Обґрунтування доцільності створення організації в будівельній галузі та стратегія її діяльності в ринковому середовищі

Організаційна структура є базисом оптимізації  функціонування підприємства та використання його виробничо-технологічного потенціалу.

 

В результаті аналізу організаційної структури ТОВ «Найкраща покрівля в місті» складено перелік її елементів:

Дирекція:

- генеральний  директор

Бухгалтерія:

- головний бухгалтер

Відділ кадрів:

- начальник відділу кадрів

Відділ збуту:

- начальник відділу збуту (маркетингу)

- фахівець з методів розширення ринку збуту (маркетолог)

Відділ постачання:

- начальник відділу матеріально-технічного постачання

- завідувач складу

Господарський відділ:

- прибиральник

- водій – 3

- фахівець з охорони праці

Відділ з  виробництва:

- виконроб - 2

- такелажник – 2

- робітники – 8

 

 

 

6.4. Власні методи підбору кадрів

Коли  розроблено план функціонування фірми, складовою частиною якого є план трудових ресурсів, настає час для  виконання найважливішої роботи менеджера - підбору персоналу. Суть цього процесу полягає в тому, щоб з урахуванням вимог до кандидата на наявну вакансію залучити придатних кваліфікованих працівників для наступної їхньої оцінки і прийому на роботу.

Відповідальність  за підбір співробітників цілком лягає на плечі менеджера з кадрів. Процес підбору персоналу настільки ж складний і точний, як і будь-яка інша управлінська робота. На цьому етапі особливо важливо повно і правильно визначити і роз'яснити претенденту суть майбутньої роботи, інакше можна витратити багато часу на прийом і бесіди з людьми, що не мають потрібної кваліфікації, критерії оцінки співробітників:

1. Освіта і виробничий досвід.
2. Поводження (манера триматися).
3. Цілеспрямованість.
4. Інтелектуальні здібності.
5. Манера розмови.
6. Особливості.
7. Професійна придатність.

Оцінювання персоналу

Оцінювання персоналу - це цілеспрямований процес установлення відповідності  ділових  і  особистих  якостей  особистості  вимогам  посади робітника чи місця.

Методи оцінювання персоналу можна об'єднати в три  основні групи:

1) прогностичні методи. Використовуються анкетні дані, письмові чи

усні характеристики, думки та відгуки  керівника й колег по роботі, особисті бесіди і психологічні тести;

 

2) практичні   методи.   Перевіряється   придатність   працівника   до виконання   службових   обов'язків   на  основі   результатів   його   практичної роботи. Для цього використовують техніку випробовувальних переміщень;

3) імітаційні методи. Претендентові пропонують вирішити конкретне завдання.

При аналізі  відношення до роботи оцінюють:

• ініціативність працівника;
• можливість витримувати великі навантаження;
• вміння пристосовуватися до різних ситуацій.

Старанність у роботі передбачає відношення до засобів виробництва, їх використання, оптимальність використання сировини й матеріалів, ступінь зменшення матеріальних витрат на робочому місці тощо.

Оцінюючи  готовність до співробітництва, беруть до уваги участь працівника у вирішенні  спільних завдань, взаємини в колективі, уміння брати участь у колективній  роботі, реакцію на зауваження з  боку, інші особистісні якості.

Ці критерії складають основу для оцінювання працівника. Важливо, щоб кожний з цих критеріїв можна було виразити кількісно (наприклад, у балах). Бальна оцінка дозволяє визначити, наскільки висунуті критерії наявні в того чи іншого працівника.

Способи і методи добору й оцінки претендентів на вакантні посади найчастіше поділяють  на особисті й технічні.

До особистих  відносяться:

• аналіз і оцінювання документів;
• тестування;
• інтерв'ю-співбесіда.

Технічні способи оцінювання персоналу:

• робочий експеримент (оцінні центри);
• графологічний висновок.

У групі  особистих способів оцінювання персоналу  найскладніше проводити інтерв'ю-співбесіди. Інтерв'ю-співбесіда - це не ідеальний метод особистісного оцінювання претендента, тому воно доповнюється іншими методами. Основна мета співбесіди - виявити, чи зацікавлений кандидат на вакантну посаду в даній роботі і чи здатний він її якісно виконувати.

В ознайомлювальнш  бесіді комбінують різну техніку питань (вільні, структуровані або стандартизовані). Бесіда може проводитися з двома та більше особами. Краще, якщо з боку готелю в бесіді бере участь відповідальний за відділ, у якому є вакансія, і співробітник відділу кадрів.

Після ознайомлювальної бесіди випливає оцінка, яка враховує такі критерії:

- поводження;

- зовнішній вигляд;

- товариськість, люб'язність;

- манера розмови, вимова, красномовність;

- кмітливість;

- чи підходить кандидат команді;

- професійна придатність, освіта, досвід роботи;

- відношення до посади.

Мета  розмови з кандидатом - вибрати  кандидатів, чий особистий і професійний  профіль якнайкраще збігається з визначеним профілем вимог. При цьому приймається до уваги можливість розвитку кандидата, планування кар'єри.

Проведена процедура оцінювання та виявлений  один кандидат, який одержав найвищу  оцінку і згоду керівника, може бути прийнятим на роботу у фірму.

Контракт  заключають не одразу, а тільки після підготовки співробітника до прийому на роботу.

Висновок

Для своєї  компанії я обрала лінійно - функціональну  організаційну структуру управління. Тому, що лінійно-функціональна структура  дозволяє організувати управління за лінійною схемою (директор - начальник цеху -майстер), а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійні керівники не підпорядковані керівникам функціональних відділів апарату управління. Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню ефективності роботи функціональних підрозділів, уможливлює швидкий маневр ресурсами.

Створивши свій власний штатний розпис, компанія «Найкраща покрівля в місті» має штат у кількості 24 штатних одиниць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОЇ ТА  МАРКЕТИНГОВОЇ ПРОГРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ  ОРГАНІЗАЦІЇ

7.1. Характеристика власної виробничої  програми

Покрівельні роботи – це комплекс будівельних послуг, пов'язаних з ремонтом старої або пристроєм нової покрівельної конструкції. Залежно від складу і якості використовуваних матеріалів існують наступні основні види покрівельних робіт:

- пристрій кровель з рулонних  і мастичних матеріалів;

- покрівлі з полімерних і емульсіонно-бітумних  складів;

- пристрій покрівлі з штучних  матеріалів;

- пристрій деталей крівлі з  металевих листів;

- пристрій покрівлі з азбестоцементних  хвилястих листів;

- монтаж водовідштовхуючих систем;

- монтаж мансардних вікон.

На думку  фахівців, процес виконання покрівельних робіт умовно можнарозділити на три етапи:

1.Заготівельний етап – відбір, сортування і очищення всіх видів матеріалу, розкроювання рулонних матеріалів, виготовлення елементів крівлі з листової сталі, розрізання азбестоцементних листів, приготування мастик і ін.;

2.Підготовчий етап – підготовка основ під крівлю;

3.Основний етап – укладання покрівельних матеріалів, кріплення їх до основи, гарантійне і постгарантійне обслуговування.

Етапи проведення монтажу покрівлі:

1.Вибір відповідних матеріалів покрівлі (попередній етап). Це не стосується безпосередньо монтажу, але від того, якими будуть покрівельні матеріали, залежить вибір технології облаштування покрівлі, а згодом і її довговічність. Так, якщо обрати важку дерев’яну покрівлю, а кроквяну конструкцію не зміцнили, то дах може здеформуватися.

2.Підготовка основи. Як основу під рулонну, листову і м’яку покрівлю використовують матеріал зі суцільною рівною поверхнею. Це може бути вологостійка фанера, обрізна дошка. Головне – пам’ятати про правильний підбір розміру основи (з урахуванням можливого розширення, зумовленого коливаннями температур) і її сухості (не більше 20% сухої ваги).

3. Облаштування  вентиляційного зазору. Витяжний  отвір необхідний для відведення  вологості від утеплювача, обрешітки  і самої покрівлі та забезпечення  комфортної температури всередині  приміщення. Слід пам’ятати, що  правильна вентиляція покрівлі  є головним критерієм того, як  довго прослугують покрівельні  матеріали. Повітряний зазор має  бути досить великим (не менше  ніж 5 см) і розташовуватись якомога  вище.

4. Монтаж  підкладкового шару. Таким шаром  є рулонний натяжний матеріал  із високими гідроізоляційними  показниками. Його монтують у  напрямку «зверху-вниз» з напуском  не менше 100 мм.

5. Монтаж  карнизних планок. Їхнє призначення  – поліпшення роботи водостічної  системи покрівлі. Карнизні планки  кріплять до останньої дошки  обрешітки. Напуск планок по  довжині має дорівнювати 10 см.

6. Установка  фронтальних планок. Для того, щоб  захистити краї обрешітки і  надати покриттю покрівлі акуратнішого  вигляду, в торцевій частині  монтують планки з мінімальним  напуском 200 мм.

7. Безпосередньо  монтаж покрівлі. Особливості цього  етапу залежать від того, яку  обрано покрівлю. Проте всі види  мають деякі спільні особливості.  Так,  карнизну частину укладають  стик у стик, відступивши від  місця прилягання карнизної планки  на 10 мм. Рядові вироби укладають  від центру в напрямку торцевих  частин покрівлі. Роботи з гребеневими  елементами виконують за рахунок  кріплення покрівлі з кожного  боку вигину поверхні.

Необхідно відзначити, що при проведенні покрівельних робіт враховуються конструктивні  особливості покрівельної системи, вигляд покрівельного покриття, величина ухилів і інші чинники, що безпосередньо впливають на якість покрівлі. В цілому, створення надійного і довговічного даху передбачає рішення складної комплексної задачі, що стосується як інженерних, так і архітектурно-естетичних проблем.

«Вентильована» покрівля - це своєрідний «покрівельний пиріг», основу якого складає утеплена конструкція, що складається з ряду специфічних компонентів. У першу чергу, створення такої покрівлі передбачає влаштування паро-і теплоізоляції. В обов'язковому порядку повинен бути передбачений вентилуючий повітряний зазор. Залежно від матеріалу, який використовується в якості вітрозахисту, він може бути і після утеплювача. Заключний етап створення «вентильованої» покрівлі - укладання гідрозахисного і потім покрівельного матеріалів.

Пароізоляція. Утворені в житлових та господарських приміщеннях водяні пари з-за різниці температур проникають у горищний простір. Якщо горище не експлуатується, пароізоляційний шар укладають під утеплювачем перекриття верхнього поверху, якщо ж у будинку є мансарда, то пароізоляційний шар монтують з внутрішньої сторони утеплювача покрівлі.

Основа сучасних матеріалів пароізоляційних - шар поліетилену, який армований сіткою з поліетиленових смуг. Плівку укладають внахлест і скріплюють сполучної стрічкою, забезпечуючи герметичність пароізоляційного шару.

Пароізоляційні  плівки використовуються при влаштуванні  покрівельних конструкцій з будь-якими  видами покриттів. Для забезпечення нормальної ефективності паробарьера, шви пароізоляційного матеріалу  надійно герметизують за допомогою  сполучних стрічок.

Теплоізоляція. У залежності від конструкції даху в підпокрівельному просторі обладнають холодне горище (утеплюють перекриття верхнього поверху) або мансарду (утеплюють покрівлю). Утеплювач укладають після того, як покрівельні роботи будуть закінчені і вологість дерев'яних елементів знизиться до 18%.

При влаштуванні  даху повітряні порожнини утеплювача необхідно захищати від попадання  води, інакше теплозахист буде відсутній, так як коефіцієнт теплопровідності води в 20 разів вище коефіцієнта  теплопровідності повітря.

Вентиляція. Крім пристрою вентиляційних зазорів необхідно передбачати й інші заходи. Наприклад, забезпечити циркуляцію повітря від карниза до коника. Для кожного покрівельного матеріалу проводяться спеціальні вентиляційні пристрої.

У покрівлях  з м'якою черепицею передбачають вентиляцію підпокрівельного простору, для чого поблизу коника встановлюють карнизні короби і вентиляційні виходи.

Гідроізоляція. У горищний простір може потрапляти волога з вулиці. Якщо горище будинку не експлуатується, гідроізоляційні заходи не обов'язкові: коли вентиляція підпокрівельного простору влаштована правильно, волога просто вивітрюється. І все ж краще не економити, адже гідроізоляція - це додатковий захист дерев'яних елементів кроквяної конструкції.