Усовершенствование методов организации производства продукции (на примере ОАО "Точмаш")

На основі приведених даних таблиць, а також використовуючи Форму № 11-ОЗ і інші документи, розраховуються основні показники, що характеризують характер руху основних фондів та інші:

• коефіцієнт вибуття основних фондів дорівнює відношенню вартості вибулих основних фондів до вартості основних фондів на початок аналізованого періоду (К_вв);
• коефіцієнт відновлення основних фондів дорівнює відношенню вартості знову введених основних фондів до вартості основних фондів на кінець аналізованого періоду (К_вв);
• коефіцієнт приросту основних фондів (К_пр):

К_пр = (Ф_вв – Ф_вб)/ Ф_к*100,    (2.1)

де  Ф_вв і Ф_вб – вартість основних фондів відповідно введених і вибулих за звітній період;

Ф_к – вартість основних фондів на кінець звітного періоду.

У табл. 4.4. представлені результати аналізу  руху основних фондів.

 

Таблиця 2.8

Аналіз руху основних фондів

 

Найменування показника	2004	2005	Відхилення
Коефіцієнт вибуття	0,15	0,16	0,01
Коефіцієнт відновлення	0,03	0,05	0,02
Коефіцієнт приросту	-14,55	-8,6	5,95

 

Одним з найбільш важливих показників, що характеризують ефективність використання основних фондів є:

1. Фондовіддача – відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості основних фондів;
2. Фондоємність – відношення середньорічної вартості основних фондів до вартості товарної продукції;
3. Рентабельність основних фондів – відношення прибутку від реалізації продукції до середньорічної вартості основних фондів[1,2].

 

Таблиця 2.9

Аналіз використання основних фондів

 

Показники	2004	2005	Відхилення, (+,-)
Фондовіддача	0,86	0,43	-0,44
Фондоємкість	1,16	2,33	1,18
Рентабельність ОФ	1,43	2,68	1,25

 

Рентабельність використання основних фондів поліпшилась і склала 1,25.

 

3. Використання трудових ресурсів

 

 

Для характеристики руху робочої сили розраховуються й аналізуються приведені  нижче показники.

1. Коефіцієнт обороту по прийому:

,                                                                                     (2.2)

де  , - чисельність прийнятих працівників і середньооблікова чисельність працівників відповідно;

2. Коефіцієнт обороту  по вибуттю:

,                                                                                        (2.3)

де  - чисельність вибулих працівників;

3. Коефіцієнт плинності кадрів:

- коефіцієнт плинності кадрів  через скорочення штату:

,                                                                                     (2.4)

де  - чисельність вибулих працівників;

- коефіцієнт плинності  кадрів, що звільнилися за власним  бажанням, у святи з порушенням  трудової дисципліни і невідповідністю  службовому положенню:

                                                                                        (2.5)

де  - чисельність працівників звільнених за власним бажанням, у святи з порушенням трудової дисципліни і невідповідністю службовому положенню.

Аналіз руху робочої  сили був проведений на основі форми №3-ПВ (термінова-квартальна) „Звіт про використання робочого часу” за 2004 та 2005 роки. Результати аналізу представлені у табл. 2.10.

 

Таблиця 2.10

Аналіз руху робочої  сили

№ п/п	Показник	Од. виміру	2004	2005	Відхилення
					абсолют	віднос.%
1	Середньооблікова чисельність штатних робітників	чол.	2863	2187	-676	-23,6
2	Прийнято робітників	чол.	323	251	-72	-22,2
3	Вибуло працівників	чол.	1000	1235	-235	-23,5
3.1	З причин скорочення штатів	чол.	105	193	-87	-82,8
3.2	За власним бажанням і через порушення трудової дисципліни	чол.	661	798	137	20,7

 

Як видно з таблиці, стан робочої  сили в 2005 році значно погіршився у  порівнянні з 2004 роком. Середньооблікова чисельність штатних робітників зменшилась на 23,6 %. Прийнятих працівників  стало менше – на 22,2 %. Кількість вибулих працівників зменшилася на 23,5 %.

Узагальнюючу характеристику використання трудових ресурсів дає  продуктивність праці. Можна знайти її як виробка (В):

В=ТП/Чс      (2.6)

де ТП – обсяг виробленої продукції;

Чс – середня чисельність.

Інша формула виражає трудомісткість (ТМ):

ТМ=ФРЧ/ТП     (2.7)

де ФРЧ – фонд робочого часу, людино-години[3].

 

4. Витрати на виробництво

 

Калькулювання – розрахунок собівартості одиниці продукції, кінцевим результатом  якого є складання калькуляцій, тобто документа, в якому представлені всі витрати на виробництво та реалізацію одиниці конкретного виду продукції в розрізі калькуляційних статей.

Розрізняють планову, нормативну, кошторисну і звітну калькуляції.

Планова калькуляція  являє собою оптимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, що передбачаються на плановий період.

Нормативна калькуляція  обчисляється на основі чинних на початок  місяця норм матеріальних і трудових витрат, квартальних кошторисів по управління та обслуговуванню виробництва.

Кошторисні калькуляції  розраховуються при конструюванні  нових виробів, на які відсутні норми  витрат і призначені для відображення можливого рівня витрат на продукцію, що випускається вперше на підприємстві.

Звітна калькуляція  відображає сукупність усіх витрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції, що фактично склалися на підприємстві, і використовується для контролю за виконанням планових завдань, зниженням собівартості по конкретних видах продукції, служить базою для аналізу рівня і динаміки собівартості продукції.

Перелік і склад статей калькулювання собівартості продукції  може бути різним залежно від виду діяльності, особливостей організаційної та виробничої структури підприємства і визначається підприємством самостійно. На ВАТ «Точмаш» застосовується таке типове групування витрат за статтями калькуляції:

• сировина і матеріали, у т.ч. основні і допоміжні;
• паливо та енергія на технологічні цілі;
• заробітна плата виробничих робітників;
• відрахування на соціальні заходи;
• утримання та експлуатація обладнання;
• загальновиробничі витрати;
• загальногосподарські витрати;
• витрати на збут, адміністративні та інші операційні витрати.

На ВАТ “Точмаш” комплексне виробництво, з одного виду сировини в одному технологічному процесі одержують  кілька різновидів продукції, тому використовується кілька методів визначення собівартості одиниці виробу.

Для складання планових калькуляцій собівартості продукції на ВАТ “Точмаш”   попередньо складаються кошториси комплексних витрат, зокрема: витрат на виробництво по допоміжних цехах, витрат по утриманню і експлуатації обладнання, загальновиробничих витрат змінного і постійного складу, витрат на збут та адміністративних витрат. У першу чергу розраховуються кошториси для допоміжних цехів, оскільки їх послуги розподіляються між цехами основного виробництва та іншими структурними підрозділами і знаходять своє відображення в усіх інших кошторисах витрат.

Планування собівартості продукції допоміжних цехів включає: розробку кошторису витрат по кожному  цеху і зведеного – по всіх цехах; калькулювання собівартості одиниці продукції або послуг допоміжних цехів та розподіл їх загальної суми витрат між іншими цехами.

Кошторис витрат по утриманню  і експлуатації обладнання може включати наступні статті витрат: амортизацію, поточний ремонт та експлуатацію обладнання і транспортних засобів, витрати на інструмент, інші витрати.

Кошторис загальновиробничих витрат включає, як правило, наступні статті: оплату праці апарату управління цехами, орендну плату за використання основних фондів загально цехового призначення, удосконалення технології та організації виробництва, інші витрати

Кошторис загальногосподарських  витрат за економічним змістом включає  два попередніх, але відрізняється  від них місцем утворення, масштабами, більш широкою номенклатурою і включає витрати на: утримання загальногосподарського персоналу, здійснення технологічного контролю, утримання виробничих приміщень, охорону праці і навколишнього середовища, удосконалення технології та організації виробництва тощо.

До адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат відносять витрати, які пов’язані  з управлінням підприємства та реалізацією продукції.

У кошторисі витрат на виробництво продукції визначається повний обсяг усіх витрат, необхідних для забезпечення роботи підприємства у плановому періоді, і включаються всі витрати основного й допоміжного виробництва як на випуск та реалізацію продукції, так і на послуги стороннім організаціям, зокрема капітальне будівництво, капітальний ремонт будівель і споруд, що не включаються до складу товарної продукції.

Планування  зниження собівартості продукції

Основними шляхами зниження собівартості продукції на ВАТ “Точмаш” є  скорочення тих витрат, які мають  найбільшу питому вагу в її структурі.

Факторами зниження собівартості продукції є: підвищення технічного рівня виробництва; удосконалення організації виробництва і праці; зміна структури й обсягу виробництва; галузеві , ринкові та інші фактори.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті витрати, за рахунок  економії яких відбувається її зменшення.

Зниження собівартості товарної продукції  здійснюється шляхом розрахунку зниження витрат на 1 грн. товарної продукції  по факторним методом.

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами  на ВАТ “Точмаш” здійснюють у такій послідовності:

1. Визначають витрати на 1 грн. товарної продукції у базовому періоді:

        

 В 1грн. ТПб = Стпб / Qтпб                          (2.8)

де Стпб – собівартість товарної продукції у базовому періоді, грн.;

Qтпб – обсяг товарної продукції  у базовому періоді, грн.

 

2. Визначають вихідну собівартість ТП у плановому періоді:

 

Свих = В 1грнТПб * Qтппл         (2.9)

Де Qтппл – плановий обсяг  товарної продукції, грн.

3. Визначають економію витрат за техніко – економічними факторами методом прямого розрахунку.
4. Визначають планову собівартість товарної продукції

Стппл = Свих + Еі         (2.10)

де Еі – економія витрат за техніко  – економічними факторами, грн.

5. Визначають рівень  витрат на 1 грн. ТП в плановому  періоді:

    В 1грн. ТПпл = Стппл / Qтппл.      (2.11)

6. Розраховується відсоток  зниження витрат на 1грн. ТП  в плановому році у порівнянні  з базовим.

 

5. Показники ефективності виробництва

 

 

Впровадження нового обладнання чи технології на окремому робочому місці  впливає на загальні показники ефективності господарювання підприємства як у плановому році так і протягом усього розрахункового періоду його експлуатації. Таке впровадження на ВАТ «Точмаш»  уплинуло на:

• виторг від реалізації продукції;
• окремі елементи, статті й у цілому на собівартість і поточні витрати підприємства;
• нагромадження амортизаційного фонду;
• інвестиційні витрати;