Детінізація економіки в трансформаційних суспільствах

Рівень тіньової економіки, розрахований за електричним методом, зріс на 1 в.п. і склав 31% від рівня офіційного ВВП [4].

Показник  рівня тінізації національної економіки  відповідно до методу “витрати населення  – роздрібний товарооборот” залишився на рівні І кварталу 2011 року і склав 44%. Єдиним методом розрахунку, що засвідчив зниження рівня тіньової економіки в Україні у січні-березні 2012 року, став монетарний метод, відповідно до якого даний показник скоротився на 3 в.п. і склав 26% від рівня офіційного ВВП. Варто зазначити, що різновекторність тенденцій зміни обсягу тіньової економіки за різними методами вказує на те, що кожен метод розрахунку охоплює певну сферу національної економіки (з відповідно різною часткою в ній нелегального сектору), а тому лише інтегральний показник рівня тіньової економіки може служити комплексним індикатором такого явища, як тіньова економіка. Рівень тіньової економіки, розрахований за електричним методом, у І кварталі 2012 року зріс на 1 в.п. проти відповідного періоду попереднього року і склав 31% від рівня офіційного ВВП [4].

Зростання рівня тіньової економіки за даним  методом було пов’язано із переважанням темпів зростання внутрішнього споживання електроенергії (на 2,9%), за виключенням  споживання на комунально-побутові потреби, над темпами росту реального  ВВП (на 2%). Тобто, це може свідчити або про зростання втрат та витрат енергоресурсів в процесі виробництва та транспортування електроенергії, або про те, що частина спожитої електроенергії була використана у тіньовій економіці [4].

Враховуючи, що у 2012 році тривають процеси модернізації цієї сфери, спрямовані на зменшення втрат електроенергії, а також споживання палива, теплоенергії та електроенергії на технологічні потреби, – зростання обсягів капітальних інвестицій ВЕД “Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води” у січні-березні 2012 року становило 28,9% (у січні-березні 2011 року – на 38,8%), – більш вірогідною є гіпотеза про зростання споживання електроенергії у тіньовому виробництві. Показник рівня тіньової економіки згідно методом “витрати населення – роздрібний товарооборот” залишився на рівні І кварталу 2011 року і склав 44%. Незмінність рівня тінізації національної економіки, розрахованого за даним методом, пов’язана із практично однаковими темпами зростання грошових витрат населення на придбання споживчих товарів, з урахуванням корегуючого коефіцієнта, та темпів зростання обсягів продажу населенню споживчих товарів (на 19,7% та на 19,6% відповідно). Разом з тим, різниця між номінальними обсягами даних показників є досить суттєвою, що вказує на те, що значна частина коштів домогосподарств була витрачена на придбання товарів та послуг у тіньовому секторі економіки [23].

До негативних тенденцій, що можуть впливати на високий рівень тіньової економіки за даним методом, можна  віднести подальше зниження схильності населення до заощаджень (до 7,8% у І кварталі 2012 року проти 9,3% у І кварталі 2011 року та 11,7% за підсумком 2011 року). Разом з тим, відбувались і позитивні зміни у напрямку детінізації національної економіки. Так, частка обороту роздрібної торгівлі на організованих та неформальних ринках у І кварталі 2011 року скоротилася до 30,4% проти 30,6% у І кварталі 2011 року (у 2011 році – 30,8%). Відповідне зростання частки продажу товарів через магазини та великі торгівельні мережі свідчить про збільшення обсягів торгівлі через канали, які практично повністю виключають можливість існування тіньових операцій. Крім того, фактором, що свідчить про зменшення обсягів тіньових операцій в національній економіці, є зростання частки безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток у загальному обсязі операцій із картками – до 11,7% проти 8,1% у І кварталі 2011 року, а загальний обсяг операцій з картками зріс на 24,2% у порівнянні з І кварталом 2011 року Тобто зростає обсяг коштів, які обертаються в офіційній економіці [23].

Чинником, який негативно впливав  на процес детінізації економіки  України за цим методом було переважання  обсягів купівлі населенням у  банках іноземної валюти, яка може виступати джерелом купівлі товарів  та оплати послуг у нелегальному секторі, над обсягами її продажу банкам (на 1,47 млрд. дол. США). Разом з тим, даний показник був у 2,2 рази нижчим, ніж у січні-березні 2011 року. Середньозважений фінансовий метод та метод збитковості підприємств засвідчив збільшення рівня тіньової економіки у січні – березні 2012 року на 3 в.п. до 34%. Зростання рівня тіньової економіки було пов’язане із підвищенням ризиків дестабілізації ситуації у зв’язку із погіршенням ситуації на зовнішніх ринках (рецесія у окремих країнах Європи, високі ціни на енергоносії) та посиленням внутрішніх ризиків. Як наслідок, спостерігалося зниження розмірів прибутків підприємств, що могло виступити стимулом до застосування ними тіньових схем з метою зниження податкових виплат та збільшення нелегальних прибутків [4].

 Отже, проаналізувавши сучасний стан тіньової економіки, можна зробити висновок, що реальний рівень тіньової економіки в Україні перевищує допустиме значення і становить загрозу національній безпеці держави. З огляду на це, Україні необхідно розробити чітку довгострокову програму з детінізації економіки зі суворим контролем її виконання. Реальне скорочення тіньового сектора може відбутися лише за умови зменшення витратності та зростання ефективності легальної економіки, створення сприятливих умов для функціонування різноманітних форм бізнесу.

2.2. Оцінювання факторів, що впливають на виникнення тіньового сектору у вітчизняній економіці

Тінізація економічних відносин є  актуальною проблемою для багатьох країн світу. За даними іноземних експертів, у глобальному масштабі ця проблема має тенденцію до загострення. Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ) оцінює реальні обсяги тіньової економіки у високорозвинутих країнах на рівні 17% ВВП, у країнах, що розвиваються – 40% ВВП, у країнах із перехідною економікою – понад 20% ВВП [3, 67].

За даними Світового банку, у  сфері світової тіньової економіки  щорічно виробляється товарів та надається послуг на 8–10 трлн.дол. США. Вихідними в дослідженні будь-якого явища, як відомо, є з'ясування природи його виникнення. Що ж стосується природи тіньової економіки, то слід зазначити, що в науковій літературі дане питання вирішене не однозначно, і це багато в чому ускладнює подальше вивчення тіньової складової економіки, в тому числі і ефективних напрямків і методів боротьби з нею

[3, 67-68].

У різних підходах до вивчення проблеми виникнення тіньової економіки дослідники називають різноманітні фактори, що сприяють цьому.

Але традиційно до основних факторів розвитку тіньової економіки вчені  відносять наступні:

1) надмірна тяжкість податкового навантаження. Податкове навантаження зросло в Україні до рекордного за 20 років рівня. У 2011 році податкові надходження збільшилися у частці ВВП до 25%. Це найвищий рівень за роки незалежності, а у 2013 році очікується, що частка податкового навантаження зросте до 26%, що також є рекордним показником. За даними останнього дослідження, зараз рівень податкового навантаження на підприємство в Україні становить 55% від валового доходу, що значно вище, ніж середній показник регіону – 41%. З цих 55% в Україні 43% – податок на зарплату і соціальні відрахування. Це великий тиск на підприємства, саме тому багато бізнесменів ведуть сірі розрахунки та практикують виплати зарплат у конвертах. Саме високі податки є однією з вагомих причин, яка заважає вітчизняним роботодавцям збільшувати зарплати населенню [6].

Також в Україні є й складності з процедурою сплати податків. У середньому, українській компанії необхідно близько 500 годин у році на те, щоб виконати всі вимоги Податкової. Це є найгіршим показником в Центральній Азії та Східній Європі. У сусідній Росії, наприклад, на це йде майже 180 годин на рік, майже втричі менше. У країнах ЄС цей показник менший в 3-4 рази. Головна причина виплати заробітної плати в «конверті» – це високі податки на заробітну плату і податкове навантаження досягає 52%. Іншими словами, для виплати 1 грн заробітної плати роботодавець повинен заплатити до бюджету від 1,07 до 1,26 грн. залежно від розміру зарплати і сфери діяльності. Такий ступінь податкового навантаження є основною причиною відходу в «тінь» ВВП в частині заробітної плати [6].

2) значні масштаби державного сектора в економіці. Протягом 2005-2011 рр. обсяги реалізації державного сектора зросли в 2,08 рази, що нижче, ніж в цілому по економіці країни, де коефіцієнт зростання становить 2,64 рази. Загальна кількість державних підприємств та організації в 2011 р. скоротилася на 42,8% у порівнянні з 2005 р. Державний сектор становить значну частку економіки України (37% від ВВП) та відіграє домінуючу роль в реальному секторі економіки. Проте, за оцінками Мінекономрозвитку, управління державним майном у 62,5% суб’єктів господарювання є неефективним, 20,7% – задовільним та лише у 6,2% – ефективним. Найбільша частка держави у секторі транспорту та зв'язку – 35,6%, у виробництві і розподілі електроенергії, газу і води – 20,7%, в операціях з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та надання послуг підприємцям - 17,5%, у добувній промисловості – 15,7%, у всіх інших сферах економіки частка держави не перевищує 10%. Найменший показник зафіксований у сфері торгівлі – 0,7%. відсоткове співвідношення підприємств приватної і державної форми власності становить відповідно 37% і 63% [24].

3) надмірна регламентація економічної діяльності виражається в забороні на звернення певних товарів і послуг; адміністративному втручанні в ціноутворення; частій зміні законодавства. В результаті утворюються нові нелегальні ринки праці. Жорсткий контроль за валютним курсом змушує імпортерів і експортерів розробляти схеми вивезення капіталу, а також маніпулювати вартістю товарів при імпорті та експорті. Розширення практики ліцензування стимулює залежність бізнесу від органів влади і створює умови для отримання державними службовцями нелегальних доходів у вигляді хабарів. Невиправдане збільшення масштабів державного втручання в економіку пов’язано з формуванням і розподілом бюджетних фондів. У промислово розвинених країнах через бюджет перерозподіляється 30-60% ВВП. Для цих держав характерна прямий зв’язок між часткою державних витрат у ВВП і масштабами тіньової економіки. У державах із перехідною економікою, до яких можна віднести і Україну, зазначена зв’язок носить зворотний характер. Скорочення витрат держави призводить до зростання тіні. За оцінками експертів, на кожен відсотковий пункт зниження частки бюджету у ВВП припадає один процентний пункт зростання тіньової економіки. В Україні через бюджет перерозподіляється 27,6% ВВП. Як показали соціологічні опитування, кількість людей, які здійснюють тіньову діяльність, зростає. Якщо в 2001 році поряд з офіційним місцем роботи підробляли на тіньовому ринку праці близько 8% працездатного населення країни, то 2011 році – 41% від кількості опитаних. В Україні налічується 85 органів контролю за підприємницькою діяльністю, в той час як у європейських країнах – в 3-5 разів менше [13, 12].

4) несприятливі умови ведення бізнесу в Україні – одні з найгірших у світі. Така оцінка міжнародних експертних інституцій:

– 73 позиція (серед 144 країн) – індекс глобальної конкурентоспроможності (World Economic Forum). Рейтинг глобальної конкурентоспроможності 2012-2013 очолила Швейцарія, яка посідає перше місце рейтингу вже четвертий рік поспіль. Друге і третє місця займають Сінгапур і Фінляндія, відповідно. Країни Північної та Західної Європи продовжують домінувати в першій десятці списку: верхні рядки займають Швеція (4 місце), Нідерланди (5), Німеччина (6), Сполучені Штати займають 7 місце. Далі йдуть Великобританія (8 місце) і Гонконг (9). Японія, яка завершує першу десятку найбільш конкурентоспроможних економік, залишається другою за рейтингом економікою Азії. Португалія (49 місце), Іспанія (36 місце), Італія (42 місце) і Греція (96 місце), Азербайджан (46), Казахстан (51), Росія (67 місце), Молдова (87) і Киргизстан (127) [7].

–  137 позиція (серед 185 країн) – Індекс простоти ведення бізнесу, складений Всесвітнім банком (Росія – 112-я, Естонія – 21-я, Грузія – 9-я). [7].

–  161 позиція (серед 177 країн) – Індекс економічної свободи – 2013. Це – найнижчий показник з 43-х європейських країн, і з ним Україна потрапила до групи країн, де придушуються економічні свободи. Середній показник у світі – 59,6 балів. Перше місце в Рейтингу економічних свобод зайняв Гонконг. Показник його економічної свободи становить 89,3 бала зі 100. Разом з Сінгапуром, Австралією, Новою Зеландією та Швейцарією він входить до групи економічно вільних країн. Білорусь зайняла 154-е місце, Росія – 139-е, Молдова – 115-е [8].

–  2,14 за 5-бальною шкалою – Індекс інвестиційної привабливості України в 3-му кварталі 2012 року. Рівень привабливості країни для інвесторів, який оцінює Європейська Бізнес Асоціація за підтримки компанії InMind з 2008 року, впав до найнижчого за останні три роки значення. США посіли перше місце за інвестиційною привабливістю, трохи випередивши Китай. Третє місце залишилося за країнами Південно-Східної Азії, четверте - за Бразилією. На п’ятому місці Індія [8].

5) високий рівень корумпованості. У Індексі сприйняття корупції – щорічному звіті міжнародної організації Трансперенсі Інтернешнл, який був опублікований 2012 році, експерти опустили Україну на 144 сходинку з 174 можливих позицій. Нижче України до кінця Індексу сприйняття корупції немає жодної європейської країни. Вище неї – крім визнаних світових лідерів у боротьбі з корупцією – інші республіки пострадянського простору, географічно розташовані в Європі. Наприклад, Росія на 133 місці, Білорусь на 123-му. Кращі результати серед колишніх пострадянських країн – у Естонії (32 місце) і у Грузії (51 місце). Замикають список на 174-му рядку три країни: Афганістан, Північна Корея і Сомалі. Відкривають список, практично, з нульовим впливом корупції на суспільство – Фінляндія і Данія. Сполучені Штати розташувалися в першій "двадцятці" – на 19-тій сходинці [7].