрівлі довгі  роки і не буде протікати.

 

 

 

 

6.РОЗРОБКА ВАРІАНТІВ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ  СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ТА ВИБІР  НАЙБІЛЬШ РАЦІОНАЛЬНИХ ВАРІАНТІВ

6.1.Організаційна структура

Організаційна структура

Організаційна структура управління представляє  собою сукупність певним чином пов'язаних між собою управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів  управління, порядком їх взаємодії  та функціями, які вони виконують.

Головне призначення організаційної структури - забезпечити ефективну діяльність управлінського персоналу. До його складу на підприємстві входять: керівник підприємства, керівники підрозділів, фахівці, обслуговуючий персонал (технічний). В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені задачі і функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, направлений на досягнення наміченої цілі.

Організаційна структура — це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління підприємством. Ця конструкція має або формальний, або неформальний вираз і охоплює два аспекти:

• вона охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками;
• інформацію, яка передається цими каналами.

Організаційна структура управління визначається також як склад, взаємозв’язки та супідрядність організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які  виконують різні функції управління організацією (підприємством).

Згідно з  цим визначенням основними елементами організаційної структури управління є:

1) склад та  структура функцій управління;

2) кількість  працівників для реалізації кожної  управлінської функції;

3) професійно-кваліфікаційний  склад працівників апарату управління;

4) склад самостійних  структурних підрозділів;

5) кількість  рівнів управління та розподіл  працівників між ними;

6) інформаційні  зв’язки.

Організаційна структура призначена для:

• поділи праці  між підрозділами і персоналом;

• розподіли  повноважень прийняття рішень між  різноманітними рівнями ієрархії;

• інтеграції і координації зусиль підрозділів  і персоналу;

• формування системи керування.

Розподіл  праці між підрозділами і персоналом дозволяє проводити політику спеціалізації, що при великих обсягах продажів підвищує ефективність виробництва. Організаційна  структура оформляє найбільш істотну  для підприємства спеціалізацію. Так, при роботі на стабільних ринках високо стандартизованої продукції особливу роль відіграє мінімізація витрат, і організаційна структура має  тенденцію бути оформленням функціональної виробничої структури.

Для відображення структурних взаємозв’язків основних рівнів та підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовують схеми організаційної структури  управління. Такі схеми є лише скелетом системи управління, оскільки не розкривають  склад та зміст функцій, прав та обов’язків посадових осіб.

Теорія і  практика розробила багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів:

• лінійна організаційна структура;
• лінійно-штабна організаційна структура;
• функціональна організаційна структура;
• лінійно-функціональна організаційна структура;
• дивізіональна організаційна структура;
• матрична організаційна структура.

Лінійна організаційна  структура являє собою систему  управління, в якій кожний підлеглий  має тільки одного керівника і  в кожному підрозділі виконується  весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням.

Переваги  такого типу структури це:

• чіткість і простота взаємодії;

• надійний контроль та дисципліна;

• оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

• економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки  такого типу структури це:

• потреба у керівниках універсальної кваліфікації;

• обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

• перевантаження вищого керівництва;

• можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Лінійно-штабна організаційна структура - різновид лінійної організаційної структури. Для  розвантаження вищого керівництва  створюється штаб, до складу якого  включають фахівців із різних видів  діяльності.

Переваги  такого типу структури це:

• чіткість і простота взаємодії;

• надійний контроль та дисципліна;

• оперативність прийняття та виконання управлінських рішень.

    Недоліки  такого типу структури це:

• обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

• можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Функціональна організаційна структура. Для виконання  певних функцій управління утворюються  окремі управлінські підрозділи, які  передають виконавцям обов’язкові  для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери  діяльності здійснює керівництво виконавцями. Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців (зменшується кількість рівнів управління).

Переваги  такого типу структури це:

• спеціалізація функціональних керівників;

• інформаційна оперативність;

• розвантаження вищого керівництва.

    Недоліки  такого типу структури це:

• порушення принципу єдиноначальності;

• складність контролю;

• недостатня гнучкість.

Лінійно-функціональна  організаційна структура - комбінація лінійної та функціональної структур. Основний принцип - розмежування повноважень  і відповідальності за функціями  та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а  функціональні підрозділи допомагають  лінійним керівникам у вирішенні  відповідних управлінських функцій.

Основу  лінійно-функціональних структур складає  так званий "шахтний" принцип  побудови і спеціалізація управлінського процесу по функціональним підсистемам  організації (маркетинг, виробництво, дослідження і розробки, фінанси, персонал та ін.). По кожній з них  формується ієрархія служб. Пронизує всю  організацію згори донизу. Результати роботи кожної служби апарату управління організацією оцінюються показниками, що характеризують виконання ними своїх  мети і задач.

Переваги  такого типу структури це:

• поєднання переваг лінійних та функціональних структур.

    Недоліки  такого типу структури це:

• складність взаємодії лінійних і функціональних керівників;

• перевантаження керівників в умовах реорганізації;

• опір змінам в організації.

Лінійно-функціональна  організаційна структура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються. Вона ефективна для  масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції і незначних змінах технології виробництва.

Дивізіональна організаційна структура. Ключовими фігурами в управлінні організаціями з дивізіональною структурою стають не керівники функціональних підрозділів, а менеджери, що очолюють виробничі відділення. Структуризація організації по відділенням виробляється, як правило, по загальному з трьох критеріїв: по продукції, що випускається або по послугам що надаються (продуктова спеціалізація), по орієнтації на споживача (споживча спеціалізація), по обслуговуваним територіям (регіональна спеціалізація). Такий підхід забезпечує більш тісний зв'язок виробництва з споживачами, істотно прискорюючи його реакцію на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі. В результаті розширення між оперативно-господарською самостійністю, відділення стали розглядатися як "центри прибутку", що активно використовують надану їм свободу для підвищення ефективності роботи.

Переваги  такого типу структури це:

• оперативна самостійність підрозділів;
• підвищення якості рішень;
• внутрішньо-фірмова конкуренція.

    Недоліки  такого типу структури це:

• дублювання функцій управління на рівні підрозділів;
• збільшення витрат на управління.

Матрична організаційна структура - відповідь на підвищення ступеня динамічності середовища. Високий ступінь адаптації забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць – проектних груп. Матрична структура нагадує собою решітчату організацію, побудовану на принципі подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку - безпосередньому керівнику функціональної служби, що надає персонал і технічну допомогу керівнику проекту, з другого - керівнику проекту (цільовий програми), що наділений необхідними повноваженнями для здійснення процесу управління в відповідності з запланованими термінами, ресурсами і якістю. При такій організації керівник проекту взаємодіє з двома групами підлеглих: з постійними членами проектної групи і з іншими робітниками функціональних відділів, що підкоряються йому тимчасово і по обмеженому колу питань. При цьому зберігається їх підпорядкування безпосереднім керівникам підрозділів, відділів, служб.