Організація обліку зносу (амортизації) необоротних активів на Житомирському маслозаводі «Рудь»

З метою дотримання принципу відповідності витрат і доходів, а отже, більш точному визначенню фінансового результату запропоновано: витрати на відновлення основних засобів, розмір яких не є суттєвим для підприємства, відображати в періоді їх виникнення; витрати, що перевищують критерій суттєвості, рівномірно розподіляти між суміжними звітними періодами. Періодом розподілу витрат на проведення відбудовних робіт, що носять плановий характер, варто вважати очікуваний міжремонтний період. Собівартість позапланових робіт необхідно розподіляти протягом терміну корисного використання що залишився.

Амортизація по основних засобах починає нараховуватися в бухгалтерському обліку з наступного місяця після введення їх в експлуатацію. В П(С)БО 7 такої чіткості немає, у п.29 стандарту зазначено, що «нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт став придатним для корисного використання». Однак придатним для корисного використання може бути й обладнання, яке не потребує монтажу і зберігається на складі, а також інші види капітальних інвестицій. Таке визначення може спричинити формування неправильної думки стосовно того, що по капітальних інвестиціях теж можна нарахувати амортизацію. У зв'язку із зазначеним, передостанній абзац п.29 П(С)БО 7 треба викласти в такій редакції: «Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів було введено в експлуатацію».

Підводячи підсумок, можна сказати, що вдосконалення обліку необоротних активів дозволить не тільки підвищити об'єктивність й достовірність результатів аналізу та ефективність управлінських рішень, а буде сприяти підвищенню престижності праці, залученню працівників до продуктивної роботи та зростанню відповідального ставлення керівництва організацій до вирішення проблем управління персоналом та іншими видами ресурсів. Реалізація розроблених пропозицій дозволить посилити контрольно-аналітичні функції обліку та відповідати сучасним вимогам господарювання на підприємствах України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3

Формування інформаційної бази обліку в системі звітності Житомирського маслозавода «Рудь»

 

3.1. Система звітності підприємства, її види, суть та значення

 

Для бухгалтерського обліку звітність як система узагальнених показників є директивою, вказівкою, в яких показниках слід узагальнювати дані поточного обліку [11, С. 134]. 

Бухгалтерська звітність переважно ґрунтується на даних первинного, аналітичного та синтетичного обліку. Звітність для власних потреб та звітність для зовнішніх користувачів Звітність залежно від того, кому вона надається, поділяють на зовнішню та внутрішню.

Внутрішня звітність складається для передачі керівництву з метою прийняття на її основі управлінських рішень та для планування виробництва. Обсяг, показники, періодичність та форма надання внутрішньої звітності регламентуються внутрішніми нормативними документами з урахуванням оперативних, тактичних і стратегічних потреб підприємства.

Зовнішня звітність передається органам управління підприємством, податковим, статистичним та іншим органам і користувачам, визначеним законами та іншими нормативними документами України.

Поділ звітності на внутрішню і зовнішню дещо умовний, оскільки зовнішню звітність також використовує саме підприємство, його керівництво. У низці випадків суто внутрішню звітність використовують і зовнішні користувачі, але переважно за згодою підприємства.

Методологічне керівництво як бухгалтерським обліком, так і фінансовою (зовнішньою) звітністю підприємств (суб'єктів підприємницької діяльності) здійснює Міністерство фінансів України (конкретно - Управління методології бухгалтерського обліку Департаменту фінансової статистики та аналізу, методології бухгалтерського обліку та контролю), яке відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 р. №996-ХІУ, з урахуванням загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики, розробляє і затверджує План рахунків бухгалтерського обліку, національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативні документи щодо ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами на території України, дає роз'яснення щодо їх застосування. Щодо бюджетних установ методологічне керівництво бухгалтерським обліком та фінансовою звітністю здійснює Державне казначейство України, а щодо банків -Національний банк України.

Подання податкової звітності визначається законами України, на основі яких податковими та іншими контролюючими органами розробляються форми та порядок подання. Форми податкової звітність, як правило, розробляються Державною податковою адміністрацією України.

Нормативні документи з питань бухгалтерського обліку і звітності, що використовуються в державній статистиці, погоджуються з Держкомстатом.

Щоб забезпечити достовірність показників фінансових звітів, перед їх складанням усі підприємства зобов'язані провести інвентаризацію активів і зобов'язань -- перевірити і документально підтвердити їх наявність, стан та оцінку.

Виконують це згідно з Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69. Інвентаризують усі активи та зобов'язання підприємства (у тому числі й ті, що йому не належать і обліковуються на позабалансових рахунках), крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризацію яких проводили після 1 жовтня звітного року.

 

3.2. Порядок складання Балансу (звіту про фінансовий стан)

 

Чинні форми фін звітності, у т. ч. і балансу, більше не є жорсткими. Згідно з п. 4 розділу II НП(С)БО 1, підприємства можуть не наводити у балансі статті, за якими немає інформації для відображення (тобто немає критеріїв визнання статті за звітний і той, що передує звітному, період). I навпаки, якщо виконуються критерії визнання додаткових статей балансу, їх має бути включено до звітності.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал. Баланс складається для зовнішніх і внутрішніх користувачів, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень. Джерелом даних для складання балансу є Головна книга.

Баланс складається з двох частин: Активу і Пасиву. їх підсумок має бути однаковий, бо саме поняття "Баланс" тотожне поняттю "рівність".

Актив включає в себе чотири розділи: необоротні активи, оборотні активи, витрати майбутніх періодів та самостійно вписуваний розділ -- необоротні активи та групи вибуття.

Пасив -- аж п'ять: власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокові зобов'язання, поточні зобов'язання, доходи майбутніх періодів.[2]

Структурною одиницею будь-якого розділу Активу і Пасиву (тобто Балансу в цілому) є стаття. Цей елемент фін звітності неодмінно повинен відповідати критеріям, визначеним у П(С)БО 2. Наприклад, активи та зобов'язання відображають у Балансі, коли підприємство може достовірно їх оцінити й очікує у майбутньому збільшення або зменшення пов'язаних з ними економічних вигід. Власний капітал відображають одночасно з активами і зобов'язаннями, що призводять до його зміни.[4]

Основою для заповнення Балансу (формування будь-якої його статті) служать бухгалтерські записи про залишки (сальдо) на кінець звітного періоду на синтетичних рахунках і субрахунках 1--6 класів Плану рахунків.

Баланс заповнюють у тисячах гривень без десяткових знаків. До речі, це зовсім нещодавній винахід і діє він починаючи з 01.07.08 р. Раніше, в Балансі фіксували цифри у тисячах гривень, але з одним знаком після коми.[2]

Таким чином метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Оцінювання структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позиках, оцінювання та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, контролюватиме в майбутньому.

 

 

3.3. Порядок складання Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід)

 

Звіт про фінансові результати призначений для обчислення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

У звіті про фінансові результати термін «операційний дохід» використаний як синонім терміна «валовий прибуток». Застосування терміна «валовий прибуток» доцільніше, тому що він відповідає вимогам міжнародних і національних стандартів з бухгалтерського обліку.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначають за П(С)БО 1 "Витрати", а реалізованих товарно-матеріальних цінностей -- за П(С)БО 9 "Запаси". Суми фіксованого сільськогосподарського податку на підставі Методичних рекомендацій протягом року належать до загальновиробничих витрат, а в кінці року розподіляють на собівартість продукції пропорційно площі зайнятих сільськогосподарських угідь. До собівартості не включають адміністративні витрати, а також витрати на збут, відображені в окремих рядках Звіту про фінансові результати.

До статті "Інші операційні доходи" потрапляють доходи від реалізації виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, від операційної оренди, операційних курсових різниць, реалізації іноземної валюти, списання кредиторської заборгованості, суми отриманих асигнувань і субсидій, штрафів, пені, недоїмок та ін.

У статті "Інші операційні витрати" відображають собівартість реалізованих виробничих запасів, іноземної валюти, втрати від знецінення запасів, виявлені недостачі і втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки, витрати на утримання об'єктів соціально-культурної сфери, відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості, витрати за рахунок коштів цільового фінансування в межах, що відповідають його умовам.

У статті "Дохід від участі в капіталі" показують дохід від інвестиційної діяльності в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведуть за методом участі в капіталі.

У статті "Інші фінансові доходи" показують дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковують за методом участі в капіталі).

До статті "Інші доходи" записують дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, неопе-раційних курсових різниць, безоплатно отриманих активів, списання кредиторської заборгованості, яка не виникла під час операційного циклу, після закінчення терміну позовної давності.

У статті "Фінансові витрати" відображають витрати на сплату процентів та інші, пов'язані із залученням позикового капіталу.

У статті "Інші витрати" наводять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; витрати від неопераційних курсових різниць, уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, витрати на ліквідацію необоротних активів, залишкову вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів та інші витрати звичайної діяльності.

У статті "Податок на прибуток від звичайної діяльності" вказують суму податку на прибуток, нараховану відповідно до П(С)БО 1 "Податок на прибуток".

У статтях "Надзвичайні доходи" і "Надзвичайні вигоди" відображають відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій, включаючи витрати на запобігання виникненню таких втрат), доходи і витрати від інших подій і операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій, за вирахуванням витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством. Собівартість реалізованих товарів, запасів, іноземної валюти у цьому розділі не наводиться.

Розділ IIІ"Елементи операційних витрат". Тут наводять елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати), понесених підприємством у процесі господарської діяльності протягом звітного періоду, за вирахуванням витрат, які становлять собівартість продукції (робіт, послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Отже, “Звіт про фінансові результати ” є одним з головних фінансових звітів підприємства, що характеризує результати діяльності підприємства за звітний період шляхом розрахунку чистого прибутку (збитку). Також дані звіту є основою для розрахунку фінансових показників і як наслідок прийняття управлінських рішення на їх основі.

 

 

3.4. Порядок складання Звіту про рух грошових коштів (за прямим та непрямим методом)

 

Метою звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансових звітів відомостей для оцінювання спроможності банку генерувати грошові кошти, а також для оцінювання потреби банку в них.

Рух грошових коштів відображується в звіті в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової. Така класифікація дає можливість оцінити спроможність підприємства забезпечувати грошові кошти, необхідні для продовження та розширення основної діяльності без залучення зовнішніх джерел фінансування, виявити вкладення коштів у активи, які забезпечуватимуть генерування прибутку та грошових потоків у майбутньому, передбачити майбутній рух грошових коштів, пов'язаний з вимогами осіб, які надали підприємству капітал.

Прямий та непрямий метод розкриття інформації про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності відрізняються між собою повнотою представлення даних про грошові потоки підприємства, вихідною інформацією, необхідною для розробки звітності, іншими параметрами.