Шпаргалка по "Менеджменту"

1. Дайте визначення поняття  “менеджмент” у широкому і  вузькому розумінні. Охарактеризуйте  співвідношення категорій “упр-ня”,  “менеджмент”, “адміністрування”,  “керування”.

Для визначення д-ті з координації  роботи людей використовують різні  поняття: упр-ня, менеджмент, адміністрування, керування тощо.

Упр-ня – найбільш заг поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних  об’єктів, явищ і процесів, н-д: технічні, госп, сусп, держ системи тощо.

Менеджмент(м-т) – це поняття, яке  використовують переважно для хар-ки процесів упр-ня госп орг.-ціями (під-вами).

Адміністрування – поширюється  на упр-ня держ установами або для  позначення процесів керування д-тю апарата упр-ня під-ва.

Керування – поширюється на мистецтво  тієї або ін особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви д-ті підлеглих  з метою досягнення цілей орг.-ції.

Менеджмент – це надзвичайно  широке та багатомірне поняття. Для  того, аби краще усвідомити його сутність, на нього слід подивитись з різних боків.

Етимологічно менеджмент походить від латинського слова “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести дом гос-во, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в д-ті, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окр виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до упр-ня як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи.

У менеджмента є багато визначень: 1)це спосіб, манера спілкування з  людьми; 2)це вміння та адміністративні  навички організовувати ефективну  роботу апарату орг.-ції; 3)це влада  та мистецтво керування; 4)це органи упр-ня, адміністративні одиниці, підрозділи.

У широкому розумінні м-т - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у д-ті проф управлінців для досягнення цілей орг-ції шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки ін людей. За всіх ін рівних умов, кінцевий результат д-ті різних керівників не однаковий. В упр д-ті завжди присутнє дещо таке, яке не піддається кількісному аналізу і яке прийнято називати мистецтвом упр-ня. Проте, це не означає, що упр-ня здійснюється спонтанно, стихійно, що менеджер покладається тільки на вдачу, інтуїцію, власний досвід. Мистецтво упр-ня саме і є вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки упр-ня до: особливостей власного хар-ру; особливостей підлеглих; особливостей відповідної сфери бізнесу. Т.ч., наука та мистецтво м-ту не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво м-ту завжди спирається на наукові знання, які покладено в його основу.

У вузькому прагматичному плані  сутність м-ту краще за все сприймається з позицій системного підходу. На вході системи орг.-ції знаходяться  людські, фін, фізичні, інформ ресурси, в процесі м-ту вони трансформуються  і на виході перетворюються на пр-цію, прибуток, поведінку робітників, інф-ію. Робота менеджерів полягає у тому, аби поєднати та скоординувати використання зазначених ресурсів для досягнення цілей (елементів  виходу) орг.-ції. Vенеджери досягають цього у процесі виконання 4 осн ф-цій м-ту: 1)планування; 2)орг.-ція; 3)мотивація; 4)контроль.

Отже, у вузькому розумінні м-т - це процес планування, орг.-ції, керування та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей орг.-ції.

2. Дайте визначення основних  функцій м-ту. Як вони взаємопов’язані  в межах циклу м-ту?

Аби спільні зусилля співробітників орг.-ції були успішними, вони повинні  знати, що від них очікується. Для  цього необхідно: 1)сформулювати цілі, до яких прагне орг-ція; 2)визначити  шляхи досягнення встановлених цілей; 3)на закладі цього поставити задачі перед підрозділами орг.-ції та конкр  виконавцями. Все це в сукупності і хар-зує  в широкому розумінні  сутність ф-ції планування. Т.ч. планування – це процес визначення цілей д-ті орг.-ції та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення. Зміст процесу планування полягає у пошуку відповідей на три ключових запитання: 1)де орг.-ція знаходиться у даний момент  (який стан, яка ситуація)? 2)чого орг.-ція прагне досягти (куди вона прямує)? 3)як орг.-ції потрапити звідти, де вона є, туди, де вона прагне опинитися?Планування – є первісною з-поміж решти ф-цій упр-ня, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення визначають хар-р здійснення всіх ін. ф-цій упр-ня. До підфункцій планування відносяться: цілевстановлення, прогнозування, моделювання, програмування.

Орг-ція – це ф-ція упр-ня, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх д-ті. Реалізація ф-ції орг.-ції здійснюється у процесі орг д-ті. Організаційна д-ть – це процес, за доп якого керівник усуває невизначеність, безладдя, плутанину та конфлікти поміж людьми щодо роботи або повноважень і створює сер-ще придатне для їх спільної д-ті. Орг процес – це достатньо складний вид д-ті. Його складність полягає у необхідності вибору рішення з безлічі можливих альтернатив, кожна з яких не поступається решті з точки зору раціональності прийняття орг рішення.

Задачами орг.-ції є: 1)Формування стр-ри орг-ції, а також забезпечення її роботи всім необхідним. 2)Розподіл на частини і делегування виконання  заг упр задачі шляхом розподілу відповідальності і повноважень, а також встановлення взаємозв’язку між різними видами робіт. 3)Створення умов для фор-ня такої культури всередині орг-ї, яка хар-ється високою чуттєвістю до змін, НТП, єдиних для всіх працівників цінностей.

Мотивація - процес сполнукання працівників до високопродуктивної д-ті, шляхом використання наявних або створення нових мотивів (матеріальна,моральна, зміна та збагачення змісту праці).

Контроль - упр д-ть, задачою якої є кількісна та якісна хар-ка і облік результатів роботи орг.-ії. Це сис-ма спостереження і перевірки відповідності функ-ня під-ва встановленим стандартам та ін нормативам, прийнятим планам, програмам і оперативним упр-ням рішенням, встановленням відхилень від прийнятих принципів орг.-ії і ведення госп-ня. Контроль повинен бути: ефект-м, об’єктивним, дійовим, систематичним, глас-ним.

Зазначені функції м-ту виконуються  у певній послідовності, яка й  утворює поняття «цикл м-ту». =˃  Планування=˃ Орг-ція =˃Мотивація =˃  Контроль=˃

3. Охарактеризуйте менеджмент  як вид професійної діяльності (ознаки діяльності менеджера,  сфери та рівні м-ту, ролі менеджера  в організації).

М-т часто розглядають як вид  проф д-ті.

Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо - всі ці слова  позначають посади. Люди, які обіймають  ці посади можуть бути об’єднані заг  поняттям «менеджер», оскільки можна  визначити наст спільні для них ознаки д-ті: 1)менеджер керує роботою одного або кількох співробітників орг.-ції; 2)менеджер управляє частиною або всією орг.-цією, в якій він працює; 3)менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для ін співробітників орг.-ції. Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами д-ті орг.-ції. 

Будь-яку орг.-цію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв’язаних  у єдине ціле окремих елементів. Будь-яка орг.-ція одночасно є  і відкритою системою. Це означає, що вона може існувати  лише за умови  обміну речовиною, енергією та інф-цією з її зовн сер-щем. До осн компонентів  внутр сер-ща орг.-ції відносяться: вир-во, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники  тощо. Зовн сер-ще прямого впливу включає  постачальників, споживачів, конкурентів  та інших ек партнерів. Зовн сер-ще опосередкованого впливу включає: ек, соц, політико-правові, технологічні, екологічні, між нар та ін компоненти. Все це і є тими компонентами, з якими доводиться мати справу менеджеру. У відповідності до цього розрізняють наступні сфери м-ту: 1)виробн м-т; 2)Фін м-т; 3)упр-ня персоналом; 4)упр-ня дослідженнями та розробками; 5)фін облік; 6)маркетинг; 7)заг адміністрація.

Менеджер може: 1)керувати будь-якою з них (або її частиною); 2)керувати кількома одразу; 3)керувати всією орг.-цією в цілому.

В залежності від того, скількома  компонентами (сферами) орг.-ції управляє менеджер розрізняють три рівні м-ту: 1)Вищий, 2)Середній, 3)Нижчий

До вищого рівня відноситься невелика група осн керівників орг.-ції. Це президент (директор), віце-президенти (заступники), головний виконавчий директор. На цьому рівні формулюється місія та встановлюються орг цілі, визначається загальнокорпоративна стратегія та осн задачі щодо її реалізації, приймаються рішення щодо виходу на нові ринки, випуску нової пр.-ції, залучення інвестицій,  напрямків досліджень та розробок тощо.

Середній рівень є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів та процедур впровадження тих рішень, які були прийняті вищим керівництвом. Менеджери середнього рівня мають досить широку свободу дій щодо реалізації планів. До цього прошарку належать менеджери-керівники виробничих та функціональних підрозділів орг.-ції.

Менеджери нижчого  рівня координують д-ть операційних виконавців. До цієї категорії відносять керівників секторів, груп, майстрів, бригадирів тощо.

Вищі керівники організації  опрацьовують стратегію, середні розробляють  плани її реалізації, а нижчі - відповідають за конкретну роботу, яка виконується  у відповідності до цих планів.

Дослідження, проведені у 70-рр. Г.Мінцбергом, дозволили визначити ролі, які виконують менеджери в орг.-ції та класифікувати їх за трьома групами.

І.Міжособисті ролі: 1)Головний керівник – символічний голова, в обов’язки  якого входить виконання звичайних  дій керівника (прийом відвідувачів, участь у церемоніях тощо). 2)Лідер – відповідає за наймання, навчання та мотивацію робітників. 3)Пов’язуюча ланка – забезпечує зовн контакти (переписка, участь в нарадах на стороні тощо).

ІІ.Інформаційні ролі: 1)Той, хто приймає  інф-цію – розшукує і отримує  різну інф-цію (обробка пошти, особисті контакти, поїздки тощо). 2)Той, хто  розподіляє інф-цію – передає  отриману інф-ію членам орг.-ції. 3)Представник  – передає інф-цію для зовн контактів орг.-ції, діє як експерт.

ІІІ.Ролі пов’язані з прийняттям рішень: 1)Підприємець – шукає можливості для удосконалень, ініціює нове, забезпечує його реалізацію. 2)Той, хто усуває порушення – забезпечує коригування курсу дій у випадку виникнення відхилень від планів.  3)Той, хто розподіляє ресурси – розподіляє в межах своєї компетенції ресурси орг.-ції (розробка бюджетів). 4)Той, хто проводить переговори – представляє орг-цію на зовн переговорах.

Якості, необхідні успішному менеджеру: 1)технічні здібності (здатність кваліфіковано, професійно, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці, технічні прийоми конкр д-ті); 2)аналітичні здібності (здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або ін  ситуації, визначати як вони взаємодіють і які з них вимагають найбільшої уваги); 3)діагностичні здібності (здатність ставити діагноз проблем орг.-ції, тобто визначати їх симптоми та причини виникнення); 4)здатність взаємодіяти з людьми (налагоджувати контакти та будувати стосунки  із співробітниками); 5)концептуальні здібності (здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки в орг.-ції, бачити, яким чином можна скоординувати д-ть окр частин орг.-ції, аби досягти поставлених цілей найбільш продуктивним способом).

4.Охарактеризуйте основні  етапи розвитку науки упр-ня (від  класичної теорії до сучасних  напрямків).

Хоча орг.-ції як форма об’єднання людей для досягнення спільної мети існують не одне тисячоліття, але  до середини 19ст практично ніхто  не замислювався над тим, як управляти  нею системно. Ідея про те, що орг.-цією можна управляти на науковій основі почала формуватися саме у сер 19ст. Причиною тому були зміни, які внесла промислова революція у виробн процес та сер-ще функціонування орг.-цій. Остаточно  ідея упр-ня як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформувалася у  США.

На відміну від ін наук розвиток упр думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до сер 20ст) наука  упр-ня розвивалася одразу за кількома відносно самост напрямкам, кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах м-ту.

Можна виділити наст еволюцію: Ранні теорії м-ту:  1.Класична теорія: 1.1.Школа наукового упр-ня, 1.2.Адміністративна школа. 2.Неокласична (поведінкова) теорія: 2.1.Школа людських стосунків, 2.2.Школа організаційної  поведінки. 3.Кількісна теорія м-ту (школа науки упр-ня). Інтегровані (синтетичні) підходи до упр-ня: 1.Процесний підхід, 2.Системний, 3.Ситуаційний. Сучасні напрямки розвитку  науки упр-ня: 1.Глобалізація м-ту, 2.Об’єднання інтересів бізнесу, суспільства і людини, 3.Гуманізація упр-ня, 4.Посилення технократичного аспекту упр-ня

Наукове упр-ня було спрямовано на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.

Адміністративна школа (клас. теорія орг.-ції) опрацьовувала підходи до удосконалення упр-ня орг.-цією в цілому. Представники намагалися виділити заг хар-ки та закономірності упр-ня орг.-цією в цілому.

Школа людських відносин, представники якої досліджували переважно проблеми індивідуальної психології робітників організації.

Школа організаційної поведінки, представники якої концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

Кількісний підхід (школа науки управління). Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів.

Загальним для усіх ранніх теорій м-ту було те, що вони пропонували кожна свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності м-ту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.