Шляхи формування інтенсивного типу розвитку виноградно-виноробного підкомплексу в ТОВ «Лиман» Роздільнянського району Одеської області

1. Створення нових і вдосконалення  застосовуваних технологій;
2. Створення нових і вдосконалювання наявних засобів праці та кінцевої продукції;
3. Створення нових матеріалів і поліпшення якості тих , що застосовуються;
4. Механізація та автоматизація виробництва;

Різні напрямки  НТП  породжують конкретні економічні й соціальні наслідки , глибина й ефективність яких багато в чому залежить від міри досконалості організації  виробництва і праці , усієї системи господарювання . Основні напрямки розвитку науково-технічного прогресу.

1. Механізація виробництва;

Це широке впровадження взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих систем машин, апаратів, приладів, обладнання на всіх учатках виробництва, операціях і видах робіт. Вона сприяє інтенсифікації виробництва, зростанню продуктивності праці, скороченню частки праці у виробництві, полегшенню і поліпшенню умов праці, зниженню трудомісткості продукції.

Під терміном механізація розуміється головним чином витіснення ручного труда і заміна його машинним у тих ланках, де він ще досі залишається ( і в основних технологічних операціях, і у допоміжних, підсобних, транпортировочних, переміщувальних і інших трудових операціях).

У процесі розвитку механізація проходила декілька етапів: від механізації основних технологічних процесів, відмінних найбільшою трудомісткістю, до механізації практично всіх основних технологічних процесів і частково допоміжних робіт. При цьому склалася певна диспропорція, яка призвела до того, що тільки в машинобудуванні і металообробці більше за половину робочих місць зайнято на підсобних і допоміжних роботах.

Наступний етап розвитку комплексна механізація, при якому ручний труд замінюється машинним комплексно на всіх операціях технологічного процесу не тільки основних, але і допоміжних. Впровадження комплексності різко підвищує ефективність механізації, оскільки навіть при високому рівні механізації більшості операцій їх високу продуктивність може практично нейтралізувати наявність на підприємстві декількох немеханізованих допоміжних операцій. Тому комплексна механізація в більшій мірі, ніж некомплексна, сприяє інтенсифікації виробництва. Але і при комплексній механізації залишається ручна праця [43 c.45].

Рівень механізації виробництва оцінюється декількома показниками.

Коефіцієнт механізації виробництва величина, що вимірюється відношенням обсягу продукції, виробленої за допомогою машин, до загального обсягу продукції.

Коефіцієнт механізації робіт величина, що вимірюється відношенням праці, виконаного механізованим шляхом, до загальної суми витрат праці на виробництво даного обсягу продукції.

Коефіцієнт механізації труда величина, що вимірюється відношенням кількості робітників, зайнятих на механізованих роботах, до загальної чисельності робітників на даній дільниці, підприємств.

Автоматизація виробництва - застосування технічних засобів з метою повної або часткової заміни участі людини в процесах отримання, перетворення, передачі і використання енергії, матеріалів і інформації. Розрізнюють автоматизацію часткову, що охоплює окремі операції і процеси, і комплексну, автоматизуючий весь цикл робіт. У тому випадку, коли автоматизований процес реалізовується без безпосередньої участі людини, кажуть про повну автоматизацію цього процесу.

Рівень автоматизації характеризують ті ж показники, що і рівень механізації. Це коефіцієнт автоматизації виробництва, коефіцієнт автоматизації робіт і коефіцієнт автоматизації труда. Розрахунок аналогічний, але виконується для автоматизованих роботах [43 c.41].

Підвищення ефективності автоматизації виробництва здійснюється у наступних напрямах:

• вдосконалення методик техніко-економічного аналізу варіантів автоматизації певного об’єкту, обгрунтований вибір найбільш ефективного проекту і конкретних коштів автоматизації;

-забезпечення умов для інтенсивного використання коштів автоматизації, вдосконалення їх обслуговування;

-підвищення техніко-економічних характеристик обладнання, що випускається, та що використовується для автоматизації виробництва.

Автоматизація виробництва і управління виробництвом дозволяє заощадити фінансові, фізичні і людські ресурси для фірм, які застосовують роботизовану техніку в своєму виробництві і в допоміжних функціях.

Ядром, основою самої ж автоматизації виступає комп'ютерна техніка.  Комп’ютерізація виробництва.

Обчислювальна техніка все більш широко використовується не тільки для автоматизації виробництва, але і в самих різних його сферах. Подібне залучення обчислювальної і мікроелектронної техніки в діяльності різних виробничих систем називається комп'ютеризацією виробництва.

Комп'ютеризація це основа технічного переозброєння виробництва, необхідна умова підвищення його ефективності. На базі ЕОМ і мікропроцесорів створюються технологічні комплекси, машини і обладнання, вимірювальні, регулюючі і інформаційні системи, ведуться проектно-конструкторські роботи і наукові дослідження, здійснюється інформаційне обслуговування, навчання і багато іншого, що забезпечує підвищення суспільної і індивідуальної продуктивності праці, створення умов для всебічного і гармонійного розвитку особистості [41 c.36].

Водночас дедалі більшу роль у житті суспільства відіграє інформатика. Термін, що поєднав у собі два слова “інформація" і “автоматики". Тому сучасний етап науково-технічного прогресу можна назвати комп'ютерно-інформаційним.

Комп'ютерізація має стати звичайним, повсякденним явищем: персональна електронно-обчислювальна машина (ПЕОМ) ввійде у побут та на виробництво, подібно до холодильника, пральної машини, телефону у побуті. Це стає можливим завдяки мініатюрізації обчислювальних пристроїв, коли, наприклад у сучасному мікропроцесорі центральний обчислювальної системи розміщується на одному кристалі кремнію розміром кілька міліметрів. Подібній мікропроцесор виконує 40 тисяч операцій за секунду, що можна порівняти з продуктивністю величезних електро-обчислювальних машин 60-х років, а ціна його на світовому ринку становить лише кілька доларів. За прогнозами, протягом найближчих 5-6 років світовий випуск ПЕОМ досягне 35 млн. штук на рік.

Революційні зміни найважливіших параметрів електро-обчислювальної техніки за останні десятиріччя призвели до кардинальних змін у галузі інформаційної техніки та технології, які можна визначити як перехід до так званої безпаперової інформації.

Інформатики в житті сучасного суспільства починає набувати виняткового значення. Зокрема, вона може здійснювати серйозний вплив на інтенсифікацію економіки, насамперед шляхом забезпечення оптимальних зв'язків між галузями промисловості, окремими підприємствами, а також шляхом вдосконалення управління, що спирається на інформатику. Від чітко поставленної оперативної інформації значною мірою залежить дотримання виробничої дисципліни.

Звичайно, у суспільстві все ще існує так званна паперова інформація, але головним носієм інформації все більше стає пам'ять комп'ютера, тобто безпаперова інформація.

Електрифікація та енергозбережувальні технології.

Найважливішим напрямком науково-технічного прогресу, базою для всіх інших напрямів є електрифікація. Електрифікація промисловості являє собою процес широкого впровадження електроенергії як джерела живлення виробничого силового апарату в технологічні процеси, засобу управління і контролю ходу виробництва.

На основі електрифікації виробництва здійснюється комплексна механізація і автоматизація виробництва, впровадження прогресивної технології. Електрифікація забезпечує в промисловості заміну труда машинним, розширює вплив електроенергії на предмети праці. Особливо велика ефективність застосування електричної енергії в технологічних процесах, технічні засобах автоматизації виробництва і управління, інженерних розрахунках, обробці інформації, в рахунково-обчислювальних машинах [37 c.45].

Хімізація виробництва - інший найважливіший напрямок науково-технічного прогресу, який передбачає вдосконалення виробництва за рахунок впровадження хімічних технологій, сировини, матеріалів, виробів з метою інтенсифікації, отриманню нових видів продукції і підвищення їх якості, підвищення ефективності і змістовності труда, полегшення його умов.

У виноградарстві розробити та впровадити методи агроекологічної спеціалізації і концентрації виноградарства, вдосконалити структуру асортименту, спрямовану на розширення площ за рахунок сортів, придатних для виробництва шампанського і марочних вин, широко запроваджувати високопродуктивні якісні сорти винограду з підвищеною стійкістю проти морозів, грибкових, бактеріальних та вірусних хвороб, проводити кло-нову і фітосанітарну селекцію технічних сортів винограду, які характеризуються стабільною продуктивністю і високою якістю продукції, знизити пестицидне забруднення продукції та навколишнього середовища шляхом широкого впровадження стійких сортів, інтегрованих та біологічних методів захисту, створити нові машини і устаткування для комплексної механізації виробництва винограду і садивного матеріалу; забезпечити перехід виноградного розсадництва на виробництво елітного оздоровленого садивного матеріалу обґрунтовані основні резерви ефективного функціонування виноградарсько-виноробного підкомплексу регіону, визначені шляхи удосконалення виноградного розсадництва та сортової спеціалізації, а також визначений вплив державного регулювання та фінансово-економічного забезпечення розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК області та планування і прогнозування діяльності виноградарсько-виноробних підприємств.

Першочергове значення при цьому має розвиток розсадництва. Це пов’язано з тим, що у переважній більшості господарств виноградарство представлено старими насадженнями та малопродуктивними сортами, які потребують оновлення на 7-8% площ щорічно..

Вважаємо, що спеціалізація виноградарства Одесщини повинна вдосконалюватися в 2-х напрямках. По-перше: у напрямі використання клонової селекції, особливо високопродуктивних і безвірусних клонів. Це продовжує термін експлуатації виноградників. По-друге: відповідно до потреб ринку споживання винограду та вина, агрокліматичних особливостей виноградарських регіонів області нами обґрунтовано розширення асортиментної структури та поглиблення спеціалізації галузі за рахунок таких цінних білих сортів, як Мускати, Шардоне, Трамінер, група Піно, а також технічних сортів червоної групи: Піно чорний, Сапераві, Каберне, Бастардо.

Нами доведено, що одним із напрямів здешевлення виробництва та підвищення його ефективності у виноградарстві є застосування для шпалерних опор соснових стовпів з терміном служби 50-60 років; ліквідація зрідженості виноградників; застосування вітчизняних механізмів для обробки винопродуктів; добрив та засобів захисту рослин.

В роботі наголошується, що основним напрямом підвищення ефективності функціонування та розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу регіону є вдосконалення механізму державного регулювання. Особливу увагу слід приділити державному регулюванню щодо продовольчого ринку країни і фінансово-кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників; проведення дотування виробництва, індексування гарантованих та заставних цін, з урахуванням інфляційних процесів в економіці; забезпечення захисту вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників від конкуренції з боку закордонних ринків; розвитку ринкової інфраструктури та проведення заходів по демобілізації в аграрній сфері. Найбільшого ефекту в стабілізації виноградарсько-виноробного виробництва і його фінансовому оздоровленні можна буде досягти при комплексному здійсненні всіх указаних заходів.

Нами підкреслюється, що в останні роки єдиним джерелом державного фінансування галузі є одновідсотковий збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Тому, вважаємо за доцільне підвищити ставку збору. Потребує уваги й те, що виноградарсько-виноробні підприємства практично не можуть скористатися прямими інвестиціями, особливо іноземними. Тому іноземні інвестиції повинні мати цільове призначення і бути спрямовані на конкретні проекти, які мають значний економічний ефект. У виноградарсько-виноробному підкомплексі потребує вдосконалення також і діюча система ціноутворення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.  АНАЛІЗ ТА СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ВИНОГРАДАРСВА В ТОВ «ЛИМАН» РОЗДІЛЬНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

2.1 Характеристика природно – кліматичних умов ТОВ «Лиман» його виробничий тип, та рівень спеціалізації

 

Результати відтворення в аграрному секторі великою мірою залежать від спеціалізації сільськогосподарського виробництва. Важливе значення мають родючість ґрунтів, природні та біологічні процеси. Процес відтворення у сфері сільськогосподарського виробництва обмежений передусім умовами природно-кліматичних зон, потребує зональної спеціалізації культур і, у зв’язку з цим, визначення відповідних напрямів розвитку галузей рослинництва і тваринництва.

 Суб’єктом дослідження було обрано сільськогосподарське підприємство ТОВ «Лиман» Роздільнянського району Одеської області.

Дослідження природних і економічних умов є першим етапом аналізу господарської діяльності. В цьому розділі розглядається характеристика природних умов, аналіз економічних умов, місцеположення, транспортні умови, зв’язок, забезпеченість опадами.