Стратегічное управлінне підприємством

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..........3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні  аспекти стратегічного управління підприємством ………………………………………………………………........5

1.1. Поняття і сутність стратегічного управління………………………………5

1.2. Методика проведення аналізу стратегічного розвитку підприємства…..11

1.3.     Розробка стратегій  функціональних підсистем………………………...17

РОЗДІЛ 2. Аналіз стратегічного управління підприємством ПАТ «ЖЛК – Україна»……………………………………………………………..……………21

2.1 Загальна характеристика виробничо-господарської діяльност

 ПАТ «ЖЛК – Україна»………………………..………………………………..21

2.2 Аналіз результатів використання  методів стратегічного управління  підприємством…………………………………………………………………...32

РОЗДІЛ 3. Обґрунтування основних шляхів покращення стратегічного управління ПАТ «ЖЛК – Україна»…………………………………………….43

3.1 Напрями виправлення недоліків  в здійсненні процесу стратегічного  управління підприємством……………………………………………………...43

3.2 Н напрямки стратегічого розвитку ПАТ «ЖЛК – Україна»……………...48

ВИСНОВК……………………………………………………………………….53

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….55

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки  України є створення умов ефективного  і динамічного переходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливою є реорганізація надмірної концентрації і монополізації виробництва, удосконалювання організаційних і структурних відносин, перегляд застарілих командних економічних зв'язків і методів керування.

У цих умовах особливої  гостроти набуває необхідність розвитку підприємницької активності, діяльність підприємств і організацій, спрямованих на споживача, і кінцевий результат – прибуток.

Стратегія підприємства є основою стратегічного планування, за допомогою якого на підприємстві зважується комплекс проблем, пов’язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитку маркетингу, удосконалюванням структури керування підприємством, своєчасною і якісною підготовкою і перепідготовкою кадрів.

Стратегічне управління - це процес розробки стратегій і  управління організацією для успішної її реалізації. Організації і керівники, які мислять стратегічно, дивляться  вперед і визначають напрямок, в  якому вони хочуть рухатися. Не дивлячись  на свою впевненість, що бізнес, як і керівники, повинен працювати добре і прямо зараз, щоб добре розвиватися в майбутньому, їх цікавить більш широкий спектр проблем, з якими вони зустрічаються, і загальний напрямок, в якому вони повинні рухатися, щоб вирішувати ці проблеми.[3.]

Стратегічне управління здійснюється в контексті місії  організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити  взаємозв’язок місії з основними  цілями організації в умовах змінного економічного середовища. Стратегічне управління стосується й цілей, і засобів. В площині цілей воно вимальовує загальні контури майбутнього організації; в якості засобів - показує, як ця ціль повинна досягатися. Отже, стратегічне управління - це прогнозне управління, пов’язане з розробкою і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує організація. Стратегічне управління повинне суміщатися з практикою поточного управління. Завжди необхідно пам’ятати, що стратегія це засіб для створення додаткової вартості.

Метою курсової роботи є:

- висвітлення актуальних теоретичних і практичних питань стратегічного управління підприємством;

- оцінка виробничо-господарської  діяльності ПАТ «ЖЛК – Україна» та аналіз ефективності методів стратегічного управління підприємством;

- обґрунтування основних  шляхів підвищення ефективності використання методів стратегічного управління підприємством ПАТ «ЖЛК – Україна».

Основні завдання даного дослідження:

1. Розкрити сутність стратегічного управління підприємством;

2. Оцінити слабкі і сильні сторони ;

3.Визначити можливості та загрози у внутрішньому та зовнішньому середовищі;

4. Проаналізувати процес реалізації стратегії за допомогою видів стратегій.

Об’єктом цього дослідження є ПАТ «ЖЛК – Україна», який як і інші підприємства країни в сучасних умовах, повинні вміти виробляти конкурентоспроможну продукцію і бути готовим до ефективної роботи в режимі ринкових відносин.

Предметом дослідження є методи стратегічного управління підприємства, як цілісного господарюючого елемента, вплив економічних факторів як на мікро- так і на макрорівнях на специфіку вибору стратегій та результати та результати попередніх прийнятих стратегічних рішень.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні  аспекти стратегічного управління підприємством

1.1 Поняття  та сутність стратегічного управління

Стратегія – це специфічний управлінський план дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей. Вона визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких, конкурентних та функціональних заходів i дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного стану.

Для розробки стратегії  кожне підприємство має усвiдомити такі важливi елементи своєї дiяльностi: місiю, конкурентнi переваги, особливості організації бізнесу, ринки збуту, де діє фірма, продукцію, ресурси, структуру, виробничу програму, організаційну культуру.

Процес стратегічного  управління підприємством досліджувало багато вiтчизняних і зарубiжних вчених-економiстiв, зокрема: Ансофф І., Скібіцький О.М., Василенко В.О., Шершньова  З.Є., Нємцов В.Д., Забродська Л.Д., Міщенко А.П., Мізюк Б.М., Пономаренко В.С.

Дослідження пiдходiв  до визначення стратегiї вказує на ототожнення  понять “cтратегiя” i “стратегiчне  управлiння”, оскiльки, посилаючись  на розглянутi вище погляди авторiв, вони стратегiю визначають як комплексний  план, правила, прийоми, процедури, що є основою реалізацiї стратегiї, тобто процесом управлiння з досягнення стратегiчних цілей у будь-якiй сферi дiяльностi господарюючого суб’єкта. У бiльшостi випадкiв термiн “стратегiя” ототожнюється з планом перспективних дiй, спрямованих на досягнення якiсно нових цiлей i дiй.[11.]

Термiн «стратегiчне управлiння» введено у вжиток на межі 60-70 рокiв ХХ ст. для пiдкреслення рiзницi мiж поточним управлiнням на рiвнi виробництва (торговельно-технологiчного процесу) і керівництвом, що здiйснюється на вищому рiвнi управлiння фiрмою.

Відомо, що будь-який тип  управління базується на відповідній  концепції.

Концепція управління – це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток підприємства.

Вихідною ідеєю, що відображає сутність концепції стратегічного управління, є ідея необхідності врахування взаємозв’язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначенні цілей підприємства. Стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для реалізації стратегій необхідно, щоб усе підприємство функціонувало у стратегічному режимі. Виходячи із сказаного, можна дати наступне визначення стратегічного управління, де б найбільш яскраво була розкрита сутність концепції стратегічного управління.

Стратегічне управління – це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їx з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їx у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій.[5.]

Стратегічне управління являє собою процес, за допомогою  якого менеджери здійснюють довгострокове  керівництво організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розроблюють  стратегії для досягнення цих  цілей, враховуючи вci релевантні (найсуттєвіші зовнішні та внyтрішні умови), а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, які постійно розвиваються i змінюються.[14.]

Концепція стратегічного  управління лежить в основі стратегічного  мислення i знаходить вираз у наступних характерних рисах її застосування:

1.   Базується на  певному поєднанні теорії: системному, ситуаційному та цільовому підходах  до діяльності підприємства, що  трактується як відкрита соціально-економічна  система. Використання тільки  однієї iз зазначених засад не дає можливості досягти потрібних результатів – розвитку підприємства у довгостроковій перспективi.

2.   Opiєнтує на  вивчення умов, в яких функціонує  підприємство. Це дозволяє створювати  адекватні цим умовам системи  стратегічного управління, що будуть відрізнятись одна від одної залежно від особливостей підприємства та характеристик зовнішнього середовища.

3.   Концентрує увагу  на необхідності збору та застосування  баз стратегічної інформації. Аналіз, інтерпретація та застосування  інформації для прийняття стратегічних рішень дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації.

4.   Дозволяє прогнозувати  наслідки рішень, що приймаються,  впливаючи на ситуацію шляхом  відповідного розподілу pecypciв, встановлення ефективних зв’язків та формування стратегічної поведінки персоналу.

5.   Передбачає застосування  певних інструментів та методів  розвитку підприємств (цілей,  “дерева цілей”, стратегій, “стратегічного  набору”, стратегічних планів i програм, стратегічного планування та контролю тощо).[16.]

Характерні риси системи  стратегічного управління певного  підприємства залежать від взаємодії  таких чинників:

·     галузевої  належності;

·     pозмірів  підприємства (залежно від галузевих  особливостей);

·     типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації;

·     характеристик  виробничого потенціалу;

·     наявності (вiдcyтнocтi) науково-технічного потенціалу;

·     рівня  розвитку управління;

·     рівня  кваліфікації персоналу тощо.

І. Ансофф видiляє два  види управлiння: стратегічний i оперативний. Дiяльнiсть зі стратегiчного управління пов’язана з постановкою цiлей i завдань органiзації і з підтримкою продуктивних вэаємин мiж органiзацiєю та її бізнес-середовищем, що дозволяють їй досягти своїх цiлей, відповiдають її внутрiшнiм можливостям i дозволяють залишатися сприйнятливою до зовнішніх викликів.[19.].

Стратегiчне управлiння  спрямоване на створення конкурентних переваг підприємства і утвердження  ефективної стратегічної позиції, що забезпечать майбутню життєздатнiсть організацiї в мiнливих умовах.

Призначення оперативного управлiння – використовувати вже існуючу стратегiчну позицію організації для досягнення конкретних тактичних цiлей. На підприємстві менеджери, якi займаються стратегiєю, забезпечують постiйний потенцiал прибутковостi організації, а менеджери, якi займаються поточними операціями, вiдповiдають за перетворення потенціалу в реальний прибуток. Кiнцевим результатом дiяльностi системи оперативного менеджменту є постачання товарiв (послуг) споживачам за конкретнi ціни.  

Вiдповiдно до класичних  уявлень стратегiчний процес розробки і реалiзації стратегії включає такi кроки:

- пiсля аналiзу господарських  тенденцій, проблем, інвентаризації  можливостей i оцiнки компетенції з підвищення вартостi пiдприємства, а також аналiзу зовнiшнього середовища i формулювання мiсiї i цiлей визначаються стратегічна проблема i потреба у стратегiчних діях;

- аналiзуються стратегiчнi альтернативи, на основі яких  можна вирiшити стратегiчну проблему, визначається їхня ефективність;

- аналiз стратегiчних альтернатив  дозволяє вибрати одну (або декiлъка) стратегiю, вiдповiдну цiльовим  настановам підприємства;

- формується стратегiчний план, що звичайно складається з  програм, проектiв, бюджетів і органiзацiйно-технологiчних i контрольних заходiв;

- проводиться оцiнка  вiдповiдностi обраної стратегії  до структури управління органiзацiєю й органiзаційної культури.[19.]

Виділяють такі основні  особливостi стратегічного управлiння:

1. Стратегiчне управлiння не може дати точного i детального опису стану підприємства та його положення у бiзнес-середовищi – це сукупність якiсних характеристик підриємства, що стосується майбутнього стану, його положення в конкурентному середовищi, потенцiалу необхiдного для виживання.

2. Система стратегiчного управлiння  – це певна фiлософiя чи iдеологiя  бiзнесу i менеджменту, що не  повинна зводитися до набору  формалiзованих правил, процедур  і схем. При розробцi стратегії  необхiдне поєднання інтуїції  і мистецтва, високого професiоналiзму і творчостi менеджерiв і залучення всiх працiвникiв до реалiзацiї стратегії.

З. Для впровадження системи стратегiчного  управлiння необхiднi великі витрати  часу і ресурсiв, потрібно також створити спецiальний пiдроздiл, що буде вiдповiдати на всi питання, пов’язані зi стратегiчним аналiзом i постiйним монiторингом зовнішнього середовища, розробкою i виконанням стратегiї.

4. У ринкових умовах помилки  при виборi стратегiї не можна  виправити жодними ефективними  прийомами оперативного менеджменту, що призводить до поразки в конкурентнiй боротьбі.[8.]