Шляхи формування інтенсивного типу розвитку виноградно-виноробного підкомплексу в ТОВ «Лиман» Роздільнянського району Одеської області

                  Зміст

Вступ стр.

1.Науково-теоретичні  основи інтенсифікації та система показників інтенсивності ведення виноградарства в господарстві

1.1.Економічний зміст інтенсифікації  сільськогосподарського виробництва

1.2.Показники  інтенсивності та їх визначення в галузі виноградарства

1.3. Науково-технічний прогрес та його роль у формуванні інтенсивного типу розвитку господарства

2. Сучасний стан розвитку галузей в ТОВ «Лиман» Роздільнянського району Одеської області

2.1. Природно-економічна та  організаційна характеристика господарства.

2.2. Ефективність використання  виробничих ресурсів в ТОВ  «Лиман» Роздільнянського району Одеської області

2.3. Економічна ефективність  сільськогосподарського виробництва  та      

перспективи розвитку

3. Шляхи формування інтенсивного типу розвитку виноградно-виноробного підкомплексу  в ТОВ «Лиман» Роздільнянського району Одеської області

3.1 Шляхи вдосконалення  існуючої системи формування  інтенсивного типу

розвитку в ТОВ «Лиман» Роздільнянського району Одеської області

3.2. Формування раціональної  системи інтенсивного типу розвитку  виноградарства  

3.3 Планування використання  земельних ресурсів та структури  багаторічних насаджень по сортам – плодоносні, неплодоносні на перспективу

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

 

ВСТУП

Сільське господарство відіграє винятково важливу роль як каталізатор розвитку ринкової економіки, воно в недалекій перспективі може стати одним з головних джерел й експорту. що відіграватиме винятково важливу роль у процесі входження України у світовий ринок.

Сільське господарство має особливо велике значення тому, що воно є однією з найбільших галузей народного господарства. Про це свідчить ряд важливих макроекономічних параметрів. Найважливішим серед них є частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті держави (ВВП). У 1990 р. вона становила 24,4 %. За роки економічної кризи вказаний параметр почав знижуватися і вже у 1993 р. складав 21,5 %, у 1995 р. — 13,4, в 1999 р. — 12,8 %. Таке істотне зниження внеску галузі у створення ВВП пояснюється переважно ціновим фактором.

Однією з важливих складових АПК України виступає її виноградарсько-виноробний підкомплекс, основними видами продукції якого є виноград та продукти його переробки (соки, вина, коньяки, шампанське тощо), що відрізняються високою споживчою цінністю і користуються попитом у споживачів. Для успішного розвитку галузей цього підкомплексу в Україні, особливо її південних регіонах, є сприятливі грунтово-кліматичні умови і достатня забезпеченість трудовими ресурсами, що дозволяє зробити продукцію підкомплексу конкурентоспроможною не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринках.

В умовах ринкової економіки виживає лише те підприємство  , яке найбільш  розумно і комплексно визначить потребу ринку, створить і організує виробництво продукції, яка користується попитом, а також забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.

Підвищення економічної ефективності  виробництва залежить від формування інтенсивного типу розвитку та шляхів підвищення ефективності функціонування виноградно-виноробного під комплексу.

Питання розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу досліджували відомі вчені: А.М. Авідзба, А.М. Бузні, О.М. Гаркуша, С.Ю. Дженеєв, О.Ю. Єрмаков, В.Г. Іванченко, В.В. Козенко, О.Д. Лянний, Т.І. Ломаченко, І.Г. Матчина, В.О. Рибінцев, В.А. Рульєв, І.І. Червен, Е.В. Червен, О.Ф. Чернявський, В.О. Фуркевич, Р.П. Хачатурян та ін.

Метою роботи є дослідження засад формування інтенсивного типу розвитку та підвищення економічної ефективності функціонування виноградарсько-виноробного під комплексу в ТОВ «Лиман» Роздільнянського району  Одеської області.

Методи дослідження :

• дослідно-статистичний
• факторний
• нормативний
• прогнозування
• розрахунково-конструктивний
• економіко-математичний.

У процесі реалізації поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

-  науково-теоретичні  основи інтенсифікації та система  показників інтенсивності;

- вивчення економічного  змісту інтенсифікації сільськогосподарського  виробництва;

- дослідження показників  інтенсивності та їх визначення в галузях сільського господарства;

- науково-технічний прогрес  та його роль в формуванні  інтенсивного типу розвитку підприємства; здійснення комплексного теоретичного  аналізу сучасного стану  діяльності  підприємства;

-аналіз ефективності використання виробничих ресурсів в окремих галузях;

Предметом вивчення є засад формування інтенсивного типу розвитку та шляхи  підвищення економічної ефективності функціонування виноградарсько-виноробного підкомплексу в ТОВ «Лиман» Роздільнянського району Одеської області.

Об’єктом дослідження є комплекс організаційно-економічних, теоретичних і методологічних основ підвищення економічної ефективності виробництва продукції виноградарства в ТОВ «Лиман» Роздільнянського району Одеської області.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення економічної теорії з аграрних питань, Закони Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України з питань розвитку сільського господарства. Інформаційна база дослідження: законодавчі та нормативні документи, наукові та публіцистичні видання науково-дослідних установ, монографії вітчизняних та зарубіжних вчених, спеціальна література, дані статистичної звітності та бізнес-планів, дані річних звітів за 2007-2009 рр., та інші джерела.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ТА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ІНТЕНСИВНОСТІ ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА

1.1 Економічний  зміст інтенсифікації сільськогосподарського  виробництва

 

Інтенсифікація – посилення, збільшення напруженості, продуктивності, дієвості.

Інтенсифікація виробництва – напрям у розвитку виробництва, за яким зростання його обсягу відбувається насамперед внаслідок науково-технічного прогресу, підвищення рівня організації виробництва й управління, ефективного використання технічних, матеріальних і трудових ресурсів [34 c.25].

Основною тенденцією сучасного розвитку аграрної сфери є заміна традиційних кількісних інтелектуальними факторами інтенсифікації, зумов лена екологічними аспектами, що мають реальну економічну основу. Теоретично визнається можливість створення стійкого сільського господарства за умови гармонійного регулювання біологічних (екологічних), соціальних та економічних факторів.

Напрями забезпечення інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств розглядаються як напрями інтенсифікації виробництва в сільському господарстві. Поняття інтенсивності й інтенсифікації мають різний економічний зміст. Інтенсивність характеризує якісний і кількісний стан виробництва. Інтенсифікація — це багатогранний процес формування інтенсивного типу розвитку шляхом комплексної механізації та автоматизації виробництва, його хімізації й електрифікації, впровадження енерго- водо- і ресурсозберігаючих технологій та біотехнологій, меліорації землі, вдосконалення організації праці та матеріального стимулювання, поглиблення спеціалізації виробництва і досягнення його раціональної концентрації (рис. 1.1)

 

Рисунок 1.1 - Напрямки інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

 

При інтенсифікації виробництва слід брати до уваги її двоїстий характер. Майже кожний напрям інтенсифікації, насамперед механізація й автоматизація, хімізація і меліорація, крім позитивного, справляє негативний вплив на агроекологічну систему, особливо за їх необґрунтованого використання. Цей негативний вплив проявляється в погіршенні кругообігу органічних речовин, руйнуванні родючості ґрунту, зменшенні в ньому гумусу і підвищенні щільності, нагромадженні нітратів, нітритів і залишків пестицидів у сільськогосподарській продукції, зменшенні біологічної активності рослин і тварин, зниженні їх стійкості до різних хвороб, порушенні біологічної рівноваги і водного балансу тощо. Якщо взяти до уваги й наслідки Чорнобильської катастрофи, стає очевидним, наскільки може негативно відбитися на здоров’ї людей і тривалості їх життя не продумана і не виважена інтенсифікація виробництва [11с.34].

При формуванні інтенсивного типу відтворення слід обов’язково враховувати ту об’єктивну обставину, що кожний напрям інтенсифікації має граничну межу використання, перехід за яку негативно впливає на агроекологічну систему. Тому мову потрібно вести про екологічно допустимий рівень того чи іншого фактора інтенсифікації. Цей рівень можна розглядати як граничний [11 с.35].

Підприємства, формуючи інтенсивний тип розвитку, повинні забезпечити його екологічність. Основні ознаки такої екологічності наступні:

• забезпечення розширеного відтворення родючості ґрунту, яке супроводжується збереженням і підвищенням вмісту в ньому гумусу і забезпеченням оптимального рівня розораності земельних угідь;
• виробництво екологічно чистої продукції, недопущення перевищення встановлених рівнів її забрудненості;
• додержання встановлених правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив з тим, щоб не допустити забруднення ними навколишнього природного середовища і продуктів харчування;
• недопущення порушень екологічної безпеки і забезпечення відтворення повітря й води;
• максимальне використання природних засобів боротьби із шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур і тварин, а також з бур’янами;
• недопущення порушень екологічних вимог при проектуванні, розміщенні і будівництві, реконструкції і введенні в дію нових будівель та споруд, насамперед тваринницьких комплексів, меліоративних систем.

Виважена інвестиційна політика на всіх рівнях — державному, регіональному і господарському, а також забезпечення прискорення обороту авансованих виробничих ресурсів має велике значення у формуванні інтенсивного типу розвитку. Працезаощаджувальний вид інтенсифікації припускає, що нова техніка витісняє з виробництва робочу силу. У цьому випадку весь приріст виробництва досягається частково або цілком за рахунок підвищення продуктивності праці.

Такий вид найбільш характерний для початкових періодів розвитку машинного виробництва – індустріалізації народного господарства [30 c.24].

Капіталозаощаджувальний вид інтенсифікації: завдяки застосуванню більш ефективних машин і устаткування, сировини і матеріалів досягаються ощадливі витрати засобів виробництва. Ці процеси в найбільшій мірі стали виявлятися на початковому етапі НТР (науково-технічної революції), коли широко освоювалися високопродуктивне автоматичне устаткування, удешевлявшее продукцію, а також досягнення хімії полімерів і інші високоефективні речовинні фактори виробництва [21 c.15].

Нарешті, всебічна інтенсифікація – це такий вид економічного зростання, при якому використовуються всі зазначені форми ресурсозбереження. Тоді заощаджуються і трудові, і речовинні умови виробництва. Даний вид економічного зростання практично впроваджується в умовах сучасного етапу НТР і новітньої технологічної революції.

 

1.2 Показники  інтенсивності та їх визначення в галузі виноградарства

 

Із визначення поняття інтенсивності випливає, що інтенсивність з економічної точки зору включає в себе дві складові: матеріально-речову і результативну. Для кожної з них притаманна своя система показників її вимірювання. Сільськогосподарське виробництво має складну структуру, тому виникає необхідність кількісно визначати інтенсивність на трьох рівнях його будови: в цілому по підприємству, в цілому по рослинництву і тваринництву і в розрізі окремих галузей. На рис. 1.2 наведені показники матеріально-речової складової інтенсивності та методика їх визначення.

 

Рисунок 1.2 - Показники матеріально-речової складової інтенсивності

 

Інтегральний показник інтенсивності використання землі (Із) визначається за формулою:

                                                                               (1.1)

де Кр — коефіцієнт розораності; Км — коефіцієнт меліорованості; Кп — коефіцієнт повторного використання землі. Методика визначення цього коефіцієнта і показника питомої ваги інтенсивних культур у структурі посівної площі викладена. Щільність поголів’я тварин обчислюється діленням кількості поголів’я тварин певного виду на площу відповідних земельних угідь. Поголів’я великої рогатої худоби, в тому числі корів, а також овець розраховується на всю площу сільськогосподарських угідь, свиней — на площу ріллі, птиці — на посівну площу зернових [11c.37].

Для оцінки результативної складової інтенсивності використовуються показники, наведені на рис. 2.2.

 

Рисунок 1.3 – Оцінки результативності інтенсифікації

Як правило, за однакових інших умов, чим вищі показники матеріально-речової складової інтенсивності, тим вищих результатів виробництва досягають аграрні підприємства, і навпаки, але за умови, що ці  показники не перевищують раціонального рівня. Щоб переконатися, наскільки підприємству було економічно вигідним інвестування ресурсів у виробництво, потрібно кожну групу показників матеріально-речової складової інтенсивності (по підприємству в цілому, рослинництву, по тваринництву і по кожній галузі) розглядати в єдності з відповідною групою показників її результативної складової. Чим вищі ці результативні показники, тим краще підприємство використовує ресурси на стадії виробництва. Детальний аналіз цих двох груп показників по рослинництву, тваринництву і окремих галузях дає змогу виявити, які виробництва справили найбільш істотний позитивний вплив на кінцеві результати господарської діяльності, а які — негативний. Отже, управлінський персонал має змогу приймати обґрунтовані рішення щодо вдосконалення галузевої структури підприємства [13 с.39].