Наукові аспекти ефективного ведення вівчарства

Рентабельність –  поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток, як головне джерело розширеного відтворення. Із даних таблиці 5 видно, що виробництво продукції рослинництва в господарстві  за останні 3 роки є рентабельним – на рівні 14,2 – 21,9 %, тоді як тваринництва – збитковим, при рівні збитковості 44,2-47,6 %.

 

2.2 Динаміка  розвитку вівчарства

 

У ДПДГ «Асканія-Нова»  розводять овець двох порід, а  саме на відділку «Тишкове» – асканійської м’ясо-вовової  породи овець з кросбредною вовною; на відділку «Фіздвір» – таврійського типу асканійської тонкорунної породи.

Асканійська м’ясо-вовнова  порода овець з кросбредною вовною затверджена наказом Мінагрополітики  України №315/37 від 08.05.2007 року.

Генетичний потенціал  продуктивності:

середня жива маса асканійських  кросбредних баранів – 120-130 кг;

 вівцематок  – 70-75 кг;

довжина вовни – 15-17 см;.

настриг чистої вовни - 3,5-4,5 кг;

 вихід чистого волокна  - 68%;

виробництво м'яса на вівцематку - 55-60 кг.

Таврійський тип асканійської тонкорунної породи, затверджений наказом  Мінагрополітики України №365 від 31.12.1993 р.

Генетичний потенціал  продуктивності:

жива маса: баранів -110-120.

 вівцематок -55,0 - 59,4 кг;

настриг митої вовни  у баранів- 6-8 кг.,

вівцематок- 3,3 - 3,8 кг, 

довжина вовни 12-14 см,

вихід чистого волокна - 51-56%.

багатопліддя вівцематок -130-150%

середньодобові прирости ягнят- 250-300 г.

Багато   в чому розвиток галузі залежить від організації виробництва, яка передбачає і ефективне співвідношення всіх вікових груп у стаді.  В  структурі стада  визначальною є частка вівцематок і термін їх продуктивної дії, що визначає вікову  структуру стада маток.

У вівчарстві, як і в  інших галузях тваринництва, структура стада в значній мірі впливає на темпи відтворення поголів’я, вихід продукції, систему ведення і економічну ефективність галузі в цілому. В структурі стада знаходить своє кінцеве відображення найважливіші питання організації вівчарства: спеціалізація галузі, рівень інтенсивності, строки обороту засобів.

 В господарстві, при  обґрунтуванні структури стада  повинно бути встановлено таке  співвідношення статево-вікових  груп тварин, при якому досягається  найбільший вихід продукції з  найменшими витратами праці і засобів.

Збільшення в стаді  питомої частки маточного поголів’я  не тільки сприяє росту виробництва  продукції вівчарства, але й поліпшує економічні показники галузі, підвищує рентабельність.

Станом 01.01.2012 р у господарстві налічувалася 1761 голів овець, із них 146 баранів-плідників, або 8,3 % 947 вівцематок, або 53,8 %, баранів-річняків 364, або 20,6 %, ярок – 304, або 17,3 %. Порівняно з 2010 р. поголів’я овець в середньому збільшилося на 24,5 %, у т. ч. баранів-плідників на 15,9 %,  вівцематок – 3,5 %, баранів-річняків  –  66,2 %, ярок – майже вдвічі (табл. 6).

У господарстві вівцематок використовують протягом п’яти-шести  років, отримуючи  від них 5-6 окотів, після чого вони досягають 7-8-річного  віку і їх вибраковують.

Структура стада овець, як асканійської м’ясо-вовнової, так і таврійського типу асканійської тонкорунної порід протягом трьох років змінювалася. Зокрема, частка баранів-плідників в середньому по господарству була на рівні 8,3-9,5 %, вівцематок 53,8-71,6 %. Баранів-річняків 12,3-20,6 %, ярок – 6,6-17,3 %. Цей показник мав коливання по роках, перш за все, залежно від того ціни та попиту на племінних тварин та м’ясо овець. Господарства які спеціалізуються на виробництві м’яса у своїй структурі мають 70-75 % вівцематок, на виробництві вовни – 40-45.

Щільність поголів’я  на 100 га сільськогосподарських угідь  у 2010 р. складала 292,3 гол., у 2011 та 2012 рр. відповідно 315,2 та 234,9 гол.

Таблиця 7. – Динаміка поголів’я овець та її структура

Статево-вікові групи	Роки			2012 р до 2010 р (+;-), %
	2010	2011	2012
відділок «Тишково»
Поголів’я, всього	994	892	1210	120,2
в т.ч. барани-плідники	116	98	127	107,8
Вівцематки	580	625	627	108,1
барани-річняки	165	139	242	146,7
ярки-річняки	133	30	214	160,9
в відділок «Фіздвір»
Поголів’я, всього	421	420	551	130,9
в т.ч. барани-плідники	10	26	19	190,0
Вівцематки	335	315	320	95,5
барани-річняки	54	23	122	225,9
ярки-річняки	22	56	90	409,1
всього по господарству
Поголів’я, всього	1415	1312	1761	124,5
в т.ч. барани-плідники	126	124	146	115,9
Вівцематки	915	940	947	103,5
барани-річняки	219	162	364	166,2
ярки-річняки	155	86	304	196,1
щільність овець у розрахунку на 100 га с/г угідь	292,3	315,2	234,9	80,4

 

На збільшення поголів’я  та показники продуктивності овець  великий вплив має розвиток кормової бази господарства.

Витрати кормів на утримання  вівцепоголів’я у господарстві наведено у табл.8.

Таблиця 8 – Витрати  кормів на утримання вівцепоголів’я

 

Роки	середньорічне поголів’я	витрачено кормів, всього		вартість 1 корм. од., грн	кількість ц. корм. од. на 1гол. в рік
		ц кормових одиниць	вартість всього, тис. грн
2010	1363	5319	633	1,2	3,9
2011	1536	6869	1185	1,7	4,5
2012	1734	8714	2205	2,5	5,0

 

Аналіз табл. 8 показує, що забезпеченість кормами   овець  протягом трьох років була не достатньою – 3,9 -5,0 ц. корм. од.  на 1 голову в рік при потребі  6,0-6,5. Тобто, забезпеченість кормами була на рівні 65 %- 83,3%. При цьому  вартість 1 корм. од. у 2012 р. порівняно з 2010 р. збільшилася майже вдвічі.

Слід відмітити, що для  прояву генетичного потенціалу  та підвищення рівня продуктивності овець необхідно створювати відповідні умови утримання та забезпечувати повноцінну годівлю тварин.

Показники продуктивності овець та динаміка валового виробництва  наведено у табл. 9.

Таблиця 9 – Показники продуктивності овець та динаміка валового виробництва

Показник	Роки			2012 р до 2010 р (+;-), %
	2010	2011	2012
Настриг вовни на 1 гол., кг	4,0	4,7	3,5	87,5
С/д прирости, г	85	89	78	91,8
Валове виробництво, ц: вовни Баранини	57 237	62 288	61 292	107,0 123,2

 

Так, настриг вовни  порівняно з 2010 р. зменшився на 12,5%, середньодобові прирости на 8,2 %. Валове виробництво вовни зросло на 7 :, баранини – на 23,2 %. Відносно племінного продажу  тварин, за якого є можливість значно підвищити ефективність вівчарства,  то у 2012 р. він був відсутній, а у 2011 р. складав 87 голів, що на 35,6 % менше у порівнянні з 2010 р. Саме через відсутність ринку племінної продукції у нашій державі племінні господарства зазнають значних збитків. 

Динаміку валового та товарного виробництва наведено у таблиці 10.

 

Таблиця 10. Валове та товарне  виробництво продукції вівчарства

Показник	Роки
	2010	2011	2012
баранина
Виробництво продукції, ц	365	288	292
Реалізація продукції, ц	226	60	177
Товарність продукції	61,9	20,8	60,6
Реалізаційна ціна виробництва 1 ц продукції	1534	2567	1960
виручка від реалізації, тис. грн..	287	154	347
вовна
Виробництво продукції, ц	57	62	61
Реалізація продукції, ц	58	60	57
Товарність продукції	101,7	96,8	93,4
Реалізаційна ціна виробництва 1 ц продукції	386,0	629	947,4
виручка від реалізації, тис. грн..	22	39	54

 

 

Встановлено, що товарність продукції вівчарства на протязі  трьох років коливалася у значних  межах, зокрема: м’яса баранини у  живій вазі0020 20,8-61,9 %, вовни – 93,4-101,7 %.

Найвищою реалізаційна ціна живої маси овець була у 2011 р. – 2567 грн. проти 1534 грн. у 2010 р. та 1960 у 2012 р., тоді як найдорожчою вовна була у 2012 р. – 947,4 проти 629 грн. у 2011 р. та 386 грн. у 2010 р.

Собівартість утримання  однієї вівці в господарстві постійно підвищується (табл. 11)

Таблиця 11.Динаміка витрат на утримання овець у ДПДГ «Асканія-Нова»

Показник	Роки			2012 р до 2010 р (+;-), %
	2010	2011	2012
Виробнича собівартість, тис. грн..	1177	2105	2842	241,5
Середньорічне поголів’я, гол.	1363	1536	1734	127,2
Витрати на утримання 1 голови, грн..	863,5	1370,4	1639	189,8

 

Встановлено, що витрати  на утримання 1 голови у 2010 р. становили 863,5 грн, у 2011 р. вони зросли у 1,6 рази, а  у 2012 р. – у 1,9 разів.

Отже, вівчарство в умовах ДП ДГ «Асканія-Нова» характеризується невисокими показниками продуктивності, що в першу чергу обумовлено недостатнім рівнем годівлі та умовами утримання і високими витратами на утримання. Для поліпшення ситуації необхідно забезпечити овець повноцінною годівлею та створити пасовища, випасання овець на яких дасть змогу здешевити витрати на утримання.

 

2.3 Економічна  ефективність виробництва продукції

 

В період реформування аграрного  сектору економіки стан вівчарства значно погіршився. Розвал крупних  і середніх за розмірами сільсько-господарських підприємств сприяв повному занепаду внутрігалузевої структури вівчарства, привів до ігнорування основних технологічних і організаційних потреб функціонування галузі, організації виробництва. В результаті виробництво і реалізація вівчарської продукції протягом останніх десятиліть є збитковими.

Аналіз виробництва  продукції вівчарства у ДПДГ “Асканія-Нова”  наведено у табл. 12.

Таблиця 12 - Виробництво  продукції вівчарства

Роки	Виробництво баранини		виробництво вовни
	Ц	с/д приріст	ц	настриг на 1 гол.
2010	237	85	57	4,0
2011	288	89	62	4,7
2012	292	75	61	3,5
2012 р. до 2010 р., в %	23,2	13,3	7,0	-14,3