Нормативно-правове забезпечення охорони праці та у сфері цивільного захисту

 

 

 

ОЦІНКА ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….....3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЕМСТВІ……………………………………………………………………….6

1.1.   Економічна сутність продуктивності і ефективності праці…………………...6

1.2.   Програми підвищення продуктивності праці на підприємстві……………...14

1.3.   Методика визначення продуктивності праці персоналу

на підприємстві……………………………………………………………………….18

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ У ООО «АГРОСВІТ» СВЕРДЛОВСЬКОГО РАЙОНУ……………………………………………………...27

2.1 Організаційно-економічна та соціальна характеристика підприємства………27

2.2. Аналіз господарської діяльності  підприємства……………………...…............35

2.3. Рівень забезпеченості підприємства  персоналом………………………………43

4. Оцінка системи продуктивності праці у ООО «Агросвіт»……………….....51

РОЗДІЛ 3. РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНІСТІ ПРАЦІ У ООО «Агросвіт» БАРАНІВСЬКОГО РАЙОНУ…………………………………………..58

3.1. Удосконалення мотиваційного  чинника підвищення продуктивності  праці..58

3.2. Фактори і резерви підвищення  продуктивності праці………………………..64

3.3 Вплив виявлених резервів на показники роботи підприємства і

розрахунок економічного ефекту від впровадження запропонованих пропозицій………………………………………………………………………..….69

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ…………………………………………………………………….…...77

4.1. Нормативно-правове  забезпечення охорони праці та  у сфері цивільного захисту………………………………………………………………………………..77

4.2. Аналіз стану техніки безпеки  та охорони праці……………………….……...79

ВИСНОВКИ…………………………………………………………...………….…85

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….…….88

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..93

ВСТУП

 

 

Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань щодо розвитку національної економіки, можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце в світовому співтоваристві. В умовах посиленої конкуренції на ринках товарів, послуг і праці великого значення набуває підвищення продуктивності праці на підприємствах, яке виявляється передусім у збільшенні маси продукції, що виробляється за одиницю часу за незмінної її якості, або в підвищенні якості і конкурентоспроможності за незмінної її маси, що виробляється за одиницю часу; зменшенні затрат праці на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу виробництва й обігу товару, збільшенню маси продукції і зростанню норми прибутку підприємства. Досягнення високих економічних результатів можливе лише за умови ефективного використання матеріальних і трудових ресурсів на кожному робочому місці, підприємстві, а це в свою чергу вимагає глибокої реформи системи управління, виробництва і реалізації продукції, узгодженої з такими перетворювальними процесами, як реструктуризація та адаптація до міжнародних стандартів, що і визначає актуальність теми дипломної роботи.

Проблемні питання щодо удосконалення продуктивності праці відображаються у працях вітчизняних і іноземних науковців: Андрійчука В.Г., Ареф’євої О.В., Боумен К.Н., Бойчика М.І., Бутинця Ф.Ф., Болюха М.А., Бланка І.А., Василенка В.А., Горбоноса Ф.В., Герасимчука В.Г., Коробова М.Я., Мацибори В.І., Мец В.О., Осовської Г.В., Покропивного С.Ф., Цаль- Цалка Ю.С., Цигилика І.І. та інших.

Метою написання дипломної роботи є обґрунтування теоретичних і методичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення продуктивністі праці у ООО «Агросвіт».

У відповідності до визначення мети в роботі сформовані такі основні завдання, що зумовлюють подальшу її структуру:

– узагальнити економічну сутність продуктивності і ефективності праці та її роль в економічному зростанні підприємства;

– обґрунтувати методику визначення продуктивності праці на підприємстві;

– дослідити програми підвищення продуктивності праці на підприємстві;

– охарактеризувати сучасний рівень функціонування підприємства;

– проаналізувати фінансово-господарський стан підприємства;

– провести оцінку сучасного стану продуктивності праці у ООО «Агросвіт» та визначити основні фактори впливу на аналізований показник;

– виявити резерви щодо підвищення продуктивності праці у підприємстві;

– обґрунтувати напрями підвищення продуктивності праці у ООО «Агросвіт».

Об’єктом дослідження є резерви підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних і прикладних проблем підвищення продуктивності праці у ООО «Агросвіт» .

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, нормативні документи уряду, матеріали Головного управління статистики в Житомирській області, матеріали за господарською діяльністю ООО «Агросвіт», періодичні видання, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-аграрників та фахівців із проблеми дослідження, матеріали особистих спостережень автора, а також інформаційні ресурси світової мережі Internet.

Для ООО «Агросвіт» проблема підвищення продуктивністі праці постає особливо гостро, оскільки в останні роки підприємство знижує ефективність господарської діяльності. Тому завдання пошуку і впровадження основних напрямків щодо підвищення ефективності управління всіма виробничими ресурсами, в тому числі і персоналом, для даного підприємства є вкрай необхідним.

Практична спрямованість дослідження полягає у визначенні резервів підвищення продуктивності праці ООО «Агросвіт» на основі проведення розрахунків. Дипломна робота має прикладний характер та рекомендації знаходження резервів підвищення продуктивності праці можуть бути використані при впровадженні запропонованих стратегічних розробок на підприємстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЕМСТВІ

1. Економічна сутність продуктивності і ефективності праці

 

 

Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що характеризує ефективність використання ресурсів для виробництва продукції. Проте сучасна економічна теорія стверджує, що точно визначити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів, використаних на виробництво продукції, неможливо. Тому для визначення ефективності виробництва найчастіше використовують показник продуктивності праці, хоча це не означає, що тільки праця є джерелом продуктивності [22, с. 81].

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття «продуктивність» і «продуктивність праці».

Продуктивність – це ефективність використання ресурсів – праці капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації – під час виробництва різних товарів і надання послуг [19, с. 36]. Вона відбиває взаємозв'язок між кількістю і якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, які були витрачені на їх виробництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробництво на різних рівнях економічної системи (на рівні окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використаними ресурсами. Під час їхньої оцінки необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних з безробіттям тощо. Більш висока продуктивність означає збільшення обсягу продукції за тих самих витрат, при цьому необхідно враховувати потребу в тій чи іншій продукції на ринку, в суспільстві. Зауважимо, що на зарубіжних підприємствах оцінюється та продукція, яка куплена, а не просто вироблена.

Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу раці. У її визначенні вихідною категорією є праця.

Праця – це доцільна, свідома, організована діяльність людей спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей [16, с. 105]. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця – це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення певної споживчої вартості. Абстрактна праця – це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється.

Подвійність поняття «праця» зумовлює і подвійність її змісту. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівні кваліфікації працівників тощо), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці.

Отже, конкретна праця виражає й техніко-технологічний аспект. Техніко-технологічний зміст праці індивідуальний на кожному робочому місці і перебуває під впливом перетворень у техніці, технології, змін предметів праці тощо. Абстрактна праця характеризується соціально-економічним змістом, тобто ступенем і способом затрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в яких здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо).

Розглядають ще поняття «змістовність» праці, що характеризує рівень складності, різноманітності виконуваних трудових функцій, самостійності працівника в трудовому процесі [27, с. 49].

Система виробничих відносин визначає характер праці. Розрізняють загальні й часткові ознаки праці. Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці. Вони виявляються також у суспільній природі праці, у ступені примушування до праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробництва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспільною, вільною і вимушеною [36, с. 206].

Часткові ознаки характеризують специфічні особливості функціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють види праці залежно від: способу здійснення – розумова й фізична; кінцевого результату праці – продуктивна й непродуктивна; рівня складності праці – складна й проста; рівня творчості – творча й нетворча.

Зміст і характер праці тісно взаємозв'язані. Вони взаємо обумовлюють один одного і змінюються під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві.

З'ясовуючи економічний зміст продуктивності праці, треба мати на увазі, що праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої редукції, складається з:

• живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції;

• минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції (сировина, матеріали, енергія – повністю, машини, споруди тощо – частково).

Продуктивність праці – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції [9, с. 184].

У процесі виробництва функцією живої конкретної праці є створення нової вартості, а також перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових елементах виробництва, на створюваний продукт. Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої) праці. Розрізняють поняття індивідуальної (живої праці) й суспільної (живої та уречевленої) праці.

Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю. Остання характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність [36, с. 65]. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму Отже, інтенсивність праці має фізіологічні межі, тобто не може бути необмеженою. У зв'язку з цим виникає поняття нормальної інтенсивності. Воно означає такі затрати життєвої енергії протягом робочого часу зміни, які забезпечують необхідні умови для повноцінного функціонування організму й повного відновлення працездатності до початку нового трудового дня. Таким чином, інтенсивність праці є важливим фактором продуктивності, проте має певну фізіологічну межу і потребує дотримання фізіологічних норм людської енергії.

Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному розумінні називаємо ефективністю.

Витрати визначаються обсягом (вартістю) використаних економічних ресурсів. Як відомо, економічні ресурси заведено поділяти на три великі групи: 1) робоча сила (трудовий потенціал, людський капітал); 2) компоненти природних ресурсів (земля та сировина); 3) компоненти засобів виробництва (фізичний капітал). Відповідно окремо визначається ефективність використання робочої сили, природних ресурсів або капіталу [35, с. 161].

Ефективність праці – це її результативність або успішність. Результати праці характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вартості, прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники, які називаються продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю). Ефективність виражається не тільки масою прибутку, а отже, рентабельністю суспільної праці у виробничій і інтелектуальній сфері, але й тим, у чиїх інтересах створюється прибуток та як він розподіляється, привласнюється і використовується. І це, в свою чергу, визначає соціально-економічну спрямованість методології кількісної оцінки ефективності суспільної праці, перетворює її в економічну категорію [11, с. 231].

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є ефективність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку – результатів праці та витрат праці [11, с. 231]. Отже, ефективність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.