Організація обліку зносу (амортизації) необоротних активів на Житомирському маслозаводі «Рудь»

Звіт про рух грошових коштів за прямим методом передбачає обчислення:

1. Припливу грошових коштів, а саме: грошового прибутку; «зменшення активів; збільшення зобов'язань; грошового збільшення статутного капіталу.

2. Відпливу грошових коштів, а саме: « грошового збитку; «збільшення активів; «зменшення зобов'язань; «сплати дивідендів; « грошового зменшення статутного капіталу.

Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження (видатку) у результаті операційної діяльності шляхом послідовного коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу:

* змін у складі запасів, операційної дебіторської" та кредиторської заборгованості;

* не грошових операцій;

* доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Чисте збільшення (зменшення) грошових коштів та їх еквівалентів визначається як сума таких статей: «чистий приплив (відплив) грошових коштів від операційної діяльності; «чистий відплив грошових коштів від інвестиційної діяльності; «чистий приплив грошових коштів від фінансової діяльності.

При цьому грошові кошти та їх еквіваленти на кінець року обчислюють як суму таких статей: грошові кошти та їх еквіваленти на початок року; чисте збільшення (зменшення) грошових коштів і їх еквівалентів.

За всіма рахунками береться різниця між залишками на кінець і початок періоду. Ураховуючи, що початком періоду є 1 січня кожного року, сума залишків на початок періоду за шостим класом «Доходи» та сьомим «Витрати» дорівнює нулю.

 

3.5. Порядок складання Звіту про власний капітал

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з'ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема.

Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни. Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі -- основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.

Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал.

Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках. Побудуємо звіт про власний капітал з урахуванням інформації, наведеної в балансі та звіті про фінансові результати умовного підприємства.

Показники залишку за окремими статтями власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи балансу підприємства. Далі по вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу.

Якщо на підприємстві мали місце зміни в обліковій політиці, виправлення помилок, допущених при складанні звітів у попередніх періодах чи інші зміни, то на відповідну величину здійснюється, як правило, коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року. Скоригований залишок на початок року у звіті містить інформацію про позиції власного капіталу з урахуванням можливих коригувань.

Власний капітал підприємства може змінитися в результаті переоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва. Сума дооцінки збільшує інший додатковий капітал, якщо така дооцінка є першою переоцінкою необоротних активів, тобто до дооцінки не провадилася уцінка необоротних активів, суму якої було списано на інші витрати. Сума уцінки необоротних активів зменшує інший додатковий капітал у разі, якщо до уцінки вже було проведено дооцінку таких необоротних активів (сума якої збільшила додатковий капітал). Суми переоцінок необоротних активів, що проводяться протягом звітного року, відображаються у Звіті про власний капітал розгорнуто. Якщо стосовно одного з видів необоротних активів протягом року провадилися дооцінка та уцінка, суми яких вплинули на величину додаткового капіталу, у Звіті така переоцінка відображається розгорнуто -- окремо дооцінка та окремо уцінка по відповідному рядку.

Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку (збитку) та порядок його використання (чи покриття) у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку. Ця інформація відображається в графі перетину позицій «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» та «Нерозподілений прибуток» звіту про власний капітал. Якщо за даними звіту про фінансові результати підприємство має збиток, то його величину має бути відображено у тій же графі у дужках.

У разі прийняття рішення щодо використання чистого прибутку звітного року, нерозподіленого прибутку чи частини резервного капіталу на виплату дивідендів величина дивідендів відображається за відповідними позиціями власного капіталу у дужках і зменшує власний капітал підприємства. Якщо ж нерозподілений прибуток спрямовано на збільшення статутного і резервного капіталу, то відбувається внутрішній перерозподіл сум власного капіталу підприємства: відповідну суму прибутку у звіті про власний капітал відображають двічі -- за статтею «Нерозподілений прибуток» у дужках (як величина, що зменшує прибуток) і за статтями «Статутний капітал» і «Резервний капітал» (як величина, що збільшує власний капітал). У нашому прикладі в балансі відображено приріст як статутного, так і резервного капіталу.

При виході учасника з товариства йому повертається його частка (внесок). Якщо в результаті повернення учаснику його частки на величину такої частки зменшився статутний капітал, то таку операцію буде відображено в графі перетину рядка «Вилучення частки в капіталі» та стовпця «Статутний капітал» у сумі, що дорівнює зменшенню статутного капіталу.

 

 

3.6. Відображення інформації в Примітках до річної фінансової звітності (по темі дослідження)

 

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (розділ 4, ст. 11, п. 2) визначено що до складу фінансової звітності входять Примітки.

Відповідно до принципу повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, що відображаються безпосередньо у фінансових звітах (ф. № 1 -4), та крім цього, у Примітках до неї.

Примітки до фінансових звітів -- це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Загальні вимоги до складу Приміток визначені П(С)БО 1 і включають три групи інформації:

• Облікову політику підприємства;
• Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами);
• Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності для забезпечення її зрозумілості та достовірності.

Перша група інформації, яка подається в Примітках-- це розкриття облікової політики підприємства.

При складанні Приміток необхідно стежити за тим, щоб наведена в них інформація відповідала змісту наказу про облікову політику підприємства. Положення наказу про облікову політику повинні виконуватися підприємством постійно, з року в рік, але це не означає, що зміни облікової політики неможливі.

Якщо протягом звітного року змінювалися положення облікової політики, такі зміни повинні знайти своє відображення в Примітках. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках:

• зміни статутних вимог;
• зміни вимог органу, що затверджує положення {стандарти) бухгалтерського обліку, тобто Міністерства фінансів України;
• якщо зміна облікової політики забезпечить достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

У Примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація:

·          вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі;

·          методи амортизації, що застосовуються підприємством, і терміни корисного використання (експлуатації);

·          наявність та рух основних засобів у звітному році:

-            первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на початок звітного року;

-            первісна вартість основних засобів, які визнані активом, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об'єднання підприємств;

-            сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів у результаті переоцінки;

-            первісна (переоцінена) вартість та сума зносу основних засобів, які вибули;

-            сума нарахованої амортизації;

-            сума втрат від зменшення корисності, відображена в Звіті про фінансові результати у звітному періоді;

-            інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу основних засобів;

-            первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на кінець звітного року.

Також у Примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

·          вартість основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження;

·          вартість переданих у заставу основних засобів;

·          сума капітальних вкладень на і будівництво основних засобів за звітний рік;

·          сума укладених угод на у майбутньому основних засобів;

·          залишкова вартість основних засобів, що тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо);

·          первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись;

·          залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу;

·          первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування.

Якщо в звітному періоді проводилася переоцінка основних засобів, необхідно розкривати в Примітках зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками).

Крім того, бажано розкривати в Примітках таку інформацію щодо переоцінки основних засобів:

-           базу, застосовану для переоцінки активів;

-           дати чинності переоцінки;

-           залучення незалежного оцінювача;

-           сутність будь-яких показників, що застосовувалися для визначення відновлюваної вартості.  

Для узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, нарахування зносу та для відображення капітальних інвестицій призначений Журнал 4, який складається з двох розділів:

-           розділ I. Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та зносу необоротних активів (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 19);

-           розділ II. Облік капітальних та фінансових інвестицій та інших необоротних активів (за кредитом рахунків 14, 15, 18, 35).

Записи у Журнал 4 здійснюються на підставі первинних та зведених облікових документів:

-           акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

-           акт списання основних засобів;

-           розрахунок амортизації тощо.

У першому розділі Журналу 4 відображається:

-           вибуття основних засобів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі, невідповідності критеріям визнання активом;

-           сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків основних засобів;

-           сума нарахованої амортизації;

-           сума збільшення зносу основних засобів внаслідок їх дооцінки та зменшення корисності.

 

 

3.7. Податкова та статистична звітність підприємства

 

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обов'язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у відповідній формі податкової звітності.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку.

Податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків органу державної податкової служби в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

Податкова звітність подається із зазначенням ідентифікаційного коду або реєстраційного номера облікової справи платників податків.

Податкова звітність повинна бути підписана:

а) керівником платника податку - юридичної особи або філіалу (відділення), представництва юридичної особи, а також особою, яка відповідає за ведення податкового обліку та за подання податкової звітності;

б) фізичною особою - платником податків (її законним представником) або іншою особою, на яку цим Кодексом або іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування покладено обов'язки щодо подання податкової звітності.