Організація обліку зносу (амортизації) необоротних активів на Житомирському маслозаводі «Рудь»

7. Рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості, ініціативності та підприємливості керівників.

8. Система матеріальної зацікавленості працівників в ефективності роботи підприємства та матеріальної відповідальності за виконання своїх обов'язків.

9. Обсяг діяльності, середньоспискова чисельність працівників тощо.

Облікову політику підприємства повинні знати:

1. керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування;
2. бухгалтер підприємства за участю якого можна грамотно і всебічно обґрунтувати зміст облікової політики;
3. аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки;
4. податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкту оподаткування.

Облікова політика ПАТ «Житомирський маслозавод» висвітлена в Наказі про облікову політику і містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики.

Наказ про облікову політику ПАТ «Житомирський маслозавод» складається з чотирьох розділів:

1. Загальні положення.
2. Організація бухгалтерського обліку.
3. Організація податкового обліку.
4. Організаційні питання.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

При веденні бухгалтерського обліку необхідно забезпечити:

• незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна повноту відображення в обліку за звітний період всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;
• правильність віднесення доходів та витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено чинним законодавством;
• розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;
• тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування облікової політики.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік документів, що використовуються для первинного відображення господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних для накопичення і систематизації інформації. Перелік документів затверджений в наказі керівника підприємства про облікову політику і включає:

1. Робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні і аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку;
2. Форми первинних облікових документів, що застосовуються для формування фактів господарської діяльності, за якими передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої господарської звітності;
3. Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань;
4. Методи оцінки активів і зобов'язань
5. Графік документообігу;
6. Порядок контролю за господарськими операціями.

У сучасних умовах господарювання роль бухгалтера на підприємствах постійно зростає, оскільки розширюється перелік його функцій.

З облікового працівника, який займається рознесенням даних первинних документів на рахунки бухгалтерського обліку для складання звітності, він поступово перетворюється на "радника" керівника практично за всіма питаннями діяльності підприємства.

Жодне управлінське рішення не обходиться без інформації головного бухгалтера щодо його ефективності, можливих економічних і податкових наслідків.

Таким чином, роль бухгалтера на сучасному підприємстві не обмежується відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку та складанням звітності, а передбачає також надання допомоги керівництву під час розв'язання проблем управлінського характеру.

Бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером є одним з провідних підрозділів управлінської структури підприємства, яка забезпечує формування повної і достовірної інформації про результати діяльності та майновий стан підприємства, необхідної для прийняття ефективних рішень, здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і попередження негативних явищ у господарській діяльності.

Цим обумовлено місце бухгалтерської служби в системі інформаційних потоків підприємств.

Необхідність створення бухгалтерської служби як відокремленого підрозділу підприємства, з правової точки зору, зумовлена двома причинами.

По-перше, без ведення бухгалтерського обліку від моменту реєстрації до офіційної ліквідації підприємство не має права на існування.

По-друге, бухгалтерська служба є тим підрозділом, який повинен слідкувати за дотриманням діючого законодавства: господарського, податкового, трудового та ін., оскільки лише законні господарські операції підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Причому контроль повинен здійснюватися як щодо рішень і дій всіх працівників підприємства, так і щодо операцій, які здійснюються з контрагентами підприємства.

Для виконання контрольних функцій працівники бухгалтерської служби наділяються відповідними правами, яких немає у працівників інших підрозділів підприємства.

Так, без підпису головного бухгалтера або уповноваженої ним особи грошові та розрахункові документи не мають юридичної сили.

У більшості випадків головним бухгалтером попередньо переглядаються і візуються договори, які укладаються підприємством на виконання сторонніх робіт і послуг, постачання та відпуск товарно-матеріальних цінностей тощо.

Працівники бухгалтерської служби здійснюють контроль за діяльністю матеріально-відповідальних осіб, перевіряють їх звітність, беруть участь в інвентаризації цінностей.

На обліковий підрозділ покладається обов'язок не лише здійснювати контроль за правильністю оформлення первинних документів, а й за відповідність їх змісту чинному законодавству.

Облікові працівники відповідають за збереженість бухгалтерської документації на всіх етапах документообороту, за своєчасність представлення бухгалтерської звітності відповідним користувачам.

Вказівки та розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції є обов'язковими для виконання всіма працівниками й структурними підрозділами підприємства.

Неухильне виконання всіх вимог головного бухгалтера щодо дотримання правил ведення бухгалтерського обліку повинен забезпечити керівник підприємства.

 

 

2.3. Оцінка господарських операцій

 

Активами підприємства є ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигід у майбутньому. Розкриймо зміст критеріїв визнання активів, які відзначені в тексті.

У загальному вигляді під ресурсами підприємства мають на увазі грошові кошти, цінності, запаси, можливості, джерела коштів, доходів. Іншими словами, ресурсами підприємства є необоротні й оборотні активи, що перебувають на балансі і можуть забезпечити досягнення передбачуваних підприємством цілей. Вирішальне значення для визнання ресурсів активами має не факт перебування їх на балансі, а рух коштів підприємства у готівковій і безготівковій формах, зумовлений використанням ресурсів.

Контроль над активами означає можливість вирішального впливу з боку підприємства на них з метою отримати вигоди від їх використання. Контроль, як правило, супроводжується наявністю права власності. Для частини активів (фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість) характерний тісний зв'язок з правом власності. Однак у деяких випадках наявність права власності не є істотною умовою для визнання активом. Наприклад, підприємство передає об'єкт основних засобів в оренду, її умовами є регулярні виплати орендної плати, однак право контролювати порядок використання коштів підприємству може бути не надано.

З практики господарської діяльності відомо, що часто очікуваного надходження вигід не відбувається, наприклад, знизився попит на продукцію, зросла платоспроможність населення і дешеві товари низької якості не купуються тощо. Підприємство з деякою часткою впевненості може розраховувати на отримання вигід. Реальним є певний рівень невизначеності отримання економічних вигід в майбутньому. У зв'язку з можливими коливаннями отримуваних вигід підприємство має встановити прогнозоване отримання вигід від використання активу. Підприємство здійснює попередню оцінку рівня невизначеності і спирається на наявні на момент визнання активу свідчення про отримання вигід.

Під очікуваною економічною вигодою від використання активів мається на увазі можливість надходження коштів або їх еквівалентів на підприємство, наприклад, у вигляді доходів від реалізації готової продукції або товарів, доходів від оренди, отриманих пені, неустойки тощо.

Економічні вигоди від використання активів можуть реалізовуватися як у формі використання активів за призначенням, так і при використанні їх для погашення зобов'язань, обміні на інші цінності тощо.

Окремі активи (наприклад, основні кошти, запаси) мають матеріальну форму, однак вона не є обов'язковою умовою для визнання всіх активів (наприклад, права користування майном, векселя).

Дія принципу бухгалтерського обліку - історична (фактична) собівартість - означає, що переважною є оцінка активу виходячи з витрат на його виробництво і придбання. Між створенням активів і понесеними для цього витратами є тісний зв'язок. Водночас величина витрат не є остаточним доказом отримання об'єкта, який визнається як актив (витрати на дослідження, на рекламу). З іншого боку, відсутність витрат не виключає можливості визнання активом і відображення в балансі (наприклад, отримані безоплатно запаси, оприбутковані внаслідок інвентаризації невраховані цінності).

З вірогідним, очікуваним надходженням економічних вигід пов'язаний ще один критерій визнання активу - достовірність оцінки. Найчастіше собівартість або вартість активу можуть бути розраховані досить точно. Однак у тих випадках, коли таку достовірну оцінку зробити неможливо, актив не визнається і стаття не показується в балансі. Наприклад, очікувані надходження як результат виграного судового процесу можуть відповідати критерію імовірності, однак якщо претензію неможливо визначити достовірно, вона не повинна показуватися як актив підприємства.

Понесені підприємством витрати, пов'язані з придбанням і створенням активу, які не можуть бути відображені в балансі, відносяться на витрати періоду і відображаються у формі №2 "Звіт про фінансові результати".

З більшістю із зазначених вище критеріїв визнання й оцінки активів бухгалтери ознайомлені. Однак практична оцінка активів відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) має певні труднощі, що зумовлює необхідність проведення визнання й оцінки активів як окремих облікових операцій.

Роботи з проведення оцінки активів на підприємстві можна здійснювати двома основними способами:

- шляхом створення внутрішнього підрозділу з оцінки - комісії з оцінки підприємства за участю фахівців з маркетингу, технологій тощо;

- шляхом залучення спеціалізованої незалежної оцінної організації. Можлива комбінація цих двох основних напрямів, тобто прийняття рішення про те, що оцінку частини активів здійснює спеціалізована організація, а оцінку всіх інших об'єктів - комісія з оцінки підприємства.

Перший спосіб здійснення оцінних процедур передбачає створення на підприємстві постійної комісії з оцінки активів. Результатами роботи комісії з оцінки є затверджені керівником акти приймання об'єктів активів до обліку, списання з обліку, встановлення розміру справедливої вартості активів тощо. Ці розпорядні документи на підприємстві дають підставу бухгалтеру для відображення операцій з оцінки в обліку.

При виборі будь-якого варіанта організації оцінки треба мати на увазі, що прийняті на підприємстві рішення з оцінки активів матимуть законну силу тільки в тому разі, якщо вони відповідають рішенням власника. Власник або уповноважена ним особа (директор підприємства) як особа, відповідальна за організацію бухгалтерського обліку, встановлює порядок проведення оцінки на підприємстві - створення комісії з оцінки, її повноваження, затверджує акт оцінки, визначає функції бухгалтерії в проведенні оцінки тощо.

Для відображення в обліку процедур з оцінки використовуються документи, що відповідають вимогам первинних документів, передбачених Законом №996. Заповнюється самостійний розпорядно-виконавчий документ з оцінки - акт оцінки (переоцінки) об'єкта (групи об'єктів) активів.

При здійсненні операцій з оцінки активів функції працівників бухгалтерії підприємства полягають головно в такому:

• використання даних комісії з оцінки про надходження, наявність (вибуття) активу і його вартість;
• виконання бухгалтерських записів з зарахування об'єкта на баланс;
• віднесення витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта основних засобів, на збільшення первинної вартості основних засобів;
• участь у розрахунках з переоцінки активів і відображення результатів в обліку і звітності;
• відображення вибуття активу з балансу підприємства.