Організація обліку зносу (амортизації) необоротних активів на Житомирському маслозаводі «Рудь»

До початку інвентаризації слід перевірити:

1. наявність і стан реєстрів обліку (карток, книг, описів та ін.);
2. наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації;
3. наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті установою в оренду, на зберігання, на тимчасове користування. За відсутності документів слід забезпечити їх отримання чи оформлення.

При виявленні розходжень і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації необхідно в ці документи внести відповідні виправлення й уточнення.

Під час інвентаризації комісія в обов'язковому порядку проводить перевірку відповідності технічної документації, записує в описи повні найменування цих об'єктів і їхні інвентарні номери. У випадку відсутності технічної документації про це вказується в описах - у графі “Примітка”.

Машини, обладнання та інші об'єкти перевіряються за заводськими номерами і заносяться в описи окремо, із вказівкою інвентарного номера.

Основні засоби записуються в описі під найменуванням, відповідно з основним призначенням об'єкта. Об'єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до опису під найменуванням, що відповідає новому основному призначенню.

У випадках, коли проведені капітальні роботи (надбудова поверхів, прибудова нових приміщень та інше) або часткова ліквідація будівель і споруд (злам окремих конструктивних елементів) не відображені в бухгалтерському обліку, комісія повинна за відповідними документами визначити суму збільшення або зменшення балансової вартості об'єкта і привести в описі дані про проведені зміни. Одночасно з цим комісія повинна встановити винних осіб і причини, з яких конструктивні зміни об'єктів не отримали відображення в обліку.

Окремі описи складаються при інвентаризації садів, виноградників, ягідників, лісопосадок, ставків, водоймищ, іригаційних і меліоративних споруд. Насадження записуються за культурами, ботанічними сортами із вказівкою року закладення, площею, кількістю дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю. Іригаційні і меліоративні споруди записуються до опису за видом і родом споруд із зазначенням їхніх розмірів, року спорудження, балансової вартості та інших відомостей, що характеризують їх призначення і стан.

Присвоєні об'єктам (предметам) основних засобів інвентарні номери не повинні змінюватися. Заміна номерів може бути проведена в тих випадках, коли виявлено, що об'єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках встановлення невірної нумерації.

При виявленні об'єктів (предметів), що не знаходяться на обліку, а також об'єктів (предметів) з відсутніми в обліку даними, що їх характеризують, комісія повинна включити в опис відсутні відомості і технічні показники цих об'єктів (предметів), наприклад: про будівлі - вказати їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об'єм (зовнішнього чи внутрішнього обміру), площу (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо.

Оцінка виявлених і не врахованих з моменту проведення останньої інвентаризації об'єктів повинна бути проведена за дійсною вартістю, а знос слід визначити за справжнім технічним станом об'єктів, із оформленням даних оцінки та зносу відповідними актами.

На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий опис із вказівкою часу введення в експлуатацію та причин, що довели до стану непридатності ці об'єкти. Списання таких об'єктів проводиться у порядку, встановленому “Типовою інструкцією про порядок списання основних засобів бюджетних установ ”.

Інвентаризація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які містяться у приладах, обладнанні та інших виробах, здійснюється одночасно з інвентаризацією цих матеріальних цінностей у терміни, встановлені для матеріальних цінностей. Інвентаризація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння проводиться відповідно до “Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння ”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.04.98 N 84 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.98 за N 271/2711.

При інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється або за документами, що були підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) майнові права.

При інвентаризації нематеріальних активів до інвентаризаційного опису вписуються такі дані: назва, характеристика, первісна вартість, сума зносу, дата придбання, термін корисного використання. При цьому перевіряється обґрунтованість сум.

У разі виявлення надлишків об'єктів нематеріальних активів, інвентаризаційна комісія записує їх в інвентаризаційний опис із внесенням потрібних даних. Оцінка таких об'єктів проводиться відповідно до дійсної відновлювальної вартості і оформлюється відповідними актами.

Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив - немонетарний актив, який немає матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.  Монетарними активами є гроші, а також інші активи, які мають бути отримані у визначеній сумі грошей. Всі інші активи немонетарні - запаси, меблі, станки, але вони не є нематеріальними активами, бо мають фізичне вираження.

П(С)БО 8 виділяє такі групи н. а.

-         права користування природними ресурсами (право користуватися надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

-         права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

-         права на комерційні позначення (права на торговельні марки, знаки для товарів і послуг, комерційні (фірмові) найменування тощо);

-         права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

-         авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для ЕОМ тощо);

-         гудвіл;

-         інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Надходження та оприбуткування будь-якого об'єкта н. а. на підприємстві потрібно підтвердити відповідним первинним документом, в якому вказується докладна характеристика об'єкта, його первісна вартість, термін корисного використання, норма зносу (амортизації), підрозділ, в якому буде використовуватись об'єкт; підписи посадових осіб, що прийняли об'єкт, з доданням документів, в яких описується сам об'єкт н. а. або порядок його використання. П(С)БО 8 визначено порядок оцінки н. а. Придбані (створені) н. а. зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Вона складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Аналітичний облік н. а. ведеться по видах та окремих інвентарних одиницях у цілих гривнях. Копійки, якщо вони є, списуються у витрати виробництва при оприбуткуванні н. а. Для аналітичного обліку використовують інвентарні картки або спеціальну книгу. Аналітичний облік гудвілу і негативного гудвілу ведеться за об'єктами придбання.

Нарахування амортизації н. а. відповідно до П(С)БО 8 здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років. Метод амортизації н. а. обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому н. а. став придатним для використання; припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття н. а. Термін корисного використання н. а. та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни умов отримання майбутніх економічних вигід. Амортизація н. а. нараховується виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Ревізор перевіряє правильність віднесення об'єктів до н. а., їх оцінку, нарахування амортизації, використовуючи акти на приймання-здачу об'єктів, розрахунки вартості та амортизації активів та інші документи.

2.7. Напрями поліпшення обліку зносу (амортизації) необоротних активів на Житомирському маслозаводі «Рудь»

В сучасних умовах обробки облікової інформації виникає багато проблемних питань з удосконалення організації бухгалтерського обліку необоротних активів. Особливо це відноситься до обліку основних засобів, яки займають найбільш питому вагу в складі необоротних активів.

В першу чергу це організація первинного і зведеного обліку основних засобів. Тому що типові форми документів були розроблені і затверджені колишнім Міністерством статистики України у 1995-1996р.р. в умовах ринкової економіки, переходу до Міжнародних стандартів обліку, звітності їх окремі показники не відповідають діючим нормативним вимогам. У наслідок прийняття П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2004 р. (із змінами та доповненнями), окремі графи типових форм первинних документів втратили свій зміст і на підприємствах не використовуються. Це такі реквізити: норми амортизації основних засобів на капітальний ремонт, повне відновлення поняття балансової вартості та інші.

Тому розроблені окремі удосконаленні форми первинних і зведених документів з обліку основних засобів, а саме: Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, ф. ОЗ - 1; Акт списання основних засобів, ф. ОЗ -3, ОЗ - 4; та нова форма Відомості обліку зносу (амортизації) основних засобів. На наш погляд, необхідно введення додаткових показників а саме: строк корисного використання основних засобів; справедлива вартість (у передбачених П(С)БО 7 випадках); дата та сума дооцінки або уцінки об'єктів; метод нарахування амортизації; ліквідаційна вартість; сума ПДВ, сплачена-у зв'язку із надходженням об'єкта.

Іншою операцію, яка також потребує окремих форм документів для її відображення в бухгалтерському обліку, є переоцінка основних засобів. Проведення переоцінки основних засобів є складним і багаторівневим процесом. Складність цього процесу полягає в тому, що він потребує досить трудомістких розрахунків на усіх етапах його здійснення: від обґрунтованості прийняття рішення про проведення переоцінки до визначення її кінцевих результатів.

Для визначення потреб у проведенні переоцінки основних засобів відповідно до вимог П(С)БО 7 ми приєднуємося до поглядів вчених, яки запропонували форму "Акт оцінки справедливої вартості основних засобів". Вона призначена для документального підтвердження справедливої вартості об'єктів відповідної групи основних засобів і обґрунтованості рішення про проведення їх переоцінки. Справедливу вартість об'єктів, за умови наявності усіх необхідних даних, розраховують автоматично за допомогою інформаційної програми. Автоматизація розрахунку дає змогу оцінити необхідність проведення переоцінки щодо окремих об'єктів основних засобів. Для розрахунку індексу переоцінки, а також для обліку її результатів загалом пропонується розроблений регістр аналітичного обліку - "Відомість обліку результатів переоцінки основних засобів".

Другим проблемним питанням обліку необоротних активів є облік витрат на їх поліпшення особливо це відноситься до бухгалтерського і податкового обліку основних засобів, який кардинально відрізняється один від одного. Згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» витрати на ремонти основних засобів обліковуються в складі поточних витрат, а - на модернізацію, реконструкцію - в складі первісної вартості та амортизуються.

В цілях трансформації бухгалтерського і податкового обліку витрат на покращення основних засобів нами запропоновано ввести в діючий План рахунків бухгалтерського обліку субрахунок 156 «Витрати на покращення основних  засобів».  По  дебету  цього  рахунку  обліковувати витрати на ремонти, модернізацію, реконструкцію основних засобів, які виконанні як господарськими, так і підрядними засобами, а за кредитом рахунка їх списання згідно діючим нормативним документам та облікової політики підприємства.

Основним документом з організації обліку є облікова політика підприємства, де вказуються основні правила та способи ведення бухгалтерського обліку. Тому при складанні облікової політики потрібно чітко визначити способи ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя. Важливо при розробці облікової політики знайти оптимальний спосіб ведення обліку на підприємстві, щоб він не викликав плутанини та труднощів для бухгалтерів та, одночасно, надавав вичерпну інформацію як внутрішнім так і зовнішнім користувачам.

Робочий план рахунків складений таким чином, що для обліку основних засобів призначений загальний рахунок 10 «Основні засоби», який включає в себе субрахунки. Потрібно врахувати специфіку складу основних засобів на підприємстві, що може включити у план рахунків і певних підгруп(104.1 - машини та обладнання цеху мереж та підстанцій;104.2 - машини та обладнання цеху шламового господарства).

Для цілей переоцінки ми пропонуємо поділити групи основних засобів (враховуючи специфіку діяльності) на певні підгрупи, щоб зробити їх однорідними. Адже, при переоцінці об'єкту основних засобів, потрібно робити переоцінку усієї групи до якої він належить. Це стосується таких груп як «машини та обладнання» та «будинки, споруди та передавальні пристрої». А результати переоцінки слід оформлювати у відомості аналітичного обліку переоцінки основних засобів, де б зазначалися відомості про кожний об'єкт групи, що переоцінюється (інформація з інвентарної картки), первісна вартість, індекс переоцінки, переоцінена вартість, результати переоцінки (уцінка або дооцінка) та знос. Таким чином, ця інформація буде використовувати для складання звітності та надаватиме користувачам вичерпні дані про переоцінку основних засобів.