Детінізація економіки в трансформаційних суспільствах

6) високий рівень злочинності. Налагоджені кримінальні зв’язки формують умови для поширення економічної злочинності та іншої протиправної діяльності. За експертними оцінками організована злочинність та торгівля незаконними товарами формують близько третини світових тіньових фінансових потоків. Загальна кількість зареєстрованих в Україні злочинів у 2012 році збільшилась на 10,9 %, засуджених – на 13,2 %, кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності – на 6,9 % [7].

5) політична нестабільність. Цей фактор так само, як і "незахищеність прав власності", стимулює і розвиває психологію тимчасового. Так як невідомо, що буде завтра, всі засоби хороші для примноження капіталу. Важливо відзначити, що якщо в періоди політичної нестабільності тіньова економіка розвивається дуже динамічно, то офіційна, навпаки, завмирає. Причому її обсяг зменшується не тільки за рахунок "затінення", але й з причини елементарного згортання діяльності "до кращих часів" [13, 12].

6) економічна безпека. Фактор, найбільш істотний. Тіньова економіка, проникла в усі пори економічного організму, посилено розкладає і підриває його. Від цього економіка стає рихлою і небезпечною. З цього випливає наступний фактор. Національна безпека. При слабкій економічній безпеці не може бути сильної національної безпеки. Починаючи з 1999 року рівень економічної безпеки знаходився в межах інтервалу 50-80%, не виходячи за межі небезпечної зони; протягом 2000 – 2007 років спостерігалось стабільне покращення стану економічної безпеки країни; історичний максимум зафіксовано у 2007 – 2008 роках; після досягнення максимального значення, у 2009 – 2011 рр. рівень економічної безпеки знижувався. За підсумками 2012 року переважна більшість складових рівня економічної безпеки знаходиться у зоні небезпечного стану безпеки (7 з 10 показників). У зоні критичного стану безпеки знаходяться показники макроекономічної безпеки (43%) та науково-технологічної безпеки (48%). До зони задовільного стану безпеки перемістився показник  продовольчої безпеки (з 79% у 2009 – 2010 рр. до 80% у 2012 р.) [13, 13].

Важливим чинником тінізації є  недосконалість і переважно фіскальний характер податкової політики, а також  нестабільність її законодавчої бази. Чинне податкове законодавство України не стимулює суб’єктів господарювання інвестувати капітали в легальну економіку. Проблемність податкової системи України визначається не величиною податкових ставок, а насамперед нерівномірністю податкового навантаження, заплутаністю й нестабільністю податкового законодавства, вузькістю господарських оборотів, деформаціями грошової сфери та фінансів підприємств. Податкове навантаження розподіляється між суб’єктами економічної діяльності нерівномірно. Податкові пільги практично не спрямовані на стимулювання економічного зростання та інвестиційно-інноваційних процесів. Значний податковий тиск у формі непрямих податків призводить до негайного вилучення у підприємств значної частини доходу, отриманого завдяки зростанню сукупного попиту, гальмуючи стимуляційний вплив останнього. Це створює необмежені можливості для підприємств уникати оподаткування прибутків, заганяє в тінь значну частину обороту товарів та послуг [3, 68].

Можна виділити такі причини ухилення від оподаткування:

− високий рівень витрат, пов’язаних із дотриманням податкового законодавства. Непрозорий порядок розрахунку та сплати податків створює широке поле для зловживань із боку як фіскальних органів, так і платників податків;

−  приховані диспропорції у розподілі податкового навантаження. Чинне законодавство з питань оподаткування не забезпечує рівномірного розподілу податкового навантаження. Зокрема, це стосується збереження непрозорої практики списання податкової заборгованості, існування законодавчих прогалин, що дозволяють уникати оподаткування в окремих секторах економіки тощо;

−  зміни в бюджетній політиці, спрямовані на збільшення соціальних трансфертів для населення, призвели до подальшого посилення фіскального тиску на економіку. У даний час податкова система потребує посилення регулювальної та стимулюючої функцій із метою сприяння економічному зростанню [3, 69].

До податкових чинників зменшення  розміру тіньової економіки в  останні роки можна віднести:

− вдосконалення взаємодії контролюючих органів із метою виявлення схем і технологій відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, у зовнішньоекономічній діяльності; запобігання і протидії фактам незаконного бюджетного відшкодування податку на додану вартість; запобігання незаконному перерахуванню коштів за кордон, зокрема підприємствам з ознаками фіктивності;

− вжиття заходів із метою виявлення шляхів надходження підроблених марок акцизного збору;

− посилення уваги ДПАУ (Державна податкова служба України) до підприємств, які мають від’ємний фінансовий результат [3, 69].

Однак існують і причини, які все ще стимулюють існування тіньової економіки:

− наявність контрабандної продукції, що знижує цінову конкурентоспроможність вітчизняної продукції;

− мінімізація податкових зобов’язань через неналежне оформлення трудових відносин, а саме: виплата заробітної плати “у конвертах”, ведення подвійної бухгалтерії, використання праці найманих працівників без належного оформлення відповідно до вимог чинного законодавства;

− створення й використання транзитних підприємств і суб’єктів господарювання з ознаками фіктивності, організація “конвертаційних” центрів;

− нелегальне виробництво та незаконний обіг підакцизних товарів;

− здійснення безтоварних зовнішньоекономічних операцій, які мають на меті незаконне відшкодування або мінімізацію зобов’язань із ПДВ і легалізацію отриманих коштів [3, 70].

Недосконалість правової бази підприємницької  діяльності як фактор, що визначає існування тіньової економіки, проявляється двозначно: як правило, економічні процеси випереджають правову базу підприємництва, а відповідно, законодавство зазвичай відстає від нових проявів економічного життя. У зв’язку із цим потрібен безперервний процесс удосконалення нормативно-правової бази, що спрямований на усунення суперечностей між зміненими умовами ринкового господарювання та існуючою законодавчою базою, оскільки таке протиріччя призводить до переходу частини підприємств у тіньову сферу. Жорстка система податкових стягнень, можливість альтернативних розрахунків, наявність адміністративних бар’єрів при реєстрації, отриманні ліцензій і т. д. також є причинами переходу малих підприємств у тінь. Крім того, малоефективна й значною мірою корумпована система правоохоронних і судових органів, відсутність чіткої державної програми боротьби з організованою злочинністю, у тому числі й в економічній сфері; низький рівень довіри населення судовим і правоохоронним органам [3, 70].

Отже, проаналізувавши дані фактори  впливу на тіньовий сектор економіки, можна сказати, що «неофіційна економіка» перешкоджає економічному зростанню з багатьох причин. По-перше, підприємства, що працюють на тіньовий ринок, не можуть користуватися такими інститутами ринкової економіки, як, наприклад, суд. Тому їх інвестиційні можливості дуже обмежені. По-друге, тіньовий бізнес працює менш ефективно, так як багато зусиль іде на те, щоб уникнути розкриття та покарання. При цьому не повністю використовуються приховані ресурси. По-третє, тіньовий бізнес не платить податків. Деякі дослідники пропонують певні варіанти відповіді на питання: «Чому підприємства воліють працювати в тіньовому секторі?». По-перше, підприємці йдуть у тіньову економіку при високих податках і обтяжливих законах. Згідно з цим поглядом, кращим способом залучити підприємства в офіційну економіку є зменшення податків і регуляторних обмежень. По-друге, головною причиною тіньової економіки може служити грабіжницька поведінка державних чиновників, які вимагають хабарі у всіх, хто веде офіційну економічну діяльність. Відповідно до цієї точки зору, шляхом до вирішення проблеми є боротьба з корупцією в органах влади. По-третє, підприємства приховують частину своєї продукції, щоб уникнути вимагання з боку злочинних банд. І по-четверте, причиною неофіційної економіки може служити недосконалість економіко-правового середовища. Важко домогтися виконання договорів, так як суди не працюють, а реєстрація діяльності невигідна підприємствам. І тому держава повинна створювати систему комерційних судів.

2.3. Вплив тіньової економіки на фінансову безпеку державу

Основними сферами, у яких тіньова  економіка набуває вагомого значення, виступають: сільське господарство, будівництво, деревообробка, сфера операцій з нерухомістю, торгівля автомобілями, легка промисловість, нафтопереробна, хімічна та рибна промисловість, оптова торгівля [9, 37].

Очевидно, тіньова економіка  несе серйозні загрози, у тому числі й для фінансової безпеки держави. Однією із загроз фінансовій безпеці є існування такого явища, як “тіньова інституціональна пастка” – стан стійкої рівноваги, що характеризується поширенням тіньової економіки на значну частину еконо міки держави, коли неможливо мобілізувати державні ресурси, які є достатніми для переходу в інший, більш ефективний стан рівноваги. Для цього потрібні значні фінансові кошти з Держбюджету країни, що, безсумнівно, постає ударом для фінансового стану держави. За даними Міністерства економіки України, особливо небезпечною для фінансової безпеки держави є загроза відтоку національного капіталу за кордон, що є одним з основних чинників розвитку та розростання тіньової економіки. Механізм дуже простий: спочатку за кордон вивозяться капітали у вигляді заощаджень та накопичень, унаслідок цього скорочується дохідна частина бюджету, виникає потреба в іноземних кредитах, наслідком виступає виникнення зовнішнього боргу держави [9, 37].

Відмивання брудних грошей тісно пов’язане з корупцією в політиці та соціальних сферах, що спричинює поєднання владних структур з кримінальним світом. Це зумовлює появу напівлегальної діяльності. З одного боку, така діяльність відповідає існуючим нормам законодавства, а з іншого боку, суттєва частина прибутку є прихованою, унаслідок чог держава зазнає додаткових витрат у вигляді недоотриманих доходів. Значний розмір тіньового сектора в економіці свідчить про недосконалість податкового законодавства. Останнє спрямоване на отримання державою значного прибутку, що не завжди є вигідним для підприємців, оскільки значно скорочує їхній власний дохід. Тому відхід у тіньовий сектор здається їм єдиним зручним вирішенням ситуації. Зростання тінізації економіки, її вплив на фінансову безпеку значно знижує “імунітет” країни. Найбільш уразливими постають соціальна сфера та процеси державотворення. У суспільній свідомості формується стереотип держави, яка неспроможна гарантувати суспільну безпеку, захистити особистість та майно громадян. Важливим чинником тінізації економіки України є недосконалість і переважно фіскальний характер податкової політики та нестабільність нормативно-правової бази. Це створює привабливі можливості для уникнення оподаткування підприємцями, що веде до тінізації значної частини обороту товарів та послуг. Окремі показники розвитку тіньової економіки України ілюструє аналітична таблиця [9, 38].

Показники офіційної та тіньової економіки  України

З таблиці видно, що за сім досліджуваних років ситуація дещо змінилася. Так, у 2006 – 2007 рр. спостерігається низьке значення обсягу ВВП. Починаючи з 2008 р. ситуація стабілізується, показник ВВП має найвище значення, потім спостерігаємо його спад. Це зумовлено нестабільною політичною ситуацією в країні, впливом світової фінансової кризи та великим зовнішнім боргом. Протягом 2009–2010 рр. можна констатувати зменшення ВВП, що створює сприятливе середовище для зростання тіньового сектора економіки. Це можна побачити за допомогою рівня тіньового сектора економіки у відсотках до наявного ВВП. У 2009 р. цей показник являв собою 36,0%, а у 2010 р. – вже 37,4%. Тіньовий ВВП зростає разом з тіньовим ПДВ, в той час як номінальний ВВП скорочується [9, 38].

Протягом 2011 – 2012 рр. можна говорити про незначне підвищення ВВП, яке також свідчить про зростання тіньового сектора економіки. Це можна побачити за допомогою рівня тіньового сектора економіки у відсотках до наявного ВВП. З таблиці видно, що  у 2011 році тіньовий сектор економіки становив 33,8%, а в 2012 році він збільшився і становив 34%. Тіньовий ВВП зростає разом з тіньовим ПДВ, що є негативним для економіки країни [9, 38-39].

Серед негативних наслідків існування  тіньової економіки доцільно наголосити в першу чергу, на зменшенні податкових надходжень до бюджету та зростанні  необхідності державних запозичень, скороченні обсягів внутрішніх інвестиційних ресурсів та зменшенні інтересу зовнішніх інвесторів через погіршення інвестиційного клімату. Дослідження свідчать, що задля забезпечення фінансової безпеки та усунення впливу тіньового сектора на неї потрібно постійно вживати таких заходів: аналіз ринку цінних паперів; діагностика запропонованих інвестиційних проектів; захист державних підприємств від іноземного втручання, тобто від скуповування контрольного пакету акцій іноземними інвесторами; аналіз негативних наслідків розвитку виробничої та маркетингової структури підприємств у країні [9, 39].

Отже, на сучасному етапі тіньова економіка відіграє важливу роль у формуванні ринкової структури господарства України. Вона значним чином впливає на фінансову безпеку держави, роблячи її вразливою. На сьогодні розмір тіньового сектора економіки перевищує можливу межу, відбувається витіснення легального сектора економіки тіньовим, тому всі дії уряду повинні бути спрямовані на подолання цього явища. Усунення піднятої проблеми допоможе піднести вітчизняну економіку на новий рівень, за якого держава зможе вийти зі скрутного становища та послідовно зменшувати зовнішній борг. Необхідно звернути увагу на існуючі положення митного, бюджетного, податкового законодавства. Нова нормативно-правова база має бути націлена на створення таких законів та підзаконних актів, які будуть привабливими як для держави, так і для підприємців взагалі. Це стане перешкодою на шляху тінізації та відтоку капіталу, тим самим покращуючи стан фінансової безпеки держави. Необхідним заходом має стати зменшення обсягу готівкових розрахунків, проведення майже всіх платежів через банківську систему та відповідний контроль за цими операціями. Доцільним є надання доступу до банківської системи уповноваженим особам правоохоронних органів, зокрема до інформації, що має статус конфіденційної. Для забезпечення захисту конфіденційності, потрібно посилити службову відповідальність щодо її розголошення. Тіньова економіка є явищем загальним, тому неможна її врегулювати лише одним законом. Тут потрібно охопити законодавство в цілому. Потрібно зазначити, що тіньовий сектор також впливає на соціальну сферу життя: значно зменшуються доходи в державну казну, внаслідок чого зменшуються виплати соціальних допомог, пенсій, заробітної плати. Тому дії уряду повинні бути спрямованими на усунення негативного впливу тіньової економіки на всі сфери життя [9, 39].