Нормативно-правове забезпечення охорони праці та у сфері цивільного захисту

Основною формою стимулювання працівників підприємства є заробітна плата, яка характеризує оцінку вкладу працівника у результати діяльності трудового колективу. Вона повинна задовольняти працівника за абсолютною величиною і правильно співвідноситись з рівнем оплати інших працівників підприємства.

За своєю структурою заробітна плата неоднорідна, кожний її елемент виконує властиву їй функцію матеріального стимулювання і має певну економічну самостійність за необхідного взаємозв'язку і взаємозумовленості всіх її частин. Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці, які знаходяться, приблизно, у співвідношенні: 70 % – основна заробітна плата; 30 % – додаткова. Основні принципи організації оплати праці на підприємстві: заробітна плата здійснюється залежно від кількості і якості праці; диференціація заробітної плати в залежності від кваліфікації, умов праці і галузевих особливостей; систематичне підвищення реальної заробітної плати, тобто перевищення темпів росту номінальної заробітної плати над інфляцією; перевищення темпів росту продуктивності праці над темпами підвищення середньої заробітної плати.

Раціональна організація оплати праці на підприємстві дає змогу стимулювати діяльність його працівників, забезпечує конкурентоспроможність на ринку праці і готової продукції та необхідну рентабельність виробництву. Мета раціональної організації оплати праці – забезпечити відповідність між її величиною і трудовим вкладом працівника в загальні результати господарської діяльності підприємства.

Важливими складовими організації заробітної плати є її форми і системи, які встановлюються підприємствами самостійно з дотриманням вимог, передбачених законодавством. На підприємствах використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну. Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка являє собою сукупність нормативних документів, що регулюють основну частину заробітної плати робітників і службовців.

Удосконалення стимулювання високопродуктивної праці та посилення мотивації до праці трудового потенціалу повинно здійснюватися по усіх структурних складових заробітної плати. Основними складовими цього процесу мають бути шість факторів зображених на рисунку 3.2.

Рис. 3.2. Удосконалення структурних складових заробітної плати у ООО «Агросвіт»

Однією з прогресивних форм організації заробітної плати є запровадження так званого гнучкого тарифу. Сутність гнучких тарифних систем полягає в тому, що в межах кожного кваліфікаційного розряду працівника або посади службовців встановлюється певний діапазон тарифних ставок та посадових окладів [58, c. 98-101].

Нарахування заробітної плати можливе і за відрядною та погодинною формою оплати праці за фактично відпрацьований час, але трудовий колектив ООО «Агросвіт» буде добросовісно відноситись до виконання своїх обов'язків, тому і було вирішено на загальних зборах колективу оплату праці здійснювати по відрядній системі до одержання кінцевих результатів – валового доходу (табл. 3.1). Для зростання підвищення ефективності використання трудового потенціалу велике значення має забезпечення підприємств

Таблиця 3.1.

Алгоритм нарахування оплати праці від валового доходу

у ООО «Агросвіт»

кваліфікованими кадрами, здатними ефективно використовувати засоби виробництва, удосконалювати технології, впроваджувати прогресивні форми організації виробництва на основі широкого використання інновацій у господарській практиці. Пріоритетні шляхи підвищення продуктивності праці в конкретному підприємстві визначаються з урахуванням галузевих і регіональних особливостей. Правильне поєднання факторів, які забезпечують раціональне і ефективне використання земельних угідь, засобів виробництва і трудових ресурсів, є реальною умовою збільшення виробництва продукції та підвищення продуктивності праці персоналу аграрного підприємства. Рівень продуктивності праці формується під дією двох груп факторів: по-перше, тих, що впливають на урожайність або продуктивність худоби, а по-друге, таких, які змінюють затрати праці на гектар посіву чи голову худоби.

Оцінюючи людський капітал не як витрати, а як актив підприємства, варто зауважити, що правильність рішення про прийняття на роботу коштує дорого. Порівняно з придбанням машини, коли рішення приймається з виробничої необхідності, повноти її завантаження й економічності, при прийнятті на роботу нового працівника основним аргументом є спеціальні знання, які, на жаль, з часом стають застарілими. Недостатньо уваги приділяється спроможності кандидата в робітники його постійному навчанню, досвіду спілкування та готовності до співпраці. Ціна, яку платять підприємства за неграмотність і недостатню якість людського капіталу, дуже висока. Тому навчання кадрів – це не затрати, а необхідна умова постійного вдосконалення й можливості гнучкого використання робочої сили. Саме в такий спосіб можна досягнути гарантованої зайнятості, зниження плинності кадрів, що забезпечить значний економічний ефект і формуватиме у працівників бажання підвищувати ефективність роботи, не боячись звільнення. Як засвідчує практика, продуктивність робітника, що має намір змінити місце роботи, є на 20-25 % нижчою.

3.2. Фактори і резерви  підвищення продуктивності праці

Важливими факторами зростання продуктивності праці у ООО «Агросвіт» є: підвищення технічного рівня сільськогосподарського виробництва, що досягається за рахунок комплексної механізації і автоматизації, підвищення якості продукції, поліпшення використання матеріалів, палива та інших енергоресурсів, упровадження нових, ефективніших видів сировини тощо. Втім, все це вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, які у підприємстві поки що відсутні.

Тому, для підвищення продуктивності праці у ООО «Агросвіт», важливе значення має вишукування і використання всіх наявних резервів. Під резервами варто розуміти ще не використані можливості підвищення продуктивності праці у підприємстві за рахунок найкращого використання всіх факторів її зростання.

В ході дослідження встановлено, що у ООО «Агросвіт» не використаними резервами росту продуктивності праці є: удосконалення управління виробництвом, скорочення втрат робочого часу (зменшення простоїв, невиходів на роботу); збільшення норм і зон обслуговування у тваринництві; зміни в спеціалізації виробництва, не пов’язані з впровадженням нової техніки; впровадження прогресивних форм організації праці; зменшення кількості працівників, які не виконують норми виробітку, тощо.

Зокрема, у результаті аналізу використання фонду робочого часу у ООО «Агросвіт» (табл. 15, стор. 47) виявлено, що втрати робочого часу через різні суб’єктивні причини (прогули, простої, додаткові відпустки з дозволу адміністрації) у розрахунку на одного працівника становили 40,3 год, а на всіх працівників – 1983,6 год. Ці втрати можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу, що складають близько 2 % всіх трудозатрат виробничої програми підприємства. Тобто, у ООО «Агросвіт» є можливість підвищити рівень продуктивності праці на 2 % за рахунок ефективнішого використання робочого часу.

Крім цього, ефективніше використання робочого часу уможливить вивільнення деяких категорій працівників. У таблиці 3.1 проведемо плановий розрахунок чисельності працівників у ООО «Агросвіт». Вихідними даними при плануванні персоналу на 2015 рік у підприємстві є виробнича програма, норми витрат праці, баланс робочого часу (табл. 3.1).

Таблиця 3.1.

Планова чисельність працівників ООО «Агросвіт»

Отже, у результаті поліпшення використання робочого часу у підприємстві можна досягти скорочення цілодобових і внутрішньозмінних втрат (простоїв, прогулів, неявок через хворобу). Так, планова кількість всіх працівників на 2015 р. становить 34 осіб, що на 2 особи менше кількості працівників 2013 р., що вказує на резерви підвищення продуктивності праці у підприємстві близько 4,0 %.

Робота будь-якого підприємства неминуче пов'язана з необхідністю комплектування штату. Добір нових працівників не тільки забезпечує режим нормального функціонування підприємства, але і закладає фундамент майбутнього успіху. Основну увагу у ООО «Агросвіт» необхідно звернути саме на питання добору високваліфікованого персоналу середньої ланки. Адже без нього неможливо закріпитись на ринку, а тим паче досягти завоювання більшої частки ринку.

У господарстві мають місце й приховані втрати робочого часу, пов’язані з порушенням нормальних умов праці або з потребою додаткових затрат праці через використання нестандартних технологій. Величина цих втрат становить близько 8 % за доплатними листками, що їх виписують працівникам за виконання таких робіт, або за актами, повідомленнями, відомостями тощо. Проте втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення випуску продукції. Ці втрати можуть компенсуватися підвищенням продуктивності праці робітників підприємства за певних напрямів реалізації резервів зростання продуктивності праці.

Головними напрямами реалізації резервів зростання продуктивності праці у ООО «Агросвіт» є: впровадження досягнень науково-технічного прогресу; удосконалення організації виробництва і праці; підвищення якості професійно кваліфікаційного рівня робочої сили; удосконалення систем мотивації та стимулювання праці.

Усі напрями, що впливають на рівень продуктивності праці, за характером дії можна об’єднати в три групи. До першої групи належать фактори, що сприяють збільшенню виробництва продукції, до другої – скороченню затрат живої праці, до третьої – соціальні фактори, що спонукають працівників до ефективнішої праці.

Збільшення виробництва продукції у ООО «Агросвіт» можна досягти завдяки підвищенню культури землеробства, впровадженню нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, кращих порід і ліній тварин, раціональної хімізації виробництва і меліорації землі, зміцненню кормової бази тощо. Серед другої групи факторів важливе значення мають такі, як впровадження нових технологій і способів обробітку ґрунту, раціональної організації праці і виробничих процесів, досягнення обґрунтованої спеціалізації виробництва й ефективного співвідношення між основними та допоміжними галузями. Але найбільш радикальним фактором, що впливає на скорочення затрат живої праці, є заміна її капіталом. Результатом такої заміни є механізація й автоматизація виробництва, завдяки чому не лише підвищується продуктивність праці, а й зростає прибутковість підприємств. .