Вимір і забезпечення підвищення якості і конкурентоспроможності продукції

Якщо підприємство переходить до виробництва  нової продукції, що мала раніше аналог по споживчому призначенню і властивостям, то витрати на якість (Вя) можна визначити різницею між витратами на стару (Вст) і нову (Вн) продукцію:

Вя = Вст – Вн                                           (1.2.)

Одним з методів, що дозволяють проаналізувати зміну витрат, пов'язаних зі зміною якості продукції, є індексний метод. Складність його застосування до даного предмета дослідження полягає в тім, що обидві ознаки повинні бути виражені кількісно. Якість же не завжди має кількісне значення і не завжди може бути описане словесно. Якщо показник якості має числові характеристики, то при побудові індексів їх можна використовувати як ваги витрат. У протилежному випадку вагами може служити кількість елементів конструкції виробу, кількість деталей, вузлів, виробів.

На практиці для рішення питання про вибір виробу для запуску у виробництво повинні проводитися усі види проектного аналізу: комерційний, технічний, організаційний, соціальний, екологічний і економічний. Для цього варто застосовувати всі доступні в кожній конкретній ситуації методи. Тільки такий аналіз може вважатися повноцінним і дати об'єктивний результат для ухвалення управлінського рішення. Політика підприємства повинна споконвічно мати на меті високу якість продукції.

Поточне управління якістю на підприємстві – це динамічна система, яка повинна враховувати дію різних факторів, що впливають на формування кінцевої якості продукції. Деякі з цих факторів наведені на рис.2 [17, с.86].

Рис. 1.2.

Фактори, що впливають на якість кінцевої продукції

Численні маркетингові дослідження  показали, що, здійснюючи покупку, більшість покупців орієнтується на критерій «ціна – якість». Розуміння “високої якості” у різних людей суттєво відрізняється: для одних - надійність, для інших - краса, для третіх - екстравагантність і т.п. Але алгоритм вибору в більшості випадків однаковий. Людина зважує, чи “досить якості” їй запропонували за дану ціну. При виборі товару, споживач свідомо або несвідомо враховує експлуатаційну якість товару, порівнює його граничну корисність (цінність) з витратами, пов'язаними з експлуатацією виробу.

Якість => Задоволеність споживача => Цінність / Вартість         (1.3.)

Отже, для того, щоб товар був конкурентоспроможним, необхідно оптимізувати всі ланки виробничого циклу товару так, щоб ціна продукції відповідала її якості, а також рівню сервісу, та щоб товар був доступним для споживача. Згідно традиційного уявлення про процес підвищення якості, для забезпечення переваг товару, що поставляється, за рівнем ціни, якості, умовами поставки й сервісу виробник змушений, як правило, витрачати додаткові кошти, що виділяються ним із прибутку, і, як результат, підвищувати ціну продукції.

Е_сп= P/С ® max                                                  (1.4.)

Щоб товар купувався споживачем за більш високою ціною, виробнику  необхідно підвищити економічний ефект споживання (цінність) продукту зумовлений відношенням сумарної цінності товару (Р) до повних витрат на придбання й використання товару (С).

Рівень ціни виробництва безпосереднім  чином визначає цінову конкурентоспроможність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень (рівень ціни виробництва), тим вищою може бути конкурентоспроможність виробленої продукції на ринку. В свою чергу рівень конкурентоспроможності продукції справляє багатовекторний вплив на діяльність підприємства та його ринкову позицію (рис.1.3).

Рис.1.3

Вплив підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на діяльність підприємства [13, с.103]

 

 

 

 

 

В основі всіх систем якості лежить "петля  якості". Вона включає 11 етапів, або  стадій, життя продукту, на кожному  з яких повинна вироблятися оцінка якості (рис.1.4).

Рис. 1.4.

"Петля якості" [15, с.318]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ефективна, добре  структурована система якості дозволяє організації оптимізувати якість із погляду зменшення різних ризиків, зниження витрат і зростання прибутку.

 

1.2. Конкурентоспроможність продукції. Забезпечення корисного ефекту продукції підприємства. Сукупні витрати підприємства.

На  сьогодні проблема конкурентоспроможності підприємства стоїть досить гостро. Оскільки в умовах ринкових відносин та загострення  конкурентної боротьби в лідируючих позиціях залишаються тільки ті підприємства, які здатні до швидких змін в організації  управління, до постійного оновлення  виробництва, впровадження інновацій, постійного поліпшення якості та характеристик  продукції та послуг.

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників. Конкурентоспроможність підприємства визначається насамперед рівнем якості товару, що випускається. Тому для створення й випуску конкурентоспроможного товару на підприємстві необхідно забезпечити належний рівень якості продукції та виробництва в цілому.  У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку. Загальновживану типову схему оцінки конкурентоспроможності зображено на рис. 1.5.

Рис.1.5.

Визначення переліку параметрів, які  підлягають оцінці

 

Схема оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку

 

Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об’єкта задовольняти певну конкретну потребу у  порівнянні з аналогічними об’єктами  даного ринку. Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку.

Беручи  загалом, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:   

● конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

● можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

● розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

● очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

● визначальні параметри продукції основних конкурентів;

● найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

● термін окупності сукупних витрат, зв’язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

Конкурентоспроможність  конкретного об’єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект даного об’єкта та об’єктів-конкурентів за нормативний строк їхньої служби й сукупні витрати протягом життєвого циклу об’єктів.

Корисний  ефект — це віддача об’єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об’єктивних показників якості об’єкта, котрі задовольняють ту чи ту конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях, грошовому виразі або в умовних балах (для об’єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).

Сукупні витрати протягом життєвого циклу — це ті витрати, які обов’язково потрібно зробити, щоб одержати від об’єкта відповідний корисний ефект.

Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних об’єктів (наприклад машин та устаткування) можна зробити, користуючись формулою

,                                   (1.5.)

де  — конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці; ,  — ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти; ,   — коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги. Ефективність продукції [] визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби () із сукупними витратами протягом життєвого циклу (), тобто

                                     (1.6.)       

Корисний  ефект зазвичай розраховується за одним показником, узятим для оцінки конкурентоспроможності того чи того виду продукції (продуктивність, потужність, енергоємність, калорійність тощо). Зокрема корисний ефект однопараметричних об’єктів за нормативний строк служби рекомендується визначати за формулою:

   ,                         (1.7.)

де — нормативний строк служби об’єкта, років;  — погодинна паспортна продуктивність об’єкта; — річний фонд часу роботи об’єкта;  — коефіцієнти, що характеризують невідповідність показників якості об’єкта вимогам споживачів. До показників (коефіцієнтів), що зменшують корисний ефект, належать:

1. коефіцієнт зниження продуктивності об’єкта в міру її техніко-економічного старіння;
2. показники погіршання безвідмовності й ремонтопридатності;
3. показники рівня шуму, вібрації та інші показники ергономічності та екологічності об’єкта;
4. показник організаційно-технічного рівня виробництва у споживачів об’єкта.

Сукупні витрати протягом життєвого циклу одного об’єкта можна визначити за такою формулою:

  ,                        (1.8.)

де   — кошторисна вартість маркетингових досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;  — кошторисна вартість організаційно-технологічної підготовки виробництва нового об’єкта; ,  — кількість об’єктів, яку передбачається виготовити за даною конструкторською і технологічною документацією (, якщо є тільки один виробник даного об’єкта);  — витрати на виробництво машини (без амортизації попередніх витрат);  — витрати на впровадження об’єкта в споживача, що включають транспортні витрати та кошторисну вартість будівельно-монтажних і пускових робіт;  — витрати на експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт у t-му році (без амортизації попередніх витрат);  — витрати на демонтаж і ліквідацію (реалізацію) елементів основних виробничих фондів (включаючи саму машину), що вибувають з експлуатації у зв’язку з освоєнням і впровадженням нового об’єкта. Якщо ці витрати менші за дохід від реалізації елементів основних фондів, що вибувають, то у даній формулі вони мають бути зі знаком мінус, якщо більші — зі знаком плюс.

Виразом конкурентоспроможності підприємства є продукція, яку воно виготовляє. Найпростіший варіант визначення конкурентоспроможності (Кт) товару визначається формулою:

Кт = Е/В max,                                               (1.9.)

де Е —  корисний ефект від споживання товару; В — витрати на купівлю та використання товару. Це означає, що у процесі добору з метою купівлі певного товару покупцем «виграє», тобто купується, той товар, в якого відношення корисного ефекту до витрат на купівлю та використання є найбільшим порівняно з іншими аналогічними товарами. Це співвідношення і є умовою конкурентоспроможності продукції.

Для визначення конкурентоспроможності товару здійснюються такі кроки:

1. вибір цільового ринку;
2. вибір товару-аналога (бази для порівняння);
3. визначення набору параметрів товару для порівняння та моделей, за допомогою яких здійснюватимуться розрахунки;
4. порівняння товарів, визначення кількісних значень обраних параметрів;
5. розрахунок інтегрального показника конкретного товару.

Кожний  продукт або послуга цінні  настільки, наскільки вони можуть задовольняти потреби споживача, тому в усіх показниках, що характеризують той чи інший продукт або послугу, будуть використовуватися об’єктивні та суб’єктивні, кількісні та якісні параметри й показники, які більшою чи меншою мірою відбивають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конкурентоспроможний продукт випускає підприємство. Показники конкурентоспроможності — це сукупність системних критеріїв кількісного оцінювання рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності. Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об’єкта досліджень, а також від обраної методики визначення конкурентоспроможності. Послідовність робіт з визначення конкурентоспроможності товару подано на рис. 1.6.

Рис. 1.6.

Оцінювання  конкурентоспроможності товару [26, с.3]

Щоб прийняти рішення про те, конкурувати  чи ні з тієї чи іншої продукції, можна скористатися підходом, який запропонував К. Омаї у праці «Стратегічне мислення» [11, с.188] .

Рис. 1.7.

Модель конкурентних рішень К. Омаї

Свої  ідеї щодо формування та використання ключових факторів успіху К.Омаї сформулював як побажання:

• конкуруйте мудро, використовуючи свої унікальні властивості, яких не торкаються конкуренти; стара, успішна стратегія, дає змогу зберегти досягнуті рубежі; базована на ній нова, творча стратегія забезпечить у майбутньому певний рівень свободи діяльності;
• уникайте жорсткої конкуренції, що може призвести до взаємного знищення в разі орієнтації на аналогічні, другорядні переваги.