Детінізація економіки в трансформаційних суспільствах

– підвищити рівень інформаційного забезпечення й впровадження автоматизації в органах державної податкової служби для зниження витрат на адміністрування податкової системи [18];

– удосконалити порядок реєстрації платників податків;

– Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр.

– ухвалити вичерпний перелік прав та обов'язків платників податків і контролюючих органів з метою запобігання розширенню прав однієї й обмеження прав іншої сторони;

– запровадити прозору систему відповідальності співробітників податкової служби [18].

Необхідними кроками на шляху побудови цілісної й всеосяжної законодавчої бази й гармонізації українського законодавства  є:

– консолідація податкового законодавства в Податковому кодексі;

–гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного, зовнішньоекономічного й цивільного законодавства;

– удосконалення законодавства з питань трансферного ціноутворення з використанням методології Організації економічного співробітництва та розвитку;

 – поступове наближення ставок і механізму стягнення акцизного збору до вимог законодавства ЄС, а також посилення екологічної спрямованості акцизного збору шляхом застосування європейського принципу «хто більше забруднює, той більше платить» [18];

– запровадження механізму індексації ставок податків і зборів, установлених у фіксованому значенні, для компенсації інфляційного впливу на розмір податків;

 – перехід на систему платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу з метою встановлення справедливої плати за використання природних ресурсів;

–  зміна чинних договорів про запобігання подвійному оподаткуванню для мінімізації практики ухиляння від оподатковування, а також стимулювання інвестицій в українську економіку [18].

Для забезпечення справедливості оподаткування необхідно скоротити податкові пільги через:

– скорочення сфери застосування спрощеної системи оподаткування, наприклад, шляхом:

– перегляду критеріїв застосування спрощеної системи оподаткування;

– виключення зі спрощеної системи оподаткування тих видів діяльності, що є високорентабельними, або доходи від яких є переважно пасивними;

– виключення з переліку обов'язкових платежів, що замінюються єдиним податком, плати (податку) на землю, збору за спеціальне використання ресурсів і внесків до Пенсійного фонду;

– перехід до застосування загальної  системи оподаткування податком на прибуток підприємств у сфері  страхової діяльності;

– скорочення переліку пільг щодо податку на додану вартість [18].

З метою посилення перерозподільної функції податкової системи необхідно:

– запровадити загальний податок на нерухоме майно (нерухомість) фізичних і юридичних осіб;

– застосовувати непрямі методи управління податковими ризиками й оцінювання відповідності податкових зобов'язань реальному доходу;

– Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр [18].

Поряд з загальним поліпшенням  підприємницького середовища внаслідок  зниження фіскального навантаження суб’єктів господарювання, має бути вжито комплекс спеціальних заходів, які стимулюватимуть детінізаційні процеси. Необхідно також запровадити на певний перехідний період політику амністії щодо тіньового некримінального капіталу через відкриття йому шляхів для легального інвестування. Це потребуватиме прийняття закону «Про легалізацію коштів, отриманих некримінальним шляхом» з відповідним врегулюванням процесу та умов легалізації та гарантій подальшого непереслідування суб’єктів легалізації. Додатком до Закону має стати Програма заходів щодо легалізації тіньового капіталу.

Серед шляхів детінізації економіки найбільш ефективними є, такі:

– стимулювання інвестиційних процесів: необхідно створити умови для максимального залучення в національну економіку коштів, що приховані від оподаткування та відпливають за кордон;

– подолання деструктивних процесів у монетарній сфері, зокрема забезпечення стабільності та конвертованості національної валюти, зменшення розриву рівнів депозитних та кредитних ставок комерційних банків [10, 186];

– забезпечення умов для розвитку підприємництва, а саме відповідної  нормативно-правової базу, повторний перегляд нового Податкового кодексу, який має багато неточностей, унаслідок чого не створюються передумови для легалізації діяльності приватних підприємств, стимулювання малого та середнього підприємництва, сприяння інноваційній діяльності підприємств через систему пільг та кредитів;

– прискорення розвитку фінансових ринків та корпоративного сектору та відповідне наближення до європейських стандартів [10, 187];

– активізація боротьби з корупцією  та організованою злочинністю, шляхом створення каральних підзаконних актів, зокрема у фінансовій сфері, наприклад, шляхом запровадження на певний період політики амністії брудних грошей через прийняття закону “Про легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом” задля залучення їх у вигляді інвестицій до національної економіки [10, 188];

– боротьба з тіньовими явищами  у сфері зовнішньоекономічної діяльності, перш за все у системі митного регулювання, зокрема вдосконалення механізму визначення митної вартості товарів;

– активна участь країни в міжнародній системі протидії тіньовій економіці на різних її рівнях. Слід наголосити, що боротьба з тіньовим сектором економіки не дасть жодних результатів доти, доки в державі не буде забезпечена стабільність владної структури, не буде усунено корумпованість у всіх сферах економіки. Перш за все, повинні бути забезпечені умови для сприятливого фінансового клімату, щоб Україна не продавала своє майно іноземцям, а залишала за собою право володіння контрольними пакетами акцій. З метою подолання негативних наслідків процесу тінізації економіки України, значного зменшення його рівня, необхідно розробити та реалізувати низку заходів щодо протидії тонізації;

• слід всіляко стимулювати безготівковий грошовий оборот. Наприклад, громадянам, які отримали доходи на банківський рахунок і не обезналічівающім їх, можна враховувати половину сплаченого ними ПДВ. Таким чином, ПДВ, акцизи і прибуткові податки при цьому будуть "відсмоктувати" гроші з тіньового обігу [10, 189];
• необхідно заборонити безконтрольне подання та залучення кредитів, відчуження власності та прийняття на себе зобов'язань неплатоспроможними підприємствами та громадянами;
• важливо децентралізувати, зміцнити судову і правоохоронні органи, закріпивши за відповідними інститутами частина податкових доходів;
• необхідно перетворити захист прав акціонерів, інвесторів і кредиторів у державний пріоритет [10, 190].

1. Заходи щодо детінізації економіки:

− «амністія» капіталів некримінального  походження, насампе-ред тих, що спрямовуються  в інноваційну сферу та інші суспільно значущі та пріоритетні сектори;

− запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності;

− звуження фінансової бази тіньового  господарювання через зменшення  рівня оподаткування фізичних осіб на величину докумен-тально підтверджених  коштів, витрачених на розвиток людського ка-піталу (освіта, підвищення кваліфікації тощо) [1, 13];

− реальне і радикальне спрощення погоджувальних та дозвільних процедур щодо здійснення підприємницької діяльності, особли-во в інноваційній сфері;

− обов’язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів, вартість яких перевищує певну заздалегідь визначену суму (житла, земельних ділянок, транспортних засобів та предметів розкошу);

− залучення до реалізації стратегії  легалізації представників міжнародних  організацій, спеціалізованих на протидії нелегальному господарюванню, та громадянського суспільства [1, 14].

2. Заходи щодо декриміналізації економіки:

− віднесення до переліку кримінальних злочинів «незаконного збагачення», що передбачено ст. 20 Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, ратифікація Конвенції про корупцію у контексті кримінального права;

− створення Національного бюро розслідувань;

− реформування системи звітності  правоохоронних органів відповідно до стандартів розвинених країн [1, 15];

− узгодження повноважень та контрольно-ревізійних функцій Державного комітету фінансового моніторингу, правоохоронних органів (МВС, Служби безпеки України, Генеральної Прокуратури, Державної податкової адміністрації) у сфері легалізації тіньових капіталів;

− розробка комплексної теоретико-методичної бази визначення обсягів та протидії кримінальній та тіньовій активності;

− активізація участі у міжнародній  системі протидії і легалізації  економічної діяльності на різних рівнях міжнародного співробітництва.

3. Заходи щодо запобігання непродуктивного відтоку капіталів з України:

− забезпечення дієвого захисту  та державних гарантій прав власників  та інвесторів;

− забезпечення стабільності, прозорості та однозначності норм законодавства  у сфері оподаткування та валютного регулювання, покращання інвестиційного та підприємницького клімату [1, 16];

− подолання тіньових явищ у сфері  зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, у системі митного регулювання;

− прискорення розвитку фінансових ринків та корпоративного сектора у відповідності до європейських стандартів;

− істотне підвищення ефективності боротьби з корупцією та організованою  злочинністю, зокрема у фінансовій сфері тощо [1, 17].

Реалізація зазначених та інших  заходів щодо подальшої детінізації економіки сприятиме не лише формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, легалізації капіталу, процесу демократизації економіки і суспільства в цілому, а й значному підвищенню конкурентоспроможності економіки та усуненню реальних загроз національній безпеці держави [1, 18].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

У курсовій роботі теоретично узагальнено  та запропоновано  вирішення наукової проблеми, яка полягає у розробці теоретико-методологічних засад і  практичній реалізації шляхів і способів детінізації економіки в трансформаційних суспільствах. Результати досліджень найгостріших проблем щодо виникнення тіньової економічної діяльності та необхідність детінізації економіки дозволили сформувати висновки, пропозиції та узагальнення концептуально-теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, які відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети:

1. Досліджено теоретичні засади, сутність та структуру  тіньової економіки на основі аналізу наукових поглядів й творчого осмислення відомих наукових точок зору щодо даної проблеми. З’ясовано, що тіньова економіка являє собою вид економічної діяльності, який статистично не обліковується, приховується від держави та офіційно не зареєстрований і поділяється на такі складові, як неофіційна економіка, підпільна економіка та фіктивна економіка.

2. Визначено методи розрахунку рівня тіньової економіки. Найбільш прийнятними для визначення обсягів тіньової економіки в умовах наявної статистичної бази є такі методи: «витрати населення – роздрібний товарооборот», фінансовий, монетарний, електричний.

3. Проаналізовано інструменти детінізації  економіки на основі  вітчизняного  та світового досвіду, які раніше  використовували для подолання  такого негативного явища як  тіньова економіка. З’ясовано, що методами протидії тіньовій діяльності в розвинених країнах (США, Велика Британія, Канада, Австрія, Німеччина, Франція) є формування правового забезпечення й створення відповідних органів контролю для впровадження заходів спрощення процедур сплати податків і ліквідації причин, що змушують підприємців переводити свій бізнес у “тінь”. Для зниження рівня тінізації економіки Україна використовувала такі інструменти: удосконаленням чинного законодавства, лібералізацією правового поля для підприємства; підвищенням якості використання бюджетних коштів, зокрема шляхом обмеження не грошових форм розрахунків з бюджетом та заборони бюджетних взаємозаліків, переходом на казначейську форму обслуговування бюджетних операцій; здійснення заходів щодо впорядкування системи зайнятості населення, надання субсидій населенню на створення додаткових робочих місць для працевлаштування зареєстрованих безробітних тощо.

4. Проведено аналіз масштабу тіньового сектору в національній економіці та оцінено рівень тіньової економіки за різними методами. Рівень тіньової економіки в Україні у попередньому році не змінився порівняно із аналогічним позаминулим року. Рівень тіньової економіки, розрахований за електричним методом зріс від рівня офіційного ВВП. Показник рівня тонізації національної економіки відповідно до методу «витрати населення – роздрібний товарооборот» залишився на рівні позаминулого року. За монетарним методом показник скоротився від рівня офіційного ВВП. Рівень тіньової економіки, розрахований за електричним методом, у попередньому році зріс проти відповідного періоду позаминулого року. Отже, проаналізувавши сучасний стан тіньової економіки, можна сказати, що реальний рівень тіньової економіки в Україні перевищує допустиме значення і становить загрозу національній безпеці держави.

5.  Оцінено фактори, які впливають  на виникнення тіньового сектору:  надмірна тяжкість податкового  навантаження; значні масштаби державного  сектора в економіці; надмірна  регламентація економічної діяльності. Також відносять високий рівень злочинності; політичну нестабільність; економічну безпеку.

6. Досліджено вплив тіньової  економіки на фінансову безпеку  держави. На сучасному етапі тіньова економіка відіграє важливу роль у формуванні ринкової структури господарства України. Вона значним чином впливає на фінансову безпеку держави, роблячи її вразливою. На сьогодні розмір тіньового сектора економіки перевищує можливу межу, відбувається витіснення легального сектора економіки тіньовим, тому всі дії уряду повинні бути спрямовані на подолання цього явища. Усунення піднятої проблеми допоможе піднести вітчизняну економіку на новий рівень, за якого держава зможе вийти зі скрутного становища та послідовно зменшувати зовнішній борг. Необхідно звернути увагу на існуючі положення митного, бюджетного, податкового законодавства. Нова нормативно-правова база має бути націлена на створення таких законів та підзаконних актів, які будуть привабливими як для держави, так і для підприємців взагалі. Це стане перешкодою на шляху тінізації та відтоку капіталу, тим самим покращуючи стан фінансової безпеки держави.