Шпаргалка по "Менеджменту"

10. Дайте змістовну характеристику  основних етапів раціональної  технології прийняття рішень (діагноз  проблеми, накопичення інформації, опрацювання альтернатив, оцінка  альтернатив, прийняття рішень).

Спрощена модель раціональної технології прийняття рішень: діагноз проблеми → накопичення інформації з проблеми → розробка альтернативних варіантів→ оцінка альтернативних варіантів→ прийняття рішення.

1.Діагноз проблеми включає наст підетапи: 1)виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення та відбиття у будь-якій формі протиріччя поміж змінами у сер-щі функціонування орг.-ції та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети); 2)встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації); 3)ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на закладі яких  буде проводитись оцінка вирішення пробл. ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2.Накопичення інф-ії про проблему означає збирання й обробку відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інф-ції про неї. Якість інформ. матеріалів оцінюється за доп критеріїв: 1)об’єктивність –критерій, який поєднує у собі *повноту інф-ції (визначається наявністю відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення); *точность інф-ії (ступінь відповідності інф-ції оригіналу); *несуперечливості інф-ції (окремі частини однієї і тієї самої інф-ії не мають суперечити одна одній); *переконливості інф-ції (доведеність інф-ції, яка примушує вірити у її достовірність); 2)лаконічність – це стислість та чіткість викладення інф-ції (досягається за рахунок високої згорнутості інф-ії без втрати її необхідної повноти); 3)актуальність –відповідність інф-ії об’єктивним інформ потребам; 4)своєчасність –здатність задовольняти інформ потребу у прийнятний для виконання строк; 5)комунікативність – властивість інф-ії бути зрозумілою для того, кому вона адресована.

3.Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можл. варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. Складність упр-ня і полягає в опрацюванні щонайповнішої сукупності альтернатив, яка містить всі допустимі варіанти дій для досягнення встановленої мети. З ін боку, збільшення к-ті альтернатив ускладнює, збільшує вартість і розтягує у часі процес прийняття рішень. Тому обгрунтоване зменшення к-ті альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень. В процесі розробки альтернатив з метою обмеження їх к-ті необхідно враховувати наст вимоги до них: *взаємовиключність альтернатив – однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну; *забезпечення однакових умов опису альтернатив.

4.Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями: 1)реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовн обставин, не залежних від самої орг.-ції. Зовн чинники часто обмежують к-ть прийнятних альтернатив. 2)відповідність ресурсам, які має у своєму розпорядженні орг-ція; 3)прийнятність наслідків реалізації альтернативи. Реалізація альтернативи призводить до наслідків як пов’язаних, так і не пов’язаних з досягненням встановленої мети. Якщо в процесі прийняття рішення не прийматимуться до уваги такі наслідки, можна отримати результат, який повністю нейтралізує очікуваний ефект. Тому в процесі виявлення можливих наслідків реалізації кожної альтернативи необхідно враховувати: *не тільки основні (пов’язані з досягненням мети), але і побічні результати; *не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.

5.Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на закладі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми. При цьому слід зауважити, що на етапі прийняття рішення суб’єкт управління має доповнити результат формалізованого аналізу (найкращий варіант) неформальними знаннями про об’єкт управління. Ці знання випливають з досвіду та інтуіції суб’єкта упр-ня.

11. Опишіть послідовність  оцінки альтернативних варіантів  в процесі прийняття управлінських  рішень.

Оцінка альтернат. варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями: 1)реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовн обставин, не залежних від самої орг.-ції. Зовн. чинники часто обмежують к-ть прийнятних альтернатив. До таких, зокрема, відносяться: юридичні обмеження; можливості існуючих технологій; моральні та етичні норми тощо; 2)відповідність ресурсам, які має у своєму розпорядженні орг-ція; 3)прийнятність наслідків реалізації альтернативи. Результат реалізації альтернативи у заг. випадку – це багатомірне явище. Реалізація альтернативи призводить до наслідків як пов’язаних, так і не пов’язаних з досягненням встановленої мети. Якщо в процесі прийняття рішення не прийматимуться до уваги такі наслідки, можна отримати результат, який повністю нейтралізує очікуваний ефект. Тому в процесі виявлення можливих наслідків реалізації кожної альтернативи необхідно враховувати: *не тільки основні (пов’язані з досягненням мети), але і побічні результати; *не тільки безпосередній період реалізації альтернативи, але і майбутні періоди.

Послідовність оцінки альтернативних варіантів у процесі прийняття  рішень: 1.Чи є альтернатива реалістичною? 2. Чи відповідає вона можливостям організації? 3.Чи є прийнятними наслідки її реалізації? 4.Зберігається для розгляду. Якщо відповідь  “Ні” – варіант виключається, якщо “Так” – переходимо до наступного пункту.

12. Наведіть класифікацію  методів творчого пошуку альтернативних  варіантів. Дайте стислу сутнісну  характеристику найважливіших з  них. 

Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук  альтернативних варіантів. В упр  практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи: 1)методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації); 2)методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей,  метод колективного блокноту); 3)методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «підказаного», н-д, технічною, ек або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.

Метод інверсії - специфічний метод, що передбачає такі підходи до пошуку варіантів: перевернути звичайне рішення «догори ногами»; вивернути на виворот;  поміняти місцями тощо.

Метод ідеалізації базується на пошуку альтернативи шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на нові варіанти дій.

Метод «мозкового штурму» зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом, н-д, проведення дискусії. Аби “мозковий штурм” не перетворився на звичайну нараду слід дотримуватись певних правил: *не дозволяється критицизм і негативні коментарі щодо висловлювань учасників; *ідеї та пропозиції, що висуваються, не засуджуються; *заохочується вільне творче мислення; *забезпечується висування якомога більшої к-ті ідей; *заохочується комбінування ідей, розвиток однієї ідеї на закладі ін тощо.

Метод “Конференція ідей”. Відрізняється від методу «мозк штурму» тим, що допускає доброзичливу критику у формі реплік або коментарів. Вважається, що така критика може підвищити цінність ідей, що висуваються. Всі висунуті ідеї фіксуються в протоколі анонімно. Не рекомендується залучати до “конференції ідей” осіб, які скептично налаштовані щодо можливостей вирішення даної проблеми.

Метод “Колективного  блокноту” поєднує індивідуальне незалежне висування ідей з колективною її оцінкою. При цьому кожний учасник групи отримує блокнот, у якому викладена сутність вирішуваної проблеми. Впродовж певного періоду часу (2 тижні) кожний учасник групи записує до блокноту власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інф-ії. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.

Метод контрольних  запитань полягає у стимулюванні пошуку ідей за доп універсальних запитань. На практиці часто використовується перелік універсальних запитань, складений Алексом Осборном: *яке нове застосування об’єкту можна запропонувати? *які модифікації об’єкту можливі, якщо його обертати, скручувати, змінювати функції, колір, форму тощо? *що можна на об’єкті збільшити (зменшити): розміри, міцність, к-ть елементів тощо? *що можна на об’єкті замінити і т.д.?

Метод фокальних об’єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що удосконалюється. Внаслідок цього можливо отримати нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми удосконалення даного об’єкта. Метод фокальних об’єктів реалізується у такій послідовності: а)вибирається фокальний об’єкт та встановлюється мета його удосконалення; б)навмання вибирається декілька випадкових об’єктів; в)складаються списки ознак випадкових об’єктів; г)ознаки випадкових об’єктів приєднуються до фокального об’єкту; д)отримані сполучення розвиваються шляхом вільних асоціацій; ж)отримані варіанти оцінюються та відбираються раціональні рішення.

Метод морфологічного аналізу грунтується на застосуванні комбінаторики, тобто на системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які випливають із закономірностей побудови (морфології) об'єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомі, так і нові, незвичайні варіанти.  Шляхом комбінування варіантів можна отримати рішення, декілька з яких може мати практичний інтерес.

13. Класифікуйте методи  обґрунтування управлінських рішень  за критерієм ступеня невизначеності  інформації про ситуацію прийняття  рішення. Дайте стислу характеристику  аналітичних, статистичних і теоретико-ігрових  методів.

У сучасній літературі з теорії прийняття рішень існують різні підходи щодо класифікації методів обгрунтування управлінських  рішень. Відповідно до цього способу  всі методи обґрунтування управлінських  рішень поділяються на кількісні  та якісні. Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити. Якісні методи використовують тоді, коли фактори, що визначають прийняття рішення не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному вимірюванню. До якісних методів належать в основному експертні методи.

Кількісні методи залежно від характеру  інформації, яку має особа, яка  приймає рішення, поділяються на: 1)методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності інф-ії про  ситуацію прийняття рішення (аналітичні методи та частково методи мат програмування); 2)методи, що застосовуються в умовах імовірнісної визначеності інф-ії про  ситуацію прийняття рішення (статистичні  методи та частково методи мат програмування); 3)методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішення (теоретико-ігрові методи, які залежно від того, що спричиняє невизначеність ситуації: об’єктивні обставини або свідомі  дії противника, поділяються на методи теорії статистичних рішень та методи теорії ігор).

Аналітичні  методи хар-ються тим, що встановлюють аналітичні (функціональні) залежності між умовами вирішення задачі (факторами) та її результатами (прийнятим рішенням). До аналітичних належить широка група методів ек аналізу д-ті фірми (н-д, побудова рівняння беззбитковості і знаходження точки беззбитковості).

Статистичні методи ґрунтуються на збиранні та обробці стат матеріалів. Характерною рисою цих методів є врахування випадкових впливів та відхилень. Стат методи включають методи теорії ймовірностей та мат статистики. В упр-ні широко використовують наст з цієї групи методів: кореляційно-регресійний аналіз; дисперсний аналіз; факторний аналіз; кластерний аналіз; методи статистичного контролю якості і надійності та ін.

Методи теорії статистичних рішень використовуються, коли невизначеність ситуації обумовлена об'єктивними обставинами, які або невідомі, або носять випадковий характер.

Теорія ігор використовується у випадках, коли невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного супротивника. Теорія ігор - це розділ прикладної математики, який вивчає моделі і методи прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту. Під конфліктом розуміється така ситуація, в якій зіштовхуються інтереси двох або більше сторін, що переслідують різні (найчастіше суперечні) цілі. При цьому кожне рішення має прийматися в розрахунку на розумного противника, який намагається зашкодити другому учаснику гри досягти успіху.

З метою дослідження конфліктної  ситуації будують її формалізовану  спрощену модель. Аби побудувати таку модель необхідно чітко описати  конфлікт, тобто: 1)уточнити кількість  учасників (учасники або сторони  конфлікту називаються гравцями); 2)вказати на всі можливі способи (правила) дій для гравців, які  називаються стратегіями гравців; 3)розрахувати, якими будуть результати гри, якщо кожний гравець вибере певну  стратегію (тобто з’ясувати виграші  або програші гравців).

Осн задача теорії ігор: визначити, яку стратегію має застосувати розумний гравець у конфлікті з розумним противником, аби гарантувати кожному з них виграш при чому так, що відхилення будь-якого з гравців від оптимальної стратегії може тільки зменшити його виграш .

14.Дайте сутнісну характеристику  метода “дерево рішень” як  інструмента обґрунтування управлінських  рішень (побудова дерева, складові  графіка, критерій вибору оптимального  варіанту, ситуації практичного  застосування).

Метод дерева рішень передбачає графічну побудову різних варіантів дій, які можуть бути здійснені для вирішення існуючої проблеми (рис. 4.2).