Детінізація економіки в трансформаційних суспільствах

Для протидії тіньовій економічній  діяльності та її локалізації доцільно було б розробити спеціальну комплексну програму, в основі якої мають бути глибока лібералізація та оптимізація економічного режиму, впровадження тільки об'єктивно примусових обмежень і вимог з боку держави. При цьому лібералізація включає лібералізацію податку, кредиту, заробітної плати, цін, економічної та зовнішньоекономічної діяльності [20].

Слід зазначити, що серйозна і обгрунтована наукова база для аналізу і  прогнозування тіньової економіки  в Україні на даний момент не склалася. Головна причина збільшення масштабів «тіньової» економіки – «погані» закони, які штучно гальмують розвиток ділової активності і примушують добросовісних громадян перетворюватись в «тіньовиків». Пропонують стратегію боротьби з «тіньовою економікою» – ліквідація бюрократичних перепон, поетапна лібералізація господарської діяльності (спрощення правил реєстрації фірм, підприємств, установ, організацій), зниження податків, скорочення кількості регулюючих законів та контролюючих органів) [22, 77].

В нашій країні всіма проявами «тіньової  економіки» займається низка державних органів, а саме: Верховна Рада України; структури, що підпорядковуються Президентові України; Кабінет Міністрів України; органи державних інституцій судової справи; СБУ, МВС та ін. Практично всі державні відомства, як на міському так і на регіональному рівнях тією чи іншою мірою зачіпає проблема «тіньової економіки». При цьому існує неузгодженість у діючих відомствах, інколи дублювання управлінських функцій, а отже, дозволяє «тіньовикам» продовжувати та розвивати свою злочинну діяльність [22, 79].

Історичний досвід свідчить, що тіньова  економіка є складовою частиною господарського механізму. Однак саме на державі лежить відповідальність за те, що вона розростається деколи до значних масштабів. Держава несе велику відповідальність за масштаби вимушеної тіньової економіки. Непродумана соціально-економічна політика заганяє в тінь багатьох господарюючих суб’єктів [21, 26].

В цілому ступінь відповідальності держави за масштаби тіньової економіки  і завдається нею збиток може бути оцінена за наступними напрямками: порушення самою державою правових норм, морально-етичних принципів суспільства (правової та етичний свавілля); тіньові змови держави та її представників з олігархами, які суперечать інтересам суспільства; корупція державних чиновників, перетворення державних інститутів у систему, яку можна визначити як корумповану державу; непрофесіоналізм державних політиків та їхні суб'єктивні помилки і прорахунки в економічній політиці, мають наслідком розвиток вимушеної позалегальних економіки. Особливого значення набуває роль держави в процесах розвитку та трансформації, які переживають багато менш розвинені країни і країни з перехідною економікою. Ускладнення функцій держави пов'язане з розвитком різноманітних спільних дій держави, приватного бізнесу, громадянського суспільства на всіх рівнях регулювання – макроекономічному, мезоекономіческом (регіональному і галузевому), а також на мікроекономічному. Виникла складна система інституційних взаємин: консультативні ради, комісії, конференції і т.п. Все це пред'являє жорсткі і різносторонні вимоги до апарату державного управління, якості прийнятих рішень, рівню роботи регулюючих органів, кваліфікації, професіоналізму і компетентності державних чиновників, їх сприйнятливості до інновацій [21, 28-29].

Можна виділити кілька основних напрямів державного впливу на тіньову економіку:

1. державна стратегія соціально-економічного розвитку країни визначає основні параметри національної господарської моделі. Ця модель є системою, у рамках якої буде функціонувати тіньова економіка. Важливими елементами державної стратегії соціально-економічного розвитку стосовно тіньовій економіці є: мінімізація тіньової економіки – одна із стратегічних цілей; формування основних макроекономічних параметрів національної економіки на основі добросовісної  конкуренції; ефективне  антимонопольне регулювання; фіксація гранично допустимих масштабів тіньової економіки.

2. господарське законодавство окреслює поле легітимною підприємницької діяльності. Воно створює певні стимули для розвитку добросовісної господарської практики і має на увазі санкції за порушення існуючих норм. Важливими елементами господарського законодавства є: прийнятний рівень податків і митних зборів; прозорість фінансової діяльності господарюючих суб'єктів; спрощені форми реєстрації та звітності; відповідальність банків перед вкладниками [21, 29].

3. соціальна політика спрямована на підвищення життєвого рівня громадян та підтримку незаможних шарів, що дозволяє звузити живильне середовище для тіньової економіки. Важливими елементами соціальної політики держави є: формування соціальної держави; встановлення гідного прожиткового мінімуму; недопущення глибокої соціальної диференціації суспільства; мінімізація тіньових операцій у системі трудових відносин; особливу увагу до проблеми зайнятості молоді [22, 80].

4. відносини з бізнесом на увазі дотримання основних принципів взаємодії державної влади і приватного бізнесу. Ці принципи передбачають створення рівних умов конкуренції для всіх учасників ринку і підтримку найуразливіших господарюючих суб'єктів. Найважливішими принципами відносин з бізнесом є: рівновіддаленість бізнесу та влади; державна підтримка малого і середнього бізнесу [21, 30].

5. каральна функція держави спрямована на боротьбу з кримінальною економікою, найбільш небезпечною для суспільства. Реалізація каральної функції увазі жорсткість каральних заходів щодо: традиційного криміналу; корумпованої частини чиновництва; тіньових операцій олігархічних структур.

6. виховна функція держави пов'язана з глибокими культурними змінами, що перешкоджають поширенню тіньової економіки. Вона реалізується через систему освіти і засоби масової інформації. Її важливими елементами є: формування культури законослухняності; засудження культу насильства, вседозволеності, наркобізнесу; формування національної ідеї на основі морально-етичних принципів суспільства [21, 31].

7. співпраця з інститутами громадянського суспільства дозволяє залучити найбільш активні соціальні сили до впливу на тіньову економіку. Громадянське суспільство являє собою сукупність об'єднань, асоціацій, спілок за інтересами (господарським, професійним, творчим, культурним, конфесійними, просвітницьким, дозвіллєвого та ін), пов'язаних не вертикальними ієрархічними залежностями, а головним чином горизонтально-мережевими взаєминами. Сюди входять, зокрема, такі соціальні інститути, як сім'я, церква, громада, органи самоврядування, кооперативи і дрібні підприємства, земляцтва, трудові колективи, політичні партії, громадські організації та рухи, засоби масової інформації, творчі спілки тощо Важливими способами співпраці з ними є: координація діяльності органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів; використання матеріалів незалежних розслідувань у сфері економічної злочинності, проведених засобами масової інформації; співпраця в рамках системи соціального партнерства з організаціями роботодавців і профспілками працівників з питань соціальної політики, формування підприємницької корпоративної етики; співробітництво з громадськими та релігійними організаціями у сфері духовного виховання суспільства [21, 32].

8. співробітництво з міжнародними організаціями дозволяє проводити узгоджену політику по відношенню до тіньової економіки в світовому масштабі. Перш за все, слід перерахувати офіційні (міждержавні) організації: Організація Об'єднаних Націй (ООН), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Інтерпол та ін. [21,32].

До основних елементів міжнародного співробітництва відносяться: розробка загальних принципів боротьби з відмиванням грошей, корупцією, шахрайством; обмін оперативною інформацією по економічній злочинності, спільні розслідування; обмін досвідом в рамках міжнародних конференцій, семінарів, навчань; врахування думки авторитетних міжнародних організацій про стан тіньової економіки. Державний вплив на тіньову економіку має здійснюватися диференційовано. Вимушена позалегальних економіка повинна піддаватися в основному непрямому впливу (через створення сприятливого ринкового середовища), а кримінальна – переважно впливу прямими адміністративними методами на основі конституційного права (у формі указів, постанов, програм, розпоряджень) за активної участі правоохоронних органів [21, 33].

У багатьох країнах прийняті законодавчі  акти, що передбачають жорсткі заходи боротьби з відмиванням незаконно  здобутих грошей. У законодавстві більшості розвинених держав передбачена кримінальна відповідальність посадових осіб банків за недотримання цих заходів та за сприяння у проведенні сумнівних і підозрілих банківських операцій. Практичний інтерес для нашої країни має, зокрема, досвід Китаю з контролю за рухом тіньового капіталу і запобіганню незаконних економічних операцій. У розвинених ринкових країнах держава бореться з тіньовим сектором, приділяючи пріоритетну увагу насамперед посиленню відповідальності за податкові злочини. Так, найважливішим законодавчим актом, що визначає відповідальність за податкові злочини і проступки, в Німеччині є Положення про податкові правопорушення. У Франції основним законодавчим актом, який регламентує відповідальність за вчинення податкових злочинів, є Загальний кодекс про податки. Тут до правопорушень відносяться і дії, спрямовані на приховування бухгалтерських даних шляхом обману. У Великобританії відповідальність за податкові злочини і провини встановлена в спеціальних законодавчих актах. При цьому види правопорушень підрозділяються на кілька груп: злочини, пов'язані з шахрайством і підробкою в сфері оподаткування; митні правопорушення. У США всі податкові злочини кваліфікуються за ступенем їх тяжкості на тяжкі та менш тяжкі. Податкове законодавство цієї країни передбачає кримінальну відповідальність не тільки осіб, які ухиляються від сплати податків, але й посадових осіб і працівників податкової служби. Норми, що регулюють порядок стягнення податків, контроль за несплатою і правопорушеннями, в окремих штатах США є більш дробовими [19, 1].

Особливо цікавий досвід боротьби з тіньовою економікою Східних держав. Наприклад, в ОАЕ відсутнє оподаткування  як таке, що спочатку примушує державу  вишукувати інші способи підтримання  державної скарбниці. Крім того, можливість отримання повної прибутку без відрахування податків дозволяє знизити собівартість продукції і максимально використовувати прибуток для розвитку виробництва. При цьому держава економить величезні кошти зважаючи на відсутність необхідності утримання податкового апарату. Відсутність прибуткового податку в цій країні робить її привабливою для вкладення в неї інвестицій як фізичних, так і юридичних осіб, а також сприяє високій конкуренції на ринку робочої сили. Слід зауважити, що багато прийомів боротьби з тіньовою економікою не мають належного ефекту, а лише ускладнюють діяльність суб'єктів економічних відносин (так, наприклад, заборона для юридичних осіб використовувати житлові приміщення в якості юридичної адреси з метою боротьби з компаніями-одноденками привів до ускладнення процедури реєстрації для багатьох засновників) [19, 2-4].

Крім перерахованих заходів  у боротьбі з економічною злочинністю  необхідно міжнародне співробітництво. Для цього необхідно приєднатися до прийнятим міжнародним конвенціям, зокрема таким, як проект Конвенції Ради Європи, яка передбачає конфіскацію виручки від злочину; підготувати пропозиції про приєднання до конвенцій Ради Європи з питань боротьби зі злочинністю, зокрема: Європейської конвенції про взаємну правову допомогу (1959 р.), Конвенції про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності (1990 р.), міжнародно-правовим документам про протидію «відмиванню» коштів, отриманих протиправним шляхом. Зарубіжний досвід боротьби з тіньовою економікою переконує, що попри ефективну державну протидію навіть у розвинених країнах середній рівень обсягів тіньової економіки становить 16,4 % ВВП, у країнах Азії – 26 %, Південної та Північної Америки й країн Африки – 41 %. Проблема тінізації економіки особливо гостро дається взнаки в країнах, де відбуваються зміни соціально-економічних відносин [19, 6].

Отже, методами протидії тіньовій діяльності в розвинених країнах (США, Велика Британія, Канада, Австрія, Німеччина, Франція) є формування правового забезпечення й створення відповідних органів контролю для впровадження заходів спрощення процедур сплати податків і ліквідації причин, що змушують підприємців переводити свій бізнес у “тінь”. Податкові системи розвинених країн світу базуються на кількох загальних пріоритетах: максимальне спрощення процедури сплати податків; зменшення адміністративного тиску на підприємства; спрощення процедур регулювання підприємницької діяльності; підвищення рівня мінімального неоподатковуваного доходу та зменшення податкового тиску. Тому правове регулювання тіньового сектору повинно бути орієнтовано на два основних напрями: боротьба з порушенням закону в органах державної влади; прийняття мір, що направлені на переведення в легальний сектор тіньового капіталу. Потрібно сформувати й укріпити інститути громадянського суспільства; реформувати систему управління; прийняти заходи, що спрямовані на розвиток соціальної відповідальності бізнесу та ін. [12, 331].

Розділ 2

Аналіз рівня тіньової економіки

2.1. Аналіз масштабу тіньового сектору в структурі національної економіки

Масштаби тіньової економічної  діяльності істотно впливають на обсяги і структуру ВВП, призводячи до спотворення офіційних даних  про його величину. Тіньова економіка  створює реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвиткові держави. Високий рівень тінізації економіки вкрай негативно впливає на імідж країни, її конкурентоспроможність, ефективність структурних та інституційних реформ [1, 6].

Тіньова економіка має об’єктивний  характер, тому існує в будь-яких економічних системах. Йдеться про порогове значення тіньової економіки, загрозливе для національної економічної безпеки, критичним рівнем якого є 30% офіційного ВВП [1, 7].

На сьогоднішній день існують різні  методи розрахунку рівня тіньової економіки. Досліджено саме інтегральний показник рівня тіньової економіки за період з 2001 р. по І кв. 2012 р. (рис. 1). Показник, що розраховує Міністерство економічного розвитку й торгівлі України шляхом зведення в узагальнений показник отриманих коефіцієнтів за такими методами розрахунку рівня тіньової економіки: «витрати населення – роздрібний товарооборот», фінансовий, монетарний та електричний. Найвище значення рівня тіньової економіки в Україні було досягнуте в 2009 р., 39% від обсягу офіційного ВВП, що, порівняно з 2002 р., на 12,4% більше (в 2002 р. спостерігався найнижчий показник 26,6% від ВВП). Значне підвищення рівня тіньового сектора в 2009 р., в порівнянні з попередніми періодами, доводить, що фінансова криза впливає на збільшення обсягів неофіційних доходів у країні. У 2010 р. показник, в порівнянні з 2009 р., знизився на 1%, а в 2011 р. інтегральний показник рівня тіньової економіки знизився до 34%, що, порівняно з 2010 р., на 4% менше.

Рис. 1. Інтегральний коефіцієнт тіньової економіки в Україні за період з 2001 р. по І кв. 2012 р., відсоток від офіційного ВВП [4].

Зниження  рівня тіньової економіки відбулося в умовах завершення гострої фази кризи й переходу до фази відновлення економічного зростання. Так, протягом 2010–2011 рр. спостерігалися зростання рівня реального ВВП (на 4,1 та 5,2% відповідно) і зниження рівня безробіття (до 8,1 і 7,9% відповідно за методологією МОП). Щодо значення показника в І кв. 2012 р., то він залишився на тому ж рівні, як і в аналогічному періоді 2011 р. – 34%.

Згідно з оцінками Державної податкової служби, обсяг тіньового сектора української економіки становить 350 млрд. грн. на рік, а саме: 170 млрд. грн. становить зарплата в «конвертах», 100 млрд. грн. – доходи власників активів – виведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд. грн. – неофіційні платежі, 45 млрд. грн. – основні засоби, матеріальні ресурси і послуги тіньового сектора [6].